Рішення

від 09.12.2020 по справі 911/371/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/371/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 26, офіс 505, код 00153117)

до

приватного акціонерного товариства Укргазбуд (07415, Київська обл., Броварський район, село Зазим`є, вулиця Деснянська, будинок 141, код 14277604)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код 20077720)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Промімекс-Техно (02088, м. Київ, вулиця Автотранспортна, будинок 4, код 38193161)

про визнання удаваними та визнання недійсними договорів підряду від 11.07.2012 № 749 та від 29.11.2012 № 1308

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кириленко О.П.;

від відповідача: Михайлов Т.М.;

від третьої особи: Бернацька О.В.;

від третьої особи:

11.02.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (надалі - позивач) до приватного акціонерного товариства Укргазбуд (надалі - відповідач) про визнання удаваними договорів підряду від 11.07.2012 № 749 та від 29.11.2012 № 1308.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що укладені між позивачем та відповідачем договори підряду є удаваними правочинами, як такі, що вчиненні з метою приховання фактично вчиненого правочину з безоплатної передачі позивачем на користь відповідача у користування та володіння грошових коштів, який має бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/371/20 за правилами загального позовного провадження; проведення підготовчого засідання призначено на 18.03.2020. В подальшому підготовче засідання неодноразово відкладалося.

28.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

16.06.2020 від позивача надійшла заява, якою долучено до матеріалів справи відомості про відсутність у штаті ТОВ Промімекс-Техно кваліфікованого персоналу та керівника, та в якій позивач просив здійснити з`ясування обставин реального проведення ТОВ Промімекс-Техно спірних господарських операцій.

25.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому було викладено заперечення проти позову та викладено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Ухвалою суду від 23.07.2020 було витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали адміністративної справи № 826/6911/14 для огляду.

09.09.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення до яких долучено витяг з матеріалів адміністративної справи № 826/6911/14.

29.09.2020 надійшла заява представника позивача, в якій, із посиланням на положення ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, останній вважав за необхідне звернути увагу суду на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладено в постанові від 06.06.2018 у справі № 911/615/15 щодо застосування норм права, визначених ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Так, позивач вказував на релевантність висновків касаційної інстанції у справі № 911/615/15 до обставин цієї справи, подібність правовідносин, що були предметом розгляду у зазначеній справі та необхідність надати оцінку, навіть за наявності підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт, як основних доказів, і іншим доказам у їх сукупності, що могли б свідчити про реальність виконання підрядником робіт, визначених умовами договору, факт чого позивачем в межах цієї справи заперечується. З огляду на це позивач вимагав врахувати висновки щодо застосування норм права, викладених в зазначеній постанові Верховного Суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у розглядуваній справі.

Ухвалою суду від 30.09.2020 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

21.10.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких додатково викладено заперечення проти позову із посиланням на висновки, що викладено судами в межах справ № 910/16706/17 щодо стягнення заборгованості, № 911/2788/18 щодо недійсності договорів та № 911/2076/19 щодо недійсності додаткової угоди, зазначав що в межах зазначених справ вже була надана оцінка обставинам, встановленим у межах адміністративної справи № 826/6911/14 щодо діяльності ТОВ Промімекс-Техно , посилався на прес-релізи, що підтверджують факт виконання відповідачем робіт, обумовлених договорами підряду, а також на внесення до відповідного ГОСТУ змін щодо можливості виготовлення труби із діаметром та товщиною стінки, що відповідає характеристикам труби, зазначеним у актах приймання-передачі виконаних робіт, підписаних сторонами.

Ухвалами суду від 21.10.2020 та 16.11.2020 в судовому засіданні оголошувалася перерва, остаточно до 09.12.2020.

12.11.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник позивача посилався на те, що мотивувальна частина постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 у справі № 911/2076/19 містить відомості, що свідчать про удаваність спірних договорів підряду з огляду на встановлені судом обставини наявних розбіжностей щодо виконання робіт із виготовлення довгомірних 800м плітей трубопроводу, а також виготовлення двотрубних секцій; також зазначено про безпідставність посилання відповідача на відповідність характеристик труб, вказаних ним у відповідних актах приймання-передачі виконаних робіт вимогам відповідного ГОСТУ , адже відповідні зміни до такого ГОСТУ було внесено лише 01.01.2015; вказував на використання відповідачем труб, що за своїми характеристиками не могли використовуватися для будівництва підводних газопроводів; зазначав про відсутність у відповідача та третьої особи достовірних письмових доказів про реальне виконання ними будівельних робіт за спірними договорами підряду; вказував, що посилання відповідача на преюдиційність висновків суду у справі № 910/16706/17 є безпідставною, оскільки в тексті судових рішень по цій справі не має згадування про удаваність спірних договорів підряду, а також посилався на висновки Верховного Суду, що викладено у постанові по справі № 922/2013/18 від 08.08.2019 з приводу того, що преюдиційність не може мати абсолютного характеру та можливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

16.11.2020 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення та долучені до них матеріали.

09.12.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій викладено заперечення проти врахування судом документів, долучених до матеріалів справи відповідачем разом із додатковими поясненнями, що надійшли на адресу суду 16.11.2020.

В судове засідання 09.12.2020 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Представник ТОВ Промімекс-Техно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз (змінило своє найменування на АТ ДАТ Чорноморнафтогаз ) як замовником та ПАТ Укргазбуд (змінило своє найменування на ПрАТ Укргазбуд ), як підрядником були укладені договори підряду № 749 від 11.07.2012 та № 1308 від 29.11.2012, (надалі: окремо - Договір підряду № 749 , Договір підряду № 1308 , спільно - Договори підряду № 749 та № 1308 ) відповідно до п. 1.1 яких позивач зобов`язався виконати комплекс робіт по виготовленню і транспортуванню плітей підводного трубопроводу БК-1 Одеського ГМ-МСП-4 Голіцинського ГКМ по об`єкту Облаштування Одеського та Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря. Пусковий комплекс . Вказані роботи позивач зобов`язався виконати власними силами, а також силами залучених за погодженням із відповідачем супідрядних організацій, а останній зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість на умовах даних договорів.

Відповідно до п. 3.1 договорів підряду ціна предмету договору є приблизною (динамічною), визначена договірною ціною (додаток № 3) і складає 29765739,60 гривень (за Договором підряду № 1308) і 94596348,00 гривень (за Договором підряду № 749), відповідно, без врахування вартості матеріалів замовника.

Згідно з п. 4.1 договорів підряду протягом 10 днів після підписання договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30 % від вартості робіт за договором.

Розрахунок за виконані роботи виконується щомісячно згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (Ф№КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрат/(Ф№КБ-3), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 04.12.2009 № 554.

Замовник щомісяця протягом двадцяти календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (Ф№КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт/і витрат/(Ф№КБ-3), сплачує підрядчику 70 % від вартості виконаних робіт без врахування вартості матеріалів замовника, а 30 % вартості виконаних у звітний період робіт погашається в рахунок авансу.

Положеннями п. 5.1, 5.2 договорів підряду сторони узгодили, що за результатами виконаних за поточний місяць робіт, підрядчик складає акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (Ф№КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт/і витрат/(Ф№КБ-3) з урахуванням вартості матеріалів замовника. Підрядчик оформлює повний комплект виконавчої документації на весь виконаний об`єм робіт, звіт про використання матеріалів замовника і документів згідно з п. 4.3, 4.4, 4.5 договору і передає на підпис замовнику.

Замовник протягом десяти робочих днів розглядає акти та підписує їх або надає мотивовану відмову у вигляді зауважень. Датою початку виконання робіт є дата підписання договору. Підрядчик зобов`язується розпочати виконання робіт з моменту підписання договору та повністю виконати роботи, згідно з технічним завданням (додаток № 1) і календарного графіку (додаток № 2) (п. 6.1 договорів підряду).

29.12.2012 сторонами укладено додаткову угоду № 1/1480 до договору підряду № 749 від 11.07.2012, відповідно до умов якої пункт 12.2 договору викладено в наступній редакції: Термін закінчення дії цього договору визначається датою 31.03.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання .

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/16706/17 за позовом ПрАТ Укргазбуд та ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз про стягнення заборгованості за Договорами підряду № 749 та № 1308. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати позивачу виконаних робіт за Договорами підряду №749 та №1308. У зв`язку з простроченням виконання зобов`язань з оплати виконаних робіт, позивачем також нараховано штрафні санкції, передбачені умовами договорів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 910/16706/17 позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз на користь ПрАТ Укргазбуд 49982887,90грн, з яких: 15553675,57 гривень основний борг за Договором підряду № 749, 1401109,19 гривень - 3 % річних; 14114804,13 гривень інфляційних втрат; 9468143,20 гривень основний борг за Договором підряду № 1308, 852911,09 гривень - 3% річних, 8592244,72 гривень інфляційних втрат.

Зі змісту судових рішень по зазначеній справі вбачається, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач (ПрАТ Укргазбуд ) посилався на те, що за Договорами підряду № 749 та № 1308 ним були виконанні роботи на загальну суму 87304905,51 гривень (за Договором підряду № 749 на суму 73625480,31 гривень та за Договором підряду № 1308 на суму 13679425,20 гривень). Факт виконання робіт на вказану суму підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат/, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідач (ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз ) за виконані роботи розрахувався частково в розмірі 6228386,74 гривень, а саме: за Договором підряду № 749 на суму 58071804,74 гривень, та за Договором підряду № 1308 на суму 4211282,00 гривень, що підтверджується виписками по рахункам ПрАТ Укргазбуд .

Заперечення ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз проти позову в межах зазначеної справи ґрунтувалися на обставинах нереальності господарських операцій зафіксованих відповідними актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, пропуску позивачем строку позовної давності, наявності форс-мажорних обставин, що виключало відповідальність відповідача, прострочення та неповне виконання робіт підрядником (ПрАТ Укргазбуд ) на відсутності всіх документів, передбачених умовами договору, обставинах встановлених в межах адміністративної справи № 826/6911/14 стосовно ознак фіктивності ТОВ Промімекс-Техно .

Також судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2788/18 за позовом ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз до ПАТ Укргазбуд про визнання недійсними Договорів підряду № 749 та № 1308 та рішенням від 03.04.2019, яке набрало законної сили, у задоволені позову відмовлено. В обґрунтування заявлених вимог в межах цієї справи позивач посилався на те, що при укладенні спірних договорів порушено приписи п. 4 ч. 5 ст. 40, ч. 3 ст. 39 Закону України Про здійснення державних закупівель та публічний порядок, а отже вони є нікчемними згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Зі змісту судових рішень по зазначеній справі судом вбачається, що позивач (ПАТ ДАТ Чорноморнафтогаз ) посилався на те, що адміністративним судом по справі № 826/6911/14 було встановлено факт укладення між ПрАТ Укргазбуд та ТОВ Промімекс-Техно договору субпідряду на виконання будівельних робіт за Договорами підряду № 749 та за № 1308, та встановлено факт фіктивності ТОВ Промімекс-Техно ; технічне завдання за договором № 749 повністю повторює технічне завдання за договором підряду від 07.07.2012 з укладання підводного трубопроводу від БК-1 Одеського ГР до МСП-4 Голіцинського ГКР довжиною 76,0 км з трубоукладальної баржі, що укладений між позивачем, як замовником, та Компанією FLAXGLADE LIMITED , як підрядником та станом на 05.09.2012 роботи за спірними договорами були завершені іншою підрядною організацією, а саме компанією FLAXGLADE LIMITED ; відсутні докази належного виконання (реальності) робіт за спірними правочинами як відповідачем, так і ТОВ Промімекс-Техно .

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2076/19 за позовом АТ ДАТ Чорноморнафтогаз до ПрАТ Укргазбуд про визнання недійсною, з моменту укладення, Додаткову угоду від 29.12.2012 №1/1480 до Договору підряду № 749, у задоволенні якого, рішенням від 16.06.2020, яке набрало законної сили, відмовлено. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що Додаткова угода від 29.12.2012 № 1/1480, є недійсною внаслідок її вчинення з порушенням вимог ч. 5 ст. 40 Закону України Про здійснення державних закупівель та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України.

Зі змісту судових рішень по цій справі вбачається, що позивач (АТ ДАТ Чорноморнафтогаз ) посилався на відсутність доказів існування несприятливих погодних умов (стихійного лиха) та затримки фінансування, оскільки позивач всі платежі здійснював на підставі виставлених рахунків; ПрАТ Укргазбуд без погодження та/або повідомлення позивача було залучено субпідрядну організацію - ТОВ Промімекс-Техно з передачею всього обсягу будівельних робіт та податкових зобов`язань, проте, у ТОВ Промімекс-Техно , як субпідрядника, відсутнє не тільки документальне підтвердження настання у грудні 2012 року обставин непереборної сили (форс-мажору) через несприятливі погодні умови, а навіть будь-які первинні документи, що підтверджують факт виконання будівельних робіт; в довідках про вартість виконаних робіт не визначено витрат на вартість плавзасобів, витрат морського регістру судноплавства, а тому договірні зобов`язання за Договором підряду № 749 у частині транспортування плітей трубопроводу, у порядку визначеному Регістром судноплавства України, взагалі не виконані відповідачем та третьою особою на момент вчинення оспорюваного правочину; завершення будівництвом об`єкту Облаштування Одеського і Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря. Пусковий комплекс 20 листопада 2012 року свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для укладання Додаткової угоди від 29.12.2012 № 1/1480 про продовження договірних зобов`язань; розбіжності між задекларованими (нереальними) результатами виконання Договору підряду № 749 за вартісним показником та показником у матеріальному вимірі свідчить про те, що правочин від 29.12.2012 № 1/1480 про зміну істотної умови договору державної закупівлі не відповідає вимогам розумності та справедливості; виконавча документація має розбіжності у вартісному вимірі на суму 20970867,69 гривень, у матеріальному вимірі продукції довгомірні 800 м пліті трубопроводу із труб 426 х 16мм на 0,858 км, у матеріальному вимірі продукції двотрубні секції із труб 426 х 16 мм (складові для виготовлення довгомірних 800 м плітей трубопроводу із труб 426 х 16мм) на 14,623 км.

В межах розглядуваної справи позивач, звернувся до суду із позовом та просив визнати удаваними договори підряду № 749 від 11.07.2012 та № 1308 від 29.11.2012, застосувавши до них положення, що регулюють правовідносини за договорами безпроцентної позики на умовах безстрокового користування коштами та визнати такі договори позики недійсними з моменту укладення.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує посиланням на те, що комплексний аналіз Технічного завдання (калькуляцій) до Договору підряду № 749, актів 1, 2, 3 від 01.10.2012 свідчить про нереальність відповідних господарських операцій, оскільки кількісні показники кінцевої продукції та складових цієї ж продукції мають істотні розбіжності; відповідачем не виконувалися відповідні будівельні роботи за Договором підряду № 749 взагалі, оскільки всі роботи виконувалися ТОВ Промімекс-Техно , як субпідрядником, та як встановлено судовими рішеннями у адміністративній справі № 826/6911/14 у нього відсутні первинні документи бухгалтерського обліку, що документують господарські операції за договором субпідряду та яке має ознаки фіктивності (відсутність за місцезнаходженням, відсутність персоналу, відсутність власних та орендованих основних засобів, отримання ліцензії за фіктивними документами); зміст Договору підряду № 749 та додаткової угоди № 1 від 29.12.2012 не відповідає змісту господарських операцій між позивачем та відповідачем, що відображені в актах та довідках; існують розбіжності у вартісному та матеріальному вимірі між Договорами підряду №749 та №1308 та виконавчою документацією (КБ-2В, КБ-3); відповідач та залучений ним субпідрядник - ТОВ Промімекс-Техно не виконували роботи, що було визначено предметом зазначених договорів підряду, роботи фактично виконувалися іншою підрядною організацією, а саме компанією FLAXGLADE LIMITED в межах окремої правової підстави - договору підряду, укладеного позивачем із цією компанією 07.07.2012; згідно офіційно оприлюдненої інформації будівництво ділянки підводного газопроводу довжиною 76 кілометрів завершено в повному обсязі 20.11.2012, в той час, як документальне оформлення господарських операцій за Договорами підряду №749 та №1308 здійснювалося до лютого 2013; спірні договори є значними правочинами, рішення про погодження вчинення яких не приймались; відповідачем навмисно та безпідставно знищено первинні документи, що підтверджують факт виконання господарських операцій.

Оскільки вчинені сторонами Договори підряду № 749 та № 1308 сторонами, що їх уклали фактично не виконувалися, позивач вважає, що сплачені ним за цими договорами грошові кошти є свідченням того, що фактично між сторонами було укладено договори позики, які укладені всупереч вимог закону, а тому Договори підряду № 749 та № 1308 мають бути визнані удаваними, такими що приховують договори позики, що фактично укладені сторонами, що в свою чергу мають бути визнані судом недійсними в порядку, передбаченому ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як такі, що не відповідають вимогам ч. 1 ст. 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності .

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами з огляду на повторне звернення до суду із вимогами про визнання недійсними Договорів підряду № 749 та № 1308, щодо яких судом вже було відмовлено у задоволенні позову по справі № 911/2788/18; позивачем не доведено відсутність у осіб які підписали спірні договори повноважень на укладання значного правочину; обставини щодо виконання тих самих робіт компанією FLAXGLADE LIMITED не відповідають дійсності, оскільки у цієї компанії були закуплені роботи з укладання трубопроводу, а у відповідача - роботи зі зварювання плітей трубопроводу; числові показники обсягів виконання робіт відповідають один одному та не містять суперечностей; обставини часткового виконання робіт чи порушення строків їх виконання не свідчать про відсутність заборгованості або недійсність угод; реальність оспорюваних договорів підтверджена первинними документами про їх виконання; судами у справах № 910/16706/17, 911/2788/18 та 911/2076/19 вже встановлені обставини, що спростовують твердження позивача; позивачем пропущено строк позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Необхідними та обов`язковими умовами визнання недійсним правочину є настання одночасно двох юридичних фактів: наявність обставин, із якими закон пов`язує настання юридичного наслідку у вигляді недійсності правочину, а також порушення прав чи інтересів позивачів.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечувалося спірні Договори підряду № 749 та № 1308 укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Заявляючи позов про визнання недійсним спірного договору на позивача покладається обов`язок щодо доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Так, позивач стверджує, що Договори підряду № 749 та № 1308 є удаваними, укладено сторонами, з метою приховання іншого правочину, який насправді вчинили сторони, а саме договори безпроцентної позики на умовах безстрокового користування коштами, які просить визнати недійсними.

Згідно із ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 925/1199/18.

Таким чином, для висновків суду про удаваність правочину, позивачем має бути доведено, що укладений договір дійсно направлений на приховування іншого правочину, який сторони фактично вчинили. Позивач має зазначити який саме правочин сторонами вчинено, а також зазначити відповідне обґрунтування невідповідності вимогам законодавства фактично вчиненого сторонами правочину.

Отже, кінцевою метою позивача у такому спорі є не тільки чи не стільки зазначення про удаваність укладеного правочину, скільки доведення перед судом справжнього волевиявлення сторін, мети вчинення фактичного правочину та невідповідності такого правочину вимогам законодавства.

У ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки визнання правочину удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.ст. 1046-1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

На думку суду, позивачем не доведено, а судом не встановлено, в якій частині, за якими ознаками спірні Договори підряду № 749 та № 1308 можна віднести до договорів позики.

За своїм змістом, зазначені договори повністю відповідають ознакам саме договорів підряду та застосування до них положень законодавства, що регулюють правовідносини, що виникають з приводу позики, судом не вбачається можливим та підставним.

Судом вбачається бажання позивача підлаштувати обставини, що об`єктивно існують і сторонами не заперечуються - проведення часткової оплати виконаних робіт в межах зазначених договорів підряду, як підтвердження вчинення сторонами, в цій частині, договору позики. Тобто позивач вважає, що невизнання ним факту виконання відповідачем робіт в межах договорів підряду є достатньою підставою для визнання таких договорів підряду удаваними та визнання того, що сторони насправді вчинили договір позики.

Втім суд вважає, що за розглядуваних правовідносин, наявних матеріалів справи, наданих суду доказів, сутності правовідносин та історії взаємовідносин сторін, зокрема низка судових спорів, що вже розглянута між сторонами, а рішення по яким набули статусу остаточних, така оцінка позивачем правовідносин, що виникла у нього із відповідачем є невиправдано вільною, суперечливою та безпідставною.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений принципом диспозитивності судового процесу, дотримуючись якого суд має розглянути позов в межах позовних вимог, сформульованих позивачем, наданих суду доказів, застосовуючи інструменти надані суду Господарським процесуальним кодексом України встановити, чи є право позивача порушеним та чи відповідає обраний ним спосіб захисту порушеного права сутності такого порушення.

З матеріалів справи вбачається, що висновки позивача про удаваність Договорів підряду №749 та №1308 ґрунтуються на цілій низці невідповідностей, суперечливостей, спірності, сумнівності виконання відповідачем робіт за зазначеними договорами підряду. Так, позивач посилається на невідповідність продукції, використаної відповідачем для виконання робіт вимогам ГОСТУ 10704-91, розбіжності у виконавській документації, відсутність виконавської документації у субпідрядника, фіктивність субпідрядника (через відсутність платежів до пенсійного фонду, відсутність нарахування заробітної плати навіть керівнику), відсутність у підрядника проектної документації, відсутність документів з Регістра судноплавства України про транспортування плітей тощо.

Втім перевірка судом зазначених обставин в межах справи про визнання договорів удаваними не є можливою, адже такі аргументи позивача не свідчать про те, що між сторонами насправді укладено договори позики, а отже такі обставини не входять до предмету дослідження в межах цієї справи.

Наведені позивачем аргументи мають перевірятися та досліджуватися в межах справи, що безпосередньо стосується питань підставності вимог про стягнення з позивача вартості виконаних робіт, можливо в межах справи про визнання недійсними Договорів підряду №749 та №1308 з мотивів, що є відмінними від мотивів їх удаваності чи у межах відповідних кримінальних проваджень.

Адже саме у таких справах була б цілком виправданою перевірка того, чи було укладено договори із дотриманням вимог законодавства, зокрема щодо порядку укладення значних правочинів чи фактично виконувалися зазначені договори, чи дійсно роботи виконано відповідачем чи його субпідрядником у розмірі, що відповідає умовам договору, чи не є зафіксовані у первинних документах господарські операції фіктивними та т.і.

В межах же справи про визнання договорів удаваними та визнання недійсними договорів, що сторони насправді вчинили суд має, перш за все, встановити, що уклавши договори підряду, насправді сторони вчинили інший правочин, в нашому випадку - договори позики.

І такі висновки не можуть ґрунтуватися на суперечливості та сумнівності тієї чи іншої господарської операції проведеної в межах договору підряду, про що зазначає позивач, а має ґрунтуватися на доведеності факту волевиявлення сторін, на момент вчинення відповідного правочину, приховати сутність тих правовідносин, що дійсно склалися між сторонами, придавши фактично укладеному договору форму та зміст іншого договору, настання правових наслідків за яким сторони не бажали.

Судом також враховано, що позивач системно заперечує проти права відповідача на отримання від позивача плати за виконану роботу за договорами підряду. Такі заперечення перевірялися, зокрема в межах справи № 910/16706/17 щодо стягнення заборгованості та опосередковано в межах справи 911/2788/18 щодо визнання недійсними договорів підряду.

Здебільшого, аргументи, на які посилався позивач в межах цієї справи вже були предметом дослідження в межах зазначених справ та отримали відповідної оцінки судовими інстанціями.

Повторна перевірка зазначених аргументів в межах цієї справи чи дослідження нових, відмінних аргументів позивача не є можливою з огляду на особливе коло обставин, що має досліджуватися та перевірятися у справі за позовом про визнання договорів удаваними.

Відповідно до ст. 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене вище спростовує доводи позивача про те, що уклавши спірні договори їх сторони мали на меті приховати відносини позики, оскільки аналіз умов спірних договорів свідчить про укладення сторонами саме договорів підряду, що відповідають загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 6 Цивільного кодексу України, а також свідчить про відсутність в них умов, притаманних правовідносинам позики.

З огляду на викладене вище, суд вважає невиправданим викладення мотивів відхилення кожного з аргументів позивача, адже повторюючись, суд зазначає, що більшості таких аргументів вже була надана оцінка судами в межах справ №№ 910/16706/17 та 911/2788/18 і повторне дослідження зазначених аргументів для цілей всебічного, повного та об`єктивного розгляду цієї справи не вимагається.

Встановивши, що оспорювані договори підряду не містять ознак договору позики та не є удаваними, суд вважає дослідження та перевірку аргументів позивача, зокрема про наявність ознак фіктивності в діяльності ТОВ Промімекс-Техно , про дублювання робіт, про виконання яких стверджує відповідач, та які в той же період виконувалися іншою підрядною організацією, про порушення порядку знищення відповідачем первинної документації, про недоліки та невідповідності наявних актів приймання-передачі виконаних робіт з огляду на виявлені суперечливості щодо об`єму таких робіт, про невідповідність діаметру труб про використання яких зазначено відповідачем у первинних документах, вимогам відповідного ГОСТУ та т.і. непотрібним, адже на висновки суду щодо удаваності договорів підряду такі аргументи вплинути не можуть, та дослідження зазначених обставин до предмету доказування в межах розглядуваної справи не входять.

З тих же мотивів суд відхиляє посилання позивача на необхідність врахування висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладено в постанові від 06.06.2018 у справі № 911/615/15 щодо застосування норм права, визначених ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Адже в межах зазначеної справи предметом розгляду були вимоги про стягнення вартості виконаних робіт та суд цілком погоджується, що саме в межах справи такої категорії (про стягнення вартості виконаних робіт за договором підряду) врахування таких висновків було б доцільним та необхідним.

Саме в межах справи про стягнення вартості виконаних робіт суд мав би перевіряти дійсність проведених господарських операцій, відповідність змісту первинних документів фактичному об`єму виконаних робіт, ймовірну фіктивність виконавця робіт з огляду на відсутність у його штаті необхідного персоналу та засобів, завдяки яким такі роботи взагалі могли виконуватися та інші обставини, від встановлення яких залежали б висновки суду про підставність чи безпідставність вимог про стягнення вартості виконаних робіт.

Обставини ж, що входять до предмету доказування у розглядуваній справі є значною мірою відмінними від обставин у справі про стягнення вартості виконаних робіт. І хоча в обох випадках первісною правовою підставою для виникнення відповідних правовідносин слугували договори підряду, в межах розглядуваної справи позивач посилається на приховування такими договорами дійсного договору, договору, які сторони прагнули та вчинили, а саме договору позики. Та як вже зазначалося, питання сумнівності факту виконання відповідачем робіт за Договорами підряду № 749 та № 1308 не може трактуватися як доказ вчинення сторонами договору позики, адже волевиявлення на це у сторін судом в перебігу розгляду справи не встановлено.

Таким чином, недоведеність укладання позивачем та відповідачем Договорів підряду № 749 та № 1308 з метою приховати інші правочини, які сторони насправді вчинили, зокрема договори позики, виключає можливість задоволення позовних вимог, що зумовлює висновки суду про відмову задоволенні позову.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову питання про застосування наслідків пропуску строків позовної давності судом не розглядалося.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову акціонерного товариства Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2020.

Суддя Р.М. Колесник