Постанова

від 29.03.2021 по справі 922/2737/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2021 р. Справа № 922/2737/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи (на стороні позивача): від третьої особи-1 (на стороні відповідача): від третьої особи-2 (на стороні відповідача):ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 , розпорядження №19-ос від 11.02.2019 року про призначення на посаду, положення про відділ з питань природокористування та земельних відносин управління з питань комунальної власності виконавчого апарату обласної ради (додаток до розпорядження голови облради від 21.04.2020 року №71-ос), довіреність №01-44/176 від 20.01.2021 року, посвідчення ВА №310 від 25.02.2019 року не з`явились ОСОБА_6 , наказ №2 від 03.02.2019 року, протокол №1 від 03.02.2019 року засідання правління КУВП «Пластик» , статут, відомості з ЄДР - директор Худавердов О. А., довіреність б/н від 01.03.2021 року, наказ (розпорядження) №137-к від 01.07.2014 року про прийняття на роботу не з`явились не з`явились Огребчук А. В., наказ №10-К від 02.09.2020 року, довіреність №3 від 01.03.2020 року, посвідчення №14 від 02.09.2020 року розглянувши апеляційну скаргу (вх.№346 Х/3) Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластик» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року (повне рішення складено 28.12.2020 року) у справі за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: про№922/2737/20 (суддя - О.В. Смірнова) Харківської обласної ради, м. Харків 1.Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека №350, м. Харків; 2. Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластік» , м. Харків Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків 1.Московський відділ Державної виконавчої служби у місті Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків; 2.Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради «Знахідка» , м. Харків визнання права власності, зняття арешту, скасування запису про обтяження В С Т А Н О В И В:

Харківська обласна рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою №01-43/2359 від 28.08.2020 р. до Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека №350 та Колективного учбово-виробничого підприємства "Пластік", в якій (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №01-43/3534 від 11.12.2020 року, яка була прийнята судом) просить:

- визнати за Харківською обласною радою права власності на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197;

- зняти арешт, накладений постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 13.11.2008 на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197.

- скасувати (виключити) з Державного реєстру прав запису про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташованої за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197 (реєстраційний номер обтяження 8189041).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року відкрито провадження у справі № 922/2737/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент реєстрації Харківської міської ради, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Московський відділ Державної виконавчої служби у місті Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради "Знахідка".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 р. позов задоволено.

Визнано за Харківською обласною радою право власності на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197. Знято арешт, накладений постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 13.11.2008 на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197. Скасовано (виключено) з Державного реєстру прав запис про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташованої за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197 (реєстраційний номер обтяження 8189041). Стягнуто з Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека № 350 на користь Харківської обласної ради судовий збір у сумі 6854,00 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 26.01.2021 р. Колективне учбово-виробниче підприємство «Пластик» , м. Харків звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 16.01.2021 р., в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 р. у справі №922/2737/20 та ухвалити нове рішення, яким в позові Харківській обласній раді відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом Харківської області неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильної їх оцінки.

На думку скаржника, оскільки позивач своєчасно не зареєстрував своє право власності на спірне майно, він на момент подання позову не є належним власником будівлі. Тому висновки суду про те, що власник спірного майна в особі Харківської обласної ради може пред`явити позов про припинення порушення його прав, в т.ч. зняття арешту з майна, у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його права, не відповідають обставинам справи, Крім того, на думку апелянта, позивач порушив вимоги статей 256, 257 ЦК України стосовно строків давності. Це стосується не тільки вимог про скасування арешту майна, а й вимог щодо встановлення права власності на майно.

Апелянт зазначає, що у позовній заяві позивач посилався на фактичне набуття права власності у період дії законів Про власність , Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування . Однак суд, задовольняючи позов при відсутності реєстрації права власності на спірне майно, не надав належної оцінки доказам, на які посилався відповідач-2 зокрема, щодо порушення строків позовної давності та інших, застосувавши до спірних правовідносин положення ЦК 2004 року, чим на переконання апелянта, порушив принцип дії закону в часі та зазначені норми матеріального права.

Також, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, позивач - Харківська обласна рада, стверджуючи, що всю відповідальність за майно Аптеки № 350 та його керування несе Харківська обласна державна адміністрація, не надав відомості щодо повноважень, делегованих в період 2003 - 2017 рр. облдержадміністрації Харківською обласною радою відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки з матеріалів позову вбачається, що певні дії щодо спірного майна здійнювались Харківською облдержадміністрацією.

Суд також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про витребування нормативного акту Харківської обласної ради, якій містить відомості щодо повноважень, делегованих в період 2003-2020рр. Харківській облдержадміністрації Харківською обласною радою відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні , (підтверджує або заперечує участь Харківської обласної ради в управлінні майном КПОЗ Аптека № 350 (статут зареєстрований у 2003р.) та необхідність або відсутність підстав для залучення Харківської обласної державної адміністрації до участі у справі).

Скаржник наголошує, що арешт на спірну будівлю було накладено у зв`язку із наявністю безспірних вимог відповідача - 2 до відповідача - 1. Безспірність вимог відповідача - 2 грунтується на рішенні суду, яке набрало законної сили і не могло бути виконане у зв`язку із фактичним припиненням господарської діяльності відповідачем- 1 та відсутності у його розпорядженні будь- яких активів, крім спірної будівлі, яка на законних підставах знаходилась у його розпорядженні. Водночас, на момент накладення арешту на спірну будівлю, як встановлено у цьому судовому провадженні та з врахуванням вимог діючого законодавства на час виникнення обтяження на майно, жодною юридичною та/або фізичною особою право власності набуто не було.

На переконання апелянта, задовольняючи вимоги позивача в частині визнання за позивачем права власності та скасування арешту на спірну будівлю, суд допустив порушення статті 129 Конституції України щодо обов`язковості виконання судових рішень, в частині необхідності одночасного вирішення питання щодо обов`язку особи, яка набуває прав власності на спірну будівлю нести всі ризики власника цього майна. Зокрема, виконання безспірних вимог відповідача - 2, які ґрунтуються на судовому рішенні та у забезпечення виконання якого й був накладений арешт на спірну будівлю, що має наслідком отримання відповідачем - 2 Колективним учбово-виробничим підприємством Пластик суми безспірних вимог у розмірі 890146,52 грн.

Скаржник вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права (неправильно тлумачив закон щодо строків позовної давності) та не застосував норми матеріального права, які мав застосувати (норми, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, а також норми щодо обов`язковості виконання судових рішень та необхідності покладання на власника спірної будівлі ризиків, пов`язаних із правом власності на час його набуття) що завдає матеріальної шкоди відповідачу - 2.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Радіонова О. О., Зубченко І. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластик» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 р. у справі №922/2737/20. Встановлено учасникам справи строк до 15.02.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

15.02.2021 року (в межах сстроку, встановленого ухвалою від 29.01.2021 року) до канцелярії суду від Харківської обласної ради, м. Харків надійшов відзив №01-43/383 від 15.02.2021 року на апеляційну скаргу, за змістом якого остання просить суд апеляційну скаргу Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластик» , м. Харків залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року у справі №922/2737/20 - залишити без змін (вх.№1963).

Крім того, 15.02.2021 року від Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради «Знахідка» , м. Харків надійшов відзив №02-02/33 від 12.02.2021 року на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд залишити рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року у справі №922/2737/20 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№1965).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року призначено розгляд апеляційної скарги Колективного учбово-виробничого підприємства Пластик на 24.02.2021 року о 14:00 год.

19.02.2021 року від Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластик» , м.Харків надійшли письмові пояснення б/н від 18.02.2021 з доказами направлення їх іншим учасникам справи (вх.№2182).

22.02.2021 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання №01-43/495 від 22.02.2021 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечення явки у судове засідання суду апеляційної інстанції уповноваженого представника Харківської обласної ради через його участь в цей час (24.02.2021 року о 14:00 год.) у засіданні постійної комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та соціального розвитку села, в підтвердження чого надав графік засідань постійних комісій обласної ради у лютому-березні 2021 року (вх.№2268).

23.02.2021 року від відповідача-2 (апелянта) надійшло клопотання б/н від 23.02.2021 року про відкладення розгляду справи, за змістом якого останній повідомляє, що через відсутність адвоката на даний час Підприємство не має можливості представляти свої інтереси в суді та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату (вх.№2375).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 року задоволено клопотання Харківської обласної ради, м. Харків та Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластик» , м. Харків про відкладення розгляду справи. Відклаено розгляд апеляційної скарги Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластик» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року у справі №922/2737/20 на 01 березня 2021 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року (яку занесено до протоколу судового засідання), у судовому засіданні 01.03.2021 року з розгляду апеляційної скарги Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластік» , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року у справі №922/2737/20 було оголошено перерву. Повідомлено відповідача-1 - Комунальне підприємство охорони здоров`я Аптека №350 (пр-т. Московський, 197, м. Харків, 61037); відповідача-2 - Колективне учбово-виробниче підприємство «Пластік» (вул. Новгородська, буд. 4, м. Харків, 61145); третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, 4, м. Харків, 61003); третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Московський відділ Державної виконавчої служби у місті Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (майдан Захисників України, буд. 7/8, пов. 7, м. Харків, 61005) про оголошення перерви та продовження судового засідання у справі №922/2737/20 - "03" березня 2021 р. о 12:00 год.

В судовому засіданні 03.03.2021 року оголошено перерву до 29.03.2021 року об 11:00 год.

Представник відповідача-2 (апелянта) у судовому засіданні 29.03.2021 року підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та у попередніх судових засіданнях. Просив апеляційну скаргу Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластик» , м. Харків залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 року у справі №922/2737/20 - залишити без змін. Крім того, представник позивача просив суд апеляційної інстанції при розгляді справи по суті врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 826/12775/15 (провадження № 11-680апп19).

Представник відповідача - 1, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1 в судове засідання 29.03.2021 року не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 року, якою було оголошено перерву до 29 березня 2021 року об 11:00 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 04.03.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши апеляційну скаргу, сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 29.03.2021, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України було складено протокол судового засідання.

У відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників, присутніх у судовому засіданні 29.03.2021, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Східний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.11.1991 року відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" та від 26.03.1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", Кабінет Міністрів України видав постанову №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

Наведеним переліком було визначено, що у власність областей з-поміж іншого майна, передаються об`єкти охорони здоров`я, соціального забезпечення, зокрема, аптечні склади і аптечні магазини.

12.03.1992 року на підставі вищевказаної постанови КМУ Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення № 68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області". Згідно з додатком 2 до зазначеного рішення у власності обласної Ради народних депутатів залишилося майно (об`єкти), зокрема, майновий комплекс обласного виробничого об`єднання "Фармація" (том 1, а.с. 14-22).

29.09.1992 року на X сесії XXI скликання Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення, яким затвердила склад комунальної власності Харківської обласної Ради народних депутатів. До цього переліку, з-поміж інших об`єктів, увійшли аптеки та аптечні заклади майнового комплексу обласного виробничого об`єднання "Фармація" у кількості 362 одиниць. Серед таких аптечних закладів була Аптека № 350, яка розміщувалася в окремій нежитловій двоповерховій будівлі № 197 по проспекту Московському у м. Харкові (том 1, а.с. 23-30).

Таким чином, спірна будівля увійшла до комунальної власності Харківської обласної Ради народних депутатів. Проте, реєстрацію цієї будівлі згідно з приписами діючої на той час "Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", затвердженої наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, обласна рада не провела.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.01.1993 року Аптека №350, яка розміщується в окремо розташованому двоповерховому приміщенні, що знаходиться на балансі аптеки, балансова вартість якого станом на 01.01.1993 р. - 4397130 крб., на 01.10.1993 р. - 165 332 088 крб. (копія довідки том 1, а.с.31) була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (том 1, а.с.32).

03.03.1997 Державне комунальне підприємство охорони здоров`я Аптека №350 було засновано на підставі наказу Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації №37(далі - ДКПОЗ Аптека №350) - (том 1, а.с.33).

Статут, який затверджений Рішенням загальних зборів трудового колективу №3 від 02.09.2003 р. (перереєстровано у виконкомі Московської районної ради м. Харкова 05.12.2003 р.) визначає юридичний статус, предмет та мету діяльності, органи управління та основні принципи ведення господарської діяльності Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека № 350, далі - Підприємство.

1.1 Підприємство перейменовано на виконання положень Конституції України, Законів України «Про власність» та «Про підприємства в Україні» , згідно наказу фармацевтичного управління облдержадміністрації від 23.07.2001р. №30, є правонаступником прав та обов`язків Державного комунального підприємства охорони здоров`я Аптека № 350.

1.2 Підприємство створено на базі майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ та міст Харківської області.

1.3 Підприємство знаходиться в сфері управління Харківської обласної державної адміністрації, далі - Орган управління, здійснення повноважень з управління Підприємством покладено на фармацевтичне управління Харківської обласної державної адміністрації, далі - Уповноважений орган, орган уповноважений управляти майном на управління майном комунальної власності обласної державної адміністрації.

1.5 Метою діяльності підприємства є забезпечення населення, лікувально-профілактичних установ, аптечних установ, підприємств, організацій лікарськими засобами та виробами медичного призначення, задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у сфері охорони здоров`я та реалізація на основі отриманого прибутку інтересів трудового колектива та власника.

1.6 Підприємство здійснює свою діяльність на основі законодавчих актів, діючих на території України, розпоряджень Органу управління, наказів Уповноваженого органу, цього Статуту.

Розділом 2. Визначено Юридичний статус підприємства .

2.1 Підприємство набуває статус юридичної особи з моменту державної реєстрації у виконкомі Московської районної ради м. Харкова та обласному управлінню статистики. Має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, кутовий штамп, бланки зі своїми реквізитами, товарний знак та інші реквізити. Може від свого імені укладати договори, набувати майнових і немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

2.2 Підприємство на основі повного госпрозрахунку забезпечує самооплатність, самофінансування.

Пунктом 5.3 визначено, що передача, здача в оренду, відчудження та списання майна підприємства здійснюється з дозволу управління майном комунальної власності облдержадміністрації,та за погодженням фармацевтичного управління облдержадміністрації.

05.12.2003 року відбулася державна перереєстрація ДКПОЗ Аптека №350, внаслідок якої дане підприємство було перейменовано в Комунальне підприємство охорони здоров`я Аптека № 350 (КПОЗ Аптека № 350), що підтверджується копією свідоцтва - (том 1, а.с. 33) та копією статуту Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека-350 (том 1, а.с. 40-49).

Також, в матеріалах даної справи міститься копія паспорту аптечного закладу (структурного підрозділу) Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека №350 та експлікація приміщень (том 1, а.с.50-56).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що згідно з актом приймання-передавання від 03.03.2017 року, яким зафіксовано, що цей акт складено на виконання розпорядження Харківської обласної ради від 21.02.2017 року №25 Про внесення змін до розпорядження голови обласної ради від 03 лютого 2017 року №18 Про утворення комісії з передачі майна комунального підприємства охорони здоров`я Аптека №350 на баланс обласного комунального підприємства Харківської обласної ради ЗНАХІДКА , що відповідає також і умовам Статуту (за абзацом 3 акту вбачається), що ДОРП Обласний аптечний склад в особі представника Панько Н.Г. здав, а Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради ЗНАХІДКА в особі представника Візерського В.В. прийняв ключі від КПОЗ Аптека 350 у кількості 2 шт. (том 1, а.с.58).

В томі першому (а.с.59-64) міститься копія технічного паспорту на громадський будинок №197 Нежитлова будівля літ. А-2 по проспекту Московському (паспорт було виготовлено станом на 29.01.2018 року), копія схематичного плану земельної ділянки громадського будинку №197 по проспекту Московському.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.11.2008 року державним виконавцем Московського ВДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №35/45-08 Господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року про стягнення з Комунального підприємства охорони здоров`я "Аптека №350" (відповідач-1) на користь Колективного учбово-виробничого підприємства "Пластік" (відповідач-2) суми боргу в розмірі 890 146,52 грн. (том 1, а.с.193).

Вказаною постановою накладено арешт на нежитлову будівлю, А-2, загальною площею 1678,0 кв.м, за адресою: м. Харків, проспект Московський, 197.

У зв`язку із чим власник майна втратив можливість розпоряджатися своїм майном на його власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що відповідає вимогам статті 391 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія вважає, що позовні вимоги стосовно визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомості не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, а саме положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Спір належить розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки правовідносини у справі пов`язані з визнанням права позивача на майно, на яке виконавцем накладено арешт.

Встановлюючи фактичні обставини справи, судова колегія з`ясувала що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) було сформовано базовий перелік об`єктів права комунальної власності.

12.03.1992 року на підставі вищевказаної постанови КМУ Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення № 68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області". Згідно з додатком 2 до зазначеного рішення у власності обласної Ради народних депутатів залишилося майно (об`єкти), зокрема, майновий комплекс обласного виробничого об`єднання "Фармація" (том 1, а.с. 14-22).

29.09.1992 року на X сесії XXI скликання Харківська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення, яким затвердила склад комунальної власності Харківської обласної Ради народних депутатів. До цього переліку, з-поміж інших об`єктів, увійшли аптеки та аптечні заклади майнового комплексу обласного виробничого об`єднання "Фармація" у кількості 362 одиниць. Серед таких аптечних закладів була Аптека № 350, яка розміщувалася в окремій нежитловій двоповерховій будівлі №197 по проспекту Московському у м. Харкові (том 1, а.с. 23-30).

Таким чином, спірна будівля увійшла до комунальної власності Харківської обласної Ради народних депутатів. Проте, реєстрацію цієї будівлі згідно з приписами діючої на той час "Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", затвердженої наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 року, обласна рада не провела.

Згідно з положеннями Глави 6 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній від 27.12.1996 року) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність" (№697-12), цим Кодексом, іншими законодавчими актами. (Із змінами, внесеними Законом №3718-12 від 16.12.93).

Майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном, згідно вимог статті 87-1 вищенаведеного Кодексу.

Законом України Про власність (№697-XII) передбачалося, що до державної власності в Українській РСР належить загальнодержавна (республіканська) власність в і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.01.1993 року Аптека №350, яка розміщується в окремо розташованому двоповерховому приміщенні, яке знаходиться на балансі аптеки, балансова вартість якого станом на 01.01.1993 р. - 4397130 крб., на 01.10.1993 р. - 165 332 088 крб. (копія довідки том 1, а.с.31) була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (том 1, а.с.32).

03.03.1997 року Державне комунальне підприємство охорони здоров`я Аптека №350 було засновано на підставі наказу начальника управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації №37 (далі - ДКПОЗ аптека № 350) - (том 1, а.с. 33).

У подальшому, 03.03.2017 року згідно з розпорядженням голови Харківської обласної ради №18 від 03.02.2017 року зі змінами (розпорядження від 21.02.2017 року №25), зазначена будівля була передана на баланс Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради "Знахідка" (далі - ОКП ХОР "Знахідка"). Отже, починаючи з 03.03.2017 року ОКП ХОР "Знахідка" набуло статусу балансоутримувача спірної будівлі.

Крім того, в матеріалах міститься копія довідки Комунального підприємства Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради №1029155 від 14.12.2017 року, видана Обласному Комунальному підприємству Харківської обласної ради Знахідка , в якій зазначено, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, майно площею 1678,0 кв. м, розташоване по пр. Московському 197 належить Комунальному підприємству охорони здоров`я Аптека №350 код 219010 (том 1, а.с. 65).

Зокрема, 06.03.2018 року Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради направило до ОКП ХОР "Знахідка" лист № 2912, в якому зазначалося, що нежитлова будівля літ. "А-2" по проспекту Московському, 197, не є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова та рішень Харківської міської ради стосовно прийняття її до комунальної власності територіальної громади міста не приймалося (том 1, а.с. 66).

До позовної зави надано копію листа, з якого вбачається звернення Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради ЗНАХІДКА до Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області від 25.06.2018 року №46-3964, в якому Фонд повідомляв, що відомості про нерухоме державне майно за адресою: м. Харків, проспект Московський, 197 до Єдиного реєстру об`єктів державної власності не вносилися. А тому, останньому було роз`яснено його подальші дії (том 1, а.с.67).

Крім того, Обласне комунальне підприємство Харківської обласної ради ЗНАХІДКА зверталось до Голови Харківської обласної ради з листом №02-02/51 від 26.03.2019 р., в якому повідомляло у зв`язку із тим, що нежитлова будівля літ. А-2 є об`єктом власності Обласної Ради і ніколи не була об`єктом права власності КПОЗ Апетека №350 , просило звернутися до господарського суду Харківської області з метою отримання матеріалів судової справи 335/45-08 для ознайомлення та вивчення матеріалів справи з метою захисту прав інтересів громади (том 1, а.с.68).

Керуючий справами виконавчого апарату обласної ради надіслав лист начальнику Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області №01-43/2229 від 14.08.2019, якому останній просив надати для ознайомлення та зняття фотокопій матеріали виконавчого провадження, відкритого Московським ВДВС ХМУЮ за наказом господарського суду Харківської області від 06.03.2008 по справі №35/45-08 щодо стягнення з комунального підприємства охорони здоров`я Аптека №350 на користь Колективного учбово-виробничого підприємства Пластик 163277,43 грн. - основного боргу, 711326,544 грн. - пені, 1111,06 грн. - 3% річних, 4428,56 грн. - витрат на розгляд третейської справи. Надати копію постанови Московського ВДВС ХМУЮ від 13.11.2008 про накладення арешту на нежитлову будівлю, літ. А-2 , розташовану по проспекту Московському, 197 у м. Харкові (том 1, а.с.75).

Враховуючи вищевикладене судова колегія дійшла висновку що, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

В ухвалі ВССУ від 11.05.2012 р. у справі №6-11085св12 вказано, що відсутність реєстрації рішення суду як правовстановлюючого документа в органах державної реєстрації не впливає на правовий статус об`єкта нерухомості. Отже, фактично суд зазначив, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна у державному реєстрі не є критичним для цілей підтвердження права власності на нерухоме майно у спорі щодо права власності.

У даному випадку, встановлено факт навності перешкод у користуванні майном позивача. Відповідачі за даною справою не оспорюють право власності позивача на нежитлову будівлю А-2 по проспекту Московському 197 у м. Харкові. Апелянт за даною справою прагне погашення суми боргу у розмірі 890 146,52 грн., що утворилася у період господарської діяльності між відповідачем-1 (Комунальним підприємством охорони здоров`я Аптека №350) і відповідачем-2 (Колективним учбово-виробничим підприємством Пластик).

На теперішній час жодних дій щодо виконання наказу по справі №35/45-08 господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року, ані з боку відповідача-1, ані з боку відповідача-2 та Московського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові не здійснюється.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, що Московським відділом Державної виконавчої служби у місті Харкові здійснювались заходи щодо виявлення власників майна та виконання пункту 5.3 Статуту Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека №350.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі №904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Зокрема, приписами ст. 65 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" (чинного в 1991-1992 роках) було визначено, що державні органи місцевого самоврядування, до яких згідно зі ст. 2 цього Закону належали як міські так і обласні Ради народних депутатів та їх органи, мають право звертатися до суду або державного арбітражу з позовом про визнання недійсними актів інших державних органів самоврядування, які ущемляють їх повноваження, і до прийняття рішення судом або арбітражем зупиняти дію оскаржуваних актів на своїй території.

Відповідно до ч. 2 п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку право власності позивача на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою: місто Харків, проспект Московський, будинок , 197 не оспорюється відповідачами та третіми особами. Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Водночас, статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у ст. ст. 2, 7, 13 ГПК України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою. В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися таким чином, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів порушує принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин укладення договірних зобов`язань, є наслідком порушення обох зазначених принципів.

Стосовно позовних вимог про сняття арешту та про скасування (виключення) з Державного реєстру прав запису про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташованої за адресою місто Харків, проспект Московський, 197, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

13.11.2008 р. за вих. №32450 державний виконавець направив копію постанови про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту боржнику - КПОЗ Аптека 350 та сторонам виконавчого провадження (том 1, а.с.194).

У подальшому, 25.02.2009р. Контрольно-ревізійним управлінням у Харківській області була складена довідка №123-10-061 зустрічної звірки КУВП Пластік з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з КПОЗ Аптека №350 за період з 01.01.2005р. по 01.02.2009р. (том 1, а.с. 195-201).

Згідно з вказаною довідкою, зустрічна звірка проведена в ході планової ревізії фінансово-господарської діяльності КПОЗ Аптека № 350 . Зокрема, зазначено про наявність арешту майна КПОЗ Аптека №350 - нежитлової будівлі за адресою: м.Харків, проспект Московський, 197, літ. А-2, загальною плошею 1678,0 кв.м.

Акт приймання-передавання майна КПОЗ Аптека № 350 від 03.03.2017 р., наданий позивачем до позовної заяви, був складений на виконання розпорядження Харківської обласної ради від 21.02.2017р. №25 Про внесення змін до розпорядження голови обласної ради від 03.02.2017 р. №18 Про утворення комісії з передачі майна комунального підприємства охорони здоров`я Аптека № 350 на баланс Обласного комунального підприємства Харківської обласної ради Знахідка .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-XIV, із змінами та доповненнями.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Під поняттям "майно" боржника слід розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що на момент вчинення виконавчого провадження є у нього.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5 статті 52 Закону України Про виконавче провадження врегульовано, що у разі відсутності у боржника-юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Складові елементи арешту майна, визначені в даному Законі як опис, оголошення заборони розпоряджатися майном, обмеження в праві користування ним або його вилучення у боржника та передача на зберігання іншим особам - це сукупність дій, які мають бути чітко регламентовані та мати певні підстави для застосування.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.

Арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту.

За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов`язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п`ять днів після накладення арешту.

Державний виконавець зобов`язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18.

У даному випадку, виконання рішення третейського суду від 01.02.2008 року та ухвали господарського суду Харківської області по справі №35/45-08 повинно було відбуватися згідно з процедурою, передбаченою Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV в редакції від 07.10.2008 року (далі - Закон №606-XIV) та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158 (в редакції, що діяла станом на 08.10.2008 року) (далі - Інструкція).

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження (ст. 24 Закону № 606-XIV та пп. 3.6.3. Інструкції).

Державна виконавча служба здійснює розшук майна боржника юридичної особи шляхом направлення запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо (пп. 4.13.4. Інструкції).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації (пп. 5.1.1. Інструкції).

В разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам (пп. 5.1.2. Інструкції).

Стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності (пп. 5.1.4. Інструкції).

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті (пп. 5.6.2. Інструкції).

Про накладення арешту на майно, яке підлягає реєстрації (наприклад, автотранспортні засоби тощо), державний виконавець повідомляє відповідні органи, які здійснюють таку реєстрацію (пп. 5.6.8. Інструкції).

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець звертається запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться це майно під арештом, забороною. Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна (пп. 5.10.3. Інструкції).

У разі відсутності в боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності, або закріплене за ним у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті), незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в такій послідовності: у третю чергу - об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва. У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувана. Копія зазначеного повідомлення надсилається до податкового органу, який контролює здійснення боржником - юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів (пп. 6.2. Інструкції).

За загальним правилом стягнення може бути звернено на майно боржника, яке належить йому на праві приватної власності (пп. 5.1.4. Інструкції). Звернення стягнення на майно полягає у його виявленні шляхом надіслання державним виконавцем запитів, зокрема, до бюро технічної інвентаризації.

Виходячи з наявних у матеріалах справи письмових доказів, а саме: довідки БТІ від 08.02.2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець наклав арешт на будівлю не встановивши її власника та не вимагаючи від КУВП "Пластік" доказів того, що КПОЗ Аптека № 350 є власником спірної будівлі.

У даному випадку, арешт мав накладатися в порядку пп 5.1.2. Інструкції не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження у разі відсутності у боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача з повідомленням власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, тобто з наданням можливості оскаржити рішення про накладання арешту, чого державним виконавцем не було зроблено.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що накладення державним виконавцем Московського ВДВС арешту на майно позивача під час виконання наказу №35/45-08 Господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року відбулось за наявності порушень чинного на той час законодавства. А тому, твердження апелянта (відповідача-2) про законність та обґрунтованість накладення такого арешту не відповідають дійсності.

При цьому, зняття арешту зі спірного майна та визнання права власності на нього за позивачем жодним чином не звільняє відповідача-1 від обов`язку виконати наказ №35/45-08 Господарського суду Харківської області від 06.03.2008 року та не скасовує обов`язок державного виконавця вжити необхідні для цього заходи. Втім, це має відбуватись у порядку передбаченому законом.

Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції, стаття 60 цього Закону в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно).

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.59 Закону Про виконавче провадження , є спеціальною нормою, яка регулює саме порядок зняття арешту з майна особою, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

У даному випадку, особа (позивач) не позбавлений права звернутись до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту. Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №903/206/18 суд дійшов висновку, що можливість заявлення вимоги лише про зняття арешту з майна є допустимою виключно у разі відсутності спору або відсутності невизнання такого права власності.

Також судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазаначити, що згідно з висновками пункту 5.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.90.2018 у справі № 915/127/18 (12-184гс18) Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому, після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за даною справою вимоги про зняття арешту із зазначеного майна ґрунтуються на законі. Оскільки безліч порушень при його накладанні призвели до штучного обмеження прав і законних інтересів Обласної ради щодо його оскарження. Дії державного виконавця і стягувача створили умови для протиправного позбавлення територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області права власності на значний об`єкт нерухомого майна. Арешт, накладений в рамках виконавчого провадження на таке майно, повинен бути знятий в силу приписів статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а запис про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташованої за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197 (реєстраційний номер обтяження 8189041), скасовано (виключено) з Державного реєстру прав.

Щодо твердження відповідача - 2 про те, що Обласна рада дізналася про порушення свого права (арешт будівлі) не пізніше передачі спірного майна на зберігання від КПОЗ Аптека №350 до ДОРП Обласний аптечний склад (акт від 28.08.2014), а з позовною заявою до суду звернулась лише 28.08.2020, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Правовий висновок аналогічного змісту наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц.

У даному випадку має місце триваюче порушення прав позивача, оскільки він не може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, тому власник спірного майна в особі Харківської обласної ради не позбавлений права пред`явити позов про припинення порушення його прав, в т.ч. зняття арешту з майна, у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Отже, позивачем пред`явлено даний позов в межах строку позовної давності, що виключає відмову у позові внаслідок подання апелянтом (відповідачем-2) заяви про застосування позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що твердження апелянта (відповідача-2) позбавлені фактичного та правового обґрунтування, є такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв`язку з ненаданням доказів в підтвердження вищевикладених обставин, що порушує умови ч.1 ст. 74 ГПК України, за приписами якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині зняття арешту, накледеною постановою Московського ВДВС ХМУЮ від 13.11.2008 на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок, 197, та в частині скасування (виключення) з Державного реєстру прав запису про обтяження нежитлової будівлі А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок, 197 (реєстраційний номер обтяження 8189041).

З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову за наведених у даній постанові підстав.

Відповідно до приписів статті 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема, з: 4) резолютивної частини із зазначенням: б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; г) строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного учбово-виробничого підприємства Пластик , м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/2737/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/2737/20 скасувати в частині визнання за Харківською обласною радою права власності на нежитлову будівлю А-2, розташовану за адресою місто Харків, проспект Московський, будинок 197.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківській обласній раді відмовити з підстав викладених у даній постанові.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 22.12.2020 у справі №922/2737/20 залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров`я Аптека №350 (код ЄДРПОУ 21219010; 61037, м. Харків, проспект Московський буд. 197) на користь Харківської обласної ради (код ЄДРПОУ 24283333; 61002, м. Харків, вул. Сумська, 64) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 204,00 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.03.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова