Рішення

від 28.12.2020 по справі 647/264/20

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №647/264/20

Провадження № 2/647/152/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Волошина Р.Р.,

за участю: секретаря Татаровської І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Маршал Л.Г.,

представника відповідача Полегенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної адміністрації Херсонської про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням трудових прав.

Вказує що 03.05.2017 року вона була прийнята прибиральницею у відділ культури Бериславської райдержадміністрації, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Наказом № 98-ос від 28.12.2019 року її було звільнено з посади прибиральниці відділу культури Бериславської райдержадміністрації на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що 31.12.2019 року зроблено відповідний запис у трудовій книжці.

Позивачка вважає що роботодавцем не було дотримано заходів встановлених законодавством щодо звільнення її як працівника, а саме її попереджено про наступне вивільнення лише 15 листопада 2019 року, відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 08.10.2019 року №359 Про оптимізацію структури установ району та Про ліквідацію структурного підрозділу районної державної адміністрації № 378 від 08.10.2019 року, у зв`язку із припиненням юридичної особи відділу культури Бериславської районної державної адміністрації. Її було повідомлено про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, а саме у зв`язку із скорочення чисельності штату правників, відповідач не врахував її переважне право на залишення на роботу як працівниці якій залишилось менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, а посилання на вказану підставу для залишення на роботі проігноровано.

Звільненню передувала фальсифікація документів, якими визначаються трудові відносити з відповідачем та облік і звітність останнього перед відповідними органами держави, а саме:

28.12.2019 року позивачці зателефонували з роботи і запросили до відділу кадрів Відділу культури Бериславської РДА, де з врахуванням очевидних порушень вимог чинного законодавства, їй вручили трудову книжку з відомостями про її звільнення.

Попередження про наступне вивільнення було їй оголошено 15.11.2019 року, відповідно днем вивільнення має бути 16.01.2020 року. Однак, незважаючи на це, її звільнено відповідачем раніше - 28.12.2019 року.

Позивачка вважає що вищевказані дії було здійснено відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, оскільки 15.11.2019 року позивачка перебувала на лікарняному, а відповідно жодних питань, що стосуються її трудових відносин взагалі не могло бути вирішено. Лише з 16.11.2019 року вона мала стати до роботи, відповідно лише з 16.11.2019 року мали б бути вирішені будь-які питання щодо її роботи. Більш того, з 16.11.2019 було продовжено щорічну основну відпустку, яка була перервана її хворобою (лікарняним).

У зв`язку з вищенаведеним вважає що всі дії відповідача є грубим порушенням її трудових прав. Її звільнення було проведено відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства, а тому є незаконним.

Позивачка зазнала глибоких душевних страждань, почала відчувати себе введеною відповідачем в оману, оскільки відповідач не повідомляв її про можливе звільнення, а попередив лише про переведення на іншу роботу. Отже у передпенсійному та літньому віці позивачка не очікувано залишилась позбавленою коштів на утримання себе і своєї родини, що дуже принизило її людську гідність.

Вказує що вона втратила здоровий сон, апетит, у неї порушились стосунки з оточуючими, внаслідок чого непоправно погіршився стан її здоров`я, що виразилось у частому болю в області серця, перебоях в роботі серця (аритмії), різких перепадах артеріального тиску, частому головному болю адже позивачка має діагноз Гіпертонічна хвороба 2 ст., ішемічна хвороба серця , в зв`язку з чим їй протипоказані нервові та психоемоційні навантаження.

03.01.2020 року позивачка вимушена була звернутися до лікарні за медичною допомогою, де їй було призначено лікування.

Неодноразові звернення до відповідача за отриманням роз`яснень з приводу звільнення позивачки, звернення за отриманням довідок про заробітну плату, та неодноразові відмови відповідача в цьому, звернення за юридичною допомогою для відновлення порушених прав, оскільки позивачка юридично не обізнана літня людина - все це порушило її нормальні життєві умови, позбавило можливості реалізації її життєвих планів, негативно позначилось на стані здоров`я, на психічному стані, досі викликає моральні страждання та в цілому порушують нормальний ритм життя.

У зв`язку з наведеним, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати наказ №98-ос від 28.12.2019 відділу культури Бериславської районної державної адміністрації про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника; 2) поновити її на роботі у відділі культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації з дати звільнення; 3) стягнути з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі; 4) стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 30000 грн.; 5) стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 12300,00 грн.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 28.01.2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 10.06.2020 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 10.06.2020 року залучено відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації як правонаступника відділу культури Бериславської районної державної адміністрації.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 17.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

11.03.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнаються з наступних обставин.

На виконання розпорядження голови районної державної адміністрації начальником відділу здійснено заходи пов`язанні з припиненням відділу: протягом трьох робочих днів з дати прийняття цього розпорядження повідомлено органи державної реєстрації для внесення до Єдиного державного реєстру відповідних записів.

28.10.2019 року позивачка була повідомлена під особистий підпис про наступне скорочення посади прибиральниці відділу культури та їй запропонована посада двірника-опалювача районної централізованої бібліотечної системи. При досудовому врегулюванні спору позивачка відмовилася від подальшого переведення на посаду двірника - опалювача централізованої бібліотечної системи.

06.11.2019 року було прийнято розпорядженням голови №416 Про відміну ліквідації структурного підрозділу про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

22.11.2019 року розпорядженням голови районної державної адміністрації №438 Про вдосконалення та затвердження структури і граничної штатної чисельності працівників Бериславської районної державної адміністрації , перейменовано відділ культури Бериславської районної державної адміністрації на відділ культури молоді та спорту районної державної адміністрації. Підпунктом 1.2. визначено, що відділ культури Бериславської районної державної адміністрації перейменовано у відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права, визнавши його правонаступником повноважень відділу освіти, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації в частині реалізації державної політики з питань молоді та спорту, зі штатною чисельністю 3 одиниці.

Виходячи з вищезазначеного, відповідач звертає увагу суду на те, що поновити позивачку на посаді прибиральника відділу культури районної державної адміністрації є неможливим, оскільки штатним розписом не передбачено таку посаду у відділі культури, молоді та спорту районної державно адміністрації.

Відповідач вказує що начальник відділу культури при здійсненні своїх повноважень як представник держави дотримувалась чинного законодавства та діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачка наполягає на тому, що у неї є переважне право залишитись на роботі як працівнику, якому залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Однак, вона не враховує те що це є правом, а не обов`язком роботодавця при вирішені трудових відносин. Тому звільнення позивачки 28.12.2019 року вважає законним.

Стосовно виплати моральної шкоди в розмірі 30000 гривень відділ культури молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації вважає розмір моральної шкоди необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у позовній заяві не зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачці, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Судові витрати позивачки вважає завищеними та необґрунтованими.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову на підставах, що викладені у відзиві.

Представник третьої особи Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, заяв та клопотань не подавав, тому справа розглянута у його відсутність.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З досліджених судом доказів вбачається наступне.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 з 03.05.2017 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду прибиральниці до відділу культури Бериславської районної державної адміністрації, наказ №09-ос від 03.05.2017 р., 31.12.2019 року її було звільнено з займаної посади на підставі наказу № 98-ос від 28.12.2019 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 6-9).

Згідно листка непрацездатності серія АДЛ №802858, з 01.11.2019 року до 16.11.2019 року ОСОБА_1 була звільнена від роботи у зв`язку з загальним захворюванням (а.с. 11).

Згідно наказу №98-ос від 28.12.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади прибиральниці відділу культури районної державної адміністрації 31.12.2019 року у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 55).

Згідно попередження про наступне вивільнення від 15.11.2019 року ОСОБА_1 , у зв`язку із припиненням юридичної особи відділу культури Бериславської РДА, припиненням діяльності бухгалтерсько-господарської служби, попереджено про скорочення посади прибиральниці відділ культури РДА (а.с. 10, 57).

Згідно попередження про наступне вивільнення від 28.10.2019 року ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням посади прибиральниці відділу культури районної державної адміністрації погодилась на переведення на посаду двірника-опалювача районної централізованої бібліотечної системи (а.с. 58).

Згідно розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області № 359 від 08.10.2019 року, структурним підрозділам районної державної адміністрації, в тому числі відділу культури, переглянути мережу, штати і контингенти підпорядкованих бюджетних установ (а.с. 63).

Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації №378 від 21.10.2019 року Про ліквідацію структурного підрозділу районної державної адміністрації , припинено юридичну особу відділ культури Бериславської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02230891) шляхом ліквідації (а.с. 62).

Згідно розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області № 416 від 06.11.2019 року, розпорядження голови районної державної адміністрації №378 від 21.10.2019 року Про ліквідацію структурного підрозділу районної державної адміністрації , визнано таким що втратило чинність (а.с.61).

Згідно розпорядження Голови районної державної адміністрації №438 від 22.11.2019 року відділ культури Бериславської районної державної адміністрації перейменовано у відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права та визнано правонаступником першого, зі штатною чисельністю 3 одиниці (а.с.59-60).

Згідно інформації, що внесена до ЄДРПОУ щодо відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, 10.01.2020 року відбулась державна реєстрація змін до установчих документів, а саме зміна відомостей про органи управління, зміна повного та скороченого найменування юридичної особи.

За клопотанням позивачки суд допитав свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

ОСОБА_3 , яка допитана в якості свідка, пояснила суду, що вона є сусідкою невістки позивачки - ОСОБА_5 . За освітою вона медик, тому її запросили обробити нарив на пальці ОСОБА_1 . Вона погодилась та надала допомогу. Це було 28.10.2019 року у місті Херсоні по вул.Тираспольська.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що ОСОБА_1 є її свекрухою. Вона були у них в гостях у м.Херсоні. У жовтні в ОСОБА_1 палець почав наривати, вони запросили сусідку ОСОБА_3 , щоб обробити палець. Далі вона у лікарні відкрила листок непрацездатності, який закрила у середині листопада. ОСОБА_1 вирішила віднести листок непрацездатності на роботу. З місця роботи ОСОБА_1 зателефонувала свідку та повідомила, що її хочуть звільнити та просять підписати повідомлення про наступне вивільнення під іншою датою. Свідок просила ОСОБА_1 нічого не підписувати, але вона не послухала, підписала документи тією датою, якою їй вказали, написала заяву про переведення на іншу посаду, однак її порвали та викинули. Вказала, що ОСОБА_1 розповіла їй, що звільнення відбулось через конфлікт з керівництвом, оскільки ОСОБА_1 виконувала функції як двірника так і опалювача, однак не отримувала за додаткові обов`язки належної заробітної плати. Вказує, що після звільнення у ОСОБА_1 було зіпсовано життя, вона дуже переживала та навіть зверталась в лікарню до невропатолога.

ОСОБА_4 допитаний в якості свідка пояснив суду, що ОСОБА_1 в жовтні 2019 року пішла у відпустку, поїхала у м.Херсон до дітей. Пізніше зателефонувала йому та попросила забрати з Херсона, оскільки палець нариває, свідок відвіз її у лікарню в місто Берислав. 15.11.2019 року свідок відвозив ОСОБА_1 на перев`язку до лікарні, тоді ж їй закрили лікарняний, і вона попросила відвезти її на роботу, щоб віддати лист непрацездатності. Він повіз її на роботу. Через 20-30 хвилин після того як приїхали до місця роботи, ОСОБА_1 вийшла засмученою, сказала що її звільняють, хоча їй залишилось працювати два роки до пенсії. В грудні свідок знову відвозив ОСОБА_1 до місця її роботи, їй там повідомили що знайшли для неї посаду двірника-опалювача. Згодом, не доїхавши до дому з роботи знову зателефонували, попросили повернутись. Після повернення, ОСОБА_1 повідомили що вона звільнена. Свідку ОСОБА_1 повідомила, що її обманули, змусили підписати документи іншою датою, звільнили не надавши обіцяної нової посади.

ОСОБА_6 допитана в якості свідка пояснила суду, що ОСОБА_1 в двадцятих числах жовтня 2019 року пішла у відпустку. 15.11.2019 року вона пішла на роботу для того щоб здати лист непрацездатності, там їй повідомили, що її переведуть на посаду двірника-опалювача. Потім ОСОБА_1 повідомила свідку, що її обманули, змусили підписати попередження про звільнення жовтнем 2019 року, з умовою що її переведуть на іншу посаду, однак її просто звільнили. Вказує, що після звільнення у ОСОБА_1 відбулось загострення хвороб, а саме гіпертонія та проблеми з серцево-судинною системою.

За клопотанням представника відповідача суд допитав свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона працює завідувачем з основних видів діяльності у відділі культури Бериславської РДА з 2012 року. 21.10.2019 року було розпорядження РДА про ліквідацію відділу культури. Після цього наказу у відділу культури змінились назва та функції. Саме вона готувала накази про звільнення, у зв`язку зі скороченням штату, однак кого саме звільнити вирішувало керівництво. 28.10.2019 року всі працівники були на місці, свідок попередила всіх про звільнення. Напередодні цього, приблизно 27.10.2019 року, свідок подзвонила позивачці для того щоб вручити їй повідомлення про звільнення, однак остання не прийшла, тому їй було направлено лист з вказаним попередженням. Однак лист повернувся відправнику, позивачка його не відкривала. До 15.11.2019 року позивачка перебувала у відпустці, цього дня вона принесла на роботу лист непрацездатності, а також підписала попередження про звільнення, однак в ньому їй не пропонувалась інша посада. Згодом, приблизно 06.12.2019 року свідок знову зателефонувала позивачці, щоб повідомити про наявну посаду двірника-опалювача. Позивачка погодилась на переведення, підписала попередження про звільнення іншою датою - 28.10.2019 роком і її звільнили. Однак вона так і не прийшла щоб підписати заяву про прийняття її на посаду двірника-опалювача, про необхідність якої свідок попереджала позивачку. Вказує, що ОСОБА_1 двічі підписувала попередження про звільнення, а 28.12.2019 року їй віддали трудову книжку.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що наприкінці 2019 року вона обіймала посаду головного спеціаліста відділу культури. Позивачка працювала прибиральницею, при попередженні про звільнення всіх працівників 28.10.2019 року ОСОБА_1 не з`явилась, хоча їй телефонували. Вона прийшла 15.11.2019 року, тоді і підписала попередження про звільнення, Їй пропонувалась посада двірника-опалювача центральної бібліотеки. ОСОБА_1 погодилась на запропоновану посаду, але потім не з`являлась для написання заяви про прийняття на роботу. На початку грудня позивачка підписала інше попередження про звільнення.

ОСОБА_2 допитана як свідок, пояснила суду, що попередження про звільнення фактично було вручено позивачці 15.11.2019 року. Коли позивачці запропонували посаду двірника-опалювача, її попросили підписати інше попередження про звільнення, для того щоб була можливість звільнити її та взяти на іншу роботу. Вважає, що звільнення ОСОБА_1 відповідає закону, оскільки вона після звільнення не звернулась із заявою про прийняття її на роботу.

Із досліджених судом доказів встановлено:

1) ОСОБА_1 з 03.05.2017 року працювала на посаді прибиральниці відділу культури Бериславської РДА, її було звільнено 31.12.2019 року за скороченням штату (п.1 ст.40 КЗпПУ).

2) На підставі Розпоряджень Голови районної державної адміністрації №359 від 08.10.2019 року та №438 від 22.11.2019 року відбулась оптимізація структури установ району, відділ культури Бериславської районної державної адміністрації з 01.01.2020 року перейменовано у відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації зі штатною чисельністю три одиниці.

3) Внаслідок оптимізації була скорочена посада прибиральниці, яку обіймала позивачка.

4) Попередження про звільнення ОСОБА_1 отримала персонально 15.11.2019 року. Попередження про звільнення датоване 28.10.2019 року вона фактично підписала 06.12.2019 року, у цьому попередженні міститься пропозиція переведення на іншу вакантну посаду двірника-опалювача районної централізованої бібліотечної системи та письмова згода ОСОБА_1 на переведення на зазначену посаду.

5) ОСОБА_1 не була попереджена персонально про своє наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до дня звільнення, як передбачено ст.. 49-2 КЗпПУ.

6) ОСОБА_1 не була переведена на посаду двірника-опалювача.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

Отже, враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано обов`язок щодо належного працевлаштування позивачки, адже хоча посада двірника-опалювача централізованої бібліотечної системи була їй запропонована, однак відповідачем не вчинено жодних дій щодо переведення позивачки як працівника на вказану посаду.

За вказаних обставин суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із порушенням вимог ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпПУ, оскільки вона була попереджена про наступне вивільнення у строк менший ніж два місяці і після того, як ОСОБА_1 було запропоновано іншу вакантну посаду роботодавцем не вжито заходів щодо переведення ОСОБА_1 на цю посаду.

До пояснень представника про те, що ОСОБА_1 відмовилась від запропонованої посади суд відноситься критично, оскільки вказана обставина не підтверджується жодним доказом. Окрім того, вирішення питання про переведення позивачки на іншу посаду відноситься до компетенції керівника відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, оскільки згідно п.4 Положення про Відділ культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації, Відділу підвідомчий заклад, в тому числі, Бериславська районна централізована бібліотечна система (а.с. 49).

За вказаних обставин, наказ про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 вказаної статті при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.

У зв`язку із визнанням незаконним звільнення ОСОБА_1 на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.02.2019 року по день ухвалення судом рішення - 18.12.2020 року.

В пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Згідно довідки про доходи виданої ОСОБА_1 за період з липня 2019 року по грудень 2019 року ОСОБА_1 нараховано 31364,76 гривень заробітної плати, (з вирахуванням вихідної матеріальної допомоги, яка згідно розрахункового листка по заробітній платі ОСОБА_1 за грудень 2019 року складає 4173,00 гривень) становить 23018,76 гривень (а.с. 53).

Кількість робочих днів за зазначений період складає 129 днів, відповідно щоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 23 018,76:129 = 178,44 гривень.

Період вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 31 грудня 2019 року по 18.12.2020 року складає 244 робочих дні. Отже сума заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 43539 гривень 36 копійок (178,44 гривень х 244 дні).

Дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.п. 3,4 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31.03.1995 під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

При вирішенні питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує обставини справи, характер та обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнала позивачка, тривалість немайнових втрат, ті обставини, що після звільнення позивачка отримала стрес через відсутність джерела доходу, зміну звичного ритму життя. Позивачка зверталась до лікарні, мала підвищений тиск, про що свідчать записи лікарів (а.с. 117-118) та показання свідків.

Розмір заявленої позивачкою шкоди суд вважає завищеним.

Враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.

Щодо стягнення суми витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України, передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачка просила суд стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 гривень.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 подала суду: квитанцію від 09.01.2020 року (а.с.126), договір про надання правничої допомоги (а.с.127-128), договір про надання правничої допомоги (а.с.93-94), розрахунок адвоката Матвієнко Н.А. (а.с.197), розрахунок адвоката Маршал Л.Г. (а.с.197), квитанцію від 25.11.2020 року (а.с.199).

Аналізуючи надані позивачем до суду докази, підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, судом вбачається належне підтвердження, визначення фактичного обсягу наданих адвокатом Маршал Л.Г. послуг з правової допомоги обґрунтованого детального опису стосовно виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена у сумі 7250 гривень.

Витрати на адвоката Матвієнко Н.А. не підтверджені, оскільки квитанція від 09.01.2020 року (а.с.126) не містить відомостей про отримувача коштів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачкою доведено понесення витрат на правничу допомогу у сумі 7250 гривень, тому наявні підстави для стягнення такої суми з відповідача на користь позивачки.

Згідно з положень ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнена, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача судовий збір на користь держави, в розмірі 2213 гривень 82 копійки (дві вимоги немайнового характеру, які задоволено повністю та одна вимога майнового характеру, пропорційно до її задоволеної частини).

Керуючись ст.ст. 81,141,259,263-265,268,430 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу культури Бериславської районної державної адміністрації №98-ос від 28.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральниці відділу культури Бериславської районної державної адміністрації з 31.12.2019 року в зв`язку зі скороченням штату, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральниці відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області з дня звільнення.

Стягнути з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 31 грудня 2019 року по 18 грудня 2020 року включно у розмірі 43539 гривень 36 копійок, яка визначена без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 3000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 7250 гривень в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з відділу культури, молоді та спорту Бериславської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір у розмірі 2213 гривень 82 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.12.2020 року.

Суддя Р.Р.Волошин