Рішення

від 23.12.2020 по справі 381/4440/19

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/261/20

381/4440/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М., за участі секретаря Омельчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , Фастівська міська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист цивільних прав та інтересів, усунення перешкод у користуванні майном, дотримання правил добросусідства шляхом зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

В грудні 2019 року адвокат Гірченко О.А, що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулвся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про захист цивільних прав та інтересів, усунення перешкод у користуванні майном, дотримання правил добросусідства шляхом зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками житлового будинку та прибудинкової земельної ділянки АДРЕСА_1 та їм належить: позивачу ОСОБА_1 - 2/5 частин на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотконтори від 10.10.2007 за №2-805, та після узаконених добудов, проведених ОСОБА_1 , її частка з даному будинку становить 17/20 частини даного будинку; позивачу ОСОБА_4 3/5 частин на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори від 10.10.2007 за № 2-803, але після узаконених добудов, проведених ОСОБА_1 , його частка в зазначеному будинку становить 3/20 частини. Загальна площа будинку разом із узаконеними добудовами становить 115,1 кв.м., житлова площа 63,9 кв.м.

Позивачам, також, належить прибудинкова земельна ділянка на підставі: ОСОБА_1 державний акт права власності на земельну ділянку, пл. 0,0536 га серія ЯЗ №346541 від 14.11.2009 року, кадастровий номер - 3211200000:09:011:0099; ОСОБА_4 державний акт права власності на земельну ділянку, пл. 0,0537 га серія ЯЗ №346547 від 14.11.2009 року, кадастровий номер - 3211200000:09:011:0100.

Житловий будинок позивачів, знаходиться зі сторони розмежування земельної ділянки із сусідами, а саме будинку АДРЕСА_2 , що є власності у ОСОБА_5 (5/54 частин), ОСОБА_2 (5/54 частин), ОСОБА_6 (7/27 частин), ОСОБА_8 ( 8\27 частин), та ОСОБА_7 (7/27 частин та 2/9 частини).

Загальна площа будинку становить 239 кв.м., житлова площа 165,4 кв.м., в той же час, загальна площа була збільшена за рахунок самовільно побудованої власником ОСОБА_5 веранди, площею 7,8 кв.м. по плану а1 1 .

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , як співвласники частини будинку АДРЕСА_2 за відсутності своїх сусідів та позивачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як власників будинку та прибудинкової земельної ділянки АДРЕСА_1 самовільно переустановили паркан між зазначеними земельними ділянками та змінили їх межі. Внаслідок чого площа земельної ділянки № НОМЕР_1 , що є у власності у ОСОБА_1 була зменшена на 0,0030 га, тобто майже на 30 кв.м. згідно Абриса, наданого землевпорядною організацією.

Потім, вони, на самовільно захопленій частині зазначеної земельної ділянки, вздовж всієї межі ОСОБА_1 проложили підземний електричний кабель, довжиною понад 15 м., який за твердженням представника РЕС Лукового М.І. не є підключений, але проект на прокладення електрокабеля або інші дозвільні документи РЕС ОСОБА_5 не були пред`явлені. Так само, як не було пред`явлено дозволу на встановлення бетонного стовпа, з метою підведення даного кабелю. Внаслідок чого, фасадна частина земельної ділянки (по АДРЕСА_2 ), що є у власності у ОСОБА_1 була додатково зменшена, внаслідок чого вона позбавлена можливості ставити на даній частині ділянки автомобіль.

А також, співвідповідач ОСОБА_2 до своєї частини будинку добудувала прибудову на 2 поверхи, що в наслідку призвело до повної десолярізації земельної ділянки, що є у власності у ОСОБА_1 , а співвідповідач ОСОБА_5 до своєї частини будинку самовільно добудував веранду, площею 7,8 кв.м. по плану а1 1 .

Зазначені добудови були зроблені із порушенням норм архітектурно-будівельного контролю, відповідно до п. 3.25а*ДБН 360-92** Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень та норм пожежної безпеки, відповідно до п. 11.1 та п.11.5 Наказу МВС України Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні .

Позивачі вважають, що відповідачами їм були спричинені незручності та ускладнення у користуванні їх будинком та прибудинковою земельною ділянкою.

Також, відповідачі створюють конфліктні ситуації, пов`язані із установленням металевого паркану ОСОБА_1 на відновленій межі та на протязі тривалого часу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 як співвласники частини будинку АДРЕСА_2 порушують права та охоронювані законом цивільні інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

А також, крім самочинно побудованої веранди, відповідачами, як співвласниками частини будинку АДРЕСА_2 був установлений навіс над парканом для свого автомобіля, висотою більш, як на 2,70 м. та довжиною 6,5 м. над самою межею позивача ОСОБА_1 та перед її будинком.

В зв`язку з тим, що своїми діями відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 створили не можливі умови проживання для прилеглих власників сусіднього будинку АДРЕСА_1 , що належить позивачам, та при зверненні до них з даного питання, протягом тривалого часу неодноразово отримувала відмову в усуненні зазначених порушень та добровільного відновлення її законної межі, позивачі змушені були звернутися до суду з позовом за захистом свої цивільних прав та інтересів.

Ухвалою судді від 15.01.2020 позовну заяву було залишено без руху, але 24.01.2020 представником позивача направлено на адресу суду заяву у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 27 січня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

10.03.2020 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що перебуваючи у шлюбі зі ОСОБА_5 , 18.08.1987 придбали 5/27 частин житлового будинку АДРЕСА_2 у ОСОБА_9 . Між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 твердої межі не було. Придбавши 5/27 частин будинку АДРЕСА_2 , в 1987 році зі згоди власника будинку №9 ОСОБА_10 та за її участі, згідно генерального плану (схеми) розташування будинку АДРЕСА_2 на присадибній земельній ділянці, зазначеної в технічному паспорті на житловий будинок (будинковолодіння) по АДРЕСА_2 від 23 липня 1987 року, вони встановили паркан із залізної решітки на металевих стовпчиках між домоволодіннями, який стоїть і по даний час. В 2002 році на підставі розробленого Київським обласним комунальним господарством Водопровідно-каналізаційного господарства Київоблводоканал проекту на водопостачання жилого будинку ОСОБА_2 було проведено водопровід до її частини будинку. Згідно генерального плану-схеми садибної ділянки АДРЕСА_2 у визначеному проектом місці біля металевого забору був облаштований водопровідний колодязь (ВК -І), що підтверджується актом на скриті роботи від 10.12.2002, актом на випробовувальні роботи від 11.12.2002, актом на герметизацію від 12.12.2002. В 2011 році ОСОБА_2 та ОСОБА_5 поділили 5/27 частин будинку АДРЕСА_2 як спільне майно подружжя. Ухвалою про затвердження мирової угоди від 21.05.2012 за ОСОБА_2 було визнано право власності на 5/54 частин будинку і за ОСОБА_5 - також 5/54 частин будинку. Вимощення, трубопровід та огорожу залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 . Відповідно до частин в будинку між ними було поділено земельну ділянку, на якій розташовані 5/27 частин будинку АДРЕСА_2 . При цьому, згідно п.7 Ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2012 частину земельної ділянки у вигляді проходу від АДРЕСА_2 до сараю Ж в наявних межах залишено у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Тобто, від входу з АДРЕСА_2 до належної ОСОБА_2 частини будинку АДРЕСА_2 і до належної ОСОБА_5 частини цього ж будинку вздовж паркану зі сторони будинку АДРЕСА_1 залишено землю спільного користування (прохід). Вподальшому, в 2014 році і ОСОБА_2 і ОСОБА_5 було приватизовано присадибну земельну ділянку, при цьому земля спільного користування (прохід) до державних актів не ввійшли. А земельна ділянка площею 0,0038 га, що розташована далі від линку, вже має спільну межу із сусіднім домоволодінням АДРЕСА_1 , і була узгоджена із ОСОБА_1 , про що свідчить її особистий підпис в Акті про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 01 серпня 2014 року. З огляду на вищевикладене відповідач ОСОБА_2 позовних вимог ОСОБА_1 не визнає та просить відмовити.

12.03.2020 відповідачем ОСОБА_5 подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому він, також, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві відповідача ОСОБА_2 . Також, зазначив, що жодного самовільного переобладнання чи самовільних забудов в належному йому домоволодінні ним не проводилось. А 31.05.2019 належну йому частину будинку ОСОБА_5 подарував своїй доньці ОСОБА_3 .

01.04.2020 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гірченком О.А. подано до канцелярії суду письмові пояснення по суті позову з урахуванням відзиву відповідача, в яких ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_2 , подаючи свій відзив, умисно робить спробу ввести суд в оману, оскільки даний відзив містить низку неправдивої інформації, а пред`явлені документи свідомо надані не в повному обсязі або не достовірні. Також, зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не надала документів, які б оскаржили висновок спеціаліста щодо обстеження земельної ділянки з присвоєним кадастровим номером 3211200000:09:011:0099, обстеженої сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_11 . Згідно з яким встановлена очевидна невідповідність фактичних координат земельної ділянки позивача по встановленій огорожі з їх значеннями, згідно даних Держземкадастру, що викликало зменшення площі фактичного землеволодіння ОСОБА_1 . Крім того, співвідповідач не надала суду повних обмірів, виготовлених землевпо рядною організацією всієї земельної ділянки, (а не тільки приватизованої ОСОБА_2 частки), що знаходиться в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на сьогоднішній день. А також, ОСОБА_2 не долучила документи за 1987 рік, пов`язані із її земельною ділян кою, а саме: яка за площею земельна ділянка знаходилася в користуванні відповідачів на момент купівлі ними 5/27 частини будинку по АДРЕСА_2 , та яка земельна ділянка (та її площа) перебувала у користуванні у інших співвласників зазначеного будинку на той час. Такі дії відповідачів свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 намагаються приховати факти та відомості щодо фактичного збільшення земельної ділянки, що перебу вала в їх користуванні за рахунок захоплення ними частини сусідської земельної ділянки.

05.05.2020 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гірченком О.А. подано до канцелярії суду оновлену позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Фастівська міська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист цивільних прав та інтересів, усунення перешкод у користуванні майном, дотримання правил добросусідства шляхом зобов`язання вчинити певні дії, відповідно д якої просить суд, з метою відновлення межі власника прибудинкової земельної ділянки АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 - зобов`язати відповідачів за їх рахунок: демонтувати встановлений ними паркан між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та зобов`язати відповідачів не чинити перешкод при встановленні ОСОБА_1 нового паркану згідно межі, визначеної державним актом права власності на її земельну ділянку, пл. 0,0536 га серія ЯЗ № 346541 від 14.11.2009 та зведеного земельної ділянки і абрису; демонтувати встановлений навіс над парканом, висотою 2,70 м. та довжиною 6,5 м. над самою межею позивача ОСОБА_1 ; демонтувати проложений підземний електричний кабель, довжиною понад 15 м. та встановлений бетонний стовп. Також, всі судові витрати покласти на відповідачів.

24.06.2020 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гірченком О.А. подано до канцелярії суду додаткові письмові пояснення до позову ОСОБА_1 , в яких зазначає, що обставини та документи, на які посилається співвідповідач ОСОБА_2 є безпідставними.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_12 вимоги оновленої позовної заяви підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Мельник Т.О. позов не визнали, просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з причин, викладених у відзиві на позов та в додаткових поясненнях в порядку ч. 1 ст. 241 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день слухання справи повідомлена судом належним чином, 16.06.2020 до канцелярії суду подала письмову заяву з проханням розглянути справу в її відсутність, вимоги позовної заяви ОСОБА_1 є безпідставними та не зрозумілими, тому проти задоволення її позову заперечує в повному обсязі.

Представник третьої особи Фастівської міської ради в судове засідання не з`явився, про день розгляду справи повідомлені судом належним чином, про що свідчать розписки про вручення судової повістки.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні 21.10.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав.

Треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились, про день розгляду справи повідомлені судом належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , її представника -адвоката Гірченка О.А., відповідача ОСОБА_2 , її представника - адвоката Мельник Т.О., покази свідків та спеціаліста ОСОБА_11 дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ч. 1 ст. 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до ч. ч. 1-6, 9-10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впоряд кування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування терито рії для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвен таризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земель ному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадаст рового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. 6-7 даної статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку та прибудинкової земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 є власником 2/5 частин на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотконтори від 10.10.2007 за №2-805 та після добудов, проведених ОСОБА_1 , її частка з даному будинку становить 17/20 частин будинку.

Третя особа на стороні позивача - ОСОБА_4 є власником 3/5 частин на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори від 10.10.2007 за № 2-803, але після добудов, проведених ОСОБА_1 , його частка в зазначеному будинку становить 3/20 частини.

Позивач ОСОБА_1 є власником прибудинкової земельної ділянки площею 0,0536 га на підставі державного акту на право права власності на земельну ділянку, серія ЯЗ №346541 від 14.11.2009 року, кадастровий номер - 3211200000:09:011:0099.

Третя особа- ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0537 га згідно державного акту на прав власності на земельну ділянку, серія ЯЗ №346547 від 14.11.2009 року, кадастровий номер - 3211200000:09:011:0100.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що дії відповідачів порушують її права та інтереси як власника будинку та земельної ділянки і просить суд, з метою відновлення межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідачів за їх рахунок :

- демонтувати встановлений ними паркан між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та зобов`язати відповідачів не чинити перешкод при встановленні ОСОБА_1 нового паркану згідно межі, визначеної державним актом права власності на її земельну ділянку, пл. 0,0536 га серія ЯЗ № 346541 від 14.11.2009 р. та зведеного земельної ділянки і абрису;

- демонтувати встановлений навіс над парканом, висотою 2,70 м. та довжиною над самою межею позивача ОСОБА_1 ;

- демонтувати проложений підземний електричний кабель, довжиною понад 15 м та встановлений бетонний стовп.

Обгрунтовуючи даний позов, позивач посилається на акт комісійного обстеження земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 від 02.12.2019 року (а.с.51-52) та на висновок спеціаліста сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_11 (а.с.44-46 т.1).

Відповідно до акту комісійного обстеження земельних ділянок №№ 9 та АДРЕСА_2 від 02.12.2019 року надано висновок, з якого вбачається наступне.

Підземні електричні кабелі від стовпа до домоволодіння АДРЕСА_2 не проходять по території домоволодіння ОСОБА_1 , але згідно фактично встановленого паркану, кабелі проходять по двору будинку АДРЕСА_2 . Кабель до електричної мережі не під`єднано.

Громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 встановити паркан, що розмежовує домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно межових знаків винесеним в натурі на місцевість відповідно до документації із землеустрою, яка була підставою для передачі земельних ділянок у власність. Громадянці ОСОБА_2 використовувати земельну ділянку у визначених документацією із землеустрою межах та роз`яснено ст.103 та ч.2 ст.158 ЗК України.

Жодних порушень чинного законодавства та правил добросусідства зі сторони відповідачів, комісією виявлено не було.

Щодо висновку спеціаліста інженера-землевпорядника ОСОБА_11 , то у пояснювальній записці зазначено, що є невідповідність фактичних координат поворотних точок земельної ділянки (по фактично встановленій огорожу) із їх значеннями за даними Державного земельного кадастру, що викликало зменшення площі фактичного домоволодіння на 0,0030га.

Судом також встановлено, що 18 серпня 1987 року відповідач ОСОБА_2 і ОСОБА_5 придбали 5/27 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу (а.с.148-152 т.1).

Придбавши 5/27 частин будинку АДРЕСА_2 , в 1987 році зі згоди власника сусіднього будинку № 9 ОСОБА_10 (матері позивача ОСОБА_1 ) та за її участі, між цими домоволодіннями було встановлено паркан із залізної решітки на металевих стовпчиках.

Дана обставина не була спростована стороною позивача.

Позивач стверджує, що паркан, що розмежовує земельну ділянку, був переустановлений після смерті її матері ОСОБА_10 приблизно у 2011 році, що, на її думку, призвело до зменшення розміру її частини земельної ділянки.

Дана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

31.05.2019 року ОСОБА_5 подарував належні йому 5/54 частин будинку АДРЕСА_2 - дочці ОСОБА_3 - відповідач по справі.

В 1987-1988 роках, над своєю частиною земельної ділянки Стоцькими було встановлено навіс над забором для паркування їх автомобіля. Даний навіс існує і по даний час.

В 2011 році ОСОБА_2 та ОСОБА_5 поділили 5/27 частин будинку АДРЕСА_2 як спільне майно подружжя.

Ухвалою про затвердження мирової угоди від 21.05.2012 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 5/54 частин будинку, за ОСОБА_5 - також 5/54 частин будинку (а.с.178-179 т.1).

Вимощення, трубопровід та огорожу залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Відповідно до частин в будинку між ними було поділено земельну ділянку, на якій розташовані 5/27 частин будинку АДРЕСА_2 .

При цьому, згідно п.7 Ухвали Фастівського міськрайонного суду від 21.05.2012 року частину земельної ділянки у вигляді проходу від АДРЕСА_2 до сараю Ж в наявних межах залишено у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що від входу з АДРЕСА_2 до належної ОСОБА_2 частини будинку АДРЕСА_2 і до належної ОСОБА_5 частини цього ж будинку, вздовж паркану зі сторони будинку АДРЕСА_1 залишено землю спільного користування (прохід), яка не підлягає до приватизації власниками будинку, а з цього слідує, що в приватизованій відповідачем ОСОБА_2 земельній ділянці площею 0,0055 га є межа із землею спільного користування (прохід), а не із земельною ділянкою ОСОБА_1 .

А земельна ділянка площею 0,0038 га, що розташована далі від будинку, вже має спільну межу із сусіднім домоволодінням АДРЕСА_1 і в свою чергу, була узгоджена із ОСОБА_1 , про що свідчить її особистий підпис в Акті про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження межі земельної ділянки від 01.08.2014 (а.с.188 т.1)

Проте, позивач стверджує, що претендує на цю частину земельної ділянки, що є у комунальній власності.

Отже, фактично позивач має намір отримати у власність земельну ділянку, що перебуває у спільному користуванні власників будинку по АДРЕСА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що в 2014 році, під час приватизації відповідачем ОСОБА_2 своєї частини земельної ділянки, позивач - ОСОБА_1 як суміжний землекористувач підписала їй акт встановлення в натурі та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 01.08.2014 року (т.1 а.с. 188).

В подальшому, в 2015 році для введення в експлуатацію прибудови до свого будинку, що побудована на відстані менш ніж 8 метрів від будинку ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 із проханням надати їй нотаріально засвідчений дозвіл на будівництво на відстані 3,75 м. від свого будинку.

До матеріалів справи долучена копія дозволу, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує проти побудови моєю сусідкою ОСОБА_13 прибудови з мансардним поверхом на відстані 3,75 м до моєї частки будинку .

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що посилання позивачки, на те що в 2011 році вона побачила, що здвинутий у 1990 році паркан стоїть дугою є голослівними припущеннями (т.1 а.с. 134-135).

Що стосується побудованої ОСОБА_5 веранди площею 7,8 м кв, то в цій частині доводи позивача теж не відповідають дійсності, оскільки згідно довідки КП ФМР Фастівське БТІ від 22.02.2019, станом на 06.02.2019 року самовільного переобладнання та самовільних забудов в домоволодінні гр.. ОСОБА_5 не виявлено (а.с.207 т.1).

В судовому засіданні були допитані свідки сторони позивача, іі сини- ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та її співмешканець ОСОБА_16 , які маючи різний вік, різну освіту, різний життєвий досвід озвучували в суді один і той самий текст, а саме- про намагання ОСОБА_17 захопити сусідню земельну ділянку, про сарай, за яким вони, будучі дітьми, могли пролізти до забору, а коли виросли, то - ні, і про те, що бабуся постійно їм всім жалілась на сусідів.

Суд, досить критично оцінює покази даних свідків, оскільки безпосередніми свідками будь-яких дій відповідачів, що мають відношення до предмету даного спору, ці особи не були, а фактично давали покази з чужих слів-слів самої позивачки.

Свідок ОСОБА_4 , який є рідним братом позивачки і співвласником будинку, суду пояснив, що цитата забор весь час з`їзджає і що цитата захоплення земельної ділянки відбулося в 2014 році . Дані свідчення, на думку суду, не можуть бути доказом захоплення відповідачами частини земельної ділянки позивача ОСОБА_1 і в розумінні ст..77 ЦПК України не є належними доказом по справі.

Крім цього, ці свідки є зацікавленими свідками на стороні позивача, враховуючи наявність родинних стосунків між ними і позивачем.

Щодо пояснень в судовому засіданні спеціаліста ОСОБА_11 .

Відповідно до ч.1 ст. 69 ЦПК свідком може бути кожна особа, якій відомі будь- які обставини, що стосуються справи.

Відповідно до ч.1 ст. 91 ЦПК виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

Відповідно до ч.3 ст. 91 ЦПК заява про виклик свідка має бути подана до початку першого судового засідання у справі, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заяви про виклик ОСОБА_11 , в якості свідка позивач суду не подавав.

Отже, пояснення ОСОБА_11 не є показом свідка і не є доказом в справі.

Відповідно до ст.74 ЦПК України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. Спеціаліст зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз`яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу.

При цьому, позивачем, при поданні висновку спеціаліста до суду, не було долучено сертифіката суб`єкта оціночної діяльності - ОСОБА_11 , не були надані такі підтверджуючі документи і в суді під час надання пояснень спеціалістом в ході судового розгляду. Особа була встановлена за паспортом.

ОСОБА_11 суду пояснив, що 02.10.2019 ним, на замовлення землевласника ОСОБА_1 , була обстежена земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 та встановлено невідповідність фактичних координат поворотних точок земельної ділянки (по фактично встановленій огорожу) із їх значеннями за даними Державного земельного кадастру, що викликало зменшення площі фактичного домоволодіння на 0,0030га.

Суд погоджується з тим, що встановлений спеціалістом факт невідповідності координат (з бази Державного земельного кадастру) належної ОСОБА_1 земельної ділянки її фактичним координатам в натурі (на місцевості) мають місце, проте стались останні можливо внаслідок помилок спеціалістів при виготовленні технічної документації та внесенні цих земельних ділянок до кадастрової карти, але, ці суто технічні питання вирішуються в позасудовому порядку за заявами суміжних співвласників шляхом виправлення помилки в кадастровій карті.

Отже, дані твердження, не підтверджують тих обставин, які, як стверджує позивач, стали підставою її позову, а саме: що відповідачі протягом багатьох років здвигали межовий паркан на її територію.

З урахуванням встановлених судом обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог процесуального закону кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і підтвердити їх належними доказами.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Клопотань про призначення по справі експертизи позивачем заявлено не було.

Належні і допустимі докази того, що відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 в будь-який спосіб порушують будь-які цивільні права та інтереси позивачки, в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивачки на те, що цитата за відсутності своїх сусідів та позивачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідачі самовільно переустановили паркан між земельними ділянками та змінили їх межі є лише припущенням, на якому не може ґрунтуватись судове рішення.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання відповідачів демонтувати проложений підземний електричний кабель і встановлений бетонний стовп .

Так, судом встановлено, що заміна аварійної дерев`яної електроопори на залізобетонну була проведена в 2019 році спеціалістами РППрАТ Київобленерго за заявою замовника ОСОБА_2 .

Особисто гр. ОСОБА_2 опору не встановлювала.

Нововстановлена залізобетонна електроопора встановлена за межами подвір`я ОСОБА_2 на вулиці Унавській по проекту ППВ, що підтверджується відповідною довідкою (т.1 а.с.206).

Відповідно до Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою КМУ від 04.03.1997 року №209 земельні ділянки під встановленими електроопорами та прокладеними під землею електрокабелями являються охоронюваними зонами, розмір яких встановлюється законом у відповідності до розміру і потужності таких електроопор.

Самостійне демонтування громадянином електроопори або електрокабелів є порушенням закону, а враховуючи, що електрокабелі під`єднані до електромережі і забезпечують електричним током будинок, то будь-яке втручання в цю систему ще й загрожує здоров`ю і життю такого громадянина.

Також, суд звертає увагу, що встановлена на вул. Унавській спеціалістами ПрАТ Київобленерго електрична опора жодним чином не порушує і не може порушувати будь - які права чи інтереси позивачки.

Отже, належних та допустимих доказів вини відповідачів в даному випадку, позивачем надано не було, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Також позивачка просила суд зобов`язати відповідачів демонтувати навіс.

Як вбачається з матеріалів справи, навіс над земельної ділянкою ОСОБА_2 встановлено в 1988 році. Для його встановлення жодних дозволів архітектора чи спеціаліста з містобудування не вимагалось. Чим саме навіс порушує права позивача, і які саме права, із позовної заяви та пояснень позивача судом встановлено не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для задовлення позову в цій частині.

На спростування припущень позивачки про нібито здійснення власниками домоволодіння АДРЕСА_2 будь-яких самовільних прибудов до свого будинку, то в матеріалах справи містяться відповідні письмові докази, зокрема довідки Фастівського БТІ. (а.с.207т.1).

Отже, в ході судового розгляду поданого позову, позивачем не доведено порушення відповідачами її цивільних прав та інтересів, не доведено створення їй відповідачами будь-яких перешкод у користуванні нею майном, не доведено порушення відповідачами правил добросусідства, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідачів демонтувати паркан, навіс, електричний стовп та електричний кабель.

Як у позивачки ОСОБА_1 , так і у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є правовстановлюючі документи на їхні домоволодіння - на житлові будинки, споруди і земельні ділянки, між власниками цих домоволодінь були узгоджені усі спірні питання щодо меж обох спірних земельних ділянок та споруд на них, позивачка ОСОБА_1 набула право власності на своє домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 вже після встановлення такого порядку користування, під час успадкування свого домоволодіння ніяких претензій відповідачці ОСОБА_2 або третій особі ОСОБА_5 ,. не пред`являла, її влаштовував такий порядок користування її домоволодінням і земельною ділянкою, станом на теперішній час не вбачається, яким саме чином відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушили права позивачки на користування її будинком та земельною ділянкою, оскільки відповідних доказів суду не надано.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов є безпідставним, не доведеним та не обґрунтованим.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 258-265 ЦПК України,ст..78,79,103,158 ЗК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , Фастівська міська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист цивільних прав та інтересів, усунення перешкод у користуванні майном, дотримання правил добросусідства шляхом зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 28.12.2020.

Суддя Л.М.Ковалевська