Постанова

від 24.12.2020 по справі 570/3193/15-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року

м. Рівне

Справа № 570/3193/15-ц

Провадження № 22-ц/4815/1057/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Обарівська сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ПП Експерт-Рівне-Земля, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне апеляційні скарги ОСОБА_2 та Обарівської сільської ради на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року, ухвалене в складі судді Штогуна О.С., повний текст якого складено 24 липня 2020 року у справі № 570/3193/15-ц,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обарівської сільської ради та ОСОБА_2 , в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Обарівської сільської ради від 27 січня 2015 року №739 "Про розгляд заяви".

Позов обґрунтований тим, що на підставі договору купівлі-продажу №3296 від 24 жовтня 2008 року позивач придбав приміщення банно-прального комбінату загальною площею 354 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2011 року №292 ОСОБА_1 придбав у Обарівської сільської ради земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,28 га, для реконструкції придбаного раніше банно-прального комбінату під виробниче приміщення. Право власності на земельну ділянку підтверджується Державним актом серії ЯК 3250810 від 06 жовтня 2011 року.

Рішенням Обарівської сільської ради від 27 січня 2015 року №739 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельних ділянок площею 0,0509 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0954) та площею 0,3079 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0953) для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) в с.Обарів; передано у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,0509 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0954) та площею 0,3079 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0953) для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) в с.Обарів.

Оскільки, в кадастровій зйомці, що міститься в проекті землеустрою земельних ділянок, які були передані у власність ОСОБА_2 рішенням Обарівської сільської ради №739 від 27 січня 2015 року не відображені належні позивачу водопровід, підземна кабельна лінія 0,4 кВ та споруда септика, не містить меж охоронних зон даних комунікацій позивач вважає, що даний проект землеустрою був виготовлений з порушенням положень земельного законодавства.

В результаті прийняття оспорюваного рішення, Обарівською сільською радою затверджено проект землеустрою, який не відповідає положенням законів та порушує права позивача. Позивач втратив можливість обслуговувати водопровід та підземну кабельну лінію, які проходять через земельну ділянку ОСОБА_2 . Відсутність обмежень у вигляді охоронюваних зон навколо трубопроводу та підземної лінії електропередачі може призвести до їх пошкодження.

З урахуванням наведеного вважає рішення Обарівської сільської ради №739 від 27 січня 2015 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ПП Експерт-Рівне-Земля, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Обарівської сільської ради №739 від 27 січня 2015 року "Про розгляд заяви".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відсутність охоронних зон навколо підземної кабельної лінії електропередачі 0,4 кВ, яка проходить від ЗТП 416 с.Обарів через земельну ділянку ОСОБА_2 до виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , порушує його право на створення нормальних умов експлуатації електричної мережі, забезпечення її збереження та дотримання вимог техніки безпеки.

Не погодившись з означеним рішенням суду, ОСОБА_2 та Обарівська сільська рада подали апеляційні скарги, в яких покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.

Покликаються на те, що суд не дослідив чому в проекті землеустрою не було відображено підземної кабельної лінії 0,4 кВ., а відображено лише повітряну кабельну лінію ЛЕП 10 кВ. Вважають, що суд дійшов помилкового висновку, що електропостачання реконструйованих будівель повинно було здійснюватися шляхом використання підземної КЛ 0,4 кВ.

Звертають увагу суду, що паспорт кабельної лінії 0,4 кВ., не є належним доказом. Вказують, що судом першої інстанції не був належним чином досліджений проект РВ-08/2010-01 Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Електро-темп» , що виконувало електромонтажні роботи по введенню в експлуатацію підземної лінії електропередач 0,4 кВ.

У відзиві на апеляційні скарги, позивач заперечує доводи останніх, просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

17 грудня 2020 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про доручення до справи висновку судового експерта № 170/20 від 08 грудня 2020 року, яке колегією суддів відхилено з підстав частини 3 статті 367 ЦПК України.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційні скарги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Установлено, що на підставі договору купівлі продажу від 24 жовтня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3296 ОСОБА_1 придбав будівлю банно-прального комбінату загальною площею 354 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.186).

23 жовтня 2012 року рішенням Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області №397 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2569 га, кадастровий номер 5624687400:02:007:0767, цільове призначення для реконструкції банно-прального комбінату під виробниче приміщення, що підтверджено Державним актом серії ЯМ №170356 від 21 грудня 2012 року ( а.с. 63 у т. 1).

27 грудня 2013 року Обарівською сільською радою Рівненського району Рівненської області прийнято рішення № 584 "Про розгляд заяви", яким вирішено: надати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,36 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) ОСОБА_2 в с.Обарів.

27 січня 2015 року Обарівською сільською радою Рівненського району Рівненської області прийнято рішення №739 "Про розгляд заяви", яким вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,0509 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0954) та площею 0,3079 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0953) для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля)) в с.Обарів. Передати у власність ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,0509 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0954) та площею 0,3079 га (кадастровий номер 5624687400:02:007:0953) для ведення особистого селянського господарства (за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля)) в с.Обарів.

У проекті землеустрою, наявний акт перенесення в натурі (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 15 червня 2014 року згідно до якого на земельній ділянці № НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,3085 га в с. Обарів на території Обарівської сільської ради, яка передається у власність гр. ОСОБА_2 проходить ЛЕП 10 кв та водопровід. Вздовж осі проходження інженерних комунікацій діють охоронні зони на загальній площі 0,1538 га (0,1013 га _ЛЕП 10 кв та 0,0525 га - водопроводу.) (а.с.183 у т.4)

Також, у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 , виготовленій у 2014 році ПП «Експерт-Рівне-Земля» , зазначено, що на земельній ділянці № НОМЕР_1 знаходяться землі стороннього землекористувача (землевласника), а саме землі ПАТ «Рівнеобленерго» загальною площею 0,0006 га (діл. № 1 -0,0003 га, діл. № 2 -0,0003 га,).

Через земельну ділянку № НОМЕР_1 проходять лінії електропередач 10 кВ. Вздовж повітряних ліній електропередач встановлена охоронна зона у вигляді земельних ділянок і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови невідхильного їх положення на відстані передбаченій законодавством для повітряних ліній електропередач. Загальна площа дії обмеження становить 0,1013 га. На земельну ділянку № 2 поширюється дія земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортних засобів ПАТ «Рівнеобленерго» по земельній ділянці ОСОБА_2 . Через земельну ділянку проходить водопровід. Площа обмеження становить 0,0525 га.(а.с. 160 у т. 4)

У частині першій статті 3 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи судом, встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13.

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України установлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а щодо земельної ділянки у межах населеного пункту - подається на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою у частині 6 статті 186-1 ЗК України також зазначено виключно невідповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

За змістом ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом п. п. в , г , д ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі звернення із вимогами про визнання незаконним та скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами , метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захист прав та інтересів суд здійснює у випадку їх порушення, а не імовірності порушення у майбутньому.

До того ж судом не встановлено правомірність облаштування (спорудження) підземної кабельної лінії 0,4 кВ, яка пролягає від ЗТП-416 через земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки із матеріалів справи убачається, що вказана лінія споруджена невідомими особами, задовго до набуття у власність позивачем будівлі банно-прального комбінату, а також вказана лінія ніде не обліковується. Інформація в генплані Обарівської сільської ради щодо підземної кабельної лінії 0,4 кВ не відображена.

Суд зауважує, що сама по собі технічна документація - робочий проект підземної лінії електропередачі 0,4 кВ, яка розроблена позивачем у 2012-2014 роках не свідчить про набуття ним у власність цього об`єкту.

Доводи позивача щодо порушення оскаржуваним рішенням його права на створення нормальних умов експлуатації електричної мережі, забезпечення її збереження та дотримання вимог техніки безпеки не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи .

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено яке саме суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене, оскільки ОСОБА_1 не являється ні власником, ні землекористувачем цієї спірної земельної ділянки.

Крім того, позбавлення ОСОБА_2 мирного володіння земельною ділянкою призведе до порушення її прав та суперечитиме принципам законності втручання у право власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 р. (Закон № 475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2020 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ПП Експерт-Рівне-Земля, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 365,40 грн. судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обарівської сільської ради Рівненського району Рівненської області 365,40 грн. судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 28 грудня 2020 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.