Постанова

від 18.03.2021 по справі 357/569/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 357/569/20 Головуючий у І-й інстанції - Орєхов О.І.

апеляційне провадження № 22-ц/824/5025/2021 Доповідач Заришняк Г.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі - Діденко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Молчанова Андрія Геннадійовича, діючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн до Приватного акціонерного товариства ВФ Україна , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ВФ Ритейл про визнання недійсною заяви та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

В січні 2020 року ТОВ Іто-Продакшн звернулося в суд з позовом до ПрАТ ВФ Україна , ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ ВФ Ритейл про визнання недійсною заяви та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач вказував, що ТОВ Іто-Продакшн зареєстровано 10 березня 2009 року. Основний вид діяльності Товариства - виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів.

Так, з метою здійснення господарської діяльності ТОВ Іто-Продакшн укладено з ПАТ ВФ Україна договір про абонентське обслуговування номеру телефону - НОМЕР_1 , яким Товариство користується понад 10 (десять) років.

Дана обставина підтверджується наказом директора ТОВ Іто-Продакшн №23 Про впровадження мобільного зв`язку на підприємстві від 30 грудня 2009 року, яким наказано заступнику директора ТОB Іто-Продакшн ОСОБА_1 укласти договір та організувати підключення до мережі мобільного зв`язку, розробити та затвердити Положення про правила користування мобільним зв`язком на підприємстві , а також заборонено використовувати зв`язок для особистих потреб.

Відповідно до Додатку 1 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список посад, які забезпечуються мобільним зв`язком та, відповідно, закріплено за заступником директора ОСОБА_1 контракт 4934439 номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно Додатку 2 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список співробітників підприємства, які використовують мобільні телефони, мобільний зв`язок та ознайомлених з цим Наказом, у якому, зокрема, заступник директора ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом те, що з наказом він ознайомлений.

Також, ТОВ Іто-Продакшн з грудня 2009 року отримувало та сплачувало рахунки за користування, зокрема, номером телефону НОМЕР_1 , що підтверджується наданими документами.

Зазначений номер телефону НОМЕР_2 ТОВ Іто-Продакшн використовувало як основний номер для спілкування з клієнтами. Також цей номер телефону був розміщений на сайті Товариства, на рекламних засобах, на візитках.

Поряд з цим, ОСОБА_1 працював заступником директора ТОВ Іто-Продакшн з 01 грудня 2009 року, а з 31 липня 2018 року назву посади змінено з Заступник директора на Директор технічний .

Наказом директора ТОВ Іто-Продакшн №5 від 20.01.2010 р. у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 , як заступнику директора, надано право укладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи. При цьому, ОСОБА_1 не надавалось повноваження розпоряджатися майном та активами Товариства.

З 31 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Іто-Продакшн із заявою про надання йому основної щорічної відпустки на 24 календарні дні з 15.06.2019 р., яка надана йому згідно з наказом від 31.05.2019 №12-в про надання відпустки.

Так, у період відпустки, маючи доступ до внутрішньої документації підприємства, 22 червня 2019 року ОСОБА_1 самовільно, тобто без будь-якого узгодження з керівництвом Товариства, оформив офіційний документ, а саме заяву від імені ТОВ Іто-Продкшн до ПрАТ ВФ Україна про передачу (відчуження) корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн № НОМЕР_2 на своє ім`я.

Тобто, з 22 червня 2019 року ТОВ Іто-Продакшн втратило право користування своїм основним номером телефону НОМЕР_2 у зв`язку з самовільними незаконними діями ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 вчинив правочин від імені ТОВ Іто-Продакшн у своїх власних інтересах, що завдало значної майнової шкоди позивачу, позивач просив суд визнати недійсною заяву ТОВ Іто- Продакшн , підписану ОСОБА_1 , до ПрАТ ВФ Україна про передачу корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн НОМЕР_2 , зобов`язати ОСОБА_1 повернути номер телефону НОМЕР_2 до ТОВ Іто-Продакшн , зобов`язати ПрАТ ВФ Україна поновити ТОВ Іто-Продакшн право користування номером телефону НОМЕР_2 та стягнути з відповідачів солідарно на користь ТОВ Іто-Продакшн понесені судові витрати у розмірі 5763 гривні 00 коп.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року в задоволені позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі Молчанов А.Г., діючий в інтересах ТОВ Іто-Продакшн , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

В поданому відзиві ПрАТ ВФ Україна та ПрАТ ВФ Ритейл просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав з підстав та доводів, викладених в ній.

Представник ПрАТ ВФ Україна проти апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення суду законним.

Інші учасники справи до суду не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні прозову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що з метою здійснення господарської діяльності ТОВ Іто-Продакшн укладено з ПАТ ВФ Україна договір про абонентське обслуговування номеру телефону - НОМЕР_1 , яким Товариство користується понад 10 років.

Вказана обставина підтверджується наказом директора ТОВ Іто-Продакшн Про впровадження мобільного зв`язку на підприємстві від 30 грудня 2009 року № 23, яким наказано заступнику директора ТОB Іто-Продакшн ОСОБА_1 укласти договір та організувати підключення до мережі мобільного зв`язку, розробити та затвердити Положення про правила користування мобільним зв`язком на підприємстві , а також заборонено використовувати зв`язок для особистих потреб.

Додатком 1 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список посад, які забезпечуються мобільним зв`язком та закріплено за заступником директора ОСОБА_1 , контракт НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_1 .

Згідно з Додатком 2 від 03 січня 2010 року до наказу № 23 від 30 грудня 2009 року затверджено список співробітників підприємства, які використовують мобільні телефони, мобільний зв`язок та ознайомлених з цим Наказом, у якому, зокрема, заступник директора ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом те, що з наказом він ознайомлений.

ТОВ Іто-Продакшн з грудня 2009 року отримувало послуги та сплачувало рахунки за користування, зокрема, номером телефону НОМЕР_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Встановлено, що зазначений номер телефону НОМЕР_2 ТОВ Іто-Продакшн використовувало як основний номер для спілкування з клієнтами.

З матеріалів справи також слідує, що ОСОБА_1 працював заступником директора ТОВ Іто-Продакшн з 01 грудня 2009 року, а з 31 липня 2018 року назву посади змінено з Заступник директора на Директор технічний .

Наказом директора ТОВ Іто-Продакшн № 5 від 20.01.2010 р. у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 , як заступнику директора, надано право укладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи.

31 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ Іто-Продакшн із заявою про надання йому основної щорічної відпустки на 24 календарні дні з 15.06.2019 р. по 10.07.2019 року, яка надана останньому згідно з наказом від 31.05.2019 р. №12-в про надання відпустки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як заступник директора позивача, підписав та подав заяву на ім`я генерального директора ПрАТ ВФ Україна про передачу закріпленого за ТОВ ІТО -Продакшн спірного номеру телефону йому, як фізичній особі.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач вважав, що у зв`язку з самовільними незаконними діями ОСОБА_1 , останній вчинив правочин від імені ТОВ Іто-Продакшн у своїх власних інтересах, що завдало значної майнової шкоди позивачу, а тому заява до ПАТ ВФ Україна про передачу корпоративного номеру телефону ТОВ Іто-Продакшн НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинна бути визнана недійсною, а право користування зазначеного номеру телефону повинно бути повернене до ТОВ Іто-Продакшн .

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом ч.1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації", абонентський номер - це сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі.

Номерний ресурс є технічно обмеженим ресурсом; розробку та реалізацію технічної політики у формуванні номерного ресурсу здійснює центральний орган виконавчої влади в галузі зв`язку (далі - ЦОВЗ); розподіл, присвоєння та облік номерного ресурсу, видачу і скасування дозволів на його використання, державний нагляд за використанням номерного ресурсу здійснюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Основними засадами формування та розподілу номерного ресурсу є: 1) відкритість, недискримінаційність та об`єктивність, рівність прав на доступ до номерного ресурсу для усіх операторів телекомунікацій; 2) користування номерним ресурсом на дозвільній та платній основі; 3) створення резервної ємності номерів; 4) забезпечення раціонального використання номерного ресурсу; 5) приведення Національного плану нумерації України у відповідність із міжнародними вимогами (ч.ч.1,2,4 ст. 69 Закону України "Про телекомунікації").

За правилом ч. 1 ст. 70 зазначеного Закону передбачено, що номерний ресурс надається оператору телекомунікацій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (надалі - НКРЗІ), на підставі дозволу на термін дії відповідної ліцензії, а якщо вид діяльності не ліцензується - на строк не менше п`яти років, для використання без права передачі іншим особам, крім випадків, визначених цим Законом, та випадків вторинного розподілу, відповідно до законодавства.

Оператори телекомунікацій у відповідності до приписів ч.8 ст.70 Закону України "Про телекомунікації" зобов`язані надавати НКРЗІ інформацію про стан використання номерного ресурсу у визначеному законодавством порядку.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що номерний ресурс виділяється оператору за рішенням НКРЗІ в межах Національного плану нумерації на умовах первинного розподілу для використання на власній телекомунікаційній мережі для надання послуг. Право користуванням номерним ресурсом надається оператору лише на термін дії ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері телекомунікацій з обов`язковим наступним звітуванням про використання номерного ресурсу. Оператор наділений правом виділення абонентських номерів споживачам телекомунікаційних послуг та провайдерам телекомунікацій для надання та отримання телекомунікаційних послуг (вторинний розподіл номерного ресурсу).

Отже абонентські номери, є державним технічно обмеженим ресурсом, який надається у тимчасове платне користування операторам, в тому числі і рухомого (мобільного) зв`язку, з метою обов`язкового вторинного розподілу споживачам (абонентам) в якості ідентифікатора відповідних телекомунікаційних послуг.

Пунктом 16 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, визначено, що надання послуг здійснюється на замовлення споживача на підставі укладеного договору.

Під час підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційної мережі оператор повинен присвоїти йому абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор та/або задіяти персональний номер абонента (п.24 Правил).

Зазначений номер телефону чи інша інформація щодо ідентифікації кінцевого обладнання споживача обов`язково зазначається у змісті договору про надання телекомунікаційних послуг згідно приписів п.п. 3.5.1. Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених Рішенням НКРЗІ від 29.11.2012 № 624 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.12.2012 за №2150/22462.

Судом встановлено, що абонентський номер НОМЕР_2 на момент розгляду даної справи переданий для користування відповідно іншій особі згідно письмового договору, укладеного з ПАТ "ВФ Україна , як оператором. Зазначений договір позивачем не оспорений, в судовому порядку недійсним не визнаний, що унеможливлює припинення надання відповідачем ПАТ ВФ Україна послуг рухомого (мобільного) зв`язку вказаній особі та обслуговування вказаного спірного абонентського номеру і відповідно передачі його в користування ТОВ "Іто-Продакшн".

Аналогічний правовий висновок міститься постанові Верховного Суду від 09 липня 2019 року у справі № 910/8717/18.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вимоги позивача щодо поновлення позивачу права користування номером телефону є таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсною заяви позивача, яка підписана ОСОБА_1 , про передачу номеру телефону, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач звертаючись до суду вважає, що ОСОБА_1 вчинив правочин від імені ТОВ Іто-Продакшн у своїх власних інтересах, так як звернувся до ПАТ ВФ Україна із заявою про передачу номеру телефону йому, як фізичній особі, який повинен бути судом визнаний недійсним.

Встановлено, що на даний час ОСОБА_1 не перебуває у трудових правовідносинах із позивачем.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст.202 ЦК України).

Згідно роз`яснень, викладених в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними",такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Враховуючи, що заява колишнього працівника позивача про перереєстрацію спірного телефонного номеру призвела до зміни укладених між позивачем і відповідачем ПАТ ВФ Україна угод, така заява є правочином в розумінні ч. 2. ст. 202 ЦК України.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду в 09 липня 2019 року у справі № 910/8717/18.

Так, звертаючись до ПАТ ВФ Україна з заявою про передачу та закріплення спірного телефонного номеру за ОСОБА_1 , останній підписуючи відповідні документи від імені позивача мав таке право, оскільки наказом директора ТОВ Іто-Продакшн № 5 від 20.01.2010 р. ОСОБА_1 , як заступнику директора ,надано право укладати угоди та виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи ( а. с. 93 том 2 ).

Судом встановлено, що з боку ОСОБА_1 до оператора були надані всі необхідні документи, тому підстав для відмови у задоволенні спірної заяви у останнього не було в зв`язку з чим відповідачем ПАТ ВФ Україна правомірно було передано спірний номер телефону, яким користувався позивач.

Як видно з матеріалів справи, договір укладений між ТОВ ІТО - Продакшн та ПрАТ ВФ Україна про абонентське обслуговування спірного номеру телефону в частині його передачі іншій особі в установленому Законом порядку недійсним не визнавався.

Посилання позивача на те, що єдиною підставою для визнання недійсною заяви ТОВ Іто-Продакшн про передачу спірного номеру, підписаної ОСОБА_1 під час перебування останнього у відпустці, колегією суддів відхиляються, оскільки дана обставина не є підставою для скасування судового рішення.

З матеріалів справи слідує, що позивач з цього приводу звертався до правоохоронних органів.

При цьому, судом встановлено, що й дана обставина не спростована позивачем, що кримінальне провадження, яке було відкрито за заявою Товариства на сьогодні закрито та жодного документу ( ухвали, рішення, постанови, вироку, тощо ) стосовно вчинення з боку ОСОБА_1 неправомірних дій, які на погляд позивача містять ознаки злочину ( підробка документів ) не існує.

За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З пояснень директора ТОВ Іто-Продакшн ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні суду першої інстанції слідує, що працівники Товариства, перебуваючи у відпустці, можуть бути присутніми на своєму робочому місці та здійснювати роботу, так як він це не контролює. Поряд з цим, ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції наголошував, що не зважаючи про наявність наказу про відпустку, він перебував на робочому місці.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обіймав посаду технічного директора ТОВ Іто-Продакшн .

Отже, ні КЗпП, ні Закон України Про відпустки від 15.11.96 р. № 504/96-ВР та інші нормативно-правові акти не забороняють співробітнику виконувати свої обов`язки під час відпустки добровільно.

З листа від 17.10.2014 р. № 8361 Держпідприємництва слідує, що факт надання відпустки керівнику, крім випадків, коли його повноваження передаються іншому працівнику в порядку тимчасового заміщення, не припиняє його посадових обов`язків.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Позивачем не було надано жодного належного та переконливого доказу того, що повноваження ОСОБА_1 , на якого були покладені обов`язки відповідно до Наказу №23 від 20 грудня 2009 року, на час відпустки останнього, покладені на іншу особу.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував дійсні обставини справи, зібраним по справі доказам надав належну правову оцінку та й прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження того, що ОСОБА_1 , перебуваючи у відпустці та маючи повноваження підписувати відповідні документи від імені позивача та укладати угоди й виконувати представницькі функції, підписувати платіжні, розрахункові та інші розпорядчі документи не мав права вчиняти певні дії від імені Товариства, в зв`язку з чим вимога позивача щодо визнання недійсною заяви позивача, яка підписана ОСОБА_1 , про передачу номеру телефону є такою, що не підлягає до задоволення.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вчинив правочин від імені ТОВ ІТО Продакшн у своїх власних інтересах, чим порушив норми ч.3 ст. 238 ЦК України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду , оскільки звертаючись із заявою до ПрАТ ВФ Україна про передачу закріпленого за ним номера, останній діяв на підставі наказу ТОВ ІТО Продакшн №5 від 20.01.2010 року. Як вже було зазначено, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду такий наказ є чинним.

При прийомі такої заяви співробітником ТОВ ВФ Ритрейл було перевірено повноваження особи, яка підписує документ від імені юридичної особи та встановлено особу, яка безпосередньо подавала документи від імені юридичної особи. На підтвердження повноважень ОСОБА_1 надав копію наказу №5 від 20 січня 2020 року, з якого слідувало, що останній діяв від імені Товариства, як особа, якій директором були делеговані адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції посадової особи суб`єкта господарювання.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції, суд надав їм належну правову оцінку у судовому рішенні, правомірно визнав їх необґрунтованими, й вони не містять підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Молчанова Андрія Геннадійовича, діючого в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Іто-Продакшн , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Повний текст постанови виготовлений 22 березня 2021 року.

Головуючий

Судді: