Ухвала

від 24.12.2020 по справі 755/4364/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4364/20

1-кс/755/5927/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2020 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001159 від 14.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

Старша слідча СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001159 від 14.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100040001159 від 14.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що надійшов рапорт працівників УКР ГУ НП в м. Києві про те, що група осіб, підробила документи на право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на квартиру в Дніпровському районі міста Києва та провели її державну реєстрацію, заволодівши таким чином вказаним нерухомим майном (ЖЄО 9622). Так, у ході проведення досудового слідства встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності, згідно даних КМБТІ, зареєстрована за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 05.04.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 432.

17.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме - на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 . Разом з тим, як підставу виникнення права власності приватним нотаріусом ОСОБА_7 зазначено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 , який виданий 17.01.2020 року, та зареєстрований у реєстрі за № 432. При цьому, посвідчення нотаріусом ОСОБА_5 вказаного договору саме 17.01.2020 року є неможливим, оскільки на даний час ОСОБА_5 діяльність не здійснює, а справи нотаріуса здані до Київського державного нотаріального архіву. При цьому, аналізом договорів купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що міститься у матеріалах КМБІТ та аналогічного договору, який було використано невстановленою особою для реєстрації права власності 17.01.2020 року, виявлено розбіжності у вказаних договорах. Так, у примірнику договору, який було подано приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_6 для проведення державної реєстрації, на першій сторінці вказаного договору в п. 2, 6 вказаного договору невірно вказано прізвище нотаріуса, а саме «ЗАРУДІНА», замість «ЗАНУДІНА», при цьому, у примірнику договору, який зберігається у справі БТІ прізвище нотаріуса вірно вказано в усіх пунктах. Крім того, у самому тексті договору, який було подано приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_6 для проведення державної реєстрації, п. 5 зазначено «…не подарована, не відчужена іншим особам…», тоді як у примірнику договору, який міститься у справі БТІ в п. 5 зазначено «…не подарована, не відчужена іншим способом…». Таким чином, в органу досудового розслідування є всі підстави вважати, що під час проведення державної реєстрації права власності 17.01.2020 року було використано підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Цього самого дня, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6 було посвідчено договір іпотеки № 41 від 17.01.2020 року, згідно якого, іпотекодавець ОСОБА_4 передає в іпотеку ОСОБА_8 належну їй на праві приватної власності квартиру, зі строком виконання основного зобов`язання 17.02.2020 року, сума іпотеки становить 1445538 гривень.

Будучи допитаною в якості потерпілої ОСОБА_4 повідомила, що не укладала договір іпотеки № 41 від 17.01.2020 року, згідно якого, вона виступаючи іпотекодавцем передає в іпотеку ОСОБА_8 належну їй на праві приватної власності квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України є достатні підстави вважати, що квартира заадресою: АДРЕСА_1 ,яка направі приватноївласності,згідно данихКМБТІ,зареєстрована за ОСОБА_4 ,на підставідоговору купівлі-продажу,посвідченого приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу ОСОБА_5 05.04.2006року,зареєстрованого вреєстрі заномером 432,відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є речовим доказом.

У зв`язку з чим, 28.02.2020 року слідчим СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві винесено постанову про визнання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності, згідно даних КМБТІ, зареєстрованої за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 05.04.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 432, речовим доказом у кримінальному провадженні.

У судове засідання слідча клопотання про розгляд клопотання у її відсутність, просить його задовольнити у повному обсязі.

Особа, у володінні якої знаходиться майно, на яке просять накласти арешт у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомлено.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, прийшов до наступного.

У провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001159 від 14.02.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Речовими доказами, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчої про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчою доведено наявність достатніх підстав про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання старшої слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040001159 від 14.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності, згідно даних КМБТІ, була зареєстрована за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 05.04.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 43, що на даний час, на праві власності зареєстрована за ОСОБА_8 , шляхом заборони розпорядження майном.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшу слідчу СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя: