Рішення

від 29.12.2020 по справі 947/12689/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/12689/20

Провадження № 2/947/2734/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

секретаря судового засідання - Завальнюк Катерини Володимирівни,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Хлопка Володимира Федоровича , представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (код ЄДРПОУ 38017026, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140 А), третя особа - Професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба " (код ЄДРПОУ43620529, місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Довга, 88 А), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - директор казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба ОСОБА_5, (адреса: 65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140А) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

19.05.2020 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" від 21.04.2020 року №229-к про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу з організації закупівель казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба";

- поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу з організації закупівель казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба";

- стягнути з казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.04.2020 року до дати винесення рішення у справі.

Ухвалою від 22.05.2020 року провадження у справі відкрито.

15.06.2020 року надійшли пояснення від третьої особи Голови Профспілки працівників Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба .

14.07.2020 року сторона позивача надала клопотання, в якому просить розглянути клопотання про витребування доказів від 19.05.2020 року.

16.07.2020 року надійшов відзив на позовну заяву від Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" з додатками.

У судовому засіданні 16.07.2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору директора казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба ОСОБА_5.

12.08.2020 року сторона позивача надала відповідь на відзив.

Сторона відповідача 14.09.2020 року надала заперечення на пояснення третьої особи Професійної спілки працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба .

У судовому засіданні 23.09.2020 року сторона відповідача надала заперечення по справі.

Позивач ОСОБА_3 08.10.2020 року надала додаткові пояснення по справі.

10.11.2020 року представник КП МПРС надав заперечення на додаткові пояснення від 08.10.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" Хлопко В.Ф. підтримав відзив та надані письмові пояснення, просить в задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи Професійна спілка працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба - ОСОБА_6 просить задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_3 посилається на те, що 18.02.2020 року її було проінформовано, що відповідно до наказу КП Морська пошуково-рятувальна служба від 17.02.2020 року №116-н Про внесення змін до штатного розпису КП МПРС посада начальника відділу з організації закупівель, яку займала позивач, виводиться зі штатного розпису КП МПРС і надано попередження про наступне вивільнення ОСОБА_3 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. 17.04.2020 року запропоновані вакантні посади та позивачем надано згоду на зайняття будь-якої з запропонованих посад. Однак 21.04.2020 року відповідач надав ОСОБА_3 на ознайомлення наказ про її звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. Позивач ОСОБА_3 вважає своє звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

1.Порушення ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та п.п. 5.2.1.6, 6.12 Статуту КП МПРС , оскільки роботодавець не звертався до профспілки щодо проведення консультацій з питань скорочення чисельності або штату працівників.

2.Порушення ст. 49-2 КЗпП України роботодавець не попередив ОСОБА_3 про зміни в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяця та порушив норми матеріального права під час звільнення за підставою, яка не передбачена законодавством та з яким КЗпП України не пов`язує припинення трудових відносин згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому позивач зазначає, що у попередженні не визначено, з якої самої дати та з якого саме штатного розпису виведена посада та не зазначено дату наміченого вивільнення позивача.

3.Всупереч відсутності змін в організації виробництва і праці у галузі публічних закупівель роботодавець штучно використав п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України для незаконного звільнення.

4.Звільнення здійснено на підставі Наказу №116-н, який є незаконним, оскільки виданий на підставі документу, який оформлено за відсутності та з перевищенням повноважень Державною службою морського та річкового транспорту України. При цьому позивач вказує, що внесення змін до штатного розпису КП МПРС на виконання доручення Державної служби морського та річкового транспорту України є порушенням ст. ст. 6, 64 ГК України та п.п. 5.1.3, 5.4 Статуту КП МПРС . Звільнення на підставах незаконних дій підприємства та уповноваженого органу управління, є незаконним.

5.В порушення ст. 49-2 КЗпП України роботодавцем не було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві одночасно з попередженням та у подальшому, а також в порушення ч. 2 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_3 звільнено, не зважаючи на можливість переведення за її згодою на іншу роботу.

6.В порушення ч. 1 ст. 43 КЗпП України роботодавець не звертався з письмовим поданням до Профспілки працівників КП МПРС про розірвання трудового договору з ОСОБА_3 та звільнив її за відсутності попередньої згоди Профспілки, членом якої вона була.

Представником відповідача Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба було надано відзив, в якому відповідач посилається на те, що існують проблеми фінансування, неможливе збільшення обсягу фінансування, необхідного для функціонування та розвитку Національної системи пошуку та рятування. При звільненні позивача ОСОБА_3 відповідачем було дотримано всіх вимог діючого законодавства, при цьому у відповідача мали місце зміни в організації виробництва зокрема скорочення штату працівників (Наказ №116-н від 17.02.2020 року), пов`язані з оптимізацією невиробничих, адміністративних та інших витрат з метою вжиття заходів щодо визначення та спрямування пріоритетних напрямків використання коштів підприємства на виконання міжнародних зобов`язань України. Відповідач стверджує, що власником додержано норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника (попередження працівника у встановлені трудовим законодавством строки, пропонування вакантних посад). Позивачу було надано список вакантних посад КП МПРС про отримання якого нею поставлено особистий підпис. Позивачка по вказаному списку зазначила, що згодна на будь-яку із запропонованих вакансій без зазначення конкретної посади та протягом часу з 17.04.2020 року по 21.04.2020 року не подала жодної заяви про переведення її на конкретну посаду зі списку запропонованих вакантних посад. Тобто, фактично позивачка відмовилась від переведення на одну з запропонованих їй посад. Також відповідач зазначає, що позивачка не мала переважного права на залишення на роботі, оскільки мало місце скорочення посади начальника відділу з організації закупівель, яка була єдиною на підприємстві. Переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду. Позивачка попереджалась за два місяці про наступне вивільнення, що підтверджується попередженням від 18.02.2020 року та не заперечується позивачем. Окрім того, відповідач вказує, що 13.02.2020 року ОСОБА_3 подано заяву про вибуття із членів Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби. На адресу КП МПРС у період з 13.02.2020 року по 21.04.2020 року не надходило жодного документа щодо членства ОСОБА_3 в інших профспілкових організаціях. Про існування так званої новоствореної Профспілки та членства в ній ОСОБА_3 відповідач дізнався вже після 21.04.2020 року із матеріалів судових справ. Посилання позивача на незаконність прийняття наказу КП МПРС від 17.02.2020 року №116-н є безпідставним, оскільки прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є виключною компетенцією відповідача та є складовою права на управління діяльністю підприємством.

У відповіді на відзив позивач ОСОБА_3 посилається на те, що відповідачем порушено порядок звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, видання наказу №116-н є незаконним та не є підставою для звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач зазначає, що виведення зі штатного розпису не є правовим терміном та не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення трудових правовідносин за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Неправильно і незаконно прийнято рішення щодо виведення зі штатного розпису відділу організації закупівель та подальше звільнення працівників ставить під загрозу виконання покладених на КП завдань та функцій. В порушення ст. 49-2 КЗпП України роботодавцем не було запропоновано всі вакантні посади на підприємстві одночасно з попередженням та у подальшому незважаючи на те, що протягом періоду з 17.02.2020 року по 21.04.2020 року в КП МПРС існувало набагато більше вакантних посад (мінімум 36). Також ОСОБА_3 було звільнено, незважаючи на можливість переведення за її згодою на іншу роботу. При цьому власноручний напис позивача на списку запропонованих вакансій Згоден на будь-яку з запропонованих посад означає, що ОСОБА_3 надала позитивну відповідь та дозвіл на переведення. Складений 21.04.2020 року у кабінеті №4306 Акт, в якому розміщений відділ управління персоналом КП МПРС про те, що від ОСОБА_3 не надходило заяви про переведення на жодну з запропонованих посад, не має доказової сили, оскільки складено без участі позивача, та в акті йде мова про ненадходження від ОСОБА_3 будь-яких заяв про переведення на жодну з запропонованих посад, а не про відмову від переведення. Також відповідачем не враховано переважного права на залишення на роботі та взагалі звільнення відбулось за відсутності попередньої згоди Профспілки, членом якої була ОСОБА_3 . Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що лист КП МПРС від 10.10.2019 року №41/580/19 голові Професійної спілки працівників МПРС ОСОБА_4 , на який посилається відповідач як повідомлення про заплановані заходи щодо скорочення та оптимізації невиробничих адміністративних та інших витрат, є службовим підробленням, що підтверджується зокрема Актом Державної служби морського та річкового транспорту України, згідно якого встановлені факти певних порушень трудового законодавства, у тому числі порушення ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , а саме відсутності погодження з боку КП МПРС з профспілковою організацією змін до штатного розпису, зміни до якого вносились у період з 02.05.2019 року по 10.01.2020 року. При цьому позивач також вказує, що в порушення ст. ст. 48, 50 Закону України Про зайнятість населення КП МПРС не надавало інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Представником третьої особи - Професійної спілки працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба - ОСОБА_6 були надані письмові пояснення щодо позову, в яких представник зазначає, що після поновлення на роботі директора КП МПРС ОСОБА_5 багатьом працівникам було запропоновано звільнитися за власним бажанням. За відсутності таких заяв директором ОСОБА_5 було видано наказ від 17.02.2020 року №116-н Про внесення змін до штатного розпису КП МПРС , яким виведені зі штатного розпису посади половини офісного колективу, у тому числі і посада, яку займала позивач ОСОБА_3 . Наразі звільнено 35 працівників, що складає більше ніж 10% від загальної чисельності працівників підприємства та є масовими звільненнями. Третя особа вказує, що ОСОБА_3 та інші працівники звернулись до Профспілки за захистом своїх трудових прав. Профспілка листом вих. №02 від 28.02.2020 року до директора КП МПРС щодо порушень законодавства про працю під час видання та реалізації наказу КП МПРС від 17.02.2020 року №116-н, але відповіді не отримано. При цьому представник третьої особи вказує, що після поновлення на роботі ОСОБА_5 групою наближених до директора КП осіб здійснилось незаконне захоплення іншої профспілки - профспілки працівників КП МПРС , головою якої ОСОБА_6 перебував у період з 27.11.2019 року по 03.02.2020 року, з метою подальшого розкрадання майна, по факту якого вже порушена кримінальна справа та триває слідство. Участь у таких заходах відділ з організації закупівель, керівником якого була ОСОБА_3 відмовилася прийняти. 14.02.2020 року утворена друга Професійна спілка (Профспілка) на підприємстві, членом якої одразу стала ОСОБА_3 . При цьому представник третьої особи наголошує на тому, що директор КП МПРС ОСОБА_5 був обізнаний про членство позивача у Професійній спілці працівників Казенного підприємства Морська пошукова - рятувальна служба згідно листа від 17.02.2020 року, проте не звертався до Профспілки стосовно звільнення позивача.

Представником відповідача КП МПРС були наданні заперечення на пояснення третьої особи, згідно яких відповідач вважає, що сторона позивача та третьої особи здійснюють штучні підстави для скасування наказу про звільнення позивача. Звертає увагу суду на те, що на цей час вирішується питання щодо притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. При цьому представник відповідача наголошує на тому, що працівники КП МПРС є членами Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби (код ЄДРПОУ 38111107), яка має статус первинної профспілкової організації підприємства, зареєстрована 01.03.2012 року та легалізована в установленому чинним законодавством порядку, між трудовим колективом в особі Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби (код ЄДРПОУ 38111107) та підприємством укладено колективний договір відповідно до вимог Статуту КП МПРС та чинного законодавства. Водночас Професійна спілка працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба (код ЄДРПОУ 43620529), яка є третьою особою у справі не є представником трудового колективу КП МПРС , оскільки у своєму складі не містить працівників КП МПРС та не легалізована в установленому чинним законодавством порядку. Сторона відповідача зазначає, що саме з метою ускладнення розгляду судових справ ОСОБА_6 14.05.2020 року було зареєстровано так звану професійну спілку, тобто вже після проведення на підприємстві скорочення штату працівників. На адресу КП МПРС не надходило жодного документа щодо існування такої профспілкової організації, про її існування КП МПРС дізналось в травні 2020 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву та просить задовольнити.

Представник відповідача КП МПРС заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи Професійної спілки працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба - ОСОБА_6 надав письмові пояснення, де просить позовну заяву задовольнити.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно відомостей у Трудовій книжці позивача ОСОБА_3 вбачається, що 20.03.2014 року позивач була прийнята на роботу до казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба на посаду начальника відділу матеріально-технічного постачання та 10.05.2016 року звільнена із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

11.05.2016 року ОСОБА_3 прийнята на посаду начальника відділу з організації закупівель.

21.04.2020 року ОСОБА_3 звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України /т.1 а.с.17/. На підставі Наказу від 21.04.2020 року №229-к.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 має дипломи спеціаліста за спеціальностями: фінанси та кредит, а також радіотехніка.

За час роботи в КП МПРС позивач ОСОБА_3 неодноразово нагороджувалась грамотами та проходила курси підвищення кваліфікації.

Відповідно до п. 2.1 Статуту КП МПРС Підприємство створене з метою забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування на морі на виконання публічно-правових функцій держави Україна щодо здійснення операцій з пошуку і рятування людського життя на морі у відповідності з міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

Відповідно до п. 5.1.3 Статуту КП МПРС підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис на підставі фонду оплати праці, передбаченого фінансовим планом.

Листом №38 від 04.02.2020 року Голова Професійної спілки працівників Морської пошуково-рятувальної служби ОСОБА_6 на чисельні звернення працівників КП МПРС з питань можливих, запланованих або намічуваних звільнень на підприємстві повідомив, що станом на 31.01.2020 року будь-яких повідомлень від Адміністрації підприємства щодо намічуваних звільнень працівників КП МПРС з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства не надходило /т.1 а.с.43/.

17.02.2020 року листом №1 директору КП МПРС ОСОБА_5 від Професійної спілки працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба , головою якої є ОСОБА_6, доведено до відома, що на КП МПРС діє первинна профспілкова організація, до складу якої станом на 17.02.2020 року входить позивач ОСОБА_3 . Про цьому зазначені працівники є виключно членами Профспілки працівників КП МПРС та не входять до будь-яких інших профспілкових організацій /т.1 а.с.44/.

Наказом від 17.02.2020 року №116-н Про внесення змін до штатного розпису КП МПРС на виконання листа Державної служби морського та річкового транспорту України від 10.01.2020 року № 207/07/15-20 з 17.04.2020 року виведено із штатного розпису КП МПРС зокрема посаду - начальника відділу з організації закупівель /т.1 а.с.37-39/.

Судом досліджено датоване 18.02.2020 року попередження про те, що відповідно до Наказу КП МПРС від 17.02.2020 р. № 116-н Про внесення змін до штатного розпису КП МПРС посада начальника відділу з організації закупівель виводиться зі штатного розпису КП МПРС і тому на підставі вищевикладеного ОСОБА_3 підлягає вивільненню відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України /т.1 а.с.40/.

Листом №02 від 28.02.2020 року директору КП МПРС ОСОБА_5 повідомлено, що до Професійної спілки працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба , головою якої є ОСОБА_6, будь-яких повідомлень, щодо запланованого вивільнення працівників не надходило /т.1 а.с.116-117/.

Відповідно до заяви від 13.02.2020 року позивач ОСОБА_3 повідомила відповідача КП МПРС про вибуття із членів профспілки з 13.02.2020 року з проханням припинити відрахування членських внесків з її заробітної плати до Профспілки працівників морської пошуково-рятувальної служби /т.1 а.с.169/.

Згідно відповіді Одеського міського центру зайнятості №545/19/02 від 23.03.2020 року повідомляється, що згідно бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості станом на 20.03.2020 рік інформація щодо подання звітності про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці КП МПРС відсутня /т.1 а.с.119/.

Згідно зі списком вакантних посад КП МПРС станом на 17.04.2020 року, що містить чотири вакантні посади, позивач ОСОБА_3 отримала вказаний список 17.04.2020 року та зазначила, що згодна з будь-якою із запропонованих посад /т.1 а.с.41/При цьому з матеріалів справи вбачається, що вказаний список вакантних посад пропонувався і іншим звільненим працівникам.

Відповідно до Акту від 21.04.2020 року, складеного провідним економістом з праці відділу управління персоналом Олійник О.М., старшим інспектором відділу управління персоналом Монастирською Н.О., фахівцем відділу внутрішньої безпеки Воблий М.Ю. , про те, що станом на 21.04.2020 року на кінець робочого дня, на 17.00 годину, від ОСОБА_3 , начальника відділу з організації закупівель КП МПРС не надходило заяви про її переведення на жодну із запропонованих їй посад /т.1 а.с.172/.

Листом за №16 від 21.04.2020 року директору КП МПРС ОСОБА_5 повідомлено, що 17.04.2020 року Професійною спілкою працівників казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба прийнято рішення не надавати згоду на звільнення працівників, які є членами профспілки, в тому числі ОСОБА_3 /т.1 а.с.122/.

Судом досліджено Наказ №229-к від 21.04.2020 року Про звільнення , відповідно до якого ОСОБА_3 , начальника відділу з організації закупівель, звільнено із займаної посади 21.04.2020 року, у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України /т.1 а.с.42/. Копія наказу має позначку, що ОСОБА_3 ознайомлена з наказом, та припис, яким позивач інформує, що не отримала інформацію та документ про скорочення відділу з організації закупівель з організаційної структури КП МПРС , та додатково інформує, що у разі введення посади щодо функцій якої належатиме забезпечення процесу публічних закупівель (а саме аналогічної кваліфікації), позивач має повне право на зайняття цієї посади. Проти виведення за штат та звільнення заперечує, вважає його незаконним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 06.05.2020 року зверталась до директора КП МПРС з заявою, в якій зазначила, що з метою реалізації її права, передбаченого ст. 42-1 КЗпП України, просить у випадку наявності в КП МПРС вакансії або введення в його штатний розпис посади, аналогічної її кваліфікації, повідомити про це її та прийняти після попередньої співбесіди /т.1 а.с.59/.

Матеріали справи містять довідку за підписом Начальника відділу управління персоналом ОСОБА_9., щодо прийняття на роботу у КП МПРС за період з 17.02.2020 року по 21.04.2020 року всього 36 працівників /т.1 а.с.121/.

Також матеріали справи містять довідку за підписом Начальника відділу управління персоналом ОСОБА_9. щодо звільнення працівників КП МПРС за ініціативою роботодавця за період з 01.02.2020 року по 30.04.2020 року, а саме звільнено 25 працівників /т.1 а.с.170/.

Судом досліджено Лист від 10.10.2019 року №41/580-19 Голові профспілкового комітету ОСОБА_4 від Директора КП МПРС ОСОБА_5 , яким директор повідомляє, що для подальшого виконання завдань, функцій, покладених на підприємство та визначення і спрямування пріоритетних напрямків ефективного використання коштів підприємства на виконання міжнародних зобов`язань України, адміністрація підприємства вимушена провести заходи щодо скорочення та оптимізації невиробничих, адміністративних та інших витрат, оптимізувати організаційну структуру підприємства та внести зміни до штатного розпису. А саме провести скорочення штату працівників та реорганізувати структурні підрозділи, перелік яких вказано в листі. Також в листі директор ОСОБА_5 зазначає, що заплановане вивільнення працівників не буде масовим та, враховуючи вищезазначене, просить розглянути пропозиції відносно запланованих заходів та сприяння у вирішенні питання щодо оптимізації організаційної структури та штатного розпису підприємства /т.1 а.с.171/.

З відповіді КП МПРС від 12.06.2020 року №3/61/1121-20 на запит ОСОБА_3 вбачається, що економічне обґрунтування скорочення штату працівників казенним підприємством Морська пошуково-рятувальна служба не здійснювалось; консультації з первинною профспілковою організацією про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень підприємством здійснювались; у зв`язку з заявою ОСОБА_3 від 13.02.2020 року про вихід зі складу членів первинної профспілкової організації підприємства звернення за наданням згоди на звільнення ОСОБА_3 не здійснювалось /т.2 а.с.86/.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно зі ст. 43 Конституції України передбачено, щокожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст.5 1КЗпП України, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю, серед інших є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору, серед інших, є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України, встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України регламентовано, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу,може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 49 2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ЗУ Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Відповідно до ч.3 ст. 49 2 КЗпП України вбачається, що уразі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 20.03.2014 року була прийнята на роботу до казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба на посаду начальника відділу матеріально-технічного постачання та 10.05.2016 року звільнена із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, та 11.05.2016 року була прийнята на посаду начальника відділу з організації закупівель та з 21.04.2020 року звільнена з займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників.

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Таким чином, прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є компетенцією відповідача та є складовою права на управління діяльністю підприємством.

Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Така правова позиція щодо застосування норм матеріального права в тотожних правовідносинах викладена в Постанові КСЦ ВС від 08.04.2020 у справі № 756/10727/16, постанові КСЦ ВС від 07.08.2019 у справі № 367/3870/16-ц.

Підстави, законність, передумови та правильність прийняття наказу КП МПРС від 17.02.2020 № 116-н Про внесення змін до штатного розпису КП МПРС не є предметом спору у справі.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-1264цс17 однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5 1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

В ході судового розгляду справи було допитану в якості свідка Начальника відділу управління персоналом ОСОБА_9 яка показала, що вивільнення працівників мало місце, та при звільнені позивача установою було дотримано вимоги трудового законодавства, та будь-яких порушень її прав не було.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач ОСОБА_3 відмовилась від переведення на іншу роботу. Навпаки, на списку запропонованих вакантних посад наявна згода позивача на переведення на будь-яку з вказаних посад, що засвідчено її особистим приписом. При цьому вимог щодо того, що така згода повинна бути оформлена окремою заявою, діюче законодавство не містить. Тому не заслуговують на увагу доводи відповідача, що позивач ОСОБА_3 , яка не подала заяву про переведення на вакантну посаду, звільнено з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки вжиття заходів для працевлаштування працівника, який погодився на запропоновані вакантні посади, є обов`язком роботодавця.

З цього приводу суд зазначає, що звільнена особа підлягає поновленню на роботі, якщо звільнення відбулось без законної підстави або з порушенням порядку, встановленого законом.

Враховуючи, що судом достеменно встановлено факт порушення відповідачем КП МПРС встановленого законом порядку звільнення ОСОБА_3 , що виразився в звільненні за наявності згоди позивача на переведення на іншу запропоновано посаду, суд приходить до висновку, що Наказ від 21.04.2020 року №229-к є незаконним та підлягає скасуванню. Інші позовні вимоги ОСОБА_3 є похідними від вимог щодо визнання наказу незаконним та його скасування, в зв`язку з чим також підлягають задоволенню. При цьому суд не погоджується з наведеним стороною позивача розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача. Судом досліджено довідку надану стороною відповідача КП МПРС в якій середньоденна заробітна плата позивача за 2 місяці, що передували звільненню становить 1520,30 грн. Судом досліджено наказ КП МПРС №280-н від 30.04.2020 року та штатний розпис з 01.05.2020 року, в якому дійсно відсутня посада, яку займала позивач ОСОБА_3 , тому в цій частині судом приймаються пояснення сторони відповідача, що вказані підвищення окладів не стосуються ОСОБА_3 .

Представники сторін по справі певний час спорили щодо вакантних посад, наявних в установі на час звільненняі позивача, та приводили свої аргументи відносно працюючих та прийнятих на роботу в цей час громадян: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Суд вважає, що вказані доводи сторін не потребують детального обгрунтування та відповіді на кожен аргумент, оскільки не впливають на мотивоване прийняте судом рішення по даній справі з приведеним дослідженних доказів та встановленних обставин з обгрунтованням, викладеним судом раніше.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також надавши їм оцінку в сукупності, а саме встановивши під час розгляду справи порушення відповідачем КП МПРС порядку звільнення позивача, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних вимог сума сплаченого при поданні позовної заяви судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

При викладенні повного тексту рішення суду судом враховується зміст винесеної ухвали суду від 05.01.2021 року щодо виправлення арифметичної помилки, зазначеної в вступній та резолютивній частині рішення суду.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355, 430 ЦПК України, ст. ст. 5-1, 36, 40, 43, 49-2, 235, 252 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ директора Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба " від 21.04.2020 року №229-к про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу з організації закупівель казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба".

Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника відділу з організації закупівель в Казенному підприємстві "Морська пошуково-рятувальна служба" з 21 квітня 2020 року.

Стягнути з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 263011,09 грн. /двісті шістдесят три тисячі одинадцять гривень 09 копійок/.

Стягнути з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь держави судовий збір у розмірі 2630,11грн /дві тисячі шістсот тридцять гривень 11 копійок/.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині: поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу з організації закупівель в Казенному підприємстві "Морська пошуково-рятувальна служба" з 21 квітня 2020 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині: стягнення з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 26605,32 грн. /двадцять шість тисяч шістсот п`ять гривень 32 копійки/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 05.01.2021 року.

Суддя Васильків О. В.