Рішення

від 30.12.2020 по справі 640/24244/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2020 року м. Київ № 640/24244/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна компанія С8 Нетворк

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю С8 Нетворк (далі по тексту - позивач), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Пирогова, будинок 6а) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14 травня 2020 року №00004960502.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом зроблено безпідставні висновки щодо безпідставного формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ Стандарт Вінер , що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що безпідставність доводів, які викладені позивачем у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектна компанія С8 Нетворк (код ЄДРПОУ 37079893) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Стандарт Вінер за вересень 2018 року. За результатом перевірки складено акт від 24 березня 2020 року № 226/26-15-02-05/37079893 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2018 року на суму 88 667,00грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо завищення зобов`язання з податку на додану вартість на суму 88 667,00 грн обґрунтовано безпідставність формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ Стандарт Вінер в силу відсутності у зазначеного суб`єкта господарювання реальної можливості виконати свої зобов`язання за правочином укладеним з позивачем.

На підставі висновків викладених в акті перевірки Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві 14 травня 2020 року винесено податкове повідомлення-рішення №00004960502, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 108334,00грн, в тому числі 86 667,00 грн за основним платежем та 21667,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити про реальність настання реальних наслідків за таким правочином.

Як вбачається з матерів справи, між позивачем та ТОВ Стандарт Вінер 01.08.2018 року укладено договір № П-01/08/2018 про надання послуг, відповідно до умов якого ТОВ Стандарт Вінер зобов`язувалось надати позивачу послуги з проведення рекламних компаній позивача та/або клієнтів позивач, розміщення рекламних матерів в мережі Інтернет і збору статистичних даних за час показу реклами в мережі Інтернет.

Відповідно до пункту 1.2 договору рекламні матеріали та заявки (медіа-план), що відповідають технічним вимогам у Додатку до договору, є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2 договору встановлено, що для замовлення проведення рекламної кампанії замовник передає/направляє ТОВ Стандарт Вінер заявку на розміщення рекламних матеріалів, в якій обов`язково повинні бути наведені бажані строки рекламної кампанії, а також надає виконавцю рекламний матеріал, який повинен відповідати технічним вимогам, загальноприйнятим моральним нормам та вимогам законодавства України.

Вказані матеріали надаються замовником в день підписання договору, або не пізніше двох робочих днів до дати початку рекламної кампанії та є його невід`ємною частиною. В разі невідповідності рекламних матерів будь яким вимогам договору, такі повертаються замовнику для усунення такої невідповідності.

Відповідно до пункту 3 договору ТОВ Стандарт Вінер зобов`язувалось: розміщувати рекламні матеріали замовника та/або клієнтів замовника належним чином у обсягах і в строк/об`ємі, що узгоджені сторонами; протягом 10 календарних днів з дати закінчення рекламної кампанії та/або розміщення відповідних рекламних матеріалів, надати звіт про проведену рекламну кампанію, оригінали рахунку-фактури, акту наданих послуг по такій рекламній кампанії; адати компенсацію у випадку нерозміщення чи неналежного розміщення рекламних матеріалів.

Пунктом 4 договору встановлено, що вартість такого договору визначається як сумарна вартість фактично наданих послуг по розміщенню рекламних матеріалів, що підтверджується актами наданих послуг за весь період дії договору.

На виконання умов вказаного договору між позивачем та ТОВ Стандарт Вінер укладно додатки до такого договору, а саме :

- додаток № 1, яким погоджено заяву (медіа-план) на розміщення рекламних матеріалів у період серпень - вересень 2018 року;

- додаток № 2, яким затверджено зразок звіту про надання послуг та технічні вимоги до рекламних матеріалів;

- додаток № 3, яким погоджено макет рекламного матеріалу для проведення рекламної кампанії, умови розміщення рекламного матеріалу, строк розміщення, формат та ін..

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано:

- копію звіту із статистичними даними по рекламній кампанії;

- копію акта надання послуг від 25 вересня 2018 року на суму 520 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 86 666,67 грн;

- копію платіжного доручення № 358 від 27 вересня 2018 року та виписки з банківського рахунку, про перерахування коштів ТОВ Стандарт Вінер ;

- копію податкової накладеної від 25 вересня 2018 року № 48 на суму 520 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 86 666,67 грн.

З аналізу наданої позивачем первинної документації суд приходить до переконання, що така у повній відображає реальність настання реальних наслідків за таким правочином.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначати, що відповідно до змісту акту перевірки та доводів відповідача викладених у відзиві на позов, висновки податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків за вказаним правочином обґрунтовано існуванням порушеного кримінального провадження відносно гр. ОСОБА_1 №42018000000002085 від 23 серпня 2018 року за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ст. 364 КК України.

Так зокрема, згідно наданої до відзиву копії протоку допиту свідка гр. ОСОБА_1 , така жодного відношення до створення та господарської діяльності ТОВ Стандарт Вінер не мала, не укладала від імені товариства жодних договорів та не подавала звітності.

Поряд із цим, із наданих позивачем до матерів справи доказів, в підтвердження настання реальних наслідків за результатом господарських взаємовідносин з ТОВ Стандарт Вінер вбачається, що як договорів так і інша документація від імені ТОВ Стандарт Вінер підписані - директором ОСОБА_2 .

Відтак, надані податковим органом докази жодного відношення до взаємовідносин між позивачем та ТОВ Стандарт Вінер не мають.

Більш того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 29 березня 2017 року у справі №826/11082/14, первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14 березня 2017 року по справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У постанові від 27 березня 2018 року по справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17 та Верховним Судом України у постановах від 12 квітня 2016 року у справі №826/17617/13, від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14.

Відтак, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ Стандарт Вінер .

З огляду на викладені обставини та надані сторонами докази, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності та необґрунтованості податкового повідомлення - рішення від 14 травня 2020 року №00004960502, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно - проектна компанія С8 Нетворк до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2020 року №00004960502.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно - проектна компанія С8 Нетворк (01030, місто Київ, вулиця Пирогова, будинок 6а, код ЄДРПОУ 37079893) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник