Ухвала

від 23.12.2020 по справі 761/30645/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

представників власників майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційними скаргами представника ТОВ «ФК «Гелексі» ОСОБА_5 , власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_15 та накладено арешт на майно, вилучене 24 вересня 2020 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), 36, в офісному приміщенні за місцем фактичного розташування ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі», а саме: зелену папку із назвою ТОВ «ФК» Гелексі справки», у якій знаходяться довідки та заяви про надання довідок про закриття кредиту від фізичних осіб та рахунки; синю папку із назвою ТОВ «ФК» Гелексі колектори», у якій знаходиться договори доручень ТОВ «ФК» Гелексі» із ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» ТОВ додаткові договори, рахунки на оплату та акти; звіти про проведення дії Повіреним від 30.08.2017 (додатки № 5 до Договору доручення «01- 08082017) між ТОВ «Глобал Файненс Самсунг» та ТОВ ФК «Гелексі» за період з 30.09.2017 по 31.08.2018; договір доручення № 01- 08082017 від 08.08.217, додаткові угоди до нього, акти прийому-передачі надання послуг; додаткові угоди щодо прощення боргу, заборгованість списано згідно наказу № 3-50 від 30.06.2020 у прошитому вигляді; додаткові угоди щодо прощення боргу, заборгованість списано згідно наказу № 2-50 від 31.03.2020 у прошитому вигляді; картонну коробку, яка скріплена печаткою та підписана директором ОСОБА_16 , при відкритті коробки в ній виявлено, договори ТОВ «ФК» Гелексі із ТОВ «Боргова агенція» Пристав Україна, рахунки на оплату акти прийому-передачі наданих послуг, по стягненню заборгованості, акт прийому-передачі Реєстру Боржників (та реєстри боржників) від 30.09.2018 по 23.05.2019, звіти про проведенні дії Павіреним; ноутбук марки HP с/н CH08104G73 Ноутбук марки HP с/н CN07506FTG; блокнот салатового кольору із особистими записами прізвищ імен, сум погашення кредитів; записи із чорновими записами (суми, даних осіб); ноутбук марки Леново с/н PFOBPK73S; блокнот чорного кольору із чорновими записами; ноутбук марки Асус с/н PV500CAX0006D; ноутбук марки HP с/н СМР 7502427; зелену папка із договорами доручення № 31052019 від 31.05.2019 між ТОВ «ФК» Телексі та ТОВ «Кредит 911» із додатками , додатковими угодами, рахунками на оплату, актами прийому-передачі Реєстру Боржників від 20.06.2019 по 24.07.2020, звіти про проведенні дії Павіреним від 30.06.2019 по 31.07.2020, реєстри погашеної заборгованості; ноутбук марки Делл с/н B79QT33; жорсткий диск марки Арасеrс/н арі 11 nbas235bla; блокнот із надписом «О пользе Льни» із чорновими записами; блокнот чорного кольору із чорновими записами та аркушами із чорновими записами; візитницю зеленого кольору; аркуші із друкованим текстом (про заборгованість); ноутбук марки Verbatim с/н 5302392383303562; флеш накопичувач SAN Disk; чорнові записи та аркуші з друкованим текстом із даними позичальників, додатковими угода до договорів позики; коробку в якій наявні реєстри погашених займів № 1, та листування з кредитозобов`язаними; ноутбук марки HP с/н CHD 8336SQR; ноутбук марки Леново с/н R90R74RV; ноутбук марки HP с/н 5CD54845MR; блокнот коричневого кольору із особистими записами; мобільний телефон Філіпс ІМЕІ 1. НОМЕР_1 , ІМЕ1 2. НОМЕР_2 ; ноутбук марки Леново с/н PF1KHH54; ноутбук марки HP с/н CND92306WR; блокнот синього кольору з чорновими записами; мобільний телефон КСІОМІ М1906676 ІМЕІ НОМЕР_3 , ІМЕІ 2. НОМЕР_4 в чохлі чорного кольору; мобільний телефон Айфон 11, ІМЕІ НОМЕР_5 у чохлі зеленого кольору; мобільний телефон Самсунг А 10 ІМЕІ НОМЕР_6 , ІМЕІ 2. НОМЕР_7 ; мобільний телефон Мейзу ІМЕІ 1. НОМЕР_8 , ІМЕІ 2. НОМЕР_9 із сім карткою НОМЕР_10 в чохлі темно синього кольору; мобільний телефон Афон 6 ІМЕІ НОМЕР_11 та сім-картка НОМЕР_12 , та чохол чорного кольору.

Згідно ухвали слідчого судді, арешт тимчасово вилученого майна щодо якого йдеться у клопотанні, має на меті забезпечити докази у кримінальному провадженні, а майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в частині вилучених документів, чорнових записів, комп`ютерної техніки та носіїв інформації, підпадає під ознаки ст.ст. 98, 167 КПК України, тобто має ознаки речового доказу, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому його повернення володільцю може призвести до їх знищення або спотворення з метою уникнення винних осіб від відповідальності, у зв`язку із чим клопотання у цій частині підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді представник ТОВ «ФК «Гелексі» ОСОБА_5 , власники майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , подали апеляційні скарги.

Представник ТОВ «ФК «Гелексі» ОСОБА_5 в своїй апеляційні скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Апелянт посилається на п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, яким встановлено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу. Враховуючи, що станом на 02 жовтня 2020 року, тобто у встановлені законом сімдесят дві години ухвала про арешт майна не постановлена, повернення ТОВ «ФК «Гелексі» та іншим особам вилученого у них майна є безумовною вимогою.

Незважаючи на вказані вимоги закону, майно не повернуто та 18 листопада 2020 року слідчим суддею прийнято рішення, яким накладено арешт та тимчасово вилучене майно.

Представник посилається на те, що ані 28 вересня 2020 року, ані 29 вересня 2020 року ОСОБА_17 не виконував повноваження слідчого судді, а відтак не мав відповідної спеціалізації і не міг бути визначений слідчим суддею у судовому провадженні по розгляду клопотання. Відповідно до графіку чергувань слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва на 01-30 вересня 2020 року з розгляду клопотань у порядку, передбаченому КПК України, з метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях 29 вересня 2020 року, тобто в день реєстрації клопотання прокурора про арешт майна та визначення судді у ньому, чергували судді: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Згідно вказаного графіку 28 вересня 2020 року, тобто в день фактичного надходження клопотання до суду, чергували: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Проте, в порушення порядку, встановлено ч. 3 ст. 35 КПК України у судовій справі по розгляду клопотання про арешт майна визначається суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_17 .

Представник вказує, що 06 жовтня 2020 року представником власника майна заявлено відвід судді ОСОБА_25 у розгляді клопотання про арешт майна, підставою якого стало, на думку представника: заангажована поведінка та явно упереджена позиція судді при розгляді клопотання про арешт майна, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відмова суддею в усіх обгрунтованих клопотаннях представників. За наслідками розгляду вказаного відводу в його задоволенні відмовлено та матеріали повернуто судді ОСОБА_25 для подальшого розгляду клопотання про арешт майна.

Апелянт вказує про те, що зі спливом більше ніж півтора місяця після надходження клопотання до суду, судовий розгляд клопотання відбувся.

В ході розгляду клопотання про арешт майна, усі доводи представників майна про порушення в ході проведення обшуку, незаконне вилучення майна, безпідставне визнання його речовим доказом, необґрунтованість та незаконність клопотання прокурора про арешт майна, безпідставність накладення арешту на майно, порушення прав інших власників майна, залишенні судом без будь-якого реагування.

Крім того, в ході обшуку вилучено інформаційні системи - вилучення яких прямо заборонено ч. 2 ст. 168 КПК України.

Прокурором в ході розгляду клопотання не наведено жодного доказу причетності ТОВ «ФК «Гелексі» до будь-якої протиправної діяльності, а лише зазначено загальні фрази про те, що працівники його колл-центру вимагали гроші.

До того ж, як стверджує апелянт, в ході розгляду клопотання слідчим суддею було з`ясовано, що в матеріалах, наданих прокурором, відсутня ухвала про дозвіл на проведення обшуку, після чого слідчий суддя за власною ініціативою зробив перерву до наступного дня - 18 листопада 2020 року для надання часу прокурору для надання відповідної ухвали

Власники майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , в своїх апеляційних скаргах, які є ідентичними за своїм змістом, просять скасувати ухвалу слідчого судді про арешт тимчасово вилученого майна та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Власники майна посилаються на те, що 24 вересня 2020 року в ході обшуку за місцем знаходження ТОВ «ФК «Гелексі» за адресою: м. Київ, вул. Є. Коновальця, 36-Г у них, як осіб, які були присутні в приміщенні де проводився обшук вилучено особисті речі, зокрема телефони та ноутбуки.

Вказують, що слідчим суддею, з порушенням строків розгляду клопотання про арешт майна (ч. 1 ст. 172 КПК України), задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вилучене в ході обшуку майно.

Крім того, апелянти стверджують, що під час обшуку ухвалу про дозвіл на проведення обшуку їм не оголошували, та, як вони дізнались пізніше, під час обшуку слідчим надано ухвалу від 07 серпня 2020 року, строк дії якої сплив відповідно 07 вересня 2020 року, а обшук на її підставі проведено 24 вересня 2020 року, тобто поза межами її дії.

Також стверджують, що дозвіл вказаною ухвалою надавався на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично обшук проводився за адресою: АДРЕСА_2 .

На думку апелянтів, слідчий суддя незаконно застосував заходи забезпечення кримінального провадження, безпідставно обмежуючи власників майна в праві власності на вилучене в ході обшуку майно.

До того ж, як зазначають власники вилучених телефонів та ноутбуків, їх майно не є ані предметом кримінального правопорушення, ані засобом або знаряддям його вчинення. З приводу проведення експертного дослідження в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку жодної згадки не має, та крім того, слідчому дозволено залучити спеціаліста з метою копіювання інформації.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, подав до суду заяву про відкладення розгляду поданих апеляційних скарг, яка нічим не підтверджена та не містить ніяких доказів на підтвердження зайнятості у іншому кримінальному провадженні, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників власників майна, які підтримали подані апеляційні скарги та просили скасувати ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, щоапеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням ГУ Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100000000072 від 05 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території міста Києва та Київської області діє організована група у складі невстановлених осіб, які для прикриття використовують господарську діяльність та шляхом психологічного тиску, який виражається у здійсненні телефонних дзвінків та надсиланням смс-повідомлень із погрозами застосування насильства щодо потерпілих та їх родичів, примушують до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, зокрема щодо виплати неіснуючих боргів, або сплати значно завищених відсотків по кредиту.

24 вересня 2020 року співробітниками СУ ГУНП у місті Києві, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва №761/27883/20 від 07 вересня 2020 року, був проведений обшук за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), 36, в офісному приміщенні за місцем фактичного розташуванням ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі», в ході якого виявлено та вилучено майно.

25 вересня 2020 року прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_15 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 24 вересня 2020 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальца (Щорса), 36, в офісному приміщенні за місцем фактичного розташування ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі».

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арештна вилучене майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12020100000000072, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обгрунтованого висновку, що воно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому на нього необхідно накласти арешт.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч ствердженням авторів апеляційних скарг, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_26 від 25 вересня 2020 року правомірно визнане речовими доказами (том 1 а.с. 121-125).

Тому твердження апелянтів про те, що в матеріалах справи немає жодних даних, які б давали підстави вважати, що таке майно відповідає критеріям речового доказу, є такими, що не грунтуються на матеріалах справи.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційних скарг.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи авторів апеляційних скарг стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Доводи апеляційних скарг про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, без наявності правових підстав, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт слідчим суддею накладено правомірно, відповідно до вимог ст.ст. 170-173 КПК України.

Що стосується посилань в апеляційних скаргах на те, що в ході обшуку було вилучено особисті речі, зокрема телефони та ноутбуки, то вони не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності законних підстав для накладення арешту. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимогст. 170 КПК Українина підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогамст. 98 КПК України.

Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянтів про те, що слідчий суддя ОСОБА_17 не виконував повноваження слідчого судді ані 28 вересня 2020 року, ані 29 вересня 2020 року, а відтак не мав відповідної спеціалізації і не міг бути визначений слідчим суддею у судовому провадженні по розгляду даного клопотання, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки дане клопотання було передане слідчому судді ОСОБА_27 на підставі протоколу передачі раніше визначеному слідчому судді від 29 вересня 2020 року. Підставою для такої передачі є: Рішення зборів суддів та Засади використання автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Києва (том 1 а.с. 127).

В подальшому, після розгляду відводу слідчому судді ОСОБА_27 , в задоволенні якого було відмовлено, матеріали повернуто судді ОСОБА_25 , як раніше визначеному слідчому, для подальшого розгляду клопотання про арешт майна. Відповідно до положень ч.4 ст.81 КПК України повторно заявлені відводи були правомірно залишені слідчим суддею без розгляду.

Таким чином підстав вважати, що визначення судді було здійснено з порушенням вимог встановлених ч. 3 ст. 35 КПК України, як про це вказують апелянти, немає.

Будь - які дані про порушення порядку автоматичного розподілу вказаної судової справи відсутні.

Що стосується посилань апелянтів про те, що обшук 24 вересня 2020 року проводився поза межами строку дії ухвали про надання дозволу на проведення обшуку від 07 серпня 2020 року, строк дії якої сплив 07 вересня 2020 року, то вони також є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року було виправлено описку у вступній частині вказаної ухвали та замість невірної дати - «07 серпня 2020 року», зазначено вірну «07 вересня 2020 року».

Таким чином, обшук було проведено в межах строку дії ухвали про надання дозволу на його проведення.

Порушення 72 годинного строку розгляду клопотання пов`язано у тому числі і з процесуальною поведінкою учасників кримінального провадження.

Ті обставини, на які посилаються апелянти, що дозвіл на проведення обшуку надавався за адресою: м. Київ, вул. Коновальця, 36, а фактично проводився за адресою: АДРЕСА_2 , не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки відповідно до ухвали про надання дозволу на проведення обшуку, дозвіл на проведення обшуку було надано за місцем фактичного розташування ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі», де і було його проведено.

Інші доводи, на які посилаються в апеляційній скарзі апелянти також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до положень ст.174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про його арешт, мають право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково. Як вбачається із матеріалів справи, скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України вже частково вирішене.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги, навіть з урахуванням усіх викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_15 та накладено арешт на майно, вилучене 24 вересня 2020 року в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), 36, в офісному приміщенні за місцем фактичного розташування ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі», згідно переліку вказаного в ухвалі залишити без змін, а апеляційні скарги представника ТОВ «ФК «Гелексі» ОСОБА_5 , власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/6320/2020

Єдиний унікальний номер 761/30645/20

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_27

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1