Рішення

від 23.12.2020 по справі 914/1242/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 справа № 914/1242/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за первісним позовом: Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові, м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом: Львівського комунального підприємства Львівелектротранс , м. Львів

про визнання договору оренди продовженим

та за зустрічним позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача за зустрічним позовом: Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові, м. Львів

про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Заремба О.О. - адвокат, Раданович Г.М. - адвокат, Васюта В. О. - керівник;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Тістик М.В. - представник;

від третьої особи: не з`явився

Обставини розгляду справи.

21.08.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові, м. Львів до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів про визнання договору оренди продовженим.

Ухвалою суду від 01.06.2020 позовну заяву було залишено без руху.

22.06.2020 через канцелярію суду від Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. №20189/20 від 22.06.2020).

Ухвалою від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2018.

08.07.2020 через канцелярію суду від Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №21426/20 від 08.07.2020).

08.07.2020 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало зустрічний позов до Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Ухвалою суду від 10.07.2020 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання призначено на 17.08.2020.

13.08.2020 через канцелярію суду від Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №24262/20 від 13.08.2020).

В підготовчому засідання 17.08.2020 було оголошено перерву до 03.09.2020.

31.08.2020 через канцелярію суду від Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №25445/20 від 31.08.2020).

Ухвалою від 03.09.2020 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Львівське комунальне підприємство Львівелектротранс , відклав підготовче засідання на 21.09.2020.

16.09.2020 через канцелярію суду від Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №27021/20 від 16.09.2020).

21.09.2020 через канцелярію суду від Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові надійшла відповідь на відзив (вх. №27290/20 від 21.09.2020).

Ухвалою суду від 21.09.2020 строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 19.10.2020.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 19.10.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.11.2020.

Ухвалою від 05.11.2020 суд відклав судове засідання на 30.11.2020.

В судовому засіданні 30.11.2020 було оголошено перерву до 17.12.2020.

Ухвалою від 17.12.2020 суд відклав судове засідання на 23.12.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що 05.05.2017 між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом було укладено договір оренди нерухомого майна №З-10617-17, за яким позивач за первісним позовом прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, яке розташоване за адресою м. Львів, вул. Повітряна, 88А, загальною площею 65,1 кв.м. Згідно договору оренди термін його дії визначений сторонами з 05.05.2017 до 04.05.2020. Листом від 20.02.2020 орендодавець повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору 04.05.2020 та рекомендував йому подати заяву про продовження дії договору у строк до 04.03.2020. 03.03.2020 позивач за первісним позовом подав заяву разом з необхідними документами для продовження договору оренди. Листом від 06.04.2020 орендодавець повідомив орендаря про те, що договір оренди продовжуватись не буде. Листом від 05.05.2020 позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та зобов`язав останнього протягом 15 днів повернути орендоване майно балансоутримувачу. Як зазначив позивач, в силу положень ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших, на рівних умовах на укладення договору оренди на новий термін. У зв`язку з наведеним, позивач за первісним позовом просив суд визнати договір оренди №З-10617-17 від 05.05.2017 продовженим на строк, передбачений законом (5 років), тобто до 04.05.2025.

В судових засіданнях представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що нормою закону, на яку позивач за зустрічним позовом посилається як на підставу позовних вимог за первісним позовом, передбачено переважне право орендаря на укладення договору на новий термін. Водночас, позивач за первісним позовом просить суд визнати договір оренди продовженим на певний строк. Проте, відповідно до норм закону продовження договору оренди відбувається тоді, коли протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не звернулась із заявою про припинення або зміну умов договору оренди. Відповідач за первісним позовом надіслав позивачу за первісним позовом повідомлення про припинення договірних відносин. Таким чином, договір оренди №З-10617-17 від 05.05.2017 було припинено у зв`язку із закінченням терміну його дії 04.05.2020, продовження цього договору не відбулось, про що належним чином і був повідомлений позивач. В той же час, переважне право позивача за первісним позовом на оренду приміщення, в разі наявності у орендодавця в подальшому наміру передавати зазначене майно в оренду, може бути реалізовано ним, шляхом участі у призначеному відповідачем за первісним позовом конкурсі і тільки у тому випадку, якщо інші учасники конкурсу запропонують такі самі, як і він, умови, на яких вони бажають отримати це майно в оренду. Оскільки відповідач за первісним позовом має намір використовувати нежитлове приміщення для своїх потреб, вказана обставина позбавляє можливості позивача за первісним позовом скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий термін. З огляду на викладене, в задоволенні вимог за первісним позовом слід відмовити.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом зазначив, що оскільки термін дії договору оренди №З-10617-17 від 05.05.2017 визначений сторонами з 05.05.2017 до 04.05.2020, позивач за зустрічним позовом листом від 05.05.2020 повідомив відповідача за зустрічним позовом про припинення договору оренди у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди та зобов`язав останнього протягом 15 днів повернути орендоване майно балансоутримувачу. У зв`язку з неповерненням відповідачем за зустрічним позовом орендованого майна, позивач за зустрічним позовом просив виселити відповідача за зустрічним позовом із займаних нежитлових приміщень загальною площею 65,1 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Повітряна, 88А.

В судових засіданнях представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав, що наведені у первісному позові.

В судових засіданнях представник третьої особи зустрічний позов підтримав, просив задовольнити, в задоволенні первісного позову просив відмовити.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

05.05.2017 між Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець) і Релігійною громадою Берегиня-1 Рідної української національної віри (Рунвіри) у м. Львові, правонаступником якої є Релігійна громада об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №З-10617-17.

За цим договором орендодавець (відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) на підставі наказу управління комунальної власності від 20.04.2017 №134-О/І передає, а орендар (позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП Львівелектротранс , а саме: приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 88-А загальною площею 65,1 кв.м.

Згідно п. 2.1. договору об`єкт оренди орендар буде використовувати для богослужінь, релігійних обрядів, церемоній.

На виконання договору, орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в строкове, платне користування вказане в розділі 1 договору майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 10.05.2017.

27.11.2019 сторони уклали договір про внесення змін до договору від 05.05.2017, яким виклали у новій редакції преамбулу договору та розділ 15 договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що термін його дії встановлюється з 05.05.2017 до 04.05.2020 включно.

Згідно п. 4.5. договору орендар, який належно виконує свої обов`язки за цим договором , після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 4.7. договору).

Згідно з п. 13.1. договору після закінчення терміну дії цього договору, його переоформлення буде здійснюватись у порядку, передбаченому ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Листом за вих. №2302-вих-12939 від 20.02.2020 орендодавець повідомив орендаря про закінчення терміну дії договору 04.05.2020 та рекомендував йому подати заяву про продовження дії договору у строк до 04.03.2020.

03.03.2020 орендарем через ЦНАП м. Львова подано заяву разом з необхідними документами для продовження договору оренди, яку зареєстровано за №2-16362/АП-2302 від 03.03.2020.

Листом за вих. №031558 від 31.03.2020 Львівське комунальне підприємство Львівелектротранс звернулося до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у якому зазначило, що бажає використовувати приміщення за адресою: м. Львів, вул. Повітряна, 88-А загальною площею 65,1 кв.м, яке перебуває на його балансі, для власних потреб для розміщення лабораторії СЕГ, а тому просило не переукладати з орендарем договір оренди.

Листом за вих. №2302-вих-27842 від 06.04.2020 орендодавець повідомив орендаря про те, що договір оренди №З-10617-17 від 05.05.2017 продовжуватися не буде.

Листом за вих. №2302-вих-29054 від 09.04.2020 орендодавець повідомив орендаря про неможливість позитивного вирішення питання щодо продовження договору оренди та повернув поданий ним пакет документів.

08.05.2020 орендодавець надіслав орендарю повідомлення за вих. №2302-вих-33595 від 05.05.2020, у якому повідомив про припинення дії договору та про обов`язок повернути майно балансоутримувача згідно акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 9.1. договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Пунктом 9.2. договору встановлено, що сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Згідно п. 9.3 договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його доручення балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї з подій, вказаних у п. 9.1 цього договору.

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акту здачі-приймання (п. 9.5. договору).

Позивач за первісним позовом з посиланням на ч. 3 ст. 17 Закону України Закону України Про оренду державного та комунального майна звернувся до суду із позовом, у якому просив суд визнати договір оренди №З-10617-17 від 05.05.2017 продовженим на строк, передбачений законом (5 років), тобто до 04.05.2025.

У зв`язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом не повернув позивачу за зустрічним позовом орендовано майно, продовжує ним користуватися, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом про виселення відповідача за зустрічним позовом із займаних нежитлових приміщень загальною площею 65,1 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Повітряна, 88А.

Розглянувши первісний позов, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 ЦК України).

Правовідносини, пов`язані з орендою об`єктів комунальної власності регулюються ЦК України, ГК України та Законом України Про оренду державного та комунального майна .

У відповідності до п. 2 Перехідних положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020.

Також п. 5 Перехідних положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 визнано таким, що втратив чинність, Закон України Про оренду державного та комунального майна (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Таким чином, до правовідносин сторін слід застосовувати Закон України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 (далі - Закон).

Орендою, згідно ч. 1 ст. 2 Закону, є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Так, ч. 1 ст. 10 Закону визначено істотні умови договору оренди, серед яких є термін, на який укладається договір оренди.

Частиною 1, 2 ст. 17 Закону унормовано, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом встановлено, що оскільки відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом листом за вих. №2302-вих-33595 від 05.05.2020 про припинення договірних відносин, то укладений між сторонами договір оренди припинився 04.05.2020 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Таким чином, з наведеного вбачається, що передумовою для реалізації переважного права законодавство визначає рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду. Тобто, переважне право позивача за первісним позовом на оренду приміщення, в разі наявності у орендодавця в подальшому наміру передавати зазначене майно в оренду, може бути реалізовано ним, шляхом участі у призначеному відповідачем за первісним позовом конкурсі і тільки у тому випадку, якщо інші учасники конкурсу запропонують такі самі, як і він, умови, на яких вони бажають отримати це майно в оренду. Юридичною сутністю переважного права є укладення договору на новий строк з встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. У випадку недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що серед підстав відмови відповідача за первісним позовом у продовженні дії договору є необхідність використання наданих ним в оренду приміщень для потреб ЛКП Львівелектротранс , на балансі якого вони перебувають. На підтвердження відповідачем долучено лист ЛКП Львівелектротранс за вих. №031558 від 31.03.2020. Вказане підтверджує, що відповідач за первісним позовом має намір використовувати нежитлове приміщення для своїх потреб.

Відтак, використання приміщення для власних потреб без передачі його в оренду позбавляє можливості позивача за первісним позовом скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий термін.

Судом відхиляються доводи представника позивача за первісним позовом, що відповідачем за первісним позовом несвоєчасно (менше ніж за три місяці) було повідомлено його про бажання використовувати приміщення для власних потреб, оскільки вирішальне значення має не строк такого повідомлення, а сам факт використання приміщення для власних потреб, адже в такому випадку орендодавець не передає майно в оренду (виставляє його на конкурс), а тому не наступає передумови для реалізації переважного права.

Слід також зазначити, що позивач за первісним позовом помилково ототожнює правовий інститут пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульований положеннями ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Про оренду державного та комунального майна , який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 ЦК України та частина 3 статті 17 зазначеного Закону), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.

Вказані правові інститути є взаємовиключними, оскільки реалізація орендарем переважного права можлива тільки у разі припинення дії попереднього договору оренди, а суть такої реалізації зводиться до надання добросовісному орендарю переваги перед іншими особами за рівних запропонованих орендодавцю умов договору оренди.

Так, позивач за первісним позовом, стверджуючи про порушення переважного права на укладення договору, натомість заявляє позовну вимогу про визнання договору продовженим на тих самих умовах, тобто просить суд вирішити спір щодо автоматичного продовження дії попереднього договору оренди.

Натомість судом встановлено, що договір оренди №З-10617-17 від 05.05.2017 припинив свою дію 04.05.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено та своєчасним запереченням орендодавця проти продовження дії договору, що означає втрату орендарем права на автоматичну пролонгацію договору.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що відображено у постанові від 16.09.2020 у справі № 904/5126/19.

Розглянувши зустрічний позов, суд вважає зустрічні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За приписами пункту 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як зазначалося вище, листом за вих. №2302-вих-33595 від 05.05.2020 позивач за зустрічним позовом повідомив відповідача за зустрічним позовом про припинення договору оренди №З-10617-17 від 05.05.2017 у зв`язку із закінченням терміну його дії та зобов`язав відповідача протягом 15 днів повернути орендоване майно балансоутримувачу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем за зустрічним позовом, об`єкт оренди знаходиться в користуванні останнього та орендодавцеві за актом приймання-передачі не повернутий.

Стаття 291 ГК України вказує, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться також у ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Пунктом 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірного зобов`язання, передбаченого п. 9.3 договору оренди №З-10617-17 від 05.05.2017, щодо своєчасного повернення об`єкта оренди в разі припинення договору оренди, що в свою чергу є підставою для примусового виселення відповідача із займаних приміщень, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень загальною площею 65,1 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Повітряна, 88А є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача за первісним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача за первісним позовом.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини відповідача за зустрічним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Судові витрати за первісним залишити за позивачем за первісним позовом.

3. Зустрічний позов задовольнити.

4. Зобов`язати Релігійну громаду об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові (м. Львів, вул. Наукова, буд. 54, кв. 52, ідентифікаційний код 38558040) звільнити та повернути шляхом виселення Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) нежитлові приміщення загальною площею 65,1 кв.м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Повітряна, 88А.

5. Стягнути з Релігійної громади об`єднання синів і дочок України Рідної Української національної віри Станиця Берегиня-1 у м. Львові, м. Львів, вул. Наукова, буд. 54, кв. 52 (ідентифікаційний код 38558040) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, пл. Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) 2 102,00 судового збору.

6. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 23.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.12.2020.

Суддя А.Б. Мазовіта