Постанова

від 17.12.2020 по справі 904/1201/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1201/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 року (суддя Суховаров А.В.) за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 904/1201/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Сістем

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фосфат , м.Кам`янське

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фосфат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича, вчиненні по виконавчому провадженню № 60106868 при винесенні та направленні ТОВ Фосфат : постанови від 19.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження №60106868, постанови від 19.09.2019 року про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №60106868; постанови від 19.09.2019 року про арешт майна боржника по виконавчому провадженню №60106868;

- визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження №60106868, винесену 19.09.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем;

- визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №60106868, винесену 19.09.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем;

- визнати недійсною постанову про арешт майна боржника по виконавчому провадженню №60106868, винесену 19.09.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 року у справі №904/1201/15 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владислава Андрійовича щодо винесення та направлення ТОВ Фосфат постанови від 19.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження №60106868 та винесення та направлення ТОВ Фосфат постанови від 19.09.2019 року у виконавчому провадженні №60106868 про арешт майна боржника.

Визнано недійсними постанови про відкриття виконавчого провадження №60106868 та постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60106868, винесену 19.09.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владиславом Андрійовичем.

Провадження з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" по справі №904/1201/15 в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владислава Андрійовича щодо винесення та направлення ТОВ Фосфат постанови від 19.09.2019 по виконавчому провадженню №60106868 про стягнення виконавчого збору - закрито.

Провадження з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фосфат по справі № 904/1201/15 в частині вимог про визнання недійсною постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владислава Андрійовича від 19.09.2019 по виконавчому провадженню №60106868 про стягнення виконавчого збору - закрито.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Акціонерним товариством ВТБ Банк та Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було подано апеляційні скарги на вказану ухвалу, згідно яких просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фосфат" у задоволенні скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вчинених у виконавчому провадженні №60106868.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що сума заборгованості відповідача обмежена вартістю заставленого майна, на яке рішенням суду звернуто стягнення шляхом реалізації з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання.

Апелянти зазначали, що заставна вартість майна у розмірі 12 736 590,40 грн. визначена на дату укладення договору з метою забезпечення виконання третьою особою всіх кредитних зобов`язань (32 955 553,45 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (1 долар США = 15,767642 грн.) становить 519 631 368,71 грн.), при цьому звернення стягнення визначено судом у рішенні шляхом реалізації з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Оскільки розмір фактично одержаної суми від реалізації невідомо, апелянти вважали, що підвідомчість відповідного органу виконавчої служби необхідно визначати з розміру зобов`язання, на задоволення якого за рахунок предмета застави має право заставодержатель відповідно до ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/14188/16).

Також апелянт Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не погоджується із місцевим господарським судом щодо визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення арешту, оскільки єдиною підставою для задоволення скарги боржника в цій частині судом зазначено про недотримання правил підвідомчості, що, на думку апелянта, є неправильним застосування статті 589 Цивільного кодексу України та Інструкції №512/5.

Так само апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про недотримання строків направлення боржнику документів виконавчого провадження, оскільки, за його твердженням, таке направлення здійснювалось з урахуванням Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, аналіз якого не здійснювався місцевим господарським судом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі №904/1201/15 скасовано в частині:

- визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владислава Андрійовича щодо винесення постанови від 19.09.2019 про відкриття виконавчого провадження №60106868 та винесення постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні №60106868 про арешт майна боржника;

- визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження №60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владиславом Андрійовичем;

- визнання недійсною постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владиславом Андрійовичем.

Прийнято в цій частині нове рішення за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" на дії державного виконавця про відмову у задоволенні скарги про:

- визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владислава Андрійовича щодо винесення постанови від 19.09.2019 відкриття виконавчого провадження №60106868 та винесення постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні №60106868 про арешт майна боржника;

- визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження №60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владиславом Андрійовичем;

- визнання недійсною постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владиславом Андрійовичем.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі №904/1201/15 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко Владислава Андрійовича щодо направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фосфат" постанови від 19.09.2019 відкриття виконавчого провадження №60106868 та постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні №60106868 про арешт майна боржника - залишено без змін.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 921,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" на користь Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 921,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2020 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі №904/1201/15, справу направлено на новий розгляд.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 для розгляду справи № 904/1201/15 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Акціонерного товариства ВТБ Банк та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 по справі №904/1201/15 та об`єднано зазначені скарги в одне апеляційне провадження, розгляд апеляційних скарг призначено у судове засідання з викликом сторін на 12.11.2020 о 15 год. 20 хв..

10.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторінг Сістем" надійшла заява про заміну сторони, згідно якої останнє просить здійснити процесуальне правонаступництво у справі №904/1201/15, шляхом залучення до участі у справі ТОВ "Фінансова компанія "Факторінг Сістем" та замінити первісного позивача АТ "ВТБ Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Факторінг Сістем".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОРИНГ СІСТЕМ та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" про заміну сторони у справі №904/1202/15. Замінено позивача у справі №904/1201/15 Акціонерне товариство ВТБ БАНК його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОРИНГ СІСТЕМ. Відкладено розгляд апеляційних скарг в судове засідання на 03.12.2020 о 16:40 год..

12.11.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" надійшли письмові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України з приводу поданих апеляційних скарг.

01.12.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОРИНГ СІСТЕМ надійшов відзив за №01-12/1 від 01.12.2020р. на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 по справі №904/1201/15 - без змін.

Крім того, 01.12.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ФАКТОРИНГ СІСТЕМ надійшло клопотання про відмову від апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 по справі №904/1201/15.

У судовому засіданні 03.12.2020 колегія суддів оголосила про перерву в судове засідання на 17.12.2020 о 16:50 год..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2020 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Сістем від апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/1201/15. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Сістем на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/1201/15 закрито.

В судове засідання 17.12.2020 року з`явилися представник апелянта Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та представник відповідача (боржника). Представники - апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Факторинг Сістем та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття не повідомили.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат", за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання №13ВД/3-2 від 24.05.2011, договором застави обладнання №13ВД/3-3 від 24.05.2011 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 13ВД від 24.05.2011.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2018 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства Дніпровський завод мінеральних добрив (Ідентифікаційний код 31980517, місцезнаходження: 51917, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179) перед Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК (Ідентифікаційний код 14359319, місцезнаходження: 01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд.8/26) за Кредитним договором №13ВД від 24 травня 2011р. в розмірі 32 955 553,45 доларів США (тридцять два мільйони дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три долари США 45 центів), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015р. 1 долар США = 15,767642 грн. становить 519 631 368,71 гривень (п`ятсот дев`ятнадцять мільйонів шістсот тридцять одна тисяча триста шістдесят вісім гривень 71 копійка), з них:

- прострочена заборгованість по кредиту становить 24 955 292,24 долари США (двадцять чотири мільйони дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто два долари США 24 цента), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 року (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн. становить 393 486 114,05 гривень (триста дев`яносто три мільйони чотириста вісімдесят шість тисяч сто чотирнадцять гривень 05 копійок);

- поточна заборгованість по сплаті процентів становить 301 543,11 доларів США триста одна тисяча п`ятсот сорок три долара США 11 центів) за період з 25.12.2014 р. по 23.01.2015 р. (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 року (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн. становить 4 754 623,81 гривень (чотири мільйони сімсот п`ятдесят чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 81 копійка);

- прострочена заборгованість по сплаті процентів становить 4 358 560,70 доларів США (чотири мільйони триста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят доларів США, 70 центів) за період з 25.09.2013р. по 24.12.2014р. (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 року (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн. становить 68724224,75 гривень шістдесят вісім мільйонів сімсот двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 75 копійок);

- поточна пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 01.10.2013р. по 23.01.2015р. (включно), становить 2 123 419,49 доларів США (Два мільйони сто двадцять три тисячі чотириста дев`ятнадцять доларів США, 49 центів), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 року до 14 год. 00 хв,) 1 долар США = 15,767642 грн. становить 33 481 318,33 гривень (тридцять три мільйони чотириста вісімдесят одна тисяча триста вісімнадцять гривень 33 копійки);

- поточна пеня за несвоєчасне повернення процентів, що нарахована за період з 01.11.2013р. по 23.01.2015 р. (включно), становить 392 152,03 доларів США (триста дев`яносто дві тисячі сто п`ятдесят два долари США, 03 центів), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 року (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн. становить 6183312,82 гривень (шість мільйонів сто вісімдесят три тисячі триста дванадцять гривень 82 копійки);

- 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо сплати кредиту, що нараховані за період з 01.10.2013 по 23.01.2015 (включно), становлять 741 829,93 доларів США (сімсот сорок одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять доларів США, 93 цента), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 р. до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн. становить 11 696 908,76 гривень (одинадцять мільйонів шістсот дев`яносто шість тисяч дев`ятсот вісім гривень 76 копійок);

- 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо сплати процентів за користування Кредитом, що нараховані за період з 01.10.2013 р. по 23.01.2015 р. (включно) становлять 82 755,95 доларів США (вісімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять доларів США, 95 центів), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 р. (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн. становить 1 304 866,19 гривень (один мільйон триста чотири тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 19 копійок)

звернути стягнення на предмет застави за договором застави обладнання №13ВД/3-2 та договором застави обладнання №13ВД/3-3 від 24.05.2011р., що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Фосфат (код 32540609, місцезнаходження: 51917, Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179) на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ БАНК (код 14359319, місцезнаходження: 01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд.8/26), шляхом реалізації предмета застави з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" (51917, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пр. Аношкіна, буд.179; код 32540609) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд.8/26, код 14329319) суму 76 280,00 грн. судового збору.

27.08.2019 на виконання рішення від 26.07.2018 господарським судом Дніпропетровської області видано відповідні накази по справі №904/1201/15.

19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. відкрито виконавче провадження №60106868 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1201/15 від 27.08.2018.

19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено постанову ВП № 60106868 про стягнення з боржника ТОВ Фосфат виконавчого збору у розмірі 3 295 555,34 доларів США.

19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. винесено постанову ВП № 60106868 про арешт майна боржника.

З приводу доводів апеялційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно приписів ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що права сторони (боржника) у виконавчому провадженні щодо обізнаності про початок виконавчого провадження та про хід виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у разі надіслання виконавцем документів у встановлені Законом порядку та строки.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №60106868 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2018 по справі №904/1201/15 відкрито згідно постанови, що винесена 19.09.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А..

При цьому, копії постанов ВП № 60106868 від 19.09.2019 направлені на адресу ТОВ "Фосфат" 03.10.2019, тобто зі спливом 14-денного строку, а не пізніше наступного робочого дня.

Доказів на спростування цих обставин Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України суду не надано, а отже колегія суддів констатує порушення приписів ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно правильність висновку суду першої інстанції в цій частині оскаржуваної ухвали про задоволення скарги.

При цьому, апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про відсутність порушень строків направлення боржнику документів виконавчого провадження, з причин того, що таке направлення здійснювалось з урахуванням Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, аналіз якого не здійснювався місцевим господарським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV "Внесення до Системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження" Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження документ виконавчого провадження, який направляється у паперовому вигляді, формується виконавцем у Системі до друку та вноситься до журналу реєстрації вихідної кореспонденції протягом 24 годин з моменту формування.

Документ виконавчого провадження в паперовому вигляді передається державним виконавцем на відправку відповідальній особі органу державної виконавчої служби (направляється приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) протягом 24 годин з моменту його формування.

Матеріалами справи підтверджується, що постанови про відкриття виконавчого провадження №60106868 від 19.09.2019 та про накладення арешту направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" 03.10.2019, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктом 5 розділу ІV "Внесення до Системи відомостей щодо здійснення виконавчого провадження" Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.

Таким чином, аргументи апелянта про відсутність порушення державним виконавцем Яковенком В. А. строків доведення до відома боржника копії постанови про відкриття з огляду на те, що згідно Положення державним виконавцем вживаються дії лише щодо передачі документа виконавчого провадження на відправку відповідальній особі, відхиляються апеляційним судом, оскільки виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України Про виконавче провадження , ст. 28 якого зобов`язує саме виконавця довести до відома боржника копію постанови про відкриття виконавчого провадження у строк, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення.

Згідно пункту 4 розділу 1 вказаної Інструкції Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Відповідно до п.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

За змістом судового рішення від 26.07.2018 по справі №904/1201/15, на підставі якого видано виконавчий документ, судом вирішено в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства Дніпровський завод мінеральних добрив перед Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК за Кредитним договором №13ВД від 24 травня 2011р. в розмірі 32 955 553,45 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015р. (1 долар США = 15,767642 грн.) становить 519 631 368, 71 гривень звернути стягнення на предмет застави за Договорами застави обладнання №13ВД/3-2 та №13ВД/3-3 від 24.05.2011р., що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Фосфат на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ БАНК шляхом реалізації предмета застави з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок та строки визначення вартості та оцінки майна боржника.

Так, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

В обґрунтування правомірності своїх дій щодо відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та відсутності підстав повернення виконавчого документа, ВДВС посилається на розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором №13ВД від 24.05.2011, що становить суму 519 631 368,71 грн., в рахунок якої здійснюється звернення стягнення та майно ТОВ "Фосфат", в той час як зміст резолютивної частини судового рішення по справі №904/1201/15, та, відповідно, судового наказу, пред`явленого до виконання стягувачем, свідчить про необхідність звернення стягнення на предмет застави за договорами застави обладнання №13ВД/3-2 та №13ВД/3-3 від 24.05.2011р., що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Фосфат на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ БАНК шляхом реалізації предмета застави з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо неправомірності дій державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, яким визначено підвідомчість виконавчого документа у справі №904/1201/15 з огляду на загальний розмір заборгованості ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором №13ВД від 24.05.2011, та, відповідно, про наявність підстав для визнання недійсною постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко В.А. про відкриття виконавчого провадження №60106868 від 19.09.2019.

Колегія суддів відмічає, що апелянт не погоджується із такими висновками місцевого господарського суду та зазначає, що заставна вартість майна у розмірі 12 736 590,40 грн. визначена на дату укладення договору з метою забезпечення виконання третьою особою всіх кредитних зобов`язань (32 955 553,45 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (1 долар США = 15 767642 грн.) становить 519 631 368,71 грн.), при цьому звернення стягнення визначено судом у рішенні шляхом реалізації з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Оскільки розмір фактично одержаної суми від реалізації невідомий, апелянт вважає, що підвідомчість відповідного органу виконавчої служби необхідно визначати з розміру зобов`язання, на задоволення якого за рахунок предмета застави має право заставодержатель відповідно до частини 2 статті 589 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/14188/16).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/14188/16 при визначені розміру суми зобов`язання за рішенням про звернення стягнення на предмет застави з метою з`ясування його підвідомчості відповідному органу виконавчої служби відповідно до пункту 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), слід виходити з розміру зобов`язання, на задоволення якого за рахунок предмета застави має право заставодержатель відповідно до вимог частини 2 статті 589 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що спірні правовідносини у даній справі № 904/1201/15, не є тотожними справі №910/14188/16.

Так, у даній справі, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. відкрито виконавче провадження 19.09.2019 №60106868 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1201/15, виданого на виконання рішення у по справі № 904/1201/15 в якому, судом вирішено в рахунок погашення заборгованості ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив перед ПАТ "ВТБ Банк" за Кредитним договором № 13ВД від 24 травня 2011 в розмірі 32 955 553,45 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (1 долар США = 15,767642 грн.) становить 519 631 368,71 гривень звернути стягнення на предмет застави за договорами застави, що належить на праві власності ТОВ "Фосфат" шляхом реалізації предмета застави з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності.

Таким чином, сума зобов`язання становить 32 955 553,45 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (1 долар США = 15,767642 грн.) та становить 519 631 368,71 грн..

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством Дніпровський завод мінеральних добрив та Публічним акціонерним товариством ВТБ БАНК було укладено Кредитний договір №13ВД від 24 травня 2011р..

В свою чергу, на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, банком було укладено ряд правочинів з різними суб`єктами, в тому числі відмінними від особи боржника та відповідача у даній справі.

Зокрема, 24.05.2011 між ПАТ ВТБ Банк та ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 555. Відповідно до п. 2.2. Договору (зі змінами та доповненнями) за домовленістю сторін на момент укладання договору предмет іпотеки оцінено у сумі 101 060 451,16 грн. (на момент звернення стягнення на предмет іпотеки його вартість була оцінена в розмірі 379 367 751 грн.).

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив укладено договір застави обладнання № 13ВД/3-1. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 132 852 111,73 грн..

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив укладено договір застави обладнання № 13ВД/3-5. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 2 268 683,00 грн..

22.07.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 850. За домовленістю сторін на момент укладання договору предмет іпотеки оцінено у сумі 2 156 469,00 грн. (на момент звернення стягнення на предмет іпотеки його вартість була оцінена в розмірі 22 527 655 грн.).

28.09.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив укладено договір застави майнових прав № 13ВД/3-11. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 60 000 000,00 грн..

14.11.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив укладено договір застави товарів в обороті № 13ВД/3-12. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 33 471 620,09 грн..

24.05.2011 між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Фосфат укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 577. Відповідно до п. 2.2. Договору (зі змінами та доповненнями) за домовленістю сторін на момент укладання договору предмет іпотеки оцінено у сумі 3 190 127,00 грн. (на момент звернення стягнення на предмет іпотеки його вартість була оцінена в розмірі 5 459 525 грн.).

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Фосфат укладено договір застави обладнання № 13ВД/3-2. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 12 072 782,89 грн..

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Фосфат укладено договір застави обладнання № 13ВД/3-3. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 663 807,51 грн..

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Фосфат укладено договір застави транспортного засобу № 13ВД/3-6. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 1 607 128,00 грн. (на момент звернення стягнення на предмет застави його вартість була оцінена в розмірі 2 904 313,50 грн.).

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ УКРАГРОХІМХОЛДІНГ укладено договір застави акцій № 13ВД/3-8. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 10 870 000,00 грн..

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ УКРАГРОХІМХОЛДІНГ укладено договір поруки № 13ВД/П-2.

25.08.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ УКРАГРОХІМХОЛДІНГ укладено договір застави акцій № 13ВД/3-10. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 9 662 000,00 грн..

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір застави акцій № 13ВД/3-9. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 3 623 000,00 грн..

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір поруки № 13ВД/П-3.

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Інвестхім укладено договір застави майнових прав № 13ВД/3-7. За домовленістю сторін на момент укладення договору предмет застави оцінено у сумі 659 054 435,00 грн..

24.05.2011р. між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Інвестхім укладено договір поруки № 13ВД/П-1.

Таким чином, з наведеного вбачається, що сторони усідомлювали неможливість забезпечення зобов`язання ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив в цілому та його погашення лише за рахунок заставного майна ТОВ Фосфат згідно Договорів застави обладнання № 13ВД/3-2 та № 13ВД/3-3.

Відтак, для цілей повного забезпечення виконання зобов`язань боржника перед банком й було укладено вищезгадані договори іпотеки, застави та поруки, в чому і полягає суттєва відмінність обставин у даній справі № 904/1201/15 від справи № 910/14188/16.

При цьому, колегія суддів вважає за можливе звернутися до постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 904/1202/15, залишеної без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.09.2020, якою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. задоволено частково.

Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А., вчинені при винесенні та направленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Фосфат" постанови про відкриття виконавчого провадження № 6068646 від 22.11.2019 р.

Визнано недійсною постанову про відкриття провадження № 6068646, від 22.11.2019 р., винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А.

Апеляційний суд зауважує, що у справі № 904/1202/15 приймали участь тіж самі сторони, проте предметом спору було звернення стягнення на предмет іпотеки.

В тій справі, апеляційний та касаційний суди дійшли обгрунтованого висновку щодо обмеження відповідальності іпотекодавця перед кредитором в розмірі вартості переданого в іпотеку майна. Тобто при визначенні підвідомчості виконання наказу відповідному органу виконавчої служби, необхідно виходити саме з розміру вартості іпотечного майна, вказаного для цілей його реалізації у судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що окрім зазначеного, в будь-якому випадку необхідно враховувати конкретні обставини справи.

Згідно ст. 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами абз. 1, 7 та 8 ст. 20 Закону України Про заставу Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Отже, виходячи з множинності вжитих сторонами заходів забезпечення виконання основного зобов`язання ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив та враховуючи зміст судового рішення від 26.07.2018 у справі №904/1201/15, на підставі якого видано виконавчий документ, та яким судом вирішено в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ ВТБ БАНК за Кредитним договором №13ВД від 24 травня 2011р. в розмірі 32 955 553,45 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015р. (1 долар США = 15,767642 грн.) становить 519 631 368, 71 гривень, звернути стягнення лише на предмет застави за Договорами застави обладнання №13ВД/3-2 від 24.05.2011р. та №13ВД/3-3 від 24.05.2011р., що належить на праві власності ТОВ Фосфат на користь ПАТ ВТБ БАНК , апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що АТ "ВТБ Банк" та ВДВС не доведено того, що вартість заставного майна становить суму п`ятдесят та більше мільйонів гривень, відтак дії державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, яким визначено підвідомчість виконавчого документа у справі №904/1201/15 з огляду на загальний розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором №13ВД від 24.05.2011 є неправомірними, а постанова Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко В.А. про відкриття виконавчого провадження №60106868 від 19.09.2019 підлягає визнанню недійсною.

При цьому, колегією суддів також враховано усталену практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 зі справи Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи Шмалько проти України ).

Визначення підвідомчості виконання наказу відповідному органу виконавчої служби виходячи із розміру суми зобов`язання за рішенням про звернення стягнення на предмет застави в даному випадку буде порушувати принципи справедливого судового розгляду, визначені ч. 1 ст. 6 Конвенції, адже виконання судового рішення буде ускладнене непомірним розміром виконавчого збору порівняно із сумою, яку можна отримати за рахунок реалізації заставного майна.

За змістом частини 1, 2, 4 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

В свою чергу, у відповідності до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

3. Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, розмір виконавчого збору, який згідно постанови про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №60106868, від 19.09.2019 року, визначено в розмірі 3 295 555,34 доларів США виходячи з суми основного зобов`язання, та стягнення якого здійснюється у третю чергу, фактично обмежує розмір задоволення вимог стягувача, чим звужує конвенційні та національні гарантії щодо виконання судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що наслідком такого підходу для визначення підвідомчості виконання наказу відповідному органу виконавчої служби, може істотним чином обмежити можливість виконання й інших судових рішень, постановлених за рештою договорів іпотеки, застави та поруки, укладених на забезпечення виконання зобов`язань ПАТ Дніпровський завод мінеральних добрив перед банком, або ж взагалі призвести до їх невиконання.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. BULGARIA ), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі Олександр Волков проти України , заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції ( CANTONI v. FRANCE ), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, в даному випадку необхідно уникати надмірного формалізму при тлумаченні та застосуванні положень пункту 4 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) у спірних правовідносинах.

Стосовно доводів апелянта щодо законності дій та постанови державного виконавця в частині накладення арешту на майно, то як зазначено в оскаржуваній ухвалі, місцевий господарський суд дійшов до висновку про безпідставність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України щодо відкриття виконавчого провадження №60106868 за наказом господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1201/15; місцевим господарським судом задоволено скаргу і в частині визнання неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко В.А. щодо винесення та направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні №60106868 про арешт майна боржника, а також вимога про визнання недійсною вказаної постанови про арешт майна боржника.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

З огляду на обставини справи та враховуючи, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України постановою від 19.09.2019 накладений арешт на майно боржника в межах виконавчого провадження №60106868, яке відкрито з порушенням підвідомчості, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про визнання неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України Яковенко В.А. щодо винесення та направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні №60106868 про арешт майна боржника та про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апелянт не оскаржує ухвалу в частині закриття провадження у скарзі щодо вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицію України в частині винесення та направлення боржнику постанови про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню №60106868, винесену 19.09.2019 року та про скасування вказаної постанови про стягнення виконавчого збору, апеляційний господарський суд не здійснює перегляд ухвали місцевого господарського суду в цій частині.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої ухвали.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/1201/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі № 904/1201/15 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.12.2020

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль