Рішення

від 14.12.2020 по справі 761/21806/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21806/20

Провадження № 2/761/6826/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук - ліцею №293 Деснянського району міста Києва, третя особа: директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач-1), Комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук - ліцею №293 Деснянського району міста Києва (далі по тексту - відповідач-2), третя особа: директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач наказом Головного управління народної освіти виконкому Київської міської зади народних депутатів від 18.05.1990 №302-к призначена з 01.06.1990 на посаду директора школи-новобудови №293 Ватутінського району міста Києва шляхом переводу з посади вчителя української мови та літератури СШ №263 цього ж району. В подальшому, СШ №293 Ватутінського району міста Києва реорганізована в комунальний заклад Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук-ліцей №293 Деснянського району міста Києва. Наказом департаменту освіти і науки КМДА від 31.05.2019 № 200к Про звільнення ОСОБА_2 позивач звільнена з посади директора НВК №293 з 05.06.2019 за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України. Наказами відповідача-1 від 20.12.2019 №716к, від 26.12.2019 №732к, від 13.02.2019 №58к в наказ департаменту освіти і науки КМДА від 31.05.2019 №200к Про звільнення ОСОБА_1 вносилися зміни, фактичне звільнення позивача з посади директора НВК №293 відбулося 14.02.2019. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №761/42515/19 позивача було поновлено на посаді директора НВК №293 з 13.02.2020. Наказом департаменту освіти і науки КМДА від 06.07.2020 №540к Про виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2020 позивач поновлена на посаді директора НВК №293 з 13.02.2020. Однак, наказом департаменту освіти і науки КМДА від 06.07.2020 №542к Про звільнення ОСОБА_1 позивач була повторно звільнена з посади директора НВК №293 з 07.07.2020 за п. 9 ч. 1 ст.36 КЗпП України. Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки, звільнивши позивача, відповідач-1 порушив низку положень Конституції України, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів. Також, позивач зазначає, що відповідачами порушено порядок звільнення та призначення керівника навчального закладу. За таких обставин, позивач просить суд:

-визнати незаконним наказ відповідача-1 від 06.07.2020 №542к Про звільнення ОСОБА_1 ;

-поновити позивача на посаді директора комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук-ліцей №293 Деснянського району міста Києва;

-стягнути з відповідача-2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.02.2020 по 16.10.2020 у розмірі 135 310,56 грн.;

-стягнути з відповідача-1 моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, в розмірі 50 000,00 грн.

24.07.2020 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

22.10.2020 по справі відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачам було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

22.10.2020 ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору за звернення до суду із позовною заявою - до ухвалення судового рішення у справі.

12.11.2020 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач-1 зазначає, що оскаржуваний наказ є законним та таким, що прийнятий відповідно до п.п. 1 п. 3 Розділу Х Перехідних положень Закону України Про повну загальну середню освіту з урахуванням відсутності згоди позивача на продовження трудових відносин з Департаментом виключно на умовах строкового договору. Про відсутність згоди позивача на продовження трудових відносин на умовах строкового договору свідчить її особиста заява від 01.07.2020. Також, відповідач-1 зазначає, що позовні вимоги, зазначені у позовній заяві (уточненій), також вказують на відсутність згоди продовження трудових відносин на умовах строкового договору. За викладених обставин, відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

25.11.2020 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

01.12.2020 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач наказом Головного управління народної освіти виконкому Київської міської зади народних депутатів від 18.05.1990 №302-к призначена з 01.06.1990 на посаду директора школи-новобудови №293 Ватутінського району міста Києва шляхом переводу з посади вчителя української мови та літератури СШ №263 цього ж району.

Наказом департаменту освіти і науки КМДА від 31.05.2019 № 200к Про звільнення ОСОБА_2 позивач звільнена з посади директора НВК №293 з 05.06.2019 за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказами відповідача-1 від 20.12.2019 №716к, від 26.12.2019 №732к, від 13.02.2019 №58к в наказ департаменту освіти і науки КМДА від 31.05.2019 №200к Про звільнення ОСОБА_1 вносилися зміни, фактичне звільнення позивача з посади директора НВК №293 відбулося 14.02.2019.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №761/42515/19 позивача було поновлено на посаді директора НВК №293 з 13.02.2020.

Наказом департаменту освіти і науки КМДА від 06.07.2020 №540к Про виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2020 позивач поновлена на посаді директора НВК №293 з 13.02.2020.

Наказом департаменту освіти і науки КМДА від 06.07.2020 №542к Про звільнення ОСОБА_1 позивач була повторно звільнена з посади директора НВК №293 з 07.07.2020 за п. 9 ч. 1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про повну загальну середню освіту , набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до ст. 39 КЗпП України.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач не погодилася з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Поряд з цим, заява позивача від 01.07.2020, на яку здійснює посилання відповідач-1 у своєму відзиві, не свідчить про те, що позивач не погодилася з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору, а свідчить вимогу позивача поновити її на роботі на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №761/42515/19.

Також, не заслуговують на увагу посилання відповідача-1 на позовні вимоги, зазначені у позовній заяві (уточненій), які, на думку відповідача-1, вказують на відсутність згоди продовження трудових відносин на умовах строкового договору, з огляду на відсутність згоди працівника до звільнення його з роботи, а не після звільнення вже рамках розгляду справи про поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу посаду.

Частиною 3 ст. 49-2 КзпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Верховний Суд України, розглянувши цивільну справу №6-40цс15, сформулював правову позицію, згідно з якою власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки, обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явились на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів щодо працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України є обов`язком роботодавця.

Аналізуючи наведені законодавчі норми та правовий висновок Верховного Суду України, суд дійшов висновку, що роботодавець зобов`язаний вжити заходів з недопущення вивільнення працівника та запропонувати йому будь-які вакантні посади, які б відповідали його фаху та спеціалізації.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу не було запропоновано всі вакантні посади, а отже, звільнення позивача відбулося з порушенням встановленої законом процедури.

За змістом частини 1 ст. 243 КЗпП України, працівник підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Частиною другою ст. 235 КЗпП України встановлено, що у разі винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік.

Суд вважає, що при звільненні позивача з посади було порушено процедуру звільнення, а саме: не запропоновано всі посади, на які могла би претендувати позивач та не отримано згоду чи незгоду щодо продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору, а тому суд вважає, що з відповідача-2 на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі 805,42 грн., та за період з 14.02.2020 по день винесення рішення у справі. (Кількість робочих днів з 14.02.02020по 14.12.2020р. складає 209 днів, отже розмір середнього заробітку- 209х805,42 грн. = 168332,78 грн. Водночас, підлягають також задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди , під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, та з відповідача-1 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума у розмірі 5000 грн., що є в даному випадку справедливою сатисфакцією.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 853,10 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природних наук - ліцею №293 Деснянського району міста Києва, третя особа: директор Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Фіданян Олена Григорівна про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2020 №542к Про звільнення ОСОБА_1 ;

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук-ліцей № 293 Деснянського району міста Києва з 07.07.2020;

Стягнути з комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук- ліцей № 293 Деснянського району міста Києва (ЄДРПОУ - 01489291) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.02.2020 по 14.12.2020 у розмірі грн.168332,78грн.;

Стягнути з Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ - 02147629) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) моральну шкоду, завдану незаконними звільненнями в розмірі 5000,00 грн.;

Стягнути з комунального закладу Навчально-виховний комплекс Спеціалізована школа І-ІІ ступенів з поглибленим вивченням природничих наук- ліцей № 293 Деснянського району міста Києва (ЄДРПОУ - 01489291) та Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ЄДРПОУ - 02147629) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судовий збір по 926,55 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: