Постанова

від 23.12.2020 по справі 813/1127/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/1127/16 пров. № А/857/9342/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

представника позивача Ахметової Г.В.

представника відповідача Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року (прийняте у м. Львові суддею Брильовським Р.М.; складене у повному обсязі 25 червня 2020 року) в справі № 813/1127/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар (далі - ТОВ Яблуневий дар , Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС) № 3-17 від 24.03.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство повному обсязі сплатило грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями рішеннями № 0001063901/18627 та № 0001073901/18630 від 23.12.2014, що підтверджено долученими до справи копіями платіжних доручень № 487 і № 488 від 22.05.2015. Проте, відповідач неправомірно зарахував частину сплачених коштів, що надійшли для погашення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), на електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ та виніс податкову вимогу. Вказує, що внаслідок повної сплати податку та штрафних санкцій, визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями, Городоцький районний суд 24.06.2015 прийняв рішення, яке слугувало Львівському апеляційному адміністративному суду підставою для винесення ухвали 29.02.2016, за результатами прийняття якої вказані податкові повідомлення-рішення вважались узгодженими. А податкове повідомлення рішення-рішення або податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення, а тому податкова вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 було задоволене клопотання представника відповідача та в порядку процесуального правонаступництва проведено заміну СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС на належного відповідача - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ТОВ Яблуневий дар , яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права; судом надано перевагу лише поясненням відповідача та не взято до уваги спростуванням останніх позивачем, як і не спростовано судом покликань позивача та не вказано, з яких підстав суд дійшов до наведених висновків. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач наголошував в суді, що умовою застосування частини четвертої статті 212 КК України був саме факт відшкодування (сплати) Товариство шкоди, завданої внаслідок несвоєчасної сплати податків. Тобто, мали місце реальне узгодження та сплата податкових зобов`язань, внаслідок чого перестав існувати предмет спору. Відтак, податковий орган повинен був вжити відповідних заходів для відображення факту погашення платником податків податкового боргу в травні 2015 року у відповідних базах даних, зокрема, і в інтегрованій картці платника податків. А податкове повідомлення рішення-рішення або податкова вимога, відповідно до приписів статті 60 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. Ця норма є імперативною і не передбачає будь-якої свободи дій з боку податкового органу - податкові повідомлення-рішення вже по самому факту самостійної сплати податкового боргу платником податків є відкликаними.

Суд першої інстанції взяв до уваги лише покликання відповідача на різноманітні норми ПК України та підзаконні нормативні акти, які ніби-то дають податковому органу право на віднесення сплачених позивачем сум до сум спочатку неузгоджених податкових зобов`язань (до 29.02.2016), тоді до сум переплати по ПДВ та нарахування пені і штрафів у зв`язку з несплатою податкового боргу. Судом, як і відповідачем, проігноровано приписи підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а також норми пункту 56.21 статті 56 ПК України, яка не передбачає можливих варіантів поведінки відповідача в ситуації, що склалася, і у зв`язку з колізією норм, які суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування його прав та обов`язків, останній повинен був прийняти рішення на користь платника податків.

Представник відповідача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що не погоджуючись із визначеними йому податковими зобов`язаннями, апелянт не врахував приписи підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України. Станом на 01 липня 2015 року загальна сума надміру сплаченого Товариством грошового зобов`язання із ПДВ складала 1 790 843,76 грн, яка у відповідності з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України погашена з одночасним збільшенням розрахункової суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Тобто, збільшивши розрахункову суму на електронному рахунку платника податків, держава фактично повернула позивачу попередньо сплачені ним до бюджету кошти, оскільки після вчинення податковою інспекцією таких дій право на розпорядження коштами перейшло до платника податків шляхом надання йому можливостей реєструвати податкові накладні в ЄРПН. Тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ Яблуневий дар і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 16.12.2014 службові особи відповідача провели позапланову виїзну перевірку ТОВ Яблуневий дар щодо взаємовідносин з ТОВ ОДС Груп та ТОВ Лазер ВВ за період з 01.06.2011 по 31.12.2011, за результатами якої 16.12.2014 склали акт № 538/25-06-39-01/32475074.

На підставі вказаного акта перевірки та відповідно до встановлених порушень відповідачем 23.12.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001063901/18627 та № 0001073901/18630.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2015 року в адміністративній справі № 813/8795/14 відмовив в задоволенні позову ТОВ Яблуневий дар до СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів про скасування вказаних податкових повідомлень рішень.

Одночасно, на підставі матеріалів перевірки слідче управління ФР МГУ ДФС ЦО з ОВП зареєструвало кримінальне провадження № 35015000000000103 від 28.05.2015 за частиною другою статті 212 КК України, в ході розслідування якого Товариство згідно платіжних доручень № 487 та № 488 від 22.05.2015 повністю сплатило суму, яка відповідала сумі податкових зобов`язань із ПДВ, податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковими повідомленнями рішеннями за №№ 0001063901/18627 та 0001073901/18630 від 23.12.2014.

Вказані платіжні доручення були підставою для прийняття 24.06.2015 Городоцьким районним судом Львівської області ухвали про звільнення посадової особи ТОВ Яблуневий дар від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 212 КК України та закриття кримінального провадження № 35015000000000103 від 28.05.2015.

В ухвалі від 29.02.2016, винесеній за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ Яблуневий дар на вищевказану постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 в адміністративній справі № 813/8795/14, Львівський апеляційний адміністративний суд вказав, що ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 24.06.2015, яка набрала законної сили, звільнено головного бухгалтера ТОВ Яблуневий дар від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 212 КК України, яка будучи службовою особою, в період вересень - грудень 2011 року умисно ухилялась від сплати податків, шляхом внесення в податкову звітність підприємства завідомо неправдивих відомостей, сформувала витрати з податку на прибуток на суму 1 256 131 грн та податковий кредит Товариства на суму 1 092 288,00 грн за рахунок виданих податкових накладних від імені ТОВ Лазер ВВ та ТОВ ОДС Групп .

За результатами апеляційного розгляду апеляційну скаргу Товариства було залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року в справі № 813/8795/14 - без змін.

Після завершення процедури судового оскарження визначених Товариству грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ, які не були сплачені платником податків у встановлені ПК України строки, відповідач виніс податкову вимогу № 3-17 від 24.03.2016.

Не погодившись із вказаною податковою вимогою СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС № 3-17 від 24.03.2016, ТОВ Яблуневий Дар оскаржило її до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 у цій справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позов було задоволено та визнано протиправною і скасовано податкову вимогу СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС № 3-17 від 24.03.2016.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 29.01.2020 задовольнив частково касаційну скаргу СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана постанова обґрунтована тим, що суди передчасно ототожнили суму коштів, які позивач сплатив в рахунок погашення податкових зобов`язань, та суми, які були визначені контролюючим органом за наслідками проведеної податкової перевірки вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, і можливу заборгованість позивача за податками та зборами чи іншим обов`язковим платежем, облік яких здійснювався контролюючим органом, що могла виникнути з часу оплати таких податкових зобов`язань (22.05.2015) до часу винесення відповідачем спірної у цій справі податкової вимоги (24.03.2016). Також поза увагою суду залишено доводи податкового органу про повернення в установленому ПК України порядку сум переплат на електронний рахунок шляхом автоматичного збільшення розрахункової суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН. Суд лише зазначив, що такі дії відповідача є помилковими, без наведення належного обґрунтування та мотивів.

Приймаючи рішення за результатами нового розгляду, суд першої інстанції мотивував його тим, що податкова вимога не підлягає скасуванню, оскільки кошти були перераховані на електронний рахунок платника податків, були у його вільному користуванні і не були перераховані до державного бюджету, а пеня була нарахована після узгодження сум.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

За вимогами частини другої статті 19 Конституції України усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

А згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 54.3 та пункту 54.5 статті 54 ПК України, яка встановлює правила визначення сум податкових та грошових зобов`язань, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Також, згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За вимогами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

А відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається, при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами, - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Також пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на додану вартість (станом на 1 липня 2015 року) вважаються погашеними одночасно із збільшенням суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

При цьому, як зазначено у пункті 9-2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, (далі - Порядок № 569) після закінчення перехідного періоду, зазначеного у пункті 1 цього Порядку:

ДФС автоматично збільшує розмір суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку;

сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку.

Як зазначено вище, позивач до закінчення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень № 0001063901/18627 та № 0001073901/18630 від 23.12.2014 сплатив визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ (платіжні доручення № 487 та № 488 від 22.05.2015).

Враховуючи те, що станом на 22.05.2015 визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов`язання не були узгодженими (у зв`язку з оскарженням в судовому порядку), сплачені позивачем згідно із платіжними дорученнями № 487 та № 488 від 22.05.2015 були відображені в інтегрованій картці платника податків як переплата в розмірі 2 019 298,91 грн.

Після узгодження податкових зобов`язань відбулось зменшення переплати із податку на прибуток на суму 1 884 197,29 грн і така складала 135 101,62 грн (2 019 298,91 грн - 1 884 197,29 грн).

Також 12.03.2016, відповідно до приписів підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, відбулось автоматичне нарахування пені в розмірі 371 904,42 грн, а з урахуванням переплати в розмірі 135 101,62 грн розмір несплаченої пені станом на цей час становив 236 802,80 грн.

Відповідно до зведеної облікової картки платника податків з ПДВ станом на початок 30.07.2015 у позивача була переплата в розмірі 1 638 432,41 грн, яка відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України та Порядку № 569 була зарахована (повернута) на електронний рахунок позивача шляхом автоматичного збільшення розрахункової суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН.

Станом на 01.03.2016 була переплата в сумі 738,51 грн; у зв`язку з узгодженням податкового зобов`язання в розмірі 1 638 432,41 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0001073901/18630, відбулось збільшення недоїмки з урахуванням переплати (1 638 432,41 грн - 738,51 грн) в розмірі 1 637 693,90 грн.

Також 12.03.2016, відповідно до приписів підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України, автоматично було нараховано пеню в розмірі 211 425,11 грн і, з урахуванням недоїмки по основному платежу та штрафних санкцій в розмірі 1 637 693,90 грн, сума заборгованості станом на кінець 12.03.2016 становила 1 849 119,01 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з неузгодженістю податкових зобов`язань та відповідно до зазначених вище правових норм сплачені позивачем кошти рахувались як переплата.

Переплата в сумі 1 638 432,41 грн відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України була перерахована на електронний рахунок позивача та було збільшено розрахункову суму, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН; цими коштами позивач міг вільно розпоряджатись, зокрема реєструвати податкові накладні відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

А після узгодження податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0001063901/18627 та № 0001073901/18630 від 23.12.2014, податковий орган правомірно, відповідно до підпункту 129.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахував пеню починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначених податковими повідомленнями-рішеннями (у тому числі за період судового оскарження).

Відтак, оскаржувана податкова вимога прийнята податковим органом правомірно, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними покликання апелянта на те, що умовою застосування частини четвертої статті 212 КК України був саме факт відшкодування (сплати) Товариство шкоди, завданої внаслідок несвоєчасної сплати податків; тобто, мали місце реальне узгодження та сплата податкових зобов`язань, внаслідок чого перестав існувати предмет спору, а відтак податковий орган повинен був вжити відповідних заходів для відображення факту погашення платником податків податкового боргу в травні 2015 року у відповідних базах даних, а податкове повідомлення рішення-рішення відповідно до приписів статті 60 ПК України вважається відкликаним.

При цьому варто зауважити, що ПК України визначає правила узгодження податкових зобов`язань, відповідно до абзацу другого пункту 56.15 якого сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою; така сума стала узгодженою лише після набрання законної сили судовим рішенням і лише після цього податковий орган мав право зарахувати сплачені кошти в рахунок погашення цих зобов`язань і відповідно до цього періоду повинен був нарахувати пеню.

Також безпідставними є покликання апелянта про необхідність застосування приписів підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а також норм пункту 56.21 статті 56 ПК України, яка не передбачає можливих варіантів поведінки відповідача в ситуації, що склалася, і у зв`язку з колізією норм, які суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування його прав та обов`язків, останній повинен був прийняти рішення на користь платника податків.

При цьому колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відсутнє множинне (колізійне) тлумачення правових норм, а позиція податкового органу ґрунтується на правильному і однозначному правовому регулюванні спірних правовідносин.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року в адміністративній справі № 813/1127/16 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 04 січня 2021 року.