Рішення

від 17.12.2020 по справі 357/569/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/569/20

2/357/2470/20

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника позивача - Молчанова А.Г.,

представника відповідача ПАТ ВФ Україна - Посадського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн до приватного акціонерного товариства ВФ Україна , ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про визнання недійсною заяви та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року позивач ТОВ Іто-Продакшн звернулося до суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства ВФ Україна , ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на наступні обставини.

ТОВ Іто-Продакшн зареєстровано 10 березня 2009 року. Основний вид діяльності Товариства - виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів.

Так, з метою здійснення господарської діяльності ТОВ Іто-Продакшн укладено з ПАТ ВФ Україна договір про абонентське обслуговування номеру телефону - НОМЕР_1 , яким Товариство користується понад 10 (десять) років.

Дана обставина підтверджується наказом директора ТОВ Іто-Продакшн Про впровадження мобільного зв`язку на підприємстві від 30 грудня 2009 року №23, зокрема, наказано заступнику директора ТОB Іто-Продакшн ОСОБА_1 укласти договір та організувати підключення до мережі мобільного зв`язку, розробити та затвердити Положення про правила користування мобільним зв`язком на підприємстві , а також заборонено використовувати зв`язок для особистих потреб.

Відповідно до Додатку 1 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список посад, які забезпечуються мобільним зв`язком та, відповідно, закріплено за заступником директора ОСОБА_1 контракт 4934439 номер НОМЕР_1 .

Відповідно Додатку 2 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список співробітників підприємства, які використовують мобільні телефони, мобільний зв`язок та ознайомлених з цим Наказом, у якому, зокрема, заступник директора ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом те, що з наказом він ознайомлений.

Також, ТОВ Іто-Продакшн з грудня 2009 року отримувало та сплачувало рахунки за користування, зокрема, номером телефону НОМЕР_1 , що підтверджується наданими документами.

Зазначений номер телефону НОМЕР_2 ТОВ Іто-Продакшн використовувало як основний номер для спілкування з клієнтами. Також цей номер телефону був розміщений на сайті Товариства, на рекламних засобах, на візитках.

Поряд з цим, на ТОВ Іто-Продакшн з 01 грудня 2009 року працював заступником директора ОСОБА_1 (з 31 липня 2018 року назву посади змінено з Заступник директора на Директор технічний ).

Наказом директора ТОВ Іто-Продакшн від 20.01.2010 №5 у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 як заступнику директора надано право укладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи. При цьому, ОСОБА_1 не надавалось повноваження розпоряджатися майном та активами Товариства.

31 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Іто-Продакшн із заявою про надання йому основної щорічної відпустки на 24 (двадцять чотири) календарні дні з 15.06.2019 (копія додається), яка надана йому згідно з наказом від 31.05.2019 №12-в про надання відпустки (копія додається).

Так, у період відпустки, маючи доступ до внутрішньої документації підприємства 22 червня 2019 року ОСОБА_1 самовільно, тобто без будь-якого узгодження з керівництвом Товариства оформив офіційний документ, а саме заяву від імені ТОВ Іто-Продкшн до ПрАТ ВФ Україна про передачу (відчуження) корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн № НОМЕР_2 на своє ім`я (копія заяви додається).

Тобто, з 22 червня 2019 року ТОВ Іто-Продакшн втратило право користування своїм основним номером телефону НОМЕР_2 , у зв`язку з самовільними незаконними діями ОСОБА_1 .

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив правочин від імені ТОВ Іто-Продакшн у своїх власних інтересах, що завдало значної майнової шкоди позивачу, вважають, що заява до ПрАТ ВФ Україна про передачу корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинна бути визнана недійсною, а право користування зазначеного номеру телефону повинно бути повернене до ТОВ Іто-Продакшн .

Просили суд визнати недійсною заяву товариства з обмеженою відповідальністю Іто- Продакшн (код ЄДРПОУ 36360190, адреса реєстрації: вул. Фастівська, 23, м. Біла Церква, Київська обл., 09100), підписану ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до приватного акціонерного товариства ВФ Україна (код ЄДРПОУ 14333937, адреса реєстрації: вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601) про передачу корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн НОМЕР_2 , зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) повернути номеру телефону НОМЕР_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн (код ЄДРПОУ 36360190, адреса реєстрації: вул. Фастівська, 23, м. Біла Церква, Київська обл., 09100), зобов`язати приватне акціонерне товариство ВФ Україна (код ЄДРПОУ 14333937, адреса реєстрації: вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01601) поновити товариству з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн (код ЄДРПОУ 36360190, адреса реєстрації: вул. Фастівська, 23, м. Біла Церква, Київська обл., 09100) право користування номером телефону НОМЕР_2 та стягнути з відповідачів солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн (код ЄДРПОУ 36360190, адреса реєстрації: вул. Фастівська, 23, м. Біла Церква, Київська обл., 09100) понесені судові витрати у розмірі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) гривні 00 коп. ( а. с. 125-131 том 1).

Ухвалою судді від 24 січня 2020 року у відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн до приватного акціонерного товариства ВФ Україна , ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви та зобов`язання вчинити певні дії було відмовлено ( а. с. 15-18 том 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 року було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду ( а. с. 109-111 том 1 ).

Ухвалою судді від 19 червня 2020 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 липня 2020 року ( а. с. 118-119 том 1 ).

Ухвалою суду від 14 липня 2020 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл ( а. с. 140-141 том 2 ).

16 липня 2020 року за вх. № 27253 судом отримано відзив на позовну заяву, який підписаний представником ПрАТ ВФ Україна , в якому просили відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшин у задоволенні позову до приватного акціонерного ВФ Україна про визнання недійсною заяви ТОВ Іто-Продакшн до ПрАТ ВФ Україна про передачу корпоративного телефонного номеру НОМЕР_1 та зобов`язання ПрАТ ВФ Україна поновити ТОВ Іто-Продакшин право користування телефонним № НОМЕР_1 , мотивуючи тим, що телефонний № НОМЕР_1 є державним технічно обмеженим ресурсом та надається лише у тимчасове платне користування оператором з метою подальшого розподілу абонентам рухомого (мобільного) зв`язку у якості ідентифікатора телекомунікаційних послуг. Телефонний № НОМЕР_1 не відносяться до речей ( на які у відповідності до статті 316 Цивільного кодексу України розповсюджується власності, що визначає хибність визначення Позивачем телефонного № НОМЕР_1 якості об`єкта права власності. Телефонний № НОМЕР_1 не є об`єктом матеріального світу та не є майном в розумінні норм Цивільного кодексу України, не розповсюджується право власності, такі номери надаються у тимчасове користування абонентам ( а. с. 144-146 том 2 ).

23 липня 2020 року за вх. № 28103 судом отримано відповідь на відзив на позовну заяву ( а. с. 157-159 том 2 ).

10 вересня 2020 року за вх. № 34649 судом отримано пояснення від третьої особи, в яких просили відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшин у задоволенні позову до приватного акціонерного ВФ Україна про визнання недійсною заяви ТОВ Іто-Продакшн до ПрАТ ВФ Україна про передачу корпоративного телефонного номеру НОМЕР_1 та зобов`язання ПрАТ ВФ Україна поновити ТОВ Іто-Продакшин право користування телефонним № НОМЕР_1 мотивуючи тим, що з документів, доданих до позовної заяви, 20.01.2010 року наказом № 5 за підписом Директора ТОВ Іто-Продакшн ОСОБА_1 - Відповідачу 2 було надано право вкладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи.

22.06.2019 року телефонний № НОМЕР_1 за заявою було передано у користування відповідачу 2. Оформлення такої заяви у відповідності до Дилерського договору доручення № 01-GSM2018 від 01 07.2018 року здійснено товариством з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл .

22.06.2019 року ТОВ Іто-Продакшн в особі ОСОБА_1 , який діяв на підставі Наказу ТОВ Іто-Продакшн № 5 від 20.01.2010 р., звернулось до ПрАТ ВФ Україна з заявою про передачу закріпленого за ним номеру фізичній особі - ОСОБА_1 .

При прийомі вищевказаної заяви, співробітник ТОВ ВФ Ритейл , керується умовами Дилерського договору доручення № 01-GSM2018 від 0107.2018 р.

В даному випадку співробітником ТОВ ВФ Ритейл було перевірено повноваження особи, яка підписує документи від імені юридичної особи та встановлено особу, яка безпосередньо подає документи від імені юридичної особи.

На підтвердження повноважень ОСОБА_1 надав копію Наказу № 5 від 20.01.2020 року, відповідно до якого, останній наділений адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 діяв від імені Позивача як особа, якій директором були делеговані адміністративно-господарські та організаційно- розпорядчі функції посадової особи суб`єкта господарювання.

Разом з тим, зазначають, що вимоги закону, що регулюють укладення правочинів від імені юридичної особи її представниками, не містять обов`язку ТОВ ВФ Ритейл оцінювати в чиїх інтересах вчинюється такий правочин. Співробітник ТОВ ВФ Ритейл , який приймав заяву не повинен був та не міг передбачити, що передача номера фізичній особі ОСОБА_1 протирічить інтересам юридичної особи, яку він представляє ( а. с. 185-186 том 2 ).

14 вересня 2020 року протокольно постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті ( а. с. 197-200 том 2 ).

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав, здебільшого за клопотаннями учасників судового розгляду та останнього разу по справі було оголошено перерву до 17 грудня 2020 року.

Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року постановлено прийняти відмову від позовних вимог в частині вимог до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути номер телефону.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Молчанов А.Г. підтримав інші позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та проси суд визнати недійсною заяву товариства з обмеженою відповідальністю Іто- Продакшн , підписану ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства ВФ Україна про передачу корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн НОМЕР_2 , зобов`язати приватне акціонерне товариство ВФ Україна поновити товариству з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн право користування номером телефону НОМЕР_2 та стягнути з відповідачів солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн понесені судові витрати.

Представник відповідача ПрАТ ВФ Україна Посадський С.В. заперечував проти позовних вимог позивача та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 09.12.2020 року за вх. № 48347 судом отримано заяву про розгляд справи без участі відповідача, в якій останній просив суд справу розглядати без його участі та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі ( а. с. 48 том 3 ).

Третя особа ТОВ ВФ Ритейл в судове засідання свого представника не направили, звертаючись до суду з письмовими поясненнями 10.09.2020 року в прохальній частині не заперечували проти розгляду справи у відсутність їхнього представника ( а. с. 186 том 2 ).

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ПрАТ ВФ Україна , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ТОВ Іто-Продакшн не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності ТОВ Іто-Продакшн укладено з ПАТ ВФ Україна договір про абонентське обслуговування номеру телефону - НОМЕР_1 , яким Товариство користується понад 10 років, що не спростовується в поясненнях ПАТ ВФ Україна , які отримані судом 17.12.2020 року.

Дана обставина підтверджується і наказом директора ТОВ Іто-Продакшн про впровадження мобільного зв`язку на підприємстві від 30 грудня 2009 року № 23, зокрема, наказано заступнику директора ТОB Іто-Продакшн ОСОБА_1 укласти договір та організувати підключення до мережі мобільного зв`язку, розробити та затвердити Положення про правила користування мобільним зв`язком на підприємстві , а також заборонено використовувати зв`язок для особистих потреб.

Відповідно до Додатку 1 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список посад, які забезпечуються мобільним зв`язком та, відповідно, закріплено за заступником директора ОСОБА_1 контракт 4934439 номер НОМЕР_1 .

Відповідно Додатку 2 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список співробітників підприємства, які використовують мобільні телефони, мобільний зв`язок та ознайомлених з цим Наказом, у якому, зокрема, заступник директора ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом те, що з наказом він ознайомлений.

ТОВ Іто-Продакшн з грудня 2009 року отримувало та сплачувало рахунки за користування, зокрема, номером телефону НОМЕР_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Встановлено, що зазначений номер телефону НОМЕР_2 ТОВ Іто-Продакшн використовувало як основний номер для спілкування з клієнтами.

З 01 грудня 2009 року на підприємстві позивача працював заступником директора ОСОБА_1 (з 31 липня 2018 року назву посади змінено з Заступник директора на Директор технічний ).

Наказом директора ТОВ Іто-Продакшн від 20.01.2010 р. № 5 у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 як заступнику директора надано право укладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи.

31 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Іто-Продакшн із заявою про надання йому основної щорічної відпустки на 24 календарні дні з 15.06.2019 р. по 10.07.2019 року, яка надана останньому згідно з наказом від 31.05.2019 р. №12-в про надання відпустки.

22 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою від імені ТОВ Іто-Продкшн до ПАТ ВФ Україна про передачу (відчуження) корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн № НОМЕР_2 на своє ім`я.

З 23 червня 2019 року ТОВ Іто-Продакшн втратило право користування номером телефону НОМЕР_2 , що підтверджується наданою інформацією ПАТ ВФ Україна , яка міститься в поясненнях ПАТ ВФ Україна , які отримані судом 17.12.2020 року.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач вважає, що у зв`язку з самовільними незаконними діями ОСОБА_1 , останній вчинив правочин від імені ТОВ Іто-Продакшн у своїх власних інтересах, що завдало значної майнової шкоди позивачу, а тому заява до ПАТ ВФ Україна про передачу корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинна бути визнана недійсною, а право користування зазначеного номеру телефону повинно бути повернене до ТОВ Іто-Продакшн .

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частино 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до положень ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правову основу діяльності у сфері телекомунікацій регулює Закон України "Про телекомунікації". Вказаний Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов`язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про телекомунікації", абонентський номер - це сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі.

Згідно положень ст. 69 Закону України "Про телекомунікації" номерний ресурс є технічно обмеженим ресурсом; розробку та реалізацію технічної політики у формуванні номерного ресурсу здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі зв`язку (далі - ЦОВЗ); розподіл, присвоєння та облік номерного ресурсу, видачу і скасування дозволів на його використання, державний нагляд за використанням номерного ресурсу здійснюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Основними засадами формування та розподілу номерного ресурсу є: 1) відкритість, недискримінаційність та об`єктивність, рівність прав на доступ до номерного ресурсу для усіх операторів телекомунікацій; 2) користування номерним ресурсом на дозвільній та платній основі; 3) створення резервної ємності номерів; 4) забезпечення раціонального використання номерного ресурсу; 5) приведення Національного плану нумерації України у відповідність із міжнародними вимогами (ч.4 ст. 69 Закону України "Про телекомунікації").

Частиною 1 ст. 70 зазначеного Закону передбачено, що номерний ресурс надається оператору телекомунікацій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (надалі - НКРЗІ), на підставі дозволу на термін дії відповідної ліцензії, а якщо вид діяльності не ліцензується - на строк не менше п`яти років, для використання без права передачі іншим особам, крім випадків, визначених цим Законом, та випадків вторинного розподілу, відповідно до законодавства.

Оператори телекомунікацій у відповідності до приписів ч.8 ст.70 Закону України "Про телекомунікації" зобов`язані надавати НКРЗІ інформацію про стан використання номерного ресурсу у визначеному законодавством порядку.

З огляду на викладене, номерний ресурс виділяється оператору за рішенням НКРЗІ в межах Національного плану нумерації на умовах первинного розподілу для використання на власній телекомунікаційній мережі для надання послуг. Право користуванням номерним ресурсом надається оператору лише на термін дії ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері телекомунікацій з обов`язковим наступним звітуванням про використання номерного ресурсу. Оператор наділений правом виділення абонентських номерів споживачам телекомунікаційних послуг та провайдерам телекомунікацій для надання та отримання телекомунікаційних послуг (вторинний розподіл номерного ресурсу).

Отже абонентські номери, є державним технічно обмеженим ресурсом, який надається у тимчасове платне користування операторам, в тому числі і рухомого (мобільного) зв`язку, з метою обов`язкового вторинного розподілу споживачам (абонентам) в якості ідентифікатора відповідних телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п.16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (надалі - Правила), надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.

Під час підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційної мережі оператор повинен присвоїти йому абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор та/або задіяти персональний номер абонента (п.24 Правил).

Зазначений номер телефону чи інша інформація щодо ідентифікації кінцевого обладнання споживача обов`язково зазначається у змісті договору про надання телекомунікаційних послуг згідно приписів п.п. 3.5.1. Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених Рішенням НКРЗІ від 29.11.2012 № 624 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.12.2012 за №2150/22462.

Як встановлено в судовому засіданні абонентський номер НОМЕР_2 на момент розгляду даної справи переданий для користування відповідно іншій особі згідно письмового договору укладеного з ПАТ "ВФ Україна , як оператором. Зазначений договір позивачем не оспорений, в судовому порядку недійсним не визнаний, що унеможливлює припинення надання відповідачем ПАТ ВФ Україна послуг рухомого (мобільного) зв`язку вказаній особі та обслуговування вказаного спірного абонентського номеру і відповідно передачі його в користування ТОВ "Іто-Продакшн".

Аналогічний правовий висновок міститься постанові ВС в 09 липня 2019 року у справі № 910/8717/18.

Тому, вимоги позивача щодо поновлення позивачу право користування номером телефону є таким, що не підлягає задоволенню.

Стосовно визнання недійсною заяву позивача, яка підписана ОСОБА_1 про передачу номеру телефону, то суд приходить до наступного.

Позивач звертаючись до суду вважає, що ОСОБА_1 вчинив правочин від імені ТОВ Іто-Продакшн у своїх власних інтересах, так як звернувся до ПАТ ВФ Україна із заявою про передачу номеру телефону йому, як фізичній особі, який повинен бути судом визнаний недійсним.

Встановлено, що на даний час ОСОБА_1 не перебуває у трудових правовідносинах із позивачем.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Отже, правочинами, як зазначено в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Враховуючи, що заява колишнього працівника позивача про перереєстрацію спірного телефонного номеру призвело до зміни укладених між позивачем і відповідачем ПАТ ВФ Україна угод, така заява є правочином в розумінні ч. 2. ст. 202 ЦК України, згідно якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду в 09 липня 2019 року у справі № 910/8717/18.

Так, звертаючись до ПАТ ВФ Україна з заявою про передачу та закріплення спірного телефонного номеру за ОСОБА_1 , останній підписуючи відповідні документи від імені позивача мав таке право, оскільки наказом директора ТОВ Іто-Продакшн від 20.01.2010 р. № 5 ОСОБА_1 як заступнику директора надано право укладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи ( а. с. 93 том 2 ).

Отже, як встановлено в судовому засіданні з боку ОСОБА_1 до оператора було надані всіх документів, тому підстав для відмови у задоволенні спірної заяви у останнього не було.

Тому, правомірно з боку відповідача ПАТ ВФ Україна було передано спірний номер телефону, яким користувався позивач.

Єдиною підставою для визнання недійсною заяву ТОВ Іто-Продакшн , яка була підписана ОСОБА_1 про передачу спірного номеру, позивач зазначав, як в позовні заяві так і в судовому засіданні представником позивача, що ОСОБА_1 здійснив її перебуваючи у відпустці, тим самим, вчинив підроблення документів.

Встановлено, що позивач з цього приводу звертався до правоохоронних органів.

Однак, як встановлено в судовому засіданні та не спростовано з боку представника позивача кримінальне провадження, яке було відкрито за заявою позивача на сьогодні закрито та жодного документу ( ухвали, рішення, постанови, вироку, тощо ) стосовно вчинення з боку ОСОБА_1 неправомірних дій, які на погляд позивача містять ознаки злочину ( підробка документів ) не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні директор ТОВ Іто-Продакшн ОСОБА_2. на питання суду пояснив, що працівники Товариства перебуваючи у відпустці можуть бути присутніми на своєму робочому місці та здійснювати роботу, так як він це не контролює.

Сам же, ОСОБА_1 в судовому засіданні наголошував, що не зважаючи про наявність наказу про відпустку, він перебував на робочому місці.

Встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду технічного директора ТОВ Іто-Продакшн .

Отже, ні КЗпП, ні Закон України Про відпустки від 15.11.96 р. № 504/96-ВР та інші нормативно-правові акти не забороняють співробітнику виконувати свої обов`язки під час відпустки добровільно.

У листі від 17.10.2014 р. № 8361 Держпідприємництва доводить, що факт надання відпустки керівнику, крім випадків, коли його повноваження передаються іншому працівнику в порядку тимчасового заміщення, не припиняє його посадових обов`язків.

Окрім цього, з боку позивача не було надано жодного належного доказу тому, що повноваження ОСОБА_1 , на якого були покладені обов`язки відповідно до Наказу № 23 від 20 грудня 2009 року, на час відпустки останнього, покладені на іншу особу.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження тому, що ОСОБА_1 перебуваючи у відпустці та маючи повноваження підписуючи відповідні документи від імені позивача та укладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи не мав права вчиняти певні дії від імені Товариства, то вимога позивача щодо визнання недійсною заяву позивача, яка підписана ОСОБА_1 про передачу номеру телефону є такою, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн до приватного акціонерного товариства ВФ Україна , ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про визнання недійсною заяви та зобов`язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог, не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача і судові витрати пронесенні останнім при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 202 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн до приватного акціонерного товариства ВФ Україна , ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про визнання недійсною заяви та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн (адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23, ЄДРПОУ: 36360190 );

Відповідач: Приватне акціонерне товариство ВФ Україна (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ: 14333937 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ: 41457291 ).

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2020 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов