Рішення

від 24.12.2020 по справі 357/400/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/400/20

2/357/1142/20

Категорія 16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою ( емфітевзис ) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року позивач ТОВ Агрофірма Матюші звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою ( емфітевзис ) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) є власником земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Земельна ділянка). 05.07.2014 року Відповідач-1 уклала з товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (далі - Позивач, Товариство, ТОВ Агрофірма "Матюші") Договір оренди землі № б/н, за яким передав в оренду Позивачу Земельну ділянку строком на 10 років (далі - Договір оренди). 03.09.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного правління юстиції Київської області Матушевич О.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 15534088, яким зареєструвала право оренди на Земельну ділянку за Товариством, на підтвердження чого надають суду копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - ДРРПНМ) про реєстрацію права оренди. До лютого 2018 року Позивач користувався Земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував Відповідачу-1 орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року Відповідач-1 вчиняє дії, спрямовані на позбавлення ТОВ Агрофірма "Матюші" права користування Земельною ділянкою за Договором оренди. 14.02.2018 року Позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, яке було мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо виплати їй орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим остання розірвала Договір оренди в односторонньому порядку на підставі п. 33 цього Договору. На підставі цього повідомлення 17.02.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачов В`ячеслав Анатолійович провів державну реєстрацію припинення права оренди Товариства на Земельну ділянку, а 21.02.2018 року державний реєстратор КП Пріоритет Бартко Тетяна Миколаївна здійснила державну реєстрацію права оренди на Земельну за Відповідачем - 2. Зважаючи на те, що підстав для розірвання Договору оренди в односторонньому порядку і передачі Земельної ділянки в оренду іншому орендарю - ТДВ "Шамраївський цукровий завод" у Відповідача-1 не було, ТОВ Агрофірма "Матюші" у вересні 2018 року звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсними правочину щодо розірвання Відповідачем-1 Договору оренди в односторонньому порядку, Договору оренди землі від 18.02.2018 року, укладеного між ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 , і скасування рішень про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на Земельну ділянку та про державну реєстрацію права оренди Земельної ділянки за Відповідачем-2. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2019 року у справі № 357/11295/18 позов ТОВ Агрофірма Матюші був задоволений частково, визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди та Договір оренди землі від 18.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод . Розглянувши справу, суд встановив, що Товариство належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати Відповідачу - 1, у зв`язку з чим, останній не мав правових підстав для його розірвання в односторонньому порядку. Суд дійшов висновку, що договір оренди є дійсним, а ОСОБА_1 не мав правових підстав і для передачі земельної ділянки в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод за договором оренди землі від 18.02.2018 року. Водночас, після звернення Позивача до суду з метою ускладнення виконання судового рішення у справі № 357/11295/18 між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) № б/н від 05.01.2019 року ( далі - Оспорюваний договір ), згідно з яким відповідач - 2 фактично повторно отримав право використовувати Земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності. 07.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимир Володимирович ( далі - Відповідач - 3, Державний реєстратор ) прийняв щодо Земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис ) за ТДВ Шамраївський цукровий завод , індексний номер: 45854922, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30599225 ( далі - Оскаржуваний запис ). На підтвердження вищенаведених обставин долучають копії інформаційної довідки з ДРРПНМ щодо Земельної ділянки, рішення Державного реєстратора та Оспорюваного договору, отриманих адвокатом Позивача з електронних матеріалів реєстраційної справи щодо Земельної ділянки у ДРРПНМ. Вважають, що Оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма "Матюші" та Відповідачем-1, а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо Земельної ділянки за Відповідачем-2 проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. З огляду на це, з метою відновлення своїх прав на Земельну ділянку ТОВ Агрофірма "Матюші" звертається до суду з позовом про визнання недійсним Оспорюваного договору та скасування Оскаржуваного запису, внесеного до ДРРПНМ Державним реєстратором. Тому, позивач просить суд визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за № 30599225, внесений щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1491254432304), дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 13:18:44 та стягнути солідарно з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989; місцезнаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вулиця Заводська, 27) та державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Євка Володимира Володимировича (адреса робочого місця: 08302, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський Шлях, 76А, кабінет 5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Матюші" (ідентифікаційний код 03755348; місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара. 1/42, кабінет 509) понесені ним судові витрати ( а. с. 1-6 том 1 ).

Ухвалою судді від 03 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 05 березня 2020 року ( а. с. 81-82 том 1 ).

27 лютого 2020 року за вх, № 7646 судом отримано заяву про зміну предмету позову, в якій просили здійснювати розгляд позовних вимог ТОВ Матюші в такій редакції: визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989 ) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1491254432204), номер запису про інше речове право: 30599225, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 13:18:44, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( а. с. 91-92 том 1). Зазначена заява мотивована тим, що 16.01.2020 року, тобто після подання Товариством позовної заяви у № 357/14279/19, набрав чинності Закон України № 340-ІХ від 05.12.2019 року внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", було внесено зміни, зокрема, до ст. 26 Закону України № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - № 1952-IV), яка регулює порядок внесення відомостей до ДРРПНМ. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону № 1952-IV в редакції від 16.01.2020 року відомості про права, обтяження речових прав, внесені до ДРРПНМ, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відтак, у зв`язку з внесенням до Закону № 1952-IV змін, якими було виключено можливість скасування записів ДРРПНМ про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно, ТОВ Агрофірма "Матюші" вважає за необхідне змінити предмет позову у цій справі, а саме змінити свою позовну вимогу у частині скасування запису про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Відповідача-2 щодо Спірної земельної ділянки на іншу вимогу - скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) Відповідача-2 Спірної земельної ділянки за ТДВ "Шамраївський цукровий завод", що згідно з редакцією ст. 26 Закону № 1952-ІV буде належним способом захисту порушених Позивача.

23 березня 2020 року за вх. № 10726 судом отримано від ТДВ Шамраївський цукровий завод клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву ( а. с. 114 том 1 ) та відзив на позов ( а. с. 115-118 том 1 ).

Відповідно до ухвали судді від 03 лютого 2020 року, для відповідача визначено строк, який становить 15 днів з дня вручення цієї ухвали, для направлення суду відзиву на позовну заяву і всі письмові та електронні докази ( які можливо доставити до суду ), висновки експертів і зави свідків, що підтверджують заперечення проти позову, направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи ( а. с. 81-82 том 1 ).

Відповідно до ч. ч. 7 та 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлено, що відповідачем ТДВ Шамраївський цукровий завод отримав ухвалу суду від 03.02.2020 року, позовну заяву разом із додатками та судову повістку 06.02.2020 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ( а. с. 87 том 1 ).

Отже, звертаючись до суду з відзивом на позов 23.03.2020 року відповідач ТДВ Шамраївський цукровий завод пропустив строк для подачі вказаного відзиву, а клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву останнього не містить жодного обґрунтування поважності такого пропуску.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданої до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, якщо особа вважає, що процесуальний строк може бути пропущеним, вона має подати до закінчення цього строку заяву про його продовження, при цьому відповідач ТДВ Шамраївський цукровий завод не звертався до суду з відповідною заявою про продовження встановленого судом процесуального строку до його закінчення.

Разом з цим, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Тому, відзив на позов наданий відповідачем ТДВ Шамраївський цукровий завод з пропуском строку та без поважних причин.

Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відзив ТДВ Шамраївський цукровий завод не наданий останнім у встановлений судом строк без поважних причин, тому суд до уваги не приймає.

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року вжито заходи по забезпеченню позову, шляхом встановлення заборони на відчуження земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого 1491254432204 ) ( а. с. 179-194 том 1 ).

08 травня 2020 року за вх. № 17374 судом отримано від ОСОБА_1 клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та поновлення строку для звернення з зустрічною позовною заявою ( а. с. 194-195 том 1 ). Разом із зазначеним клопотання було подано 08.05.2020 року за вх. № 17373 відзив по позов ( а. с. 190-192 том 1 ) та зустрічну позовну заяву ( а. с. 197-201 том 1 ).

09 листопада 2020 року за вх. № 42879 судом отримано відзив на позов за підписом адвоката Наталії Василенко, яка є представником державного реєстратора КП Агенція адміністративних послуг Євко В.В., в якому просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що 07 березня 2019 року Відповідачем - 3 прийнято рішення про державну реєстрацію права користування спірною ділянкою за Відповідачем - 2, оскільки на цей момент була проведена державна реєстрація права користування земельною ділянкою за ТДВ Шамраївський цукровий завод , право оренди - на підставі договору. Вважає, що з боку Відповідача - не було жодного порушенням при вчиненні реєстраційних дій. Також, звертає увагу суду, що державний реєстратор є неналежним відповідачем, що узгоджується із правовою позицією, яка викладена в Постановах Великої Палати Верховного Суду. Так, державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі чи не був залучений.

Оскільки Відповідач - 3 отримав ухвалу суду про відкриття провадження та позовну заяву з додатками лише 22.10.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення ( а. с. 159 том 2 ), а тому визначений ухвалою суду 15-денний строк на подачу відзиву, Відповідачем - 3 дотримано.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та поновлення строку для звернення з зустрічною позовною заявою залишено без задоволення, а зустрічна позовна заява з додатками повернута ОСОБА_1 ( а. с. 226-228 том 2 ).

24 листопада 2020 року судом ухвалено протокольно закрити підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 24.12.2020 року ( а. с. 229-234 том 2 ).

В судове засідання представник позивача не з`явився, 24.12.2020 року за вх. № 51218 судом отримано від представника позивача Цой Д.С. клопотання, в якому останній просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод в судове засідання не з`явилися, представники останніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не з`явилися, але були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, про що в матеріалах справи свідчить наявне розписка від 24.11.2020 року ( а. с. 235 том 2 ).

Відповідач державний реєстратор Євко В.В. в судове засідання не з`явився, представник останнього ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, про що в матеріалах справи свідчить наявна телефонограма від 25.11.2020 року, яка належним чином оформлена ( а. с. 236 том 2 ). Однак також не з`явилася.

Заяв та клопотань від зазначених учасників судового розгляду на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені, заяв та клопотань про відкладення а адресу суду не надходило, враховуючи передбачені ЦПК України строки розгляду справи та те, що сторони надали всі свої докази, заяви та клопотання, які були заявлені сторонами розглянуті, суд вважає за можливим провести розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ТОВ Агрофірма Матюші підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 2,1001 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220483500:01:014:0015, що підтверджується наявним в матеріалах справи державним актом на право власності ( а. с. 11 том 1 ).

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є прав особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Встановлено, що 05 липня 2014 року ОСОБА_1 уклав договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 2,1001 га, яка розташована на території Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області кадастровий номер 3220483500:01:014:0015 з ТОВ Агрофірма Матюші ( а. с. 8-9 том 1 ).

Згідно Акту приймання-передачі вищезазначена земельна ділянка була передана позивачу ( а. с. 10 том 1).

Згідно п.5 зазначеного Договору оренди землі, строк дії цього договору - 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Згідно п.6 Договору оренди землі від 05.07.2014 року орендна плата нараховується та видається Орендарем в розмірі 3 (три) % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84 грн. Додаткові умови: оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,30 га буде проводитися безкоштовно, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, надання допомоги на лікування, при наявності документа та заяви в розмірі 200.0 грн., в разі смерті Орендодавця допомога на поховання в розмірі 500,00 грн. або продукти на дану суму на підставі заяви особи, що займається похованням.

Пунктом 7 Договору оренди землі від 05.07.2014 року передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без урахування індексів інфляції.

Пунктом 8 Договору оренди землі від 05.07.2014 року передбачено, що орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року.

Відповідно до п. 32 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

Встановлено, що 03.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Матушевич О.В. було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, за індексним номером 15534088, яким зареєструвала право оренди на Земельну ділянку за позивачем ТОВ Агрофірма Матюші ( а. с. 19 том 1 ).

Отже, до лютого 2018 року позивач користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності, а починаючи з лютого 2018 року ОСОБА_1 направив позивачу повідомлення про розірвання Договору оренди в односторонньому порядку, яке було мотивоване тим, що нібито ТОВ Агрофірма "Матюші" не виконало належним чином зобов`язання щодо виплати їй орендної плати за 2016, 2017 роки, у зв`язку з чим останній розриває Договір оренди в односторонньому порядку на підставі п. 33 цього Договору ( а. с. 20 том 1 ), на підставі цього повідомлення 17.02.2018 року державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Міхачов В`ячеслав провів державну реєстрацію припинення права оренди позивача на земельну ділянку.

18 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТДВ Шамраївський цукровий завод договір оренди землі, де 21.02.2018 року державний реєстратор КП Пріоритет Бартко Тетяна Миколаївна здійснила державну реєстрацію права оренди на Земельну за Відповідачем - 2.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2019 року у справі № 357/11295/18 позов ТОВ Агрофірма Матюші був задоволений частково, визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди та Договір оренди землі від 18.02.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод та вирішено питання щодо розподілу судових витрат ( а. с. 40-43 том 1 ).

Судовим рішення встановлено, що ТОВ Агрофірма Матюші належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором оренди з виплати орендної плати відповідачу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, останній не мав правових підстав для його розірвання в односторонньому порядку.

Також, суд дійшов висновку, що договір оренди є дійсним, а ОСОБА_1 не мав правових підстав і для передачі земельної ділянки в оренду ТДВ Шамраївський цукровий завод за договором оренди землі від 18.02.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що після звернення позивача до суду з метою ускладнення виконання судового рішення у справі № 357/11295/18 між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод було укладено Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) № б/н від 05.01.2019 року згідно з яким відповідач ТДВ Шамраївський цукровий завод отримав право використовувати Земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності ( а. с. 44-45 том 1 0.

07.03.2019 року державний реєстратор Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимир Володимирович прийняв щодо спірної земельної ділянки рішення про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис ) за ТДВ Шамраївський цукровий завод , індексний номер: 45854922, у зв`язку з чим до ДРРПНМ було внесено запис про інше речове право за № 30599225 ( а. с. 46 том 1 ), зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією інформаційної довідки з ДРРПНМ щодо земельної ділянки, рішенням Державного реєстратора та оспорюваного договору, отриманих адвокатом позивача з електронних матеріалів реєстраційної справи щодо земельної ділянки у ДРРПНМ. ( а. с. 47-50 том 1 ).

Звертаючись до суду з вищевказаним позовом позивач вважає, що оспорюваний договір укладений з порушенням норм законодавства та Договору оренди, укладеного між ТОВ Агрофірма "Матюші" та відповідачем ОСОБА_1 , а державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо земельної ділянки за відповідачем ТДВ Шамраївський цукровий завод проведено з порушенням норм законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання договору оренди № б/н від 05.07.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 свідчить про те, що останній всі умови даного Договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Положення ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України гарантують, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Норми ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 152 ЗК України визначають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (угоди).

У ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З цієї норми слідує, що правом звернення до суду з вимогами про недійсність правочину має одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" заінтересованою є особа, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16 роз`яснив, що власний інтерес заінтересованої особи у такому випадку полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Оспорюваний договір, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод № б/н від 05.01.2019 року підлягає визнанню недійсним з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У ст. 1 Закону України від 06.10.1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-ХІV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону № 161-ХІV за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 6 Закону № 161-ХІV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

У п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до ДРРПНМ.

Встановлено, що договір оренди б/н від 05.07.2014 року, укладений між ТОВ Агрофірма "Матюші" та ОСОБА_1 , є дійсним, у судовому порядку не оспорювався, строк оренди за ним не закінчився, а тому відповідно до положень ст. 629 ЦК України він підлягає обов`язковому виконанню сторонами. Будь-які підстави для його розірвання або припинення відсутні.

Зазначені обставини були встановлені та підтверджені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2019 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, укладення відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного договору за наявності дійсного Договору оренди свідчить про наявність у нього протиправного наміру відмовитися в односторонньому порядку від виконання цього договору з метою передачі земельної ділянки у користування відповідачу ТДВ Шамраївський цукровий завод .

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

У ч. 4 ст. 31 Закону № 161-XIV передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Припинення або розірвання договору оренди землі з підстав, що не передбачені законом або договором, в тому числі з підстав передачі земельної ділянки в користування іншій особі, не допускається і суперечить нормам ст. 31 Закону № 161-XIV.

Отже, укладення власником земельної ділянки договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з іншою особою не припиняє дію договору оренди землі, який був укладений раніше.

Відтак, укладення відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" не припинило дію договору оренди з позивачем.

Згідно з приписами п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч. 2 ст. 25 Закону № 161-XIV орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Цьому праву кореспондує обов`язок орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, встановлений у ч. 2 ст. 24 Закону № 161-XIV.

З системного аналізу цих норм, а також норм абзацу першого ч. 1 ст. 792 ЦК України, ст. ст. 1, 13 Закону № 161-XIV слідує, що за своєю правовою природою оренда землі передбачає передачу земельної ділянки у строкове платне володіння і користування одній особі - орендарю.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 395, ст. 407 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Таким чином, і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди (крім випадків, визначених законом).

Відтак, чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендар, у тому числі на праві емфітевзису, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 року у справі № 379/672/16- ц та від 23.07.2018 року у справі № 390/1736/16-ц.

Таким чином, ТДВ "Шамраївський цукровий завод" та ОСОБА_1 не мали права укладати оспорюваний договір, оскільки на момент його укладення був дійсним договір оренди з ТОВ Агрофірма "Матюші".

Відтак, укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору з ТДВ "Шамраївський цукровий завод" суперечить нормам ч. 6 ст. 93, п. "б" ч. 1 ст. 95 ЗК України, ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 25, ст. 31 Закону № 161-XIV та умовам договору оренди, адже перешкоджає ТОВ Агрофірма "Матюші" користуватися земельною ділянкою і тим самим позбавляє його права користуватися нею та самостійно господарювати на ній за відсутності підстав для припинення або розірвання укладеного ним договору оренди.

Вказане є підставою для визнання цього договору недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) № б/н від 05.01.2019 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

А тому, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

Як наслідок недійсності правочину, позивач просить суд скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989 ) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1491254432204), номер запису про інше речове право: 30599225, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 13:18:44, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Однак, як було встановлено судом в даній справі, ТОВ Агрофірма Матюші в обґрунтування позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою (емфітевзису), посилається на порушення його прав як дійсного орендаря зазначеної земельної ділянки, хоча, при цьому, позивач не обґрунтовує підстави позовних вимог до державного реєстратора Євко В.В.

Таким чином, встановленим є те, що спір у даній справі виник між ТОВ Агрофірма Матюші та ОСОБА_1 , ТДВ Шамраївський цукровий завод , а держреєстратор КП Агенції адміністративних послуг Євко В.В. є неналежним відповідачем у даній справі, а тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, де зокрема, зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано .

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17, постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі № 357/ 7734/18.

Отже, суд задовольняє позов в частині визнання недійсним Договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015 та суд відмовляє в задоволенні вимог до державного реєстратора КП Агенція адмінпослуг Євко В.В.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 137, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати по справі, які складаються з судового збору та коштів за надану позивачу правову допомогу на загальну суму 26 574 грн. 60 коп., що підтверджено відповідними квитанціями ( а. с. 7, 67 том 1).

Так, згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В Додаткових угодах до Договору про надання правової допомоги №18/12-06 від 22.12.2018 року, встановлено розмір винагороди адвоката та порядок здійснення оплати ( а. с. 56-57, 58 том 1).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання правничої допомоги; додаткові угоди, платіжне доручення в підтвердження оплати юридичних послуг і правової допомоги, які оформлені у встановленому законом порядку.

Тому, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215-216, 316, 317, 395, 407, 526, 530, 626-629, 638, 792 ЦК України, ст. ст. 93, 95, 102-1, 152 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5, 13, 19, 43, 44, 76, 77, 81, 82, 127, 128, 130, 133, 141, 211, 247, 258- 265, 273, 353, 354 ЦПК України, Пленумом Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою ( емфітевзис ) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та товариством з додатковою відповідальністю "'Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989 ) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1491254432204), номер запису про інше речове право: 30599225, дата, час державної реєстрації: 05.03.2019 13:18:44, і припинити право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ( емфітевзис ) товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки площею 2,1001 га з кадастровим номером 3220483500:01:014:0015, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

В задоволенні позовних вимог до Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Євко Володимира Володимировича, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод ( ідентифікаційний код 13737989 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші судові витрати по справі в сумі 26 574,60 гривень ( двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні шістдесят копійок ), тобто, по 13 287,30 гривень з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, 1/42, офіс 509, ідентифікаційний код: 03755348, адреса для листування: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 4, поверх 6 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: товариство з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод ( адреса місцезнаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, с. Руда, вул. Заводська, 27, ідентифікаційний код: 13737989 );

Відповідач: Державний реєстратор КП Агенція адміністративних послуг Євко Володимир Володимирович ( адреса місцезнаходження: 08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 76А, кабінет 5 ).

Повний текст рішення суду виготовлено 24 грудня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов