Рішення

від 30.12.2020 по справі 942/485/20

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 30.12.2020

ЄУ № 942/485/20

Провадження №2/942/377/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року смт. Новопсков Луганська область

Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Рожкової Л.В.,

представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Носової Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради про поновлення на роботі,

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: скасувати наказ головного лікаря КНП Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради № 92-к від 31.03.2020 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-стоматолога поліклінічного відділення у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників; поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря-стоматолога поліклінічного відділення КНП Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради ; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача на його користь 75000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

2 . 01.08.1999 позивач був прийнятий на роботу до Новопсковського РТМО. Відповідно до наказу № 34 від 01.02.2001 позивача було призначено на посаду лікаря-стоматолога поліклінічного відділення.

3 . 28.01.2020 позивача було попереджено про звільнення у зв`язку зі скороченням штату. При цьому одночасно з попередженням про звільнення позивачу не були запропоновані наявні вакантні посади, які б він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

4 . Наказом № 92-к від 31.03.2020 позивача було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки безперервний стаж складає 20 років 8 місяців. На підприємстві були залишені працювати інші лікарі, які мали менший стаж роботи, які не мають кваліфікаційної категорії зі спеціальності Стоматологія . Позивач також вважає, що відповідачем не була дотримана процедура звільнення, зокрема, ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

5 . Внаслідок таких дій відповідача позивачу було завдано моральної шкоди. Так, у позивача погіршилося здоров`я, знизився престиж лікаря, завдано шкоди його ділової репутації. Також позивач був позбавлений матеріальних благ у вигляді заробітної плати, а тому він не може утримувати свою сім`ю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Короткий зміст заперечень відповідача

6. Відповідач заявою від 27.08.2020 (а.с. 61) позовні вимоги визнав частково, а саме в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування своїх заперечень відповідач послався на те, що позивач є приватним підприємцем, займається приватною лікарською діяльністю, а тому не позбавлений можливості утримувати свою родину. Крім того, позивач намагався незаконно отримати довідку про стан його здоров`я.

В судовому засіданні представниця відповідача просила закрити провадження у справі в частині вимог позову, в судових дебатах визнала частково вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн.

Процесуальні дії у справі

7. Ухвалою суду від 24.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

8. Ухвалою від 27.08.2020 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

9. Ухвалою суду від 04.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача у зупиненні провадження у справі.

10. Ухвалою від 23.12.2020 відмовлено відповідачу у прийнятті наказу № 363-к від 09.11.2020 до розгляду.

11. Ухвалою від 23.12.2020 закрито провадження у справі в частині скасування наказу № 92-к від 31.03.2020.

Фактичні обставини, встановлені судом

12. Відповідно до трудової книжки, ОСОБА_2 01.08.1999 прийнято на роботу до Новопсковського РТМО. 01.02.2001 останнього було переведено на посаду лікаря стоматолога терапевтично-поліклінічного відділення.

В період своєї трудової діяльності позивач неодноразово підвищував свою кваліфікацію, про що свідчать відповідні сертифікати (а.с.14-23). Також судом досліджена характеристика ОСОБА_2 (а.с. 134).

13. 27.12.2019 в.о. головного лікаря звернувся до в.о. голови Новопсковської районної організації професійної спілки працівників охорони здоров`я України з листом, в якому повідомив про скорочення чисельності та штату працівників КНП Новопсковське ТМО .

Згідно наказу № 20 від 13.01.2020 Про попередження про заплановане звільнення начальнику відділу кадрів наказано підготувати письмові повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади перелічених працівників.

14. 28 січня 2020 року позивача було попереджено про скорочення штату працівників та подальше звільнення з посади лікаря-стоматолога. Також повідомлено про відсутність вакантних посад на підприємстві.

15 . Згідно протоколу засідання комісії по оптимізації підприємства вирішено скоротити одиниці та працівників згідно списку (а.с. 90).

16. Наказом № 92-к від 31.03.2020 у зв`язку зі скороченням штату працівників позивача було звільнено з посади лікаря - стоматолога поліклінічного відділення з 31.03.2020.

17 . Відповідно до довідки б/н заробітна плата позивача за лютий 2020 року склала 6009, 84 грн. (а.с. 24). Згідно довідки № 2209 від 25.08.2020 заробітна плата позивача за січень 2020 року становить 5021,97 грн., за лютий 2020 року - 5628,36 грн. (а.с.137).

18. Згідно медичної картки позивача останній у період з 28.01.2020 по 31.03.2020 звертався за медичною допомогою до лікарів та витрачав кошти на ліки. Також позивач перебував на лікуванні на денному стаціонарі з певним діагнозом, який судом не зазначається відповідно до вимог Закону України Про захист персональних даних (а.с. 25-29, 64).

19. Зі штатного розпису, який вводиться в дію з 17.03.2020 по 31.03.2020, вбачається наявність посад в КНП Новопсковське ТМО . Зі штатного розпису, який вводиться в дію з 01.04.2020 по 31.12.2020, вбачається наявність посад в КНП Новопсковське ТМО . Судом досліджений список вакансій станом на 01.04.2020.

20. Судом допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які пояснили, що позивач з січня 2020 року знаходиться в пригніченому стані, має проблеми зі сном, нестабільний емоційний стан. Позивач став стурбованим, неспокійним. Така поведінка позивача була пов`язана з його звільненням.

21. Судом досліджені документи про кваліфікацію лікарів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 113,114, 115). Також досліджена заява ОСОБА_5 , адресована голові профспілки про подальше продовження його роботи на підприємстві відповідача (а.с. 116).

Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання профспілкового комітету Новопсковської районної організації професійної спілки працівників охорони здоров`я України надано перевагу лікарю ОСОБА_5 , як члену профспілки, в подальшому продовженні роботи на посаді лікаря-стоматолога КНП Новопсковське ТМО (а.с. 117).

Відповідно до клопотання, голова профспілки звернувся до в.о. головного лікаря КНП Новопсковське ТМО про можливе залишення лікаря ОСОБА_5 на посаді лікаря-стоматолога, враховуючи його переважне право при скороченні (а.с.118).

Згідно листа КНП Новопсковське ТМО № 2212 від 25.08.2020 у ОСОБА_6 стажу роботи до прийняття на роботу не має, ОСОБА_5 працює на посаді лікаря-стоматолога з 13.04.2017 (а.с. 138).

22. Наказом № 294-к від 09.09.2020 скасовано наказ № 92-к від 31.03.2020 в частині звільнення з роботи ОСОБА_2 , поновлено ОСОБА_2 на посаді лікаря-стоматолога поліклінічного відділення з 01.04.2020 (а.с. 147).

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення

23. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не приймає до уваги акт підтвердження проживання (а.с. 30), з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки цей доказ не містить інформацію щодо предмета доказування.

24. Також суд не приймає до уваги скриншот (а.с.31), з якого вбачається лише вартість стоматологічного обладнання і не підтверджує його придбання позивачем.

25. Суд також не приймає до уваги пояснювальну медичної сестри, згідно якої позивач фактично лікування в денному стаціонарі не проходив, записи були внесені за проханням сімейного лікаря (а.с. 65).

Так, відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дана особа судом не була допитана в якості свідка безпосередньо у судовому засіданні, даний документ не є письмовим доказом, а тому даний доказ є недопустимим.

26. Зі штатного розпису, який вводиться в дію з 01.08.2020 по 31.12.2020,вбачається наявність посад в КНП Новопсковське ТМО .

Суд також не приймає його до уваги, оскільки він стосується правовідносин, які сталися вже після звільнення позивача, а тому не можуть стосуватися предмету позову. За таких самих підстав не приймається до уваги наказ КНП Новопсковське ТМО № 119 від 31.07.2020.

Оцінка аргументів учасників сторін

27. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

28. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

29. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

31. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

32.Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

33. Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначає, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення (постанови ВС від 09.04.2020 у справі № 310/1184/18, від 10.04.2020 у справі № 328/2138/17, від 08.04.2020 у справі № 450/187/17).

34. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

35. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

36. Вирішуючи справу по суті, суд виходить з того, що відповідач у заяві про часткове визнання позову погодився, що оцінка підстав звільнення позивача не була проведена, звільнення відбулось при іншому керівнику, а тому відповідач вважав, що позивача слід поновити на роботі та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

37. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

38. Часткове визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд приймає часткове визнання позову в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому вимоги позивача про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

39. Вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Згідно наказу № 92-к від 31.03.2020 позивача звільнено з посади 31.03.2020, отже останнім робочим днем є 31.03.2020.

Періодом вимушеного прогулу становить з 01.04.2020 по 23.12.2020 включно (дата винесення рішення про поновлення на посаді), що складає 184 робочі дні.

Відповідно до п. 2 р. ІІ Постанови КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 8 лютого 1995 р. № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 даного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

40. Розмір заробітної плати, який слід брати за розрахункову величину, є заробітна плата за січень та лютий 2020 року.

Відповідно до довідки б/н заробітна плата позивача за лютий 2020 року склала 6009, 84 грн. (а.с. 24). Згідно довідки № 2209 від 25.08.2020 заробітна плата позивача за січень 2020 року становить 5021,97 грн., за лютий 2020 року - 5628,36 грн. (а.с.137).

Як вбачається з наданих довідок, вони мають різне значення за лютий 2020 року. Суд вважає за необхідне застосувати розмір заробітної плати за лютий 2020 року, зазначений у довідці, що міститься на а.с. 24, оскільки дана довідка ніким не оспорена, а дані, які вона містить, покращують становище звільненого працівника.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача за січень - лютий 2020 року становить 269,07 грн. ((6009,84+5021,97)/41 робочий день)). А отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 269,07 грн. х184 робочі дні =49508,88 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

41. Що стосується вимог позивача про скасування наказу головного лікаря КНП Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради № 92-к від 31.03.2020 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-стоматолога поліклінічного відділення у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 23.12.2020 клопотання представника відповідача задоволено, закрито провадження у справі в частині скасування наказу № 92-к від 31.03.2020 в частині звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-стоматолога поліклінічного відділення у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників у зв`язку з відсутністю предмет спору.

42. Що стосується стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 237-1 КзпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

43. На підтвердження своїх вимог, позивач зазначив, що він зазнав психологічних страждань та був вимушений звернутися до лікарів за медичною допомогою, його діловій репутації було завдано шкоди, він залишився без засобів існування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався за медичною допомогою, що свідчить про погіршення стану здоров`я останнього в період його звільнення. Свідки підтвердили, що у позивача внаслідок звільнення погіршився його емоційний стан. Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що він позбувся коштів на утримання сім`ї. Той факт, що він розпочав свою діяльність як приватний підприємець, надаючи послуги приватного лікаря, не спростовує того, що він внаслідок його не законного звільнення був позбавлений роботи, а як наслідок - заробітку. За загально відомим правилом, людина, коли втрачає роботу, починає пошуки нової, що не свідчить про те, що втрата попереднього місця роботи не може стати підставою для завдання звільненій людині моральної шкоди, а нова робота автоматично зменшує моральні страждання.

Звільнення позивача, як фахівця, який має досвід роботи більше 20 років, при залишенні на роботі менш фахових лікарів за спеціальністю Стоматологія , може негативно вплинути на його нормальні життєві зв`язки. Не виключається, що звільнення позивача може підірвати авторитет останнього в очах його пацієнтів, що не може не завдавати позивачу моральних страждань.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок незаконних дій відповідача було завдано моральної шкоди, однак її розмір є завищеним та необґрунтованим належним чином, а тому суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди частково на суму 5000 грн. В решті даних вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

44. На підставі викладеного, дослідивши усі наявні докази, з`ясувавши обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, а саме в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 49508 грн. 88 коп. та моральної шкоди у сумі 5000,00 грн.

В решті вимог позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 430 ЦПК України слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Судові витрати

45. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогою про поновлення позивача на роботі та стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За вимогу про стягнення моральної шкоди судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради про поновлення на роботі задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді лікаря-стоматолога поліклінічного відділення Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради .

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 49508 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот вісім) грн. 88 коп. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 56 грн. 05 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новопсковське територіальне медичне об`єднання Новопсковської районної ради на користь держави судовий збір у сумі 495 (чотириста дев`яносто п`ять) грн. 09 коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 15.04.2020, РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Тарасов Д.С., свідоцтво серії ЛГ № 000155.

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Новопсковське територіальне медичне об`єднання /код ЄДРПОУ 01983594, смт. Новопсков Луганської області, вул. Українська, 101а/.

Представниця відповідача - адвокат Носова Ю.М., свідоцтво № 1053 від 26.07.2012.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2020 року.

Суддя: О.С. Стеценко