Постанова

від 23.12.2020 по справі 916/675/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/675/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020, ухвалене суддею Щавинською Ю.М. у м. Одеса

у справі №916/675/20

за позовом: Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство

про: стягнення 124 121,86 грн, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року Адвокатське об`єднання Ес Лоєрс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про стягнення заборгованості в сумі 124 121,86 грн, з яких 122 000,00 грн - основний борг, 1 345,86 - грн 3 % річних, 776,00 грн - інфляційні втрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання юридичних послуг № 453 ю.с. від 13.08.2019 в частині виконання грошових зобов`язань з оплати вартості наданих послуг, що з огляду на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України також покладає на останнього обов`язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач згідно поданого відзиву проти позову заперечив зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт надання позивачем послуг за договором про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019, оскільки додані до позову акти наданих послуг, а саме Акт №3 від 31.10.2019 та Акт №4 від 14.11.2019, зі сторони відповідача не підписані уповноваженими особами та відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування та не можуть братися судом до уваги при винесені рішення по суті спору.

Окрім того, відповідачем вказано, що з доданих до позовної заяви експрес-накладних: №59000446020032 від 31.08.2019, №59000451823017 від 30.09.2019, №59000459208004 від 31.10.2019 та №59000462340748 від 14.11.2019, не можливо встановити, що саме було вкладено та надіслано у відправленні, а їх візуальний аналіз свідчить про те, що вказані відправлення були направлені персонально Слівчуку Ю.В.

Також відповідачем акцентовано увагу на тому, що відповідно до пункту 5.4 договору про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019 ні до одного з актів наданих послуг не було додано позивачем запит замовника щодо необхідності та доцільності виконання послуг зазначених у акті, а також жодного разу не було надано звіту щодо ходу виконання договору та звіту про результати прийнятих заходів для захисту інтересів Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство . А також за період, який зазначається у актах наданих послуг позивачем, у відповідності до пунктів 6.1 - 6.4 вищезазначеного договору, не було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство : коротких письмових звітів Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс щодо ведення справ, з описом конкретних дій, направлених на захист інтересів відповідача; сповіщень про вчинення юридичних дій (заходів) для оперативного інформування Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство ; копій документів, підготовлених або отриманих позивачем та не було надано підтвердження направлення їх на адреси правоохоронних органів, які зазначаються у актах наданих послуг.

Таким чином, Адвокатське об`єднання Ес Лоєрс не виконувало свої зобов`язання відповідно до умов договору про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019 та права відповідача, як замовника наданих послуг на отримання інформації щодо послідовності дій, які саме документи були підготовлені та до яких саме інстанцій направлені, необхідні для захисту інтересів останнього.

У відповіді на відзив позивач з посиланням на пункт 4.4 договору про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019 вказав, що у випадку неповернення замовником отриманого акту у встановлений строк сума гонорару та обсяг наданої виконавцем правової допомоги вважаються сторонами повністю погодженими з боку замовника та такими, що підлягають сплаті в порядку, визначеному цим договором. Окрім того, в Акті звірки взаємних розрахунків за підписом головного бухгалтера відповідача Тостогана В. за Актом №3 від 31.10.2019 на суму 44 000,00 грн внесена, а це свідчить про отримання відповідачем даного акту та визнання вказаної в ньому суми гонорару без його підписання та повернення позивачеві належного йому екземпляру. При цьому Акт №4 від 14.11.2019, як вказав позивач, ним було направлено відповідачу за ідентичною попереднім актам процедурою, проте причини невнесення суми заборгованості за таким актом в акт звірки взаємних розрахунків невідомі.

Позивач також вказав, що отримання відправлень Слівчуком Ю.В., підписання Актів №1 від 31.08.2019 та №2 від 30.09.2019, наявність копії опису цінного листа направленого від відповідача на адресу Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс про оригінали підписаних з інформацією вищевказаних актів, направлення другого екземпляру позивачеві та/або визнання сум оплати та заборгованості в акті звірки взаємних розрахунків за підписом головного бухгалтера відповідача В. Тостогана є підтвердженням отримання та погодження актів надання послуг, направлених за вказаними вище експрес-накладними.

Окрім того, спростовуючи аргументи відповідача надані у відзиві на позовну заяву, позивач вказав наступне.

Відповідно до пункту 5.4 договору про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019 замовником було виконано ту частину пункту, згідно якого виконавцеві надано всі документи та відомості, необхідні для надання послуги (виконання роботи). Запит замовника (відповідача) є дише одним з можливих варіантів ініціювати надання послуги виконавцем (позивачем).

Кожен з Актів надання послуг (№1-4), направлених відповідачеві та отриманих ним містить повний перелік виконаних робіт за звітний період із зазначенням інформації про отримувача процесуального документу, коротким змістом даного документу та датою направлення. Разом з актом за кожний звітний період відповідачеві направлялися копії вказаних в акті процесуальних документів.

Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди, що короткі письмові звіти щодо ведення справ будуть готуватися та подаватися на запити відповідача про необхідність надання такого звіту у тому випадку, коли інформації, що міститься в актах надання послуг та копіях підготовлених й направлених процесуальних документів буде не достатньо для розуміння суті вчинення юридичних дій (заходів) і інтересах відповідача.

У свою чергу копії документів, підготовлених позивачем та копії підтвердження направлення їх на адреси правоохоронних органів (розрахункового чека національного оператора поштового зв`язку АТ Укрпошта , на якому присутні реквізити відправлення (отримувач, дата, час та ін.), яка зазначаються у актах надання послуг направлялися з кожним конкретним актом надання послуг та у відповідності до вказаного у ньому переліку наданих послуг.

З посиланням на положення ст. ст. 74, 86, 237 Господарського процесуального кодексу України та правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, позивач вказав на те, що акт звірки розрахунків (чи заборгованості) може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 позов задоволено частково: з Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство на користь Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс стягнуто заборгованість в сумі 122 000, 00 грн, 3% річних в сумі 190, 00 грн, судовий збір в сумі 2 069, 28 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що отримання Акту №1 від 31.08.2019 та Акту №2 від 30.09.2019 відповідач не заперечує, як не заперечує і обсяг наданих за такими актами послуг; доказів направлення відповідачем вмотивованих заперечень щодо обсягу послуг на адресу позивача матеріали справи не містять; акт звірки взаємних розрахунків свідчить про отримання відповідачем надісланих актів наданих послуг; такі акти, з огляду на пункт 4.4 договору про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019, як Акт №3 від 31.10.2019 та Акт №4 від 14.11.2019 є такими, що були отримані відповідачем, погоджені сторонами та підлягають оплаті.

Щодо звітів про хід виконання договору та звітів про результати прийнятих заходів, суд зауважив, що умовами договору фактично не визначено чіткої процедури надання відповідних документів, натомість весь перелік послуг наведений у самих актах.

Разом з тим, суд не погодився з представленим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, через невірне визначення дати початку періоду прострочення.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство Українське Дунайське пароплавство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 по справі №916/675/20, в якій просило прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження; прийняти клопотання про відстрочення сплати судових витрат та задовольнити його; скасувати повністю судове рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 по справі №916/675/20, за позовом Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс до Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про стягнення заборгованості у розмірі 124 121,86 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити Адвокатському об`єднанню Ес Лоєрс у задоволені позову, в зв`язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Господарським судом Одеської області не були встановлені всі обставини справи, які мають значення для справи та невірно встановлені докази, обставини, що є предметом доведення в рамках даної справи.

Так щодо актів наданих послуг апелянт вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт надання позивачем послуг за договором, оскільки додані до позову акти наданих послуг (Акт №2 від 30.09.2019, Акт №3 від 31.10.2019, Акт №4 від 14.11.2019) зі сторони відповідача не підписані уповноваженими особами.

З експрес-накладних №59000446020032 від 05.09.2019, №59000451823017 від 01.10.2019, №59000459208004 від 01.11.2019, №59000462340748 від 14.11.2019 не можливо встановити, що саме було вкладено та відправлено у відправлені. Також з візуального аналізу експрес-накладних вбачається, що вказані відправлення були направлені персонально ОСОБА_1 , тобто не можливо зрозуміти, що містилося у вкладенні відповідно до вищевказаних експрес-накладних, у вкладенні могли бути особисті документи отримувача.

Окрім того ОСОБА_1 займав посаду заступника голови Правління, якому підпорядковувалися Служба управління персоналом та Служба матеріально-технічного забезпечення. Отже, він не мав ніякого відношення до роботи Юридичної служби, яка підпорядковується безпосередньо Голові Правління Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство та не міг контролювати виконання умов договору про надання юридичних послуг № 453 ю.с., що укладений між Адвокатським об`єднанням Ес Лоєрс та Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство . Отже, Слівчук Ю.В. не був уповноваженого особою відповідача (апелянта) щодо отримання документів юридичного характеру.

Щодо акту звірки взаємних розрахунків апелянтом зазначено, що сам по собі цей документ не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Також, як вбачається з відповіді на відзив позивача по справі №916/675/20, лише 24.04.2020 у додатках до відповіді на відзив останній надав за весь період надання послуг копії документів, підготовлених ним та підтвердження направлення їх на адреси правоохоронних органів, які зазначаються у актах наданих послуг. Окрім того, не надано жодного підтвердження або погодження, що саме відповідач надавав позивачу доручення (письмові або усні) щодо підготовки даних документів.

Таким чином Адвокатське об`єднанням Ес Лоєрс не виконувало свої зобов`язання відповідно до умов договору та порушувало права Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство , як замовника наданих послуг на отримання інформації щодо послідовності дій, які саме документи були підготовлені та до яких саме інстанцій направлені, необхідні для захисту інтересів відповідача.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.06.2020 для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020: у задоволені клопотання Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство про відстрочення сплати судових витрат відмовлено; апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі №916/675/20 залишено без руху; встановлено Приватному акціонерному товариству Українське Дунайське пароплавство строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Південного-західного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Приватне акціонерне товариство Українське Дунайське пароплавство , що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги по справі №916/675/20 в якій повідомлено, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 15.06.2020 у даній справі надаються до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №LGF1197 від 25.06.2020 з відміткою про перерахування судового збору до Державного бюджету повністю (т.3 а.с. 50-51). А також звернено увагу суду апеляційної інстанції, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги та повністю досліджено акт звірки взаємних розрахунків від 15.01.2020, згідно якого саме Адвокатське об`єднання Ес Лоєрс підтверджує наявність заборгованості перед Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство у сумі 122 000,00 грн, а не навпаки. Заявником вказано, що вищезазначене підтверджується відповідною довідкою від 25.06.2020 № ЦБ-590. Акт звірки взаємних розрахунків від 15.01.2020 та акти наданих послуг увійшли в основу рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі №916/675/20 як неналежний доказ. Акт наданих послуг за жовтень 2019 року №3 від 31.10.2019 та Акт наданих послуг за листопад 2019 року №4 від 14.11.2019 не підписані з боку Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство на рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі №916/675/20; розгляд справи №916/675/20 визначено здійснювати в порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 20.07.2020; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 20.07.2020 подати до суду разом з відзивом або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частин першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду; запропоновано Адвокатському об`єднанню Ес Лоєрс у строк до 20.07.2020 письмово викласти свої міркування / заперечення відносно доручення до матеріалів справи довідки № ЦБ-590 від 25.06.2020.

Позивач згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечив, зазначивши, що:

- пунктом 4.4 договору про надання юридичних послуг № 453 ю.с. чітко визначено, що у випадку неповернення замовником отриманого акту у встановлений строк сума гонорару та обсяг наданої виконавцем правової допомоги вважаються сторонами повністю погодженими з боку замовника та такими, що підлягають сплаті в порядку, визначеному цим договором ;

- відповідачеві разом з актами наданих послуг направлялися копії підготовлених та направлених рекомендованими листами документів, які вказані в кожному окремому акті, що підтверджується копіями розрахункового чека національного оператора поштового зв`язку АТ Укрпошта , на якому присутні реквізити відправлення (отримувач, дата, час та ін.). Вищевказані копії документів були направлені позивачем до суду та додані під час подання відповіді на відзив відповідача;

- в Акті звірки взаємних розрахунків за підписом головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство ОСОБА_2 заборгованість за Актом №2 наданих послуг за вересень 2019 року від 30.09.2019 на суму 61 000,00 грн, Актом №3 наданих послуг за жовтень 2019 року від 31.10.2019 на суму 44 000,00 грн внесена, а це свідчить про отримання відповідачем даного Акту та визнання вказаної в ньому суми гонорару без його підписання та повернення позивачеві належного йому екземпляру;

- отримання відправлень Слівчуком Ю.В., підписання Актів №1 та №2, наявність копії опису цінного листа направленого від Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство на адресу Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс з інформацією про оригінали підписаних Актів №1 та №2, направлення другого екземпляру позивачеві та / або визнання сум оплати та заборгованості в Акті звірки взаємних розрахунків за підписом головного бухгалтера відповідача В. Тостогана є підтвердженням отримання та погодження Актів надання послуг, направлених за експрес-накладними №59000446020032 від 05.09.2019, №59000451823017 від 01.10.2019, №59000459208004 від 01.11.2019, №59000462340748 від 14.11.2019 та погодження особи Слівчука Ю.В., як уповноваженої особи при співпраці, передбаченої договором;

- акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Окрім того, 04.12.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №916/1727/17 висловив позицію, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу;

- викладене в довідці № ЦБ-590 від 25.06.2020 твердження апелянта про заборгованість позивача перед апелянтом є абсурдним, безпідставним та позбавленим правового обґрунтування. Позивачем направлялись пакети документів (2 екземпляри Актів, підписаних виконавцем та копії документів, копії підтвердження направлення їх на адреси правоохоронних органів (розрахункового чека національного оператора поштового зв`язку АТ Укрпошта , на якому присутні реквізити відправлення (отримувач, дата, час та ін.), які зазначаються у Актах надання послуг). Оскільки замовником не повернуто один із отриманих екземплярів Актів, то позивачем застосовано ч.2 п.п.4.4 договору;

- довідка № ЦБ-590 від 25.06.2020 подана поза строком апеляційного оскарження і є недопустимим доказом.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт вказав, що:

- не підписані акти наданих послуг №3 від 31.01.2019 та №4 від 14.11.2019 взагалі позивачем в адресу відповідача не направлялись;

- акти наданих послуг №3 від 31.01.2019 та №4 від 14.11.2019 в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування та не можуть братися судом до уваги при винесенні рішення по суті спору, оскільки зі сторони відповідача не підписані уповноваженими особами;

- акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом визнання боргу, оскільки інформація відображена в ньому не підтверджена первинними документами, а саме підписаними з обох сторін актами наданих послуг (акти №3 від 31.01.2019 та №4 від 14.11.2019);

- в аналогічних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №927/986/17 було досить однозначно висловлено позицію щодо недостатності самого факту наявності первинних документів для підтвердження факту надання послуг. Отримання послуг повинно бути підтверджене належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які б свідчили про реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання (використання результату отриманої послуги у господарській діяльності).

Розгляд апеляційної скарги по суті здійснено 23.12.2020, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Богацької Н.С. у відпустці з 14.09.2020 по 16.09.2020, з 28.09.2020 по 30.09.2020, 04.11.2020 по 06.11.2020, 16.11.2020, з 03.12.2020 по 04.12.2020, 07.12.2020, у відрядженні з 21.10.2020 по 23.10.2020, з 12.11.2020 по 13.11.2020, з 25.11.2020 по 27.11.2020, з 17.12.2020 по 18.12.2020; судді Діброви у відпустці 27.11.2020, з 16.12.2020 по 17.12.2020 та у відрядженні з 26.10.2020 по 30.10.2020; судді Принцевської Н.М. у відпустці 23.10.2020, з 26.10.2020 по 30.10.2020, 27.11.2020.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.09.2019 між Приватним акціонерним товариством Українське Дунайське пароплавство , в особі виконуючого обов`язки голови правління Громченка Віталія Вікторовича (замовник) та Адвокатським об`єднанням Ес Лоєрс , в особі керівника Набруско Ярослава Вікторовича (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг № 453 ю.с. (договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язався надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, в правоохоронних органах (СБУ, НАБУ, ГПУ та органах прокуратури всіх рівнів, Нацполіції України, ДБР), на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України (надалі іменується послуги ), а замовник зобов`язався оплатити такі послуги.

Згідно з пунктом 2.2 договору обсяг виконання доручення визначається виконавцем на основі письмового звернення уповноваженої особи замовника, під яким сторони також розуміють факт направлення замовником в адресу виконавця процесуальних документів та інших документів. В окремих випадках обсяг виконання доручень може визначатися виконавцем самостійно, виходячи з необхідності захисту прав та законних інтересів замовника та його власної уяви про оптимальний варіант виконання такого доручення.

У свою чергу, відповідно до пункту 2.3 договору замовник повинен забезпечити виконавця всією інформацією та документами, необхідними для надання правової допомоги.

Розмір гонорару та умови розрахунків сторони передбачили у розділі 4 договору, де вказали, що:

- загальний розмір (сума) усіх гонорарів за надання правової допомоги, передбаченої цим договором не може перевищувати 500 000,00 грн (пункт 4.1);

- розмір (сума) кожного гонорару зазначаються виконавцем в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо замовнику (уповноваженій особі замовника) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням (абз. 1 пункту 4.2);

- моментом отримання акту замовником є дата, зазначена в розписці уповноваженої особи замовника, повідомленні про вручення рекомендованого або цінного з описом поштового відправлення, підтвердженні надіслання засобами комунікаційного зв`язку (факсом, електронною поштою, тощо) (абз. 2 пункту 4.2);

- акти про надання правової допомоги повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявністю) та повернуті замовником виконавцеві протягом 3 робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений п.4.2 цього договору (пункт 4.3);

- за наявності зауважень щодо обсягу наданої правової допомоги та/або суми гонорару, зазначеної виконавцем в акті, замовник повинен повернути акт з умотивованими запереченнями у спосіб та строк, визначені п.4.2, п.4.3 цього договору (абз.1 пункту 4.4);

- у випадку неповернення замовником отриманого акту у встановлений строк сума гонорару та обсяг наданої виконавцем правової допомоги вважаються сторонами повністю погодженими з боку замовника та такими, що підлягають сплаті в порядку, визначеному цим договором (абз.2 пункту 4.4).

Пунктом 5.2 договору визначено обов`язки замовника, зокрема серед яких:

- призначення відповідальних осіб зі свого боку, про що повідомити виконавця. Відповідальна особа є споживачем послуг від імені замовника, а також відповідальною особою за своєчасне та достовірне надання інформації (документів) необхідних виконавцю для виконання договору;

- оплата виконавцю вартості наданих послуг (виконаних робіт) або вартості їх окремих етапів своєчасно, в повному обсязі відповідно до умов договору.

Відповідно до абз. 6 пункту 5.3 виконавець за договором має право вимагати оплати наданих послуг.

У розділі 6 договору сторонами погоджено порядок звітування щодо наданих юридичних послуг, основними положеннями якого є:

- з метою загального інформування замовника щодо ведення його справ (виконання доручень) виконавець надає короткі письмові звіти з розумною регулярністю (пункт 6.1);

- з метою оперативного інформування замовника про здійснення будь-яких правових заходів (вчинення юридичних дій), які мають юридичні наслідки для замовника, виконавець сповіщає замовника негайно після реалізації таких заходів (дій) (пункт 6.2);

- виконавець негайно надає замовнику копії всіх суттєво важливих з юридичної точки зору документів, як тільки документи будуть отримані (підготовлені) виконавцем (пункт 6.3);

- надання звітів та документів, на виконання п.п. 6.1-6.3 цього договору, здійснюється шляхом їх направлення на електронну пошту замовника, якщо інше не погоджено сторонами (пункт 6.4);

- замовник має право отримати інформацію про рух справи (виконання його доручень) в офісі виконавця (пункт 6.5);

- документообіг між сторонами договору проводиться по факту, e-mail, з кур`єром, експрес поштою, а так само при особистій зустрічі (пункт 6.6).

На виконання умов договору Адвокатським об`єднанням Ес Лоєрс було надано Приватному акціонерному товариству Українське Дунайське пароплавство послуги, що визначені у відповідних актах: Акт №1 наданих послуг за серпень 2019 року від 31.08.2019, Акт №2 наданих послуг за вересень 2019 року від 30.09.2019, Акт №3 наданих послуг за жовтень 2019 року від 31.01.2019, Акт №4 наданих послуг за листопад 2019 року від 14.11.2019 (т.1 а.с. 15-16, 20-23, 27-29, 32-33).

Як зазначає позивач відповідні акти наданих послуг направлені відповідачу засобами поштового зв`язку через компанію Нова пошта , що підтверджується наявними в матеріалах справи експрес-накладними: №59000446020032 від 05.09.2019; №59000451823017 від 01.10.2019; №59000459208004 від 01.11.2019; №59000462340748 від 14.11.2019 (т.1 а.с. 17, 24, 30, 34).

Також Адвокатським об`єднанням Ес Лоєрс надано до суду та долучено до матеріалів справи роздруківки з інтернет-сайту Нова пошта , якими підтверджується факт того, що вказані вище поштові відправлення слідували за маршрутом Київ - Ізмаїл та були отримані ОСОБА_1 10.09.2019, 03.10.2019, 07.11.2019, 22.11.2019 відповідно (т.1 а.с. 18, 25, 31, 35).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем підписано та повернуто позивачу акти наданих послуг за серпень та вересень 2019 року: Акт №1 від 31.08.2019 на суму 32 500,00 грн та Акт №2 від 30.09.2019 на суму 61 000,00 грн (т.1 а.с. 15-16, 20-23). В свою чергу акти наданих послуг за жовтень та листопад 2019 року: Акт №3 від 31.10.2019 на суму 44 000,00 грн та Акт №4 від 14.11.2019 на суму 17 000,00 грн (т.1 а.с. 27-29, 32-33), відповідачем підписано та повернуто не було.

Судом встановлено, що відповідачем було оплачено лише послуги за Актом №1 наданих послуг за серпень 2019 року від 31.08.2019 на суму 32 500,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №LGF632 від 20.09.2019 (т.1 а.с. 19).

Послуги надані за Актами: №2 від 30.09.2019, №3 від 31.10.2019 та №4 від 14.11.2019 на загальну суму 122 000,00 грн відповідачем оплачені не були.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків від 15.01.2020 (т.1 а.с.37), заборгованість відповідача перед позивачем становить 105 000,00 грн (відповідно до Актів №2 від 30.09.2019 та №3 від 31.10.2019). Позивач вказаний акт підписав з правками та вказав на заборгованість у сумі 122 000,00 грн, в тому числі і за Актом №4 на суму 17 000,00 грн.

Акт підписаний головним бухгалтером Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство .

Претензія про сплату заборгованості у сумі 122 000,00 грн керівником Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс Набруском Ярославом Вікторовичем була направлена виконуючому обов`язків Голови правління Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство Громченку Віталію Вікторовичу 10.02.2020 за вих. №1, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії опису вкладення та поштової накладної (т.1 а.с.43) та повернута за зворотною адресою з відміткою поштової установи інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно з інформації, що розміщується на офіційному сайті Укрпошти, судом першої інстанції встановлено, що було здійснено поштове пересилання за штриховим індикатором №0102120559610, яке прибуло до поштового відділення 12.02.2020, а отже могло бути отримано відповідачем 13.02.2020.

Незадоволення вказаної претензії, стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019 в сумі 124 121,86 грн, з яких 122 000,00 грн сума основного боргу, 1 345,86 - грн 3 % річних, 776,00 грн - інфляційні втрати.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, правовідносини сторін врегульовано договором про надання юридичних послуг №453 ю.с. від 13.08.2019, який за своєю правовою природою є договором надання послуг та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст. ст. 11, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, за результатом надання відповідних послуг, складено та направлено на адресу відповідача акти наданих послуг, зокрема: Акт №1 наданих послуг за серпень 2019 року від 31.08.2019, Акт №2 наданих послуг за вересень 2019 року від 30.09.2019, Акт №3 наданих послуг за жовтень 2019 року від 31.01.2019, Акт №4 наданих послуг за листопад 2019 року від 14.11.2019.

Що стосується доводів апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт надання позивачем послуг за договором, колегія суддів зазначає наступне:

по-перше, судом враховується, що акти наданих послуг за відповідним договором були направлені за однією процедурою,поштовим зв`язком через компанію Нова пошта на ім`я ОСОБА_1 , які, у свою чергу, отримані останнім. При цьому відповідач не заперечує факту отримання Актів №1 наданих послуг за серпень 2019 року від 31.08.2019 та №2 наданих послуг за вересень 2019 року від 30.09.2019, які підписані ним без будь-яких зауважень та заперечень.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не був уповноваженого особою відповідача щодо отримання документів юридичного характеру, в даному випадку, не мають вирішального значення, адже ОСОБА_1 є посадовою особою Товариства (на чому безпосередньо наголошує апелянт), доказів на підтвердження вжиття ним заходів реагування з приводу надісланої позивачем кореспонденції, як-то: відмови від її прийняття, повернення як помилково направленої, подальшого скерування за призначенням до юридичної служби, тощо, відповідачем суду не представлено.

Згідно з абз. 2 пункту 4.4 договору сторони передбачили, що у випадку неповернення замовником отриманого акту у встановлений строк сума гонорару та обсяг наданої виконавцем правової допомоги вважаються сторонами повністю погодженими з боку замовника та такими, що підлягають сплаті в порядку, визначеному цим договором.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, враховуючи, принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Акти №3 та №4 є такими, що були отримані відповідачем та, у світлі положень п.4.4. договору, є погодженими;

по-друге, як встановлено судом, в актах виконання робіт №2 від 30.09.2019, №3 від 31.01.2019 та №4 від 14.11.2019 визначено перелік та вартість наданих послуг, а саме: 09.09.2019, 18.09.2019, 27.09.2019 моніторинг відкритих баз даних (Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) на предмет наявності судових рішень, справ по банкрутству, актуальних даних щодо стану суб`єктів господарської діяльності (боржників, поручителів, іпотекодавців) та аналіз отриманих відомостей; 27.09.2019 підготовку та направлення скарги на дії процесуального керівника Військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42018161020000096 від 26.11.2018 року до Військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України; 27.09.2019 підготовку та направлення скарги на дії слідчого під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42018161020000096 від 26.11.2018 року (повторно) до ГСУ НП України; 10.10.2019, 21.10.2019, 30.10.2019 моніторинг відкритих баз даних (Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) на предмет наявності судових рішень, справ по банкрутству, актуальних даних щодо стану суб`єктів господарської діяльності (боржників, поручителів, іпотекодавців) та аналіз отриманих відомостей, проте позивачем не надано доказів, що підтверджують надання відповідних послуг; а також 22.10.2019 підготовку та направлення скарги на дії органів досудового розслідування по кримінальному провадженню №42018161020000096 від 26.11.2018 року до Управління СБ України в Одеській області; 05.11.2019, 14.11.2019 моніторинг відкритих баз даних (Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) на предмет наявності судових рішень, справ по банкрутству, актуальних даних щодо стану суб`єктів господарської діяльності (боржників, поручителів, іпотекодавців) та аналіз отриманих відомостей, проте позивачем не надано доказів, що підтверджують надання відповідних послуг; а також 11.11.2019 підготовку та направлення скарги на дії органів досудового розслідування по кримінальному провадженню №42018161020000096 від 26.11.2018 року до Управління СБ України в Одеській області.

При цьому, в якості доказів надання юридичних послуг позивачем надано копії: адвокатських запитів, клопотань та скарг направлених до різних держаних органів (Національного агентства з питань запобігання корупції, Вищої ради правосуддя, Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного слідчого управління Національної поліції України, Військової прокуратури Південного регіону України, Військової прокуратури Генеральної прокуратури України, Генеральної прокуратури України, Національної поліції України, Прокуратури Одеської області, Управління Служби безпеки України в Одеській області, Служби безпеки України) (т.2 а.с. 46-51, 54-109); адвокатських запитів, клопотань та скарг направлених до різних держаних органів (Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, Головного слідчого управління Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Одеської області, Військової прокуратури Генеральної прокуратури України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної поліції України) (т.2 а.с. 117-122, 125-171); скарги та адвокатських запитів направлених до різних держаних органів (Військової прокуратури Генеральної прокуратури України, Національного агентства з питань запобігання корупції).

Наведені в актах відомості щодо обсягу, вартості наданих послуг, попри встановлений абз.1 пункту 4.4 договору обов`язок, відповідачем ані в цілому, ані за окремими складовими, не спростовані.

Наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків від 15.01.2020 (т.1 а.с.37), який підписаний головним бухгалтером Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство , оцінений судом у сукупності з первинними документами, а відтак заперечення апелянта в цій частині не спростовують наведених вище висновків суду.

Відповідач також наполягав, що позивачем не було надано звітів щодо ходу виконання договору та звітів про результати прийнятих заходів.

Водночас, як встановлено судом, умовами договору фактично не визначено чіткої процедури надання відповідних документів, такі документи згідно з п. 6.5 договору -замовник мав право отримати в офісі виконавця, у той же час матеріали справи не містять доказів безпосередньої зацікавленості Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство в отриманні інформації щодо обсягу виконаних робіт, як-то, відповідних звернень, запитів, тощо.

В свою чергу, враховуючи приписи ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем з метою доведення своїх вимог залучено до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив (вх. ГСОО №10676/20 від 28.04.2020) документи, виготовлені ним під час виконання своїх зобов`язань за договором щодо надання правової допомоги Приватному акціонерному товариству Українське Дунайське пароплавство .

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності вірогідності і взаємозв`язку у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідні послуги були отримані відповідачем, погоджені сторонами та підлягають оплаті.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Аналіз договору про надання юридичних послуг № 453 ю.с. від 13.09.2019 свідчить про те, що сторони у відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України не визначили строк оплати наданих послуг.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як було вказано вище, претензія про сплату заборгованості у сумі 122 000,00 грн керівником Адвокатського об`єднання Ес Лоєрс Набруском Ярославом Вікторовичем була направлена виконуючому обов`язків Голови правління Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство Громченку Віталію Вікторовичу 10.02.2020 за вих. №1, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії опису вкладення та поштової накладної №0102120559610 (т.1 а.с.43).

Проте надіслана відповідачу претензія 14.02.2020 була повернута за зворотною адресою з відміткою поштової установи інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно з інформації, що розміщується на офіційному сайті Укрпошти, судом першої інстанції встановлено, що було здійснено поштове пересилання за штриховим індикатором №0102120559610, яке прибуло до поштового відділення 12.02.2020, а отже могло бути отримано відповідачем 13.02.2020.

Рекомендований лист № 0102120559610 направлявся на адресу Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство у м. Ізмаїл, вулиця Пароходна, будинок 28, яка зазначена у про надання юридичних послуг № 453 ю.с. від 13.09.2019 та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого перебувають у відкритому доступі.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів повної сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов`язань іншим передбаченим законом способом, за спливом встановленого ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строку, відповідачем всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано і за змістом апеляційної скарги не вбачається.

В свою чергу, відповідно до ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Аналогічну правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочення виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 26.11.19 у справі № 914/1318/18, від 10.07.19 у справі № 910/21564/16.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд повинен перевірити здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення грошових коштів, при цьому обґрунтованість проведеного позивачем розрахунку безпосередньо залежить від правильності визначення ним періоду відповідних нарахувань.

У світлі викладеного, слід зауважити, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем виконання такого грошового зобов`язання.

Відтак, враховуючи передбачений законом семиденний строк для виконання відповідачем свого обов`язку за вищезазначеною вимогою позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 20.02.2020 є останнім днем виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, а тому початковою датою прострочення виконання грошового зобов`язання є 21.02.2020.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних Адвокатським об`єднанням Ес Лоєрс було невірно визначено період прострочення виконання грошового зобов`язання, а отже, здійснивши власний розрахунок в межах заявленого позивачем періоду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 190, 00 грн, нарахованих за період з 21.02.202 по 10.03.2020.

Так само, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, адже, враховуючи встановлену судом дату, з якої відповідне грошове зобов`язання вважається простроченим, та визначену позивачем кінцеву дату розрахунку інфляційних (січень 2020 року), період нарахування останніх склав менше місяця.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, взяті судом до уваги, однак не є такими, що впливають на результат розгляду справи.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі № 916/675/20 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, відповідно до правил, встановлених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українське Дунайське пароплавство залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 у справі №916/675/20 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська