Постанова

від 28.12.2020 по справі 420/5644/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5644/19 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О. судді - Домусчі С. Д. судді - Коваля М.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України на окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року по справі № 420/5644/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА до Державного агентства рибного господарства України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України та просило визнати протиправним дії Державного агентства рибного господарства України, щодо відмови у внесенні даних Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА до Переліку місць базування суден флоту рибної промисловості за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА за вх.№17/5343 від 21.03.2019 року; зобов`язати Державне агентство рибного господарства України, внести дані Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА за вх.№17/5343 від 21.03.2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/5644/19 від 18 лютого 2020 року, яке набуло законної сили згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2020 року, визнани протиправними дії Державного агентства рибного господарства України, щодо відмови у внесенні даних Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА до Переліку місць базування суден флоту рибної промисловості за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА за вх.№17/5343 від 21.03.2019 року; зобов`язане Державне агентство рибного господарства України (код ЄДРПОУ 37472282) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА (код ЄДРПОУ 38798270) вх.№17/5343 від 21.03.2019 року, про внесення даних Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості, у встановленому законодавством порядку з прийняттям за наслідками розгляду вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень

03 червня 2020 року, Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/5644/19 строком пред`явлення до 28 травня 2023 року.

28 липня 2020 року надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень відповідача на виконання рішення суду.

В обґрунтування вищевказаної заяви ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА зазначило, що наказом №266 від 01 липня 2020 року Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю Меркурій Аква у внесенні даних до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості , відмовлено товариству у внесенні даних до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості, у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства.

Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року заява Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень відповідача на виконання рішення суду по адміністративній справі №420/5644/19 задоволена.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства рибного господарства України №266 від 01.07.2020 року Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА у внесенні даних до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості .

Направлено окрему ухвалу Державному агентству рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 45-А, код ЄДРПОУ 37472282) для вжиття відповідних заходів щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/5644/19 від 18 лютого 2020 року і усунення порушень закону та прав Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА .

Встановлено Державному агентству рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 45-А, код ЄДРПОУ 37472282) строк для надання Одеському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - 30 днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року Державне агентство рибного господарства України подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми процесуального права, просило її скасувати.

Вимоги апеляційної скарги Державне агентство рибного господарства України обґрунтовує тим, що з огляду на відсутність у Позивача отриманого у встановленому Положенням порядку акта огляду місця базування суден флоту рибної промисловості, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 справі № 420/5644/19, повторно розглянувши заяву Позивача про внесення його даних до Переліку, наказом від 01.07.2020 № 266 Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю МЕРКУРШ-АКВА у внесенні даних до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості Позивачу відмовлено у внесенні даних, вказаних у заяві від 20.03.2019 (вх. 17/5343 від 21.03.2019), у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 420/5644/19 було виконане Держрибагенгетвом, про що листом від 20.07.2020 № 2-9.2-5/4352-20 повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Апелянт посилається на правову позицію, зазначену у постанові Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 520/11829/17, за якою застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження по справі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у порядку письмового провадження .

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що 19.07.2017 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №375, затверджено Положення про місце базування суден флоту рибної промисловості, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №971/30839 (далі Положення №375), яким встановлено вимоги до облаштування місць базування суден флоту рибної промисловості та організації їх безпечної експлуатації.

Згідно п.2 частини ІІ Положення №375, перелік місць базування суден флоту рибної промисловості (далі - Перелік) затверджується Держрибагентством.

Внесення місця базування до Переліку здійснюється на підставі письмової заяви на внесення даних до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості, яка надсилається до Держрибагентства поштою або з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку.

До заяви додаються акт огляду місця базування суден флоту рибної промисловості, складений посадовою особою Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості Держрибагентства або міжвідомчою комісією, в якому зазначено, що місце базування після фактичного огляду придатне до експлуатації, та завірені в установленому законодавством порядку копії таких документів: документ, на підставі якого адміністрацією використовується земельна ділянка; документ, що підтверджує право власності або користування гідротехнічною спорудою (за наявності); наказ адміністрації про призначення особи, відповідальної за забезпечення безпечної експлуатації місця базування, оформлення виходу суден у рейс, приходу суден з рейсу.

21.03.2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА звернулось з заявою згідно додатку №1 до Положення №375, щодо внесення місця базування за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, вул. Кароліни Собаньської 2А, до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості.

До вищевказаної заяви (вх.№17/5343 від 21.03.2019 року) Товариством з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА було надано перелік документів встановлений Положенням №375, зокрема: акт огляду місця базування суден флоту рибної промисловості (а.с.18), документ, на підставі якого адміністрацією використовується земельна ділянка Договір особистого строкового сервітуту (а.с.13), наказ адміністрації про призначення особи, відповідальної за забезпечення безпечної експлуатації місця базування, оформлення виходу суден у рейс, приходу суден з рейсу.

Проте, Держрибагенство, листом №3-9.2-17/2144-19 від 17.04.2019 року, повідомило ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА , що у наданому договорі особистого строкового сервітуту відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що унеможливлює проведення ідентифікації на Публічній кадастровій карті України та у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам чинного законодавства, Держрибагенство не має можливості внесення даних товариства до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості.

Інших питань до наданих ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА документів у Держрибагенства не виникало. Надані документи на момент звернення з заявою були чинними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, по адміністративній справі №420/5644/19 дії Державного агентства рибного господарства України щодо відмови у внесенні даних Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА до Переліку місць базування суден флоту рибної промисловості за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА вх.№17/5343 від 21.03.2019 року, листом визнано протиправними та зобов`язано Державне агентство рибного господарства України повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА вх.№17/5343 від 21.03.2019 року, про внесення даних Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості, у встановленому законодавством порядку з прийняттям за наслідками розгляду вмотивованого рішення суб`єкта владних повноважень.

Однак, судом 1-ої інстанції було встановлено, що листом Державного агентства рибного господарства України (ДЕРЖРИБАГЕНСТВО) №2-9.2-17/3572-20 від 12.06.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА було повідомлено, що термін дії акта огляду місця базування суден флоту рибної промисловості, виданий міжвідомчою комісією 15 березня 2019 року, минув 15 березня 2020 року. Таким чином, ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА було запропоновано повторне отримання акта огляду місця базування суден флоту рибної промисловості та направлення його для Держрибагенства.

У судовому засіданні 05 серпня 2020 року, представник відповідача підтвердив, що саме закінчення терміну дії акта огляду місця базування суден флоту рибної промисловості, виданого міжвідомчою комісією 15 березня 2019 року, стало підставою для прийняття наказу №266 від 01 липня 2020 року Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю Меркурій Аква у внесенні даних до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Державним агентством рибного господарства України, відмовляючи позивачеві з підстав закінчення терміну дії акту огляду, було не тільки порушено принцип належного урядування, а й протиправно покладено на ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА надмірний тягар з повторного збирання документів, які на момент звернення з заявою були чинними.

Саме через протиправну бездіяльність відповідача (не прийняття вмотивованого рішення у формі наказу) за результатами розгляду заяви ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА , термін дії документів (акту огляду) на момент набрання рішенням суду законної сили закінчився. Проте відповідач, на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, мав повторно розглянути заяву ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА вх.№17/5343 станом на момент звернення 21.03.2019 року.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ:

Ст.8 Конституції України, визначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України,

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Приписи частини першої, другої статті 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).

Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).

Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).

У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; SabinPopescu v. Romania (SabinPopescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавленоюридичної сили, або незаконно відкладено (ImmobiliareSaffi v. Italy (ІммобільяреСаффі проти Італії) [ВП], § 74).

Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).

Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає ствердженому порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційний суд вважає , що Держрибагенгетво ,повторно розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА (код ЄДРПОУ 38798270) вх.№17/5343 від 21.03.2019 року про внесення його даних до Переліку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 справі № 420/5644/19, у порядку , у спосіб та межах повноважень , встановлених Конституцією та законами України , прийняло наказ від 01.07.2020 № 266 Про відмову товариству з обмеженою відповідальністю МЕРКУРШ-АКВА у внесенні даних до переліку місць базування суден флоту рибної промисловості , врахувуючи , що акт огляду місця базування суден флоту рибної промисловості не може зберігати свою дію після спливу терміну його дії ,навіть, для виконання судового рішення , яке набуло законної сили, тільки у звязку з тим , що попереднє рішення державного органу було визнане протиправним.

Дійсно, через протиправну бездіяльність відповідача (не прийняття вмотивованого рішення у формі наказу) за результатами розгляду заяви ТОВ МЕРКУРІЙ-АКВА , термін дії документів (акту огляду) на момент набрання рішенням суду законної сили закінчився, але для забеспечення позитивного результату,враховуючи обраний судом спосіб відновелння порушеного права, Позивач-стягувач мав вчинити відповідні дії для надання повноважному органу отриманого , у встановленому Положенням порядку , акту огляду місця базування суден флоту рибної промисловості , дійсного на момент розгяду Держрибагенгетвом питання виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 420/5644/19.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.Отже, суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічний правовий висновок вказаний у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року по справі № 2340/3933/18.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь з ким. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто в разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії та, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Аналогічний правовий висновок вказаний у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справах № 1640/2592/18, № 1640/2594/18

Саме тому , суд 1-ої інстанції не мав повноважень змінювати спосіб відновелння порушеного права на стадії виконання судового рішення, а мав обрати належний спосіб відновелння порушеного права позивача шляхом зобовязання відповідача вчинити конкретні дії під час ухвалення остаточного рішення за адміністративним позовом .

Також апеляційний суд зазначає , що окрема ухвала відповідно до вимог ст.249 КАС України є окремим процесуальним документом , який не може мистити положення ухвали ,що приймається в порядку статті 383 КАС України.

Таким чином, апеляційний суд, враховуючи принципи верховенства права, належного врядування, практику ЄСПЛ , як джерело права, правові позиції Верховного суду, важає помилквим з висновок суду 1-ої інстанції, щодо наявності підстав для задоволення заяви та погоджується із відповідними доволами апелянта щодо відсутності підстав для задоволення заяви.

(2) Висновки суду апеляційної інстанції

За таких обставин апеляційний суд доходить до висновку, що суд першої інстанції, при постановленні окремої ухвали, порушив норми процесуального права,що призвело до невірного вирішення заяви та безпідставне прийняття окремої ухвали , наявні підстави для скасування ухвали суду 1-ої інстанції , апеляційна скарга підлягає задоволенню, із прийняттм нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6, 13, ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139,242, 249,292, 308,311,315, 317, 321, 322, 325, 328, 329,383, КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України - задовольнити, окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року - скасувати .

Ухвалити у справі нове рішеня:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МЕРКУРІЙ-АКВА -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскаженню у касаціному порядку.

Повне судове рішення складене та підписане 28.12.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.