Постанова

від 29.12.2020 по справі 227/4601/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/4601/19

Номер провадження 22-ц/804/3257/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року

м. Бахмут

справа № 227/4601/19

провадження № 22-ц/804/3257/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого Хейло Я.В.,

суддів Мірута О.А., Тимченко О.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Добропільський районний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут апеляційну скаргу Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди (суддя Хандурін В.В.), ухваленого в приміщенні суду в місті Добропілля Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді (далі - Добропільський районний ЕНЦ) про поновлення на роботі, стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що у період з 02.05.2019 року по 01.08.2019 року вона перебувала в трудових відносинах з Добропільським районним центром еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді на посаді головного бухгалтера.

Зазначає, що була прийнята на роботу на час декретної відпустки головного бухгалтера ОСОБА_2 по догляду за дитиною до 3-х років. В період з 01 по 30 липня 2019 року позивач перебувала на лікарняному, 31.07.2019 року вийшла на роботу та надала довідку з ПФУ про стаж роботи за формою ОК-5, в якій було вказано про наявність шестимісячного стажу до початку роботи в РЦЕНТУМ та заяву про надання відпустки на 3 дні для проходження МРТ дослідження, в наданні якої їй було відмовлено.

На підставі наказу №10-к від 01.08.2019 року позивача було звільнено 01.08.2019 року в зв`язку з закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України. З наказом не ознайомлена, копію наказу відповідач не надав.

В день звільнення 01.08.2019 року її не було належним чином повідомлено про нараховані суми, що належать їй при звільненні, та в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України не здійснено виплату належних їй коштів.

На неодноразові вимоги про надання довідки про розмір нарахованих сум, відповідач не реагував, відповіді не надходило. Відповідач не подавав відомостей до ДФС України про зміну головного бухгалтера та у період з 01 по 30 липня та з 02 серпня по 10 вересня 2019 року всі електронні документи було підписано її електронним підписом. Вважає, що її трудові відносини фактично продовжувалися та строковий договір перейшов в категорію безстрокового трудового договору.

Крім того, з нею не було 01.08.2019 року проведено остаточного розрахунку. Зазначила, що її стаж становить понад 8 років, тому допомога нараховується в розмірі 100% від середньоденної заробітної плати за місяць за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), тобто за червень 2019 року.

За лікарняним з 01.07. по 30.07.2019 року мала бути нарахована сума: за рахунок організації 5 календарних днів (виходячи з середньоденної 202,12 грн) 1010,60 грн, а їй нараховано 685,45 грн, тобто недонараховано - 325,15 грн; за рахунок ФСС нараховано 3427,25 грн за 25 календарних днів, а слід нарахувати 5053,00 грн, тобто недонараховано 1625,75 грн, оскільки сума нарахованої заробітної плати за червень 2019 року - 6063,65 грн, за липень 2019 року з урахуванням лікарняного повинна становити - 6323,60 грн.

Через несвоєчасне та невірне нарахування лікарняного їй невірно нараховано суму компенсації за 8 днів невикористаної відпустки, а саме: до виплати всіх належних позивачу сум після утримання податків: 4881,20 грн. - лікарняні за липень, 151,59 грн - заробітна плата за липень 2019 року; 165,59 грн - заробітна плата за серпень 2019 року; 1332,95 грн - компенсація за 8 днів відпустки, що разом становить 6531,33 грн. У період з 01.08.2019 року по 28.01.2020 року на її рахунок перераховано 5989,77 грн, тобто недонараховано та не виплачено суму в розмірі 541,56 грн. Компенсація за 181 календарний день затримки розрахунку (виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 206,98 грн) становить 37463,38 грн, яка після відрахування всіх податків і зборів становить 30158,02 грн до виплати.

Крім того, зазначила, що її робоче місце не було належним чином організоване - не додержано Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень , були відсутні питна вода, аптечка, засоби гігієни. Через відсутність програмного забезпечення Клієнт банк , для якого виділені кошти, позивачу довелося у спекотну погоду ходити до Казначейства. Керівник на вимоги щодо встановлення програмного забезпечення не реагував. Коли їй стало зле на робочому місці - аптечки на робочому місці не виявилось. Після отриманого стресу їй довелося піти на лікування та понести у зв`язку з цим великі витрати. Через непроведення повного розрахунку при звільненні довелося докладати додаткових зусиль для організації життя, це поставило її у скрутне матеріальне становище, унеможливило забезпечення нормального проживання, лікування та обстеження, як наслідок - тяжкий психологічний стан.

Вважає, що її право на своєчасне отримання від підприємства повного розрахунку було порушено, а тому просила стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні відпустки до виплати у розмірі 541,56 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, що після утримання податків становить до виплати 30158,00 грн; також стягнути моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог у заяві від 04.12.2019 року, просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористані дні відпустки до виплати у розмірі 541,56 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення, що становить до виплати 30158,00 грн, після утримання податків; також стягнути моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Добропільського районного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 02 серпня 2019 року по 27 грудня 2019 року у розмірі 31900,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Добропільського районного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 680,17 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідач просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга Добропільського районного ЕНЦ мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з`ясовано всі обставини справи та порушено норми процесуального та матеріального права.

Зазначає, що позивач 28 червня 2019 року самовільно залишила місце роботи до завершення робочого дня, до лікаря звернулась лише 01 липня 2019 року.

В період лікарняного позивача з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року керівник закладу був змушений докладати додаткових зусиль для організації бухгалтерського обліку, оскільки єдиним бухгалтером в закладі є позивач.

01 серпня 2019 року позивач подала заяву про надання чергової відпустки на 2 робочі дні. Керівник закладу повідомив їй, що у закладу немає підстав та можливості для надання такої відпустки, що спричинило сварку.

У зв`язку з зазначеною поведінкою позивача, керівник закладу відізвав з відпустки по догляду за дитиною штатного головного бухгалтера, а позивача звільнив.

Звертає увагу, що відповідач пропонував суду витребувати виробничі характеристики позивача з УСЗН Добропільського РДА, Добропільського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, також витребувати з Добропільської лікарні довідку про перелік посад, які може займати особа з захворюванням на дисциркуляторну енцефалопатію та стан перебігу цього захворювання у позивача в період роботи у позашкільному закладі, витребувати повну копію трудової книжки позивача, проте судом досліджено ці пропозиції не було.

Посилається на частину 1 статті 617 ЦК України та зазначає, що оскільки у керівництва закладу був відсутній зв`язок з позивачем, - була відсутня можливість погодити дату звільнення, що призвело до звільнення одразу після закриття листка непрацездатності.

Також була відсутня можливість одразу здійснити розрахунок, оскільки звільнений працівник була єдиним бухгалтером в установі, а штатний бухгалтер ОСОБА_2 з об`єктивних причин не могла швидко вирішити це питання.

Отже Добропільський районний ЕНЦ не здійснив виплату належних працівнику ОСОБА_1 сум, оскільки обов`язок здійснити такі виплати було покладено на саму ОСОБА_1 , тому, відповідач вважає, що відсутні підстави вважати, що роботодавцем було порушено положення статтей 116, 117 КЗпП України, а якщо порушення і має місце, то від відповідальності відповідач звільнений на підстав статті 617 ЦК України.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що відповідач не підтвердив належними доказами своєчасність розрахунку з позивачем, ОСОБА_3 не надано документів на підтвердження повноважень на представництво закладу, в матеріалах справи відсутня посадова інструкція головного бухгалтера та вона не була ознайомлена з нею.

Просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Із записів трудової книжки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що 02.05.2019 року позивач працевлаштувалась до Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді відділу освіти Добропільської районної державної адміністрації та була призначена на посаду головного бухгалтера на час перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років. (а.с.7)

З наказу № 5-к від 25.04.2019 року Про призначення вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.97) її призначено головним бухгалтером на період перебування основного працівника, головного бухгалтера ОСОБА_2 , у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею 3 років, до дня її фактичного виходу на роботу, з 02.05.2019 року з оплатою згідно штатного розпису. (а.с.96)

На підставі Наказу Добропільського районного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді № 10/к від 01.08.2019 року (а.с.95) ОСОБА_1 було звільнено з посади згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку договору). Про що 01.08.2019 року у трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис про звільнення. (а.с.7)

Як вбачається з позовної заяви, належним чином оформлену трудову книжку позивачці було видано в день звільнення 01.08.2019 року. Проте, повного розрахунку з нею проведено не було. (а.с. 2, 7)

Крім того, з копії наказу №10-к від 01.08.2019 року Про звільнення вбачається, що позивач під власний підпис була ознайомлена з його змістом. (а.с.95)

У період з 01.07.2019 року по 30.07.2019 року позивач перебувала на лікарняному з діагнозом дісциркуляторна енцефалопатія, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДК №870057 (а.с.44)

Згідно розрахунково-платіжної відомості ОСОБА_1 , наданої відповідачем, за липень 2019 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату за 1 робочий день у розмірі 187,82 грн (144,48 грн оклад + 43,34 грн 30% за напруженість); за п`ять днів лікарняного, які підлягать до виплати за рахунок організації - 685,45 грн; та за 25 днів лікарняного, які підлягають виплаті за рахунок коштів ФСС - 3427,25 грн; за 1 день серпня 2019 року - нараховано 205,71 грн (158,24 грн оклад + 47,47 грн 30% за напруженість), крім того нараховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1478,48 грн. (а.с.103)

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційну скаргу Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді слід залишити без задоволення.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову складає 31127,00 гривень, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказу № 5-к від 25.04.2019 року Про призначення на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с.97) її призначено головним бухгалтером на період перебування основного працівника, головного бухгалтера ОСОБА_2 , у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею 3 років, до дня її фактичного виходу на роботу, з 02.05.2019 року з оплатою згідно штатного розпису. (а.с.96)

На підставі Наказу Добропільського районного Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді № 10/к від 01.08.2019 року (а.с.95) ОСОБА_1 було звільнено з посади згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку договору). Про що 01.08.2019 року у трудовій книжці позивача зроблено відповідний запис про звільнення. (а.с.7)

Належним чином оформлену трудову книжку позивачу було видано в день звільнення 01.08.2019 року. (а.с. 2, 7)

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) сукупний дохід ОСОБА_1 за період травень - липень 2019 року становить 18214,23 грн (а.с.162-163)

У період з 01.07.2019 року по 30.07.2019 року позивач перебувала на лікарняному з діагнозом дисциркуляторна енцефалопатія, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДК №870057 (а.с.44)

Згідно розрахунково-платіжної відомості ОСОБА_1 , наданої відповідачем, за липень 2019 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату за 1 робочий день у розмірі 187,82 грн (144,48 грн оклад + 43,34 грн 30% за напруженість); за п`ять днів лікарняного, які підлягають до виплати за рахунок організації - 685,45 грн; та за 25 днів лікарняного, які підлягають виплаті за рахунок коштів ФСС - 3427,25 грн; за 1 день серпня 2019 року - нараховано 205,71 грн (158,24 грн оклад + 47,47 грн 30% за напруженість), крім того нараховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1478,48 грн. (а.с.103)

Відповідно до статті 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років; 2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п`яти років; 3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п`яти до восьми років; 4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

Інформація з Реєстру застрахованих осіб надається в електронній формі після ідентифікації особи у базі даних веб-порталу відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (зі змінами), а також застрахованим особам через термінали доступу, у тому числі автоматизовані, суб`єктів, підключених до інформаційних сервісів на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідно до договорів, укладених у порядку, встановленому законодавством про отримання інформації з систем, де здійснюється обробка інформації, вимоги щодо захисту якої встановлено Законом (зовнішні користувачі масових прикладних сервісів). (пп.7 розділу V Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1)

Проте, згідно пп. 9 розділу V Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), страхувальникам надається інформація із Реєстру застрахованих осіб про застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з цими страхувальниками, за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником, а також відомості про страховий стаж цих застрахованих осіб, необхідні для призначення соціальних виплат.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач ОСОБА_1 не була зобов`язана надавати відповідачу індивідуальні відомості з реєстру застрахованих осіб.

Згідно пункту 2 Постанови КМУ від 26.09.2001 року № 1266 Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням , сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Згідно частини 2 статті 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Пунктами 25-26 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням передбачено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).

Апеляційний суд погоджується з розрахунком суду першої інстанції середньоденної заробітної плати позивача. Враховуючи, що ОСОБА_1 працювала у відповідача менше 12 місяців, розрахунок проведено із заробітної плати за червень 2019 року, та він складає 202, 12 гривень.

Отже позивачу за рахунок відповідача слід було виплатити за 5 днів непрацездатності в червні 1010, 60 гривень (до виплати 813, 53 гривень); за рахунок Фонду соціального страхування за 25 днів непрацездатності 5053 гривень (до виплати 4067,67 гривень), що загалом становить до виплати 4881,20 гривень.

Також позивачу нараховано за відпрацьовані дні за липень 2019 року 187, 82 грн (до виплати 151, 20 грн) (а.с.107), за серпень 2019 року 205,71 грн (до виплати 165,59 грн).

Що стосується виплати компенсації за 8 днів невикористаної відпустки , то враховуючи , що середньоденна заробітна плата позивача становить 206,98 грн., компенсація на 8 днів невикористаної відпустки складає 1332,95 грн.

З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що їй вперше нараховано суму компенсації у розмірі 1478,48грн. (до виплати 1363,07 грн.) та заробітна плата за 01.08.2019 року у розмірі 205,71 грн. (до виплати 165,60 грн.), суми були зараховані на рахунок позивача 13.08.2019 року у загальному розмірі 1528,67 грн. (а.с.103,157).

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача відсутня заборгованість зі сплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 541,56 грн., які просила стягнути позивач на свою користь.

Позивач рішення суду не оскаржила, погодилася з ним, отже апеляційний суд переглядає рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюєтся сторонами після звільнення позивача з роботи 01.08.2019 року, повний розрахунок по заробітній платі було проведено з нею 27.12.2019 року (а.с.157) та період затримки розрахунку з 02.08.2019 року по 27.12.2019 року складає 104 робочих дні. Загальна сума заборгованості 5989,77 грн.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача складає 306,74 грн. суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 31900,96 грн.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Та відповідно до частин 3, 4 статті 12 та статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК).

Відповідно до положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі статтями 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними.

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Як правильно встановив суд першої інстанції, повний розрахунок з позивачем у день звільнення проведений не був. Згідно витягу із карткового рахунку позивача з 13.08.2019 року по 27.12.2019 року на карту відповідачем було перераховано 5989,77 грн. (а.с.157).

В даній частині оскаржуване рішення не оспорюється.

Частиною другою статті 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Установивши при розгляді справи що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Встановивши, що середньоденний заробіток позивача складає 306,74 грн. суд першої інстанції стягнув на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку 31900,96 грн. (306,74 х 104 дні).

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

З огляду на розмір заборгованості , строк затримки її виплати, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, апеляційний суд, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 6 000,00 грн. Зазначена сума, безумовно, не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь з відповідача на підставі статті 117 КЗпП України середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.08.2019 року по 27.12.2019 року у сумі 30158 грн.,суд першої інстанції стягнув 31900,96 грн., чим вийшов за межі заявлених позовних вимог (а.с.113-115).

Доводи апеляційної скарги про наявність форс-мажорних обставин, як підставу звільнення від відповідальності за затримку розрахунку з ОСОБА_1 апеляційний суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в України торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, відповідачем не надано належного доказу на підтвердження наявності форс-мажорних обставин.

Доводи апеляційної скарги щодо вини самого позивача у несвоєчасному нарахуванні та виплаті належних їй при звільненні сум через те, що вона працювала головним бухгалтером не заслуговують на увагу, оскільки за законом відповідальність за проведення своєчасного розрахунку з працівником у разі його звільнення покладено на роботодавця.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 6000 гривень.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати мають підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач сплатив за подання апеляційної скарги 2305 грн., позовні вимоги задоволено частково на 19%, відповідачу слід компенсувати частково судовий збір у розмірі 437,95 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 травня 2020 року в частині визначення суми середнього заробітку за період затримки розрахунку змінити.

Стягнути з Добропільського районного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні 6000 (шість ) гривень.

Компенсувати Добропільському районному центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді сплачений ним судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 437,95 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Я.В. Хейло

Судді: О.А. Мірута

О.О. Тимченко