Рішення

від 22.12.2020 по справі 922/2737/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2737/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської обласної ради, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: - Департамент реєстрації Харківської міської ради, м.Харків до 1. Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека № 350, м.Харків , 2. Колективного учбово-виробничого підприємства "Пластік", м.Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: - Московський відділ Державної виконавчої служби у місті Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків; - Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка", Харків про визнання права власності, зняття арешту, скасування запису про обтяження за участю представників:

позивача - Крючкова І.М., довіреність №01-44/1032 від 28.04.2020 року;

відповідача-1 - не з`явився;

відповідача-2 - Худавердова О.А., довіреність б/н від 23.11.2020 року,

третьої особи (ОКП ХОР "Знахідка") - Огребчук А.В., дов. №7 від 15.09.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Харківська обласна рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека № 350 та Колективного учбово-виробничого підприємства "Пластік", в якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2020 року, яка була прийнята судом) просить:

1. Визнати за Харківською обласною радою право власності на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197.

2. Зняти арешт, накладений постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 13.11.2008 на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197.

3. Скасувати (виключити) з Державного реєстру прав запис про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташованої за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197 (реєстраційний номер обтяження 8189041).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року відкрито провадження у справі № 922/2737/20, підготовче засідання призначено на 20.10.2020 року.

У підготовчому засіданні 20.10.2020 року оголошено перерву до 23.10.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Московський відділ Державної виконавчої служби у місті Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка" та Департамент реєстрації Харківської міської ради; підготовче засідання відкладено на 10.11.2020 року на 10:45 год.

У підготовчому засіданні 10.11.2020 року оголошено перерву до 24.11.2020 року.

19.11.2020 року відповідач-2 подав відзив (вх.№ 27063), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності. Відповідач-2 також зазначив про відсутність підстав для скасування арешту спірного майна, оскільки заборгованість відповідача-1 до теперішнього часу не погашена.

У підготовчому засіданні 24.11.2020 року оголошено перерву до 01.12.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.12.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до "31" грудня 2020 року, підготовче засідання відкладено на 08.12.2020 року на 11:15 год.

08.12.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 28648), в якій зазначив, що доводи відповідача-2 про обізнаність позивача про арешт спірної будівлі ґрунтуються не на доказах, передбачених статтею 73 ГПК України, а виключно на припущеннях, які не можуть братися до уваги. На думку позивача, арешт на будівлю обласної ради при відкритті виконавчого провадження міг відбутися виключно завдяки численним порушенням чинного законодавства.

У підготовчому засіданні 08.12.2020 року оголошено перерву до 15.12.2020 року.

14.12.2020 року відповідач-2 подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№29216), в якому вказав, що акт обстеження технічного стану нежитлової будівлі, що відображається на балансі комунального підприємства охорони здоров`я "Аптека № 350" та розташована за адресою: м.Харків, пр. Московський, 197, від 11.01.2012 року підтверджує обізнаність посадових осіб позивача про арешт майна ще в січні 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020 року на 12:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 22.12.2020 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 22.12.2020 року підтримав відзив та заперечення на відповідь, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи (ОКП ХОР "Знахідка") у судовому засідання 22.12.2020 року підтримав відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та інших третіх осіб у судове засідання 22.12.2020 року не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

05.11.1991 року відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26.03.1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", Кабінет Міністрів України видав постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

12.03.1992 року на підставі названої постанови КМУ Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення № 68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області". Згідно з додатком 2 до зазначеного рішення у власності обласної Ради народних депутатів залишилося майно (об`єкти), зокрема майновий комплекс обласного виробничого об`єднання "Фармація".

29.09.1992 року на X сесії XXI скликання Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення, яким затвердила склад комунальної власності Харківської обласної Ради народних депутатів. До цього переліку, з-поміж інших об`єктів, увійшли аптеки та аптечні заклади майнового комплексу обласного виробничого об`єднання "Фармація" у кількості 362 одиниць. Серед таких аптечних закладів була Аптека № 350, яка розміщувалася в окремій нежитловій двоповерховій будівлі № 197 по проспекту Московському у м. Харкові.

Таким чином, спірна будівля була прийнята у комунальну власність Харківської обласної Ради народних депутатів. Проте реєстрацію цієї будівлі згідно з приписами діючої на той час "Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", затвердженої наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, обласна рада не провела.

29.01.1993 року Аптека № 350 була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

03.03.1997 року начальник управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації видав наказ № 37, згідно з яким було засновано Державне комунальне підприємство охорони здоров`я аптека № 350 (далі - ДКПОЗ аптека № 350).

05.12.2003 року відбулася державна перереєстрація ДКПОЗ аптека №350, внаслідок якої дане підприємство було перейменовано в Комунальне підприємство охорони здоров`я Аптека № 350 (КПОЗ Аптека № 350).

13.11.2008 року державним виконавцем Московського ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 25/45-08 Господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року про стягнення з Комунального підприємства охорони здоров`я "Аптека № 350" (відповідач-1) на користь Колективного учбово-виробничого підприємства "Пластік" (відповідач-2) суми боргу в розмірі 890146,52 грн.

Вказаною постановою накладено арешт на нежитлову будівлю, А-2, загальною площею 1678,0 кв.м, за адресою: м.Харків, проспект Московський, 197.

03.03.2017 року згідно з розпорядженням голови Харківської обласної ради №18 від 03.02.2017 року зі змінами (розпорядження від 21.02.2017 року №25), зазначена будівля була передана на баланс Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (далі - ОКП ХОР "Знахідка").

Отже, починаючи з 03.03.2017 року ОКП ХОР "Знахідка" набуло статусу балансоутримувача спірної будівлі.

На початку 2018 року ОКП ХОР "Знахідка" розпочало підготовку до державної реєстрації іншого речового права на будівлю, як об`єкта спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

29.01.2018 року за замовленням ОКП ХОР "Знахідка" Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "БТІ") виготовило Технічний паспорт на громадський будинок № 197 (нежитлова будівлю літ. "А-2") по проспекту Московському у м. Харкові.

01.02.2018 року ОКП ХОР "Знахідка" звернулося до КП "БТІ" із запитом № 02-02/14 щодо надання інформації про реєстрацію права власності на зазначений будинок.

08.02.2018 року КП "БТІ" відповіло довідкою про те, що власником будівлі є територіальна громада міста Харкова в особі міської ради. У довідці також зазначалося, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи об`єкт нерухомості має обтяження - арешт, накладений постановою до Московського ВДВС ХМУЮ від 13.11.2008 на майно, що належить КПОЗ "Аптека № 350".

06.03.2018 року Управління комунального майна та приватизації "Харківської міської ради направило до ОКП ХОР "Знахідка" лист № 2912, яким частково спростувало інформацію, надану КП "БТІ" у довідці від 08.02.2018 року. У листі зазначалося, що нежитлова будівля літ. "А-2" по проспекту Московському, 197, не є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова та рішень Харківської міської ради стосовно прийняття її до комунальної власності територіальної громади міста не приймалося.

Із запитом щодо реєстрації права власності (лист від 21.06.2018 року №18/4348) ОКП ХОР "Знахідка" звернулося також до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області (далі - Фонд). У відповіді від 25.06.2018 року № 46-3964 Фонд повідомляв, що відомості про нерухоме державне майно за адресою: м. Харків, проспект Московський, 197 до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не вносилися.

Позивач вважає, що оскільки дані про власника будівлі № 197 по Московському проспекту у місті Харкові не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких Харківська обласна рада реалізує права власника зазначеного нерухомого майна, остання вимушена звернутися до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме, зняття арешту з нерухомого майна і скасування (виключення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про обтяження цього майна.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Закон України "Про виконавче провадження" установлює правило, згідно з яким рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 цього Закону).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, та про зняття такого арешту підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо сторонами відповідного спору є юридичні особи. Таким чином, спір, який виник між позивачем та юридичною особою з приводу зняття арешту з нерухомого майна, має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи суб`єктний склад сторін учасників спору, даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2019 року у справі № 905/386/18.

Щодо набуття позивачем права власності на спірне майно, суд зазначає таке.

26.03.1991 року постановою Верховної Ради Української РСР було уведено в дію Закон Української РСР "Про власність" від 07.02.1991 року № 697-ХІІ (далі - Закон № 697-ХІІ).

Згідно з пунктом 4 статті 2 зазначеного Закону власність в Українській РСР виступає в таких формах: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна та державна.

Статтями 31, 32 Закону № 697-ХІІ передбачалося, що до державної власності в Українській РСР належить загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до статті 33 Закону № 697-ХІІ управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада Української РСР і місцеві Ради народних депутатів Української РСР, а також уповноважені ними державні органи.

Згідно зі статтею 35 Закону № 697-ХІІ об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Закону постанови Верховної Ради Української РСР від 26 березня 1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавної (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" Раді Міністрів Української РСР було доручено до 01.05.1991 року забезпечити за участю Уряду Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів розмежування майна між власністю Української РСР і власністю відповідно Кримської АРСР, областей, міста Києва. При цьому необхідно було виходити з того, що у власність Кримської АРСР, областей, міста Києва, крім майна підприємств, установ та організацій республіканського (АРСР), обласного (міського) підпорядкування, повинно входити також майно підприємств, установ та організацій загальносоюзного і республіканського (Української РСР) підпорядкування, які передаються у власність Кримської АРСР, областей, міста Києва.

05.11.1991 року на підставі наведених положень законодавства Кабінет Міністрів України видав постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю". Даною постановою Кабінет Міністрів затвердив Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Наведеним переліком було визначено, що у власність областей, з-поміж іншого майна, передаються об`єкти охорони здоров`я, соціального забезпечення, зокрема, аптечні склади і аптечні мазанини.

Статтею 2 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 07.12.1990 року № 533-ХІІ (далі - Закон № 533-ХІІ) (втратив чинність на підставі Закону № 280/97-ВР від 21.05.1997 року) перебачено, що обласні ради є однією з ланок системи регіонального самоврядування.

Частинами 1,2 та 4 статті 7 Закону № 533-ХІІ зазначено, що комунальна власність становить основу місцевого самоврядування. Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Абзацом 2 частини 5 статті 7 Закону № 533-ХІІ передбачено, що органи місцевого самоврядування мають право, зокрема, передавати об`єкти комунальної власності у тимчасове або постійне користування, оренду, продавати їх підприємствам (об`єднанням), організаціям і установам, окремим громадянам та об`єднанням громадян відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об`єкти комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними підприємствами (об`єднаннями), організаціями і установами.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону № 533-ХІІ перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що безоплатно передається у власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які виникають при цьому, визначаються законодавством України.

Згідно з пунктами 1, 2, 4, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, який прийшов на зміну Закону № 533-ХІІ, передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

На підставі статей 32, 35 Закону України "Про власність", статті 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Постанови Верховної Ради України від 05 червня 1992 року № 2415- XII "Про внесення змін і доповнень до Постанови Верховної Ради України від 05 березня 1992 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про Представника Президента України" 12.03.1992 року Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення № 68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області". Згідно з додатком 2 до зазначеного рішення у власності обласної Ради народних депутатів залишилося майно (об`єкти), зокрема майновий комплекс обласного виробничого об`єднання "Фармація".

29.09.1992 року на X сесії XXI скликання Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення, яким затвердила склад комунальної власності Харківської обласної Ради народних депутатів. До цього переліку, з-поміж інших об`єктів, увійшли аптеки та аптечні заклади майнового комплексу обласного виробничого об`єднання "Фармація" у кількості 362 одиниць. Серед таких аптечних закладів була Аптека № 350, яка розміщувалася в окремій нежитловій двоповерховій будівлі № 197 по проспекту Московському у м. Харкові, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що на підставі рішення Харківської обласної Ради народних депутатів від 29.09.1992 року спірну нежитлову будівлю "А-2", що розташована в м. Харкові по пр. Московському, 197, віднесено до складу комунальної власності Харківської обласної Ради народних депутатів (наразі Харківська обласна рада).

Проте реєстрацію цієї будівлі згідно з приписами діючої на той час "Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", затвердженої наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, проведено не було.

Як убачається з матеріалів справи, станом на цей час, відомості про державну реєстрацію права власності на спірну нежитлову будівлю відсутні.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Також відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як вже було зазначено, 13.11.2008 року на спірне нерухоме майно державним виконавцем Московського ВДВС було накладено арешт під час виконання наказу №25/45-08 Господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року про стягнення з Комунального підприємства охорони здоров`я "Аптека № 350" (відповідач-1) на користь Колективного учбово-виробничого підприємства "Пластік" (відповідач-2) суми боргу в розмірі 890146,52 грн., у зв`язку з чим власник майна (позивач) втратив можливість розпоряджатися своїм майном на його власний розсуд.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 цього Закону).

Оскільки позивач довів у належний спосіб, що він є власником спірного майна, вимоги про зняття арешту із зазначеного майна ґрунтуються на законі.

Враховуючи, те, що позивач є власником спірного майна, яке набуто ним на правомірних засадах, що встановлено судом під час розгляду даної справи, арешт накладений в рамках виконавчого провадження на таке майно повинен бути знятий, в силу приписів статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а запис про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташованої за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197 (реєстраційний номер обтяження 8189041) скасовано (виключено) з Державного реєстру прав.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування до вимог позивача позовної давності, суд зазначає про відсутність підстав для її застосування, з таких підстав.

Так, згідно з ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Правовий висновок аналогічного змісту наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

У даному випадку має місце триваюче порушення прав позивача, оскільки він не може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, тому власник спірного майна в особі Харківської обласної ради може пред`явити позов про припинення порушення його прав, в т.ч. зняття арешту з майна, у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову, що повністю відповідає обставинам існуючого спору.

Отже, позивачем пред`явлено даний позов в межах строку позовної давності, що виключає відмову у позові внаслідок подання відповідачем-2 заяви про застосування позовної давності.

Щодо твердження відповідача-2 про відсутність правових підстав для зняття арешту з будівлі, з огляду на непогашену до цього часу заборгованість КПОЗ Аптекою № 350, суд зазначає таке.

Виконання рішення третейського суду від 01.02.2008 року та ухвали господарського суду Харківській області по справі № 35/45-08 повинно було відбуватися згідно з процедурою, передбаченою Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV в редакції від 07.10.2008 року (далі - Закон № 606-XIV) та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (в редакції, що діяла станом на 08.10.2008 року) (далі - Інструкція).

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження (ст. 24 Закону № 606-XIV та пп. 3.6.3. Інструкції).

Державна виконавча служба здійснює розшук майна боржника юридичної особи шляхом направлення запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо (пп. 4.13.4. Інструкції).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації (пп. 5.1.1. Інструкції).

В разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам (пп. 5.1.2. Інструкції).

Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності (пп. 5.1.4. Інструкції).

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті (пп. 5.6.2. Інструкції).

Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби тощо), державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію (пп. 5.6.8. Інструкції).

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець звертається запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться це майно під арештом, забороною. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна (пп. 5.10.3. Інструкції).

У разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності: у третю чергу - об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва. У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувана. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником - юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів (пп. 6.2. Інструкції).

Отже, за загальним правилом стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності (пп. 5.1.4. Інструкції). Звернення стягнення на майно полягає у його виявленні шляхом надіслання державним виконавцем запитів, зокрема, до бюро технічної інвентаризації.

Втім, виходячи з наявних у матеріалах справи письмових доказів, а саме, довідки БТІ від 08.02.2018 року, можна зробити висновок, що державний виконавець наклав арешт на будівлю не встановивши її власника та не вимагаючи від КУВП "Пластік" доказів того, що КПОЗ Аптека № 350 є власником спірної будівлі.

Суд наголошує, що у даному випадку арешт мав накладатися в порядку пп 5.1.2. Інструкції не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження у разі відсутності у боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувана з повідомленням власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, тобто з наданням можливості оскаржити рішення про накладання арешту, чого державним виконавцем не було зроблено.

Враховуючи викладене, суд констатує, що накладення державним виконавцем Московського ВДВС арешту на майно позивача під час виконання наказу №25/45-08 Господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року відбулось за наявності порушень чинного на той час законодавства, а тому твердження відповідача-2 про законність та обґрунтованість накладення такого арешту не відповідають дійсності.

За таких підстав, заперечення відповідача-2 позбавлені фактичного та правового обґрунтування, є такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв`язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у відзиві, що порушує умови ч.1 ст. 74 ГПК України, за приписами якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу, що зняття арешту зі спірного майна та визнання права власності на нього за позивачем жодним чином не звільняє відповідача-1 від обов`язку виконати наказ №25/45-08 Господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року та не скасовує обов`язок державного виконавця вжити необхідні для цього заходи, втім це має відбуватись у порядку передбаченому законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд покладає судові витрати на відповідача-1.

На підставі ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст.15, 16, 256, 257, 261, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Харківською обласною радою право власності на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197.

Зняти арешт, накладений постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 13.11.2008 на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197.

Скасувати (виключити) з Державного реєстру прав запис про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташованої за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197 (реєстраційний номер обтяження 8189041).

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека № 350 (адреса: 61037, м.Харків, пр. Московський, б.197; код ЄДРПОУ 21219010) на користь Харківської обласної ради (адреса: 61002, м. Харків, вул. Сумська, б. 64; код ЄДРПОУ 24283333) судовий збір у сумі 6854,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова