Рішення

від 18.12.2020 по справі 570/3051/20

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/3051/20

Номер провадження 2/570/1071/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишева Х.В.

за участю секретаря судового засідання Гречки О.В.

учасники справи:

прокурор Ковальчук Л.В.

представник відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

06.05.2020 р. до Рівненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява Рівненської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст заяв по суті справи .

У позовній заяві прокурор просив:

-поновити строки давності;

-визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Голишів серії ЯИ № 617494 від 04.03.2010, виданий управлінням Держкомзему у Рівненському районі;

-скасувати запис про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Голишів Рівненського району, загальною вартістю 69780,00 грн., кадастровий номер 5624684900:10:000:0214 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 89324056246), вчинений 11.02.2017 приватним нотаріусом Павлюк Тетяною Сергіївною на підставі державного акту на право власності серії ЯИ № 617494 від 04.03.2010, виданого управлінням Держкомзему у Рівненському районі;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 13.02.1998 Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області на користь територіальної громади Зорянської сільської ради земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 5624684900:10:000:0214, в с. Голишів Рівненського району;

-стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 13.02.1998 Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області) на користь прокуратури Рівненської області (UA2282017203431300010000153712800), МФО 820172, ЗКПО 02910077, ДКСУ м. Київ, код класифікації - 2800) 6306 грн. судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019180000000074 від 28.11.2019 за ч. 1 ст. 366 КК України встановлено, що ОСОБА_3 , працюючи на посаді спеціаліста 1 категорії - землевпорядника Зорянської сільської ради Рівненського району, достовірно знаючи, що рішенням сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року ОСОБА_2 земельні ділянки у власність не передавались, у період з 01.02.2009 по 15.05.2009 (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) в приміщенні Зорянської сільської ради Рівненського району за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, шляхом підписання та посвідчення гербовою печаткою Зорянської сільської ради Рівненського району, склав та видав ОСОБА_2 завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: витяг з рішення сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року Про передачу земельних ділянок у власність , згідно якого останньому передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Голишів Рівненського району Рівненської області. Прокурор пояснив, що обвинувальний акт 29.05.2020 у вказаному кримінальному провадженні № 42019180000000074 від 28.11.2019 за ч. 1 ст. 366 КК України в порядку ст. 291 КК України скеровано для розгляду до Рівненського районного суду; ухвалою Рівненського районного суду від 16.06.2020 у справі № 570/2041/20 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Прокурор стверджує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 охоронюваним законом державним інтересам заподіяно шкоди у вигляді підриву авторитету органу місцевого самоврядування - Зорянської сільської ради, а ОСОБА_2 безпідставно набув право власності на земельну ділянку площею 0.15 га в с. Голишів Рівненського району Рівненської області.

Оскільки Зорянська сільська рада не приймала рішення про передачу відповідачу вищевказаної земельної ділянки, вартість якої станом на 01.01.2020 за нормативно-грошовою оцінкою становить 69780,00 грн., то набуття відповідачем права власності на зазначену земельну ділянку, на думку прокурора, є свідченням порушення майнових прав Зорянської сільської ради, вимог земельного законодавства.

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в с. Голишів серії ЯИ № 617494 від 04.03.2010 повинен бути визнаний судом недійсним, запис про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Голишів Рівненського району, загальною вартістю 69780,00 грн., кадастровий номер 5624684900:10:000:0214 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 89324056246), вчинений 11.02.2017 приватним нотаріусом Павлюк Тетяною Сергіївною на підставі державного акту на право власності серії ЯИ № 617494 від 04.03.2010, виданого управлінням Держкомзему у Рівненському районі, підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню із незаконного володіння відповідача.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Процесуальні дії у справі .

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 26 серпня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2020 р. о 10:00 год.

23.09.2020 р. у зв`язку з неявкою відповідача підготовче засідання відкладено на 12.10.2020 р. о 11:30 год.

12.10.2020 р. у зв`язку з неявкою представника відповідача підготовче засідання відкладено на 04.11.2020 р. о 11:30 год.

04.11.2020 р. за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 16.11.2020 р. о 09:30 год.

16.11.2020 р. за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 30.11.2020 р. о 09:30 год.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2020 р. о 11:00 год.

16.12.2020 р. представник позивача подав через канцелярію суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав повністю.

16.12.2020 р. судове засідання відкладено на 18.12.2020 р.

У судовому засіданні 18.12.2020 р. прокурор Ковальчук Л.В. позовні вимоги підтримала та просила задоволити позов повністю, представник відповідача ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом .

Рішенням Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17.12.2008 р. № 883 Про передачу земельних ділянок у власність передано у власність земельні ділянки, зокрема в с. Голишів 10 громадянам для ведення особистого селянського господарства та 5 громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку. У додатках до вказаного рішення, серед громадян, яким передавались земельні ділянки, прізвище відповідача ОСОБА_2 відсутнє.

Згідно витягу із рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 17.12.2008 р. № 883 Про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,15 га.

У заяві від 15 травня 2009 року ОСОБА_2 просив директора ППФ Рельєф Юнусова Ю.С. виготовити йому технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Голишів Зорянської сільської ради.

Згідно протоколу обстеження і погодження меж земельної ділянки, наданої у приватну власність від 22.05.2009 представником приватного підприємства фірми Рельєф в присутності представника Зорянської сільської ради А.Гуз, обстежено та погоджено межі земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області № 736 від 12.11.2009 р. встановлено, що технічна документація відповідає вимогам Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій , іншим нормативно-правовим актам і погоджується.

04.03.2010 управління Держкомзему у Рівненському районі видало відповідачу ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 617494 для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га в АДРЕСА_1 на підставі рішення Зорянської сільської ради від 17 грудня 2008 р. № 883.

Згідно інформаційної довідки № 212819254 від 17.06.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, розмір частки 1, належить земельна ділянка з кадастровим номером 5624684900:10:000:0214, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Голишів, дата державної реєстрації 11.02.2017.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.12.2019 за заявою ОСОБА_6 внесено відомості до ЄРДР про те, що невстановлена особа підробила офіційний документ - рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 883 від 17.12.2008, на підставі якого ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку в с. Голишів Рівненського району Рівненської області, яка межує із земельними ділянками суміжних землекористувачів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42019180000000074 від 28 листопада 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 , працюючи на посаді спеціаліста 1 категорії - землевпорядника Зорянської сільської ради Рівненського району, достовірно знаючи, що рішенням сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року ОСОБА_2 земельні ділянки у власність не передавались, у період з 01.02.2009 по 15.05.2009 (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) в приміщенні Зорянської сільської ради Рівненського району за адресою: АДРЕСА_2 , умисно, шляхом підписання та посвідчення гербовою печаткою Зорянської сільської ради Рівненського району, склав та видав ОСОБА_2 завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: витяг з рішення сесії Зорянської сільської ради № 883 від 17.12.2008 року Про передачу земельних ділянок у власність , згідно якого останньому передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Голишів Рівненського району Рівненської області.

Ухвалою Рівненського районного суду від 16 червня 2020 року у справі № 570/2041/20 звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Підставою для представництва Рівненською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Зорянської сільської ради, шляхом подання позову, є неправомірне вибуття з власності територіальної громади с. Зоря спірної земельної ділянки, що у свою чергу, на думку прокурора, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 ЗК України, відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі наявних у матеріалах справи доказах судом встановлено, що право власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 5624684900:10:000:0214, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Голишів, у розумінні ст. 125 Земельного кодексу України виникло 11.02.2017.

Натомість жодних доказів щодо протиправних дій відповідача під час набуття ним права власності на спірну земельну ділянку матеріали справи не містять, доказів причетності відповідача до обставин, встановлених ухвалою Рівненського районного суду від 16 червня 2020 року у справі № 570/2041/20, якою звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, прокурором не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на зазначене, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункти 50 - 52.4.) дійшла наступних висновків.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Враховуючи обставини даної справи та застосовуючи до них вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач на день подання позову володіє спірною земельною ділянкою понад три роки, а доказів протиправних дій відповідача під час набуття права власності на спірну земельну ділянку прокурором суду не надано, позбавлення відповідача права власності на дану земельну ділянку становитиме для нього надмірний тягар, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що прокурор не довів належними та достовірними доказами обґрунтованість позовних вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Щодо застосування позовної давності у спірних правовідносинах .

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 дійшла висновку, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Оскільки у даній справі суд дійшов висновку про відмову у позові у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог, підстави для застосування положень про позовну давність при вирішенні даного спору судом відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до ч. 1. ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Зорянської сільської радидо ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Рівненська місцева прокуратура, м. Рівне, вул. Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077.

Позивач: Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області, Рівненська область, Рівненський район, с. Зоря, площа Володимира Плютинського, 1, код ЄДРПОУ 04387220.

Відповідач: ОСОБА_2 ,

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 18 грудня 2020 року.

Суддя Гладишева Х.В.