Ухвала

від 21.12.2020 по справі 554/6995/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6995/20 Номер провадження 11-сс/814/941/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника НАВС ОСОБА_7 ,

представника

ТОВ «Фірма «Резон» ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.

Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62020100000000655 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, а саме:

-земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:90:305:0002, площею 6,196 га., з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності Національної гвардії України для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів;

-земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:90:305:0001 площею 23,716 га., з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку іоздоровлення курсантів, яка розташована у Дарницькому районі, на 22-му км. Харківського шосе.

Мотивуючи рішення щодо відмовити у задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на те, що земельні ділянки, на які просить накласти арешт прокурор, не використовувалися як знаряддя вчинення злочину та не зберегли сліди кримінального правопорушення, а також відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на зазначені у ньому земельні ділянки.

Зазначає, що слідчим суддею не надано вірну правову оцінку зібраним під час досудового розслідування доказам та наданим у судовому засіданні поясненням учасників судового розгляду, а також не враховано правову підставу для арешту майна та можливості його подальшого використання як доказу у даному кримінальному провадженні.

Посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді зазначено про те, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 31.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 62020100000000655 за ч. 2 ст. 364 КК України та в цей же час не бере до уваги пояснень прокурора та підтверджуючих документів про те, що розгляд цього клопотання слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_10 проведено після передачі матеріалів вказаного кримінального провадження згідно постанови заступника Генерального прокурора від 24.07.2020, якою доручено здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 62020100000000655 від 25.03.2020 слідчим територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, а також без участі та виклику прокурора в судове засідання і про таке рішення прокурору стало відомо лише під час судового засідання в Полтавському апеляційному суді, після чого на вказану ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва прокурором внесено апеляційну скаргу.

Позиції інших учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав у ній наведених.

Представники володільця майна ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважали рішення слідчого судді законним та обгрунтованим, а тому просили залишити ухвалу без змін.

Мотиви суду.

Згідно з клопотанням та ухвалою слідчого судді, Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62020100000000655 від 25.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудове розслідування здійснюється слідчою групою у складі слідчих першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, слідчих третього слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ректор Національної академії внутрішніх справ ОСОБА_11 та співробітники Департаменту містобудування та архітектури КМДА, будучи службовими особами, за попередньою змовою групою осіб, залучивши ТОВ «Фірма «Резон» та ТОВ «Комфорт Буд Інвест», всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди у виді грошових коштів для себе та інших фізичних осіб, використовуючи надане їм службове становище, сприяють суб`єкту господарювання - ТОВ «Сага Девелопмент», керівником якого є ОСОБА_12 (у минулому заступник директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА), у проведенні будівництва житлового комплексу «О2 Residence» на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8000000000:90:305:0002, яка належить до земель оборони та 8000000000:90:305:0001, яка належить до земель рекреаційного призначення, та які розташовуються на 22 км Харківського шосе, що у Дарницькому районі міста Києва, цільове призначення яких не дозволяє проводити на них будівництво без погодження з КМ України, що спричиняє тяжкі наслідки державним інтересам.

Зазначені земельні ділянки є державною власністю, а їх власником є Київська міська державна адміністрація. Правом постійного користування цими земельними ділянками наділена Національна академія внутрішніх справ.

Під час проведення обшуку у службових кабінетах Департаменту містобудування та архітектури КМДА, які розташовуються в адміністративному приміщенні, за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 32, виявлено та вилучено акт «Про нестачу справ (документів) у Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до якого встановлено відсутність містобудівних умов та обмежень №11058/0/12/27-15 від 26.08.2015 забудови земельної ділянки на вул. Харківське шосе, 22 в Дорницькому району м. Києва.

Окрім того, у ході обшуку виявлено та вилучено лист Департаменту містобудування та архітектури КМДА «На звернення дозвільного центру» від 27.07.2015 №01010-183407-069 адресований Національній академії внутрішніх справ МВС України, що свідчить про те, що містобудівні умови та обмеження №11058/0/12/27-15 від 26.08.2015 забудови земельної ділянки на вул. Харківське шосе, 22 в Дорницькому району м. Києва містять ознаки підроблення, яке можливо було здійснено з метою приховування протиправної діяльності за вказаним фактом.

31.07.2020 прокурор третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на:

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:305:0002, площею 6,196 га, з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності Національної гвардії України для обслуговування та експлуатації бази відпочинку та оздоровлення курсантів, заборонивши будь-яким особам у будь-який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою (здійснювати будівельні роботи), відчужувати та обтяжувати її;

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:305:0001 площею, 23,716 га, з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку та обслуговування курсантів, яка розташована у Дарницькому районі, на 22-му км Харківського шосе, заборонивши будь-яким особам у будь-який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою (здійснювати будівельні роботи), відчужувати та обтяжувати її.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 31 липня 2020 року клопотання прокурора задоволено.

19.08.2020 представником юридичної особи арештованого майна ТОВ «РЕЗОН» подано апеляційну скаргу.

08.09.2020 ухвалою Полтавського апеляційного суду ухвала слідчого судді від 31.07.2020 скасована та постановлена нова ухвала про повернення клопотання особі, яка його подала для усунення недоліків протягом 72 год.

10.09.2020 до Октябрського районного суду м. Полтави повторно надійшло вказане клопотання про арешт майна після усунення недоліків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення враховано наведені положення КПК та практики Європейського Суду, а прокурором в клопотанні не доведено необхідність накладення арешту та наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя зазначив, що із постанови слідчого про визнання об`єктів завершеного та незавершеного будівництва, розташованих на земельних ділянках із кадастровими номерами 8000000000:90:305:0002 та 8000000000:90:305:0001, розташовані за адресою Харківське шосе, 22 Дарницького району м. Києва речовими доказами неможливо зробити однозначний висновок про які саме об`єкти йде мова у постанові через їхню не конкретизацію. Окрім цього, слідчий суддя вказав, що дані земельні ділянки не використовувалися як знаряддя злочину та не зберегли сліди кримінального правопорушення. Врахувавши правову підставу для арешту майна, наслідки арешту для інших осіб, зваживши на розумність та спів- розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та враховує наступне.

Доводи прокурора у клопотанні та в апеляційній скарзі, про необхідність накладення арешту з метою збереження речових доказів, не узгоджуються з положеннями ст. 98 КПК України, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом клопотання про арешт майна та доданих матеріалів вбачається, що досудове слідство здійснюється за ч. 2 ст. 364 КК України. При цьому спосіб, який ймовірно був використаний особами для вчинення кримінального правопорушення, є можливе службове підроблення офіційних документів містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Харківське шосе, 22 Дарницького району м. Києва. Вбачається, що органами досудового розсування наразі не встановлено місце знаходження оригіналу вказаного документу та не вживалися заходи для встановлення його місця знаходження передбачені КПК, а саме: відсутні звернення до слідчого судді про надання тимчасових доступів до документів, що перебувають у розпорядженні юридичних осіб, службові особи яких перевіряються на причетність до кримінального правопорушення. Інші способи вчинення кримінального правопорушення у клопотанні не розкриті.

Підставою для підозри службових осіб у вчиненні кримінального правопорушення став виявлений у Департаменті містобудування та архітектури лист «На звернення дозвільного центру» від 27.07.2015 №01010-183407-069 адресований Національній академії внутрішніх справи МВС України, зареєстрований в системі документообігу установи «АСКОД» під тим самим цифровим позначенням і датою, що і містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою вул. Харківське шосе, 22 Дарницького району в м. Києві, а саме: №11058/0/12/27-15 від 26.08.2015, а також відсутність самих вказаних містобудівних вимог та обтяжень.

Водночас із пояснень ОСОБА_13 , виконавця вказаного листа Департаменту, вбачається, що всупереч вимогам документообігу Департаменту містобудування та архітектури лист виконаний не на офіційному бланку та не підписаний. Водночас містобудівні умови та обмеження виконані на офіційному бланку та мають підпис керівника і печатку. Звернув увагу, що обидва документи не є оригіналами. Також повідомив, що у 2015 році повноваження щодо реєстрації та проставляння на документі вихідного номеру входили до компетенції відділу документального забезпечення та контролю.

Наразі будь-хто із службових осіб вказаного відділу, які працювали у 2015 році в Департаменті органами досудового розслідування не встановлені та не опитані.

Доводи прокурора про відповідність арештованого майна ознакам речового доказу є належним чином не доведеними та не підтвердженими.

Отже, є очевидним, що земельні ділянки та об`єкти завершеного та незавершеного будівництва не є речовими доказами у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364 КК України, не використовувалися як знаряддя вчиненого злочину, не зберегли сліди можливого кримінального правопорушення, не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є предметами, що були об`єктом кримінально-протиправних дій службових осіб МВС України, Національної академії внутрішніх справ та Департаменту містобудування та архітектури КМДА, не є цінностями та іншими речами, набутими кримінально протиправним шляхом та не отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення в рамках даного кримінального провадження.

Представниками володільця майна слідчому судді були надані Державний акт на право постійного користування земельними ділянками за адресою Харківське шосе, 22 у Дарницькому району м. Києва № 005423 серії І-КВ, договір від 27.07.2017 між Національною академією внутрішніх справ та ТОВ Фірма «Резон» про будівництво об`єктів на вказаній земельній ділянці, експертний звіт щодо будівництва житлово-рекреаціного комплексу, з додатком, дозвіл ДАБІ України на виконання будівельних робіт від 09.08.2019 року № ІУ 113192210997, інші дозвільні документи, які наразі вказують на законність будівництва.

Слід звернути увагу і на те, що 15.06.2020 прокурор третьоговідділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні (№752/10991/20) звернувся із клопотанням до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Київ про накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:305:0002, площею 6,196 га., з цільовим призначенням: для розміщення та постійної діяльності Національної гвардії України для обслуговування та експлуатації бази відпочинку і оздоровлення курсантів; земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:90:305:0001 площею 23,716 га., з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку і оздоровлення курсантів, яка розташована у Дарницькому районі, на 22-му км. Харківського шосе.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду в м. Київ від 31.07.2020 було відмовлено у задоволенні даного клопотання.

Водночас в цей же день 31.07.2020 інший процесуальний прокурор ОСОБА_9 звернувся із аналогічним клопотанням у даному кримінальному провадженні до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава.

Слідчий суддя Октябрського районного суду послався на наявність судового рішення з цього ж питання в одному і тому кримінальному провадженні як на одну із підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, ініціатором якого є прокурор ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі прокурор зазначає про неврахування слідчим суддею Октябрського районного суду того факту, що 24.07.2020 відповідно до постанови заступника Генерального прокурора досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000655 за ч. 2 ст. 364 КК України доручено здійснювати слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, а ухвалу слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва постановив без виклику в судове засідання прокурора.

В суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_9 вказував на те, що слідчий суддя Голосіївського районного суду постановив ухвалу з порушенням правил підсудності після передачі кримінального провадження до іншого органу досудового розслідування, розташованого на території, на яку не поширюється юрисдикцію Голосіївського районного суду.

На спростування вказаних доводів колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до наданого колегії суддів апеляційного суду витягу із ЄРДР, кримінальне провадження № 62020100000000655 за ч. 2 ст. 364 КК України 24.07.2020 передано до ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві без зняття з обліку в ТУ ДБР в м. Києві. Також із тексту клопотання про арешт майна, яке наразі є предметом розгляду, вказано, що слідство проводиться групою слідчих першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві та третього слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, а отже доводи про можливе порушення підсудності є безпідставні. Крім цього, ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва була предметом апеляційного перегляду, за результатом якого Київським апеляційним судом було постановлено ухвалу від 07.12.2020 про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишення вказаної ухвали слідчого судді без змін.

В суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_9 повідомив, що клопотання про арешт майна земельних ділянок у кримінальному провадженні №62020100000000655 з якими прокурори зверталися до слідчих суддів Голосіївського районного суду м. Києва та Октябрського районного суду м. Полтави є ідентичними. Нових даних при зверненні до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави прокурором до клопотання не долучалося.

Отже, зважаючи на викладене, клопотання про арешт вищевказаних земельних ділянок із обтяженням у вигляді заборони здійснення на них будівництва у даному кримінальному провадженні були предметом судового контролю, за результатами якого не знайдено підстав для задоволення даного клопотання, а слідчий суддя правильно врахував вказані обставини.

Істотних порушень норм КПК України, які б могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це зазначається в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням викладеного, за об`єктивним переконанням колегії суддів, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора третього відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання процесуального прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62020100000000655, внесеному до ЄРДР 25.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4