Постанова

від 17.11.2020 по справі 666/3519/14-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 666/3519/14-ц

Номер провадження: №22-ц/819/956/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лиcтопада 2020 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

Орловської Н.В.,

секретар судового засідання Литвиненко В.О.,

за участю прокурора Волкова Н.М.,

Декалюк Д.Е.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 березня 2020 року у складі судді Майдан С.І. у справі за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Херсонська міська рада, ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 про визнання незаконними (недійсними) розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Херсонська міська рада, ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 про визнання незаконними (недійсними) розпоряджень, Державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки, який в ході розгляду справи уточнювався.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації від 13 січня 2010 року №9 відповідачам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Херсонської міської ради (за межами м.Херсона) зі складу земель запасу сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею по 2,0 га кожному, які раніше перебували у користуванні КСП Овочевий Зеленівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона.

Розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №57 затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачам земельні ділянки відповідної площі кожному (землі сільськогосподарського призначення) зі складу земель запасу, що розташовані на території Херсонської міської ради (за межами міста Херсона) для ведення особистого селянського господарства і 05 березня 2010 року відповідачі отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки.

Посилаючись на те, що відведення земельних ділянок у власність громадян проведено з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства, так як розташування наданих відповідачам у власність спірних земельних ділянок не відповідає вимогам Генерального плану м.Херсона, затвердженому рішенням Херсонської міської ради від 25 липня 2003 року №324, за яким ці землі повинні використовуватись для продовження житлової забудови району Таврійський та для розміщення садибної житлової забудови м.Херсона і згідно містобудівної документації м.Херсона не передбачено розміщення особистих селянських господарств на даних земельних ділянках, вважає оскаржувані розпорядження незаконними.

Крім того зазначає, що передача земельної ділянки площею 1,71 га у власність ОСОБА_16 проведена без урахування того, що згідно з розпорядженням Цюрупинської районної державної адміністрації від 23 квітня 2008 року № 353 ОСОБА_16 вже отримала у власність земельну ділянку площею 1,5314 га на території Цюрупинської міської ради для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 941555 від 10 червня 2008 року, а тому не мала права на безоплатну передачу їй у власність цієї земельної ділянки, оскільки використала своє право безоплатної передачі у власність землі у межах норм, встановлених законом.

Оскільки надання земельних ділянок у власність громадянам проведено з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121 ЗК України, ст.ст.17, 20 Закону України Про основи містобудування , ст.1, ч.4 ст.3, ч.2 ст.12 Закону України Про планування і забудову територій , позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив :

- поновити строк звернення до суду з огляду на те, що про порушення вимог законодавства при наданні земельних ділянок у власність громадян стало відомо у травні 2014 року;

- визнати незаконним (недійсним) розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації від 13 січня 2010 року №9, яким надано дозвіл відповідачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Херсонської міської ради (за межами м. Херсона) зі складу земель запасу сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею по 2,0 га кожному;

- визнати незаконним (недійсним) розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №57, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність земельні ділянки загальною площею 132,9 га (землі сільськогосподарського призначення) зі складу земель запасу, розташовані на території Херсонської міської ради (за межами міста Херсона) для ведення особистого селянського господарства відповідачам;

- визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки, надані відповідачам для ведення особистого селянського господарства, та зобов`язати їх повернути дані земельні ділянки до державної власності.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , яким оскаржуваними розпорядженнями разом з відповідачами у справі затверджено проект землеустрою та надано у власність спірні земельні ділянки.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 лютого 2018 року задоволено клопотання прокурора і проведено заміну відповідачів ОСОБА_80 на ОСОБА_44 , ОСОБА_81 на ОСОБА_49 , залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_82 - ОСОБА_25 .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 березня 2020 року в задоволенні позову заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Херсонська міська рада, ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 про визнання незаконними (недійсними) розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки відмовлено.

Справа слухалась в апеляційному порядку неодноразово.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Херсонської області, діючи в інтересах держави і посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від ОСОБА_13 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він не визнав доводи апеляції, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 3 ст.10 та ст.11 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.б ч.1 ст.12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 20 Закону України Про основи містобудування від 16 листопада 1992 року №2780-ХІІ визначено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про основи містобудування визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України Про планування і забудову територій від 20 квітня 2000 року №1699-ІІІ сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, у тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Частинами 1, 2 ст.23 та ч.3 ст.24 Земельного Кодексу України передбачено, що землі придатні для потреб сільського господарства повинні надаватись насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель придатними для потреб сільського господарства провадиться на підставі даних державного земельного кадастру. У разі ліквідації державного чи комунального підприємства, землі, які перебувають у їх використанні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого використання переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням.

Частинами 1, 2 ст.116 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.5 ст.122 Земельного Кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.3, 4, 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 п.12 Перехідні положення Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ст.21 Закону України Про основи містобудування від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженоїмістобудівної документації та місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

При цьому ч.2 ст.12 Закону України Про планування і забудову територій від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, у тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Відповідно до ст.38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів.

Судом встановлено, що постановою Ради Міністрів УРСР від 30 травня 1984 року №231 затверджено основні положення Генерального плану розвитку м.Херсон, а також проект планування його приміської та зеленої зони, якими передбачено подальший територіальний розвиток міста у північному напрямку за рахунок включення до місцевої території 590,3 га малопродуктивних сільськогосподарських земель (т.3 а.с.52-56).

Згідно з п.п.а п.2 розділу І Основних положень генерального плану розвитку міста Херсона і проекту планування його приміської та зеленої зон, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 30 травня 1984 року № 231, по територіальному розвитку міста і його забудові планується подальший територіальний розвиток міста в північному напрямку на розрахунковий період площі 7461 га за рахунок включення до міської території 590,3 га малопродуктивних сільськогосподарських земель.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 версеня 1984 року № 7541-Х Про зміну меж міста Херсона до меж міста включено 1052,9 га раніше відведених під житлове і промислове будівництво, с.Приміське, селище Урожайне Зеленівської селищної ради Дніпровського району та селище Садове Комишанської селищної ради Дніпровського району м.Херсона разом з прилеглими землями загальною площею 242,1 га.

У подальшому згідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 07 липня 1989 року №234-р під розширення м.Херсона під індивідуальне будівництво відведено 143,1 га (район Янтарний).

З наданих суду доказів вбачається, що після 1993 року Верховною Радою України рішення про зміну меж м.Херсона не приймалося.

При цьому судом встановлено, що земельна ділянка площею 321,7 га (у тому числі 282,4 га - рілля), розташована на території Херсонської міської ради між мікрорайоном Таврійський та селищем Текстильників до меж міста не включена.

З наданих суду доказів вбачається, що земельні ділянки, які розташовані на території Херсонської міської ради між мікрорайоном Таврійський та селищем Текстильників відповідно до

технічної документації Про роздержавлення та приватизацію земель колективної власності сільськогосподарського підприємства Овочевий Зеленівської селищної ради Дніпровського району міста Херсона , розробленої ДП Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 1993 році, обліковувались як єдиний масив резервного фонду КСП Овочевий .

У подальшому рішенням Херсонської міської ради від 26 грудня 2003 року №443 затверджено Генеральний план м.Херсона, Правила забудови центральної частини міста (1 етап. Загальні положення) (а.с. 41 том 3).

Розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації від 13 січня 2010 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок №9 надано дозвіл відповідачам на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Херсонської міської ради (за межами міста Херсона) із земель запасу сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2 га (т.1 а.с.196).

Розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №57 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 132,90 га зі складу земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованих на території Херсонської міської ради (за межами міста) для ведення особистого селянського господарства та передано у власність 79 громадян згідно зі списком, який є додатком до цього розпорядження, до якого включені відповідачі та треті особи ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 (т.1 а.с.197).

05 березня 2010 року на підставі розпорядження Херсонської обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №57 відповідачам видано Державні акти на право власності на земельні ділянки за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Херсонської міської ради за межами міста Херсона (т.1 а.с.215 -377).

Вважаючи, що розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №57 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність порушено вимоги містобудівного законодавства, прокурором Херсонської області внесено протест від 15 жовтня 2010 року №07/4-482 з пропозицією скасувати вказані розпорядження (т.3 а.с.240, 261).

Листом Херсонської обласної державної адміністрації від 26 листопада 2010 року №421-8130/0/8-10/66/404 протест прокурора відхилений з тих підстав, що розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №57 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (т.3 а.с.240, 262).

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року провадження в адміністративній справі №2а-6352/10/2170 за позовом заступника прокурора Херсонської області до департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, Херсонської обласної державної адміністрації, третя особа - виконавчий комітет Херсонської міської ради, про визнання протиправним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність закрито з тих підстав, що спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, а тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (т.3 а.с.254-255).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та залишено позов без розгляду у зв`язку з відсутністю у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності, так як прокурором не обґрунтовано в позовній заяві необхідність захисту інтересів держави (т. 3 а.с.256-257).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 серпня 2013 року, у задоволенні позову заступника прокурора Херсонської області до Херсонської обласної державної адміністрації, треті особи - Головне управління Держкомзему Херсонської області та Управління Держкомзему у м.Херсоні та Херсонській області про визнання протиправним та скасування розпорядження обласної державної адміністрації від 27 жовтня 2008 року №1445 за адміністративною справою № 2а-68/12/2170 відмовлено з тих підстав, що на час виділення та передання земельних ділянок у приватну власність громадянам ці ділянки за цільовим призначенням відносились до категорії земель сільськогосподарського призначення, а не до земель житлової та громадської забудови. Включення спірних земель до генерального плану забудови міста без зміни їх цільового призначення виключає їх використання саме для цілей забудови (а.с. 44-47,48-51 том 3).

З постанови заступника прокурора Херсонської області від 12 травня 2014 року вбачається, що призначено перевірку в порядку нагляду щодо законності надання земельних ділянок на території Херсонської міської ради за розпорядженнями Херсонської обласної державної адміністрації від № 1445 від 27.10.2008 року та 27.01.2010 року №57 т (т. 1 а.с.381-382).

Звернувшись до суду з позовом, заступник прокурора Херсонської області просив поновити строк звернення до суду з огляду на те, що про порушення вимог законодавства при наданні земельних ділянок у власність громадян стало відомо у травні 2014 року в ході проведеної перевірки.

Аналізуючи заяву прокурора, суд обґрунтовано вказав на положення ст.ст.256, 257 ЦК України щодо встановлення строку загальної позовної давності тривалістю у три роки і з огляду на положення ч.1 ст.216 ЦК України вірно зазначив про те, що про прийняття оскаржуваних розпоряджень заявнику стало відомо ще з моменту внесення протесту 15 жовтня 2010 року і у подальшому при зверненні до судів протягом 2010-2011 років, тому згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18).

При цьому судом вірно зазначено, що позовна давність підлягає застосуванню лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до відповідачів у спорі, які заявляють про застосування позовної давності і перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок суду повністю узгоджуєься з постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

В ході розгляду справи судом першої інстанції проведено заміну деяких відповідачів на належних, допущено процесуальне правонаступництво в порядку передбаченому ст.ст.51, 55 ЦПК України з огляду на наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13 травня 2017 року ОСОБА_49 набув право власності на спірну земельну ділянку, яка була виділена у власність оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_81 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки від 18 березня 2010 року (т.11 а.с.94-95).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_82 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений відділом РАЦС Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні актовий запис №916 від 09 листопада 2015 року (т.13 а.с.16) і відповідно до відомостей спадкової справи її спадкоємцем є чоловік ОСОБА_25 , який на день смерті спадкодавця був зареєстрований разом з нею, інші спадкоємці за законом відмовилися від спадщини на користь ОСОБА_25 (т.13 а.с.14-29).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 13 травня 2017 року ОСОБА_44 набула право власності на спірну земельну ділянку, яка була виділена у власність оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_80 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки від 29 жовтня 2014 року (т.11 а.с.98-99).

В ході розгляду справи судом з`ясовано, що згідно викопіюванню з публічної кадастрової карти України спірні земельні ділянки на час розгляду справи перебувають у приватній власності та мають цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства (т.14 а.с.103-143).

Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями Управління Держземагентства у м. Херсоні Херсонської області від 31 жовтня 2014 року № 01-12-2165 визначено, що земельна ділянка площею 150,9 га, яка згідно з розпорядженнями голови обласної державної адміністрації від 27 жовтня 2008 року № 1445 та від 27 січня 2010 року № 57 відведена у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Херсонської міської ради розташована за межами населеного пункту, існуюча категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Листом Управління Держземагентства у м.Херсоні Херсонської області від 31 жовтня 2014 року № 01-12-2166 також повідомлено, що земельна ділянка площею 321,17 га, розташована на території Херсонської міської ради між мікрорайоном Таврійський та селищем Текстильників (у тому числі 282.4 га - рілля) до меж міста не включена.

Зважаючи на те, що проект із землеустрою, затверджений розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації від 27 січня 2010 року №57 містить в собі заяву громадянина про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ситуаційний та кадастровий плани земельної ділянки, який у передбаченому законом порядку погоджено компетеними органами відповідно до вимог чинного законодавства, а саме погоджено Держкомземом у м. Херсоні, органами державної санітарної служби, інспекцією по охороні пам`яток, управлінням містобудування та архітектури м.Херсона та іншими компетеними органами, суд обґрунтовано зазначив, що саме на ці державні контролюючі органи покладено обов`язок перевірки відповідності та законності відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, кожна з вищезазначених установ та організацій при погодженні проекту землеустрою надала висновок про його погодження, тому за наявності всіх необхідних передбачених законодавством висновків та погоджень, відповідний орган затвердив проект землеустрою та передав у власність громадянам земельні ділянки і станом на час розгляду судом справи жодного висновку, у тому числі висновку департаменту містобудування та землекористування виконкому Херсонської міської ради не скасовано та у передбаченому законом порядку не визнано незаконним.

Крім того, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 10 лютого 2017 року, порушеного за фактом неналежного виконання своїх посадових обов`язків службовими особами Херсонської обласної ради та управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Херсонської міської ради, внаслідок чого громадянам впродовж 2008-2010 років незаконно виділено понад 150 гектарів земель з резервного фонду, передбаченого Генеральним планом м.Херсона для розширення житлової забудови району Таврійський , - кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014230000000259 від 28 жовтня 2014 року закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину в кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.2 ст.367, ч.1 ст.358 КК України (т.21, а.с. 58).

Судом дана належна оцінка наявному в матеріалах справи викопіюванню з основного креслення Генерального плану м.Херсона, затвердженого рішенням від 26 грудня 2003 року № 443, у якому відсутня прив`язка до місцевості та неможливо встановити чи дійсно спірні земельні ділянки розташовані в запланованих межах міста Херсона та відносяться до земель садибної забудови та зелених насаджень.

В ході розгляду справи сторони визнали ту обставину, що на час виникнення спірних правовідносин проектна документація для зміни цільового призначення спірних земель та переведення їх до категорії земель садибної і житлової забудови та зелених насаджень в порядку передбаченому ст.20 Земельного Кодексу України не розроблялася.

Також судом встановлено, що спірні земельні ділянки перебувають за межами м.Херсона і Херсонська обласна державна адміністрація дотрималася вимог земельного законодавства, чинного на час видачі спірних розпоряджень та Державних актів, діючи в межах своїєї компетенції і повноважень та відповідно до передбаченого законом порядку.

Отже, за наявності погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачів всіма уповноваженими органами та відповідність цієї документації вимогам ст.56 Закону України Про землеустрій від 22 травня 2003 року у редакцій чиній на час затвердження проекту, правомірним є висновок суду щодо дотримання уповноваженим органом порядку надання у власність громадян вказаних ділянок згідно встановленого ст.33 Земельного Кодексу України виду використання земель для ведення особистого селянського господарства.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представники прокуратури Херсонської області вищезазначені обставини визнали, однак порушення порядку надання земельних ділянок у власність громадянам пов`язували з тим, що проект землеустрою про їх відведення, погоджений у тому числі органом містобудування і архітектури виконкому Херсонської міської ради суперечить Генеральному плану м.Херсона, за яким ці землі з 2003 року віднесені до земель житлової і садибної забудови та зелених насаджень для подальшого розвитку міста.

Відповідно до ст.ст.181-184, ст.ст.202-204 ЗК України, Законів України Про землеустрій , Про державний земельний кадастр документальним підтвердженням відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення та розподіл між власниками за категоріями земель є відомості державного земельного кадастру.

При цьому землі сільськогосподарського типу використання можуть використовуватись під житлову і громадську забудову лише після зміни їх цільового призначення, а згідно відомостей управління Держземагенства у м.Херсоні спірні земельні ділянки належали та належать до земель сільськогосподарського призначення.

Вирішуючи спір, суд обгрунтовано зазначив, що Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, договору про відчуження земельної ділянки, рішення суду та з інших підстав, встановлених законодавством, у зв`язку з чим вимога про визнання його недійсним є похідною й залежить від доведеності незаконності підстави для його видачі.

При цьому судом вірно зазначено, що оскаржувані розпорядження ХОДА є ненормативними актами органу виконавчої влади, які вичерпують свою дію фактом їх виконання.

Приймаючи до уваги наведене та зважаючи на те, що спірні земельні ділянки свого часу належали колективному сільськогосподарському підприємству Овочевий і використовувались для сільськогосподарських потреб, а після роздержавлення та приватизації земель КСП обліковувались як єдиний масив резервного фонду КСП Овочевий , з огляду на принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення, закріплений у ч.1 ст.23 Земельного кодексу України, яким визначено, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання, з огляду на відсутність належних та достовірних доказів в обгрунтування тверджень позивача про те, що саме спірні земельні ділянки знаходяться на території садибної забудови та зелених насаджень і вказана територія повина використовуватися для продовження житлової забудови, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність визначених законом підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

В ході розгляду справи з наданих суду доказів вбачається, що передача земельної ділянки площею 1,71 га у власність ОСОБА_16 проведена без урахування того, що згідно з розпорядженням Цюрупинської районної державної адміністрації від 23 квітня 2008 року № 353 ОСОБА_16 вже отримала у власність земельну ділянку площею 1,5314 га на території Цюрупинської міської ради для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 941555 від 10 червня 2008 року, а тому не мала права на безоплатну передачу їй у власність цієї земельної ділянки, оскільки використала своє право безоплатної передачі у власність землі у межах норм, встановлених законом.

Однак, приймаючи до уваги пропуск апелянтом строку звернення до суду з позовом і відсутність визначених законом підстав для його поновлення, а також заявлення в ході розгляду справи відповідачами клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і у наведеній частині.

Отже, зважаючи на наведене та приймаючи до уваги, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не підтверджені законом, належними та достовірними доказами, колегія суддів приходить до висновку про відсутність визначених ст.376 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у справі рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складання повного тексту постанови - 18 грудня 2020 року.

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

Н.В.Орловська