Постанова

від 05.01.2021 по справі 352/1710/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1710/18

Провадження № 22-ц/4808/81/21

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Єлісевич О.М.

з участю представників: Івано-Франківської обласної прокуратури Гоголя В.В.; Загвізднянської сільської ради Тисменицького району Устінського А.В.; Шеремети А.О. адвоката Шургот О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння , за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Стефанця Василя Михайловича на рішення Тисменицького районного суду від 09 жовтня 2020 року , ухвалене у складі судді Хоминець М. М. у м.Тисмениця,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року прокуратура Івано-Франківської області(правонаступник - Івано-Франківська обласна прокуратура) в інтересах держави в особі: Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради ОТГ як безпосереднього власника земельної ділянки, яка витребовується. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 року, що набрало законної сили, у цивільній справі № 352/1402/15-ц за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради визнано недійсними розпорядження Тисменицької РДА № 1043 від 22.11.2012 р. Про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та № 1188 від 28.12.2012 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_3 ; визнано недійсними видані ОСОБА_3 на земельні ділянки в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району для ведення особистого селянського господарства державні акти, а саме: ЯМ № 749646 від 28.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,2001 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0855, ЯМ № 749647 від 28.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 1,1121 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0856, ЯМ № 749648 від 29.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,4101 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0875; зобов`язано ОСОБА_3 повернути Загвіздянській сільській раді земельні ділянки з кадастровими номерами 2625881100:07:001:0856, 2625881100:07:001:0875; зобов`язано ОСОБА_4 повернути Загвіздянській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 2625881100:07:001:0855. Вказаним судовим рішенням підтверджено факт незаконності вибуття зазначених земельних ділянок з комунальної власності без волі Загвіздянської сільської ради як власника землі. У ході виконання даного судового рішення встановлено, що ОСОБА_3 поділив земельну ділянку площею 1,1121 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0856 на шість земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 2625881100:07:001:0869, 2625881100:07:001:0870, 2625881100:07:001:0871, 2625881100:07:001:0872, 2625881100:07:001:0873, 2625881100:07:001:0874. Після цього ОСОБА_3 відчужив вказані шість земельних ділянок ОСОБА_2 на підставі шести договорів купівлі-продажу від 31.07.2013 р. У подальшому вказані земельні ділянки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 3327 від 15.09.2017 р. перейшли від ОСОБА_2 у власність ОСОБА_1 . Останній у жовтні 2017 року об`єднав належні йому шість земельних ділянок у дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,5586 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0882 та земельну ділянку площею 0,5534 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0883. Згідно ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Оскільки спірні земельні ділянки вибули із власності Загвіздянської сільської ради поза волею сільської ради, в подальшому були поділені, відчужені, об`єднані і на даний час перебувають у власності відповідача, вони на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України підлягають витребуванню у порядку віндикації. Оскільки позивачем - Загвіздянською сільською радою з моменту набрання законної сили рішенням суду від 11.02.2016 р. самостійно не вживались заходи щодо звернення до суду з позовом про повернення незаконно вилученої земельної ділянки, у прокуратури Івано-Франківської області наявні правові підстави для реалізації представницьких повноважень у порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Просить витребувати на користь держави в особі Загвіздянської сільської ради ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною вартістю 1441040,80 грн., а саме: 1) земельну ділянку площею 0,5586 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0882; 2) земельну ділянку площею 0,5534 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0883, та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору

Ухвалою Тисменицького районного суду від 20.02.2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Рішенням Тисменицького районного суду від 09 жовтня 2020 року відмовлено Івано-Франківській обласній прокуратурі у задоволенні позову в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння за спливом позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 21615,62 грн. залишено за позивачем.

Не погоджуючись рішенням суду, заступник прокурора Івано-Франківської області Стефанець В. М. в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи та аналізі поданих доказів. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом помилково застосовано строк позовної давності. Вказує, що у разі звернення до суду прокурора в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган, а не прокурор. В даній справі початок перебігу позовної давності повинен починатись від дня, коли Загвіздянська сільська рада об`єднаної територіальної громади, як власник спірної земельної ділянки, довідалась або мата реальну можливість довідатись, про порушення свого права, для того, щоб вжити заходів, необхідних для свого захисту в судовому порядку. Таким моментом є встановлення факту неправомірності вибуття спірних земельних ділянок із комунальної власності, який встановлений рішенням Тисменицького районного суду від 11.02.2016 у справі № 352/1402/15-ц. 15 вересня 2017 року право власності на спірні земельні ділянки від ОСОБА_2 перейшло до ОСОБА_1 на підставі вимоги іпотекодержателя № 3327. В подальшому ОСОБА_1 у жовтні 2017 року проведено об`єднання спірних земельних ділянок у дві площею 0,5586 га, кадастровий номер 2625881 100:07:001:0882 та площею 0,5534 га, кадастровий номер 2625881100:07:001:0883 Про дану обставину прокуратурі Івано-Франківської області відомо не було, перевірка за даним фактом не проводилась. Не було відомо про цю обставину і Загвіздянській сільській раді, як власнику спірної земельної ділянки. Ухвалою Тисменицького районного суду від 28.04.2014, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на шість земельних ділянок з кадастровими номерами 2625881100:07:001:0869 площею 0,15 га, 2625881100:07:001:0870 площею 0,15 га, 2625881100:07:001:0871 площею 0,2 га, 2625881100:07:001:0872 площею 0,2 га, 2625881100:07:001:0873 площею 0,2 га, 2625881100:07:001:0874, які перебували у власності ОСОБА_2 . Разом з тим, Загвіздянській сільській раді було відомо чи могло стати відомо із матеріалів кримінального провадження, що земельні ділянки перебували у власності ОСОБА_2 , тим більше про законність їх перебування у власності останнього. Крім того, прокурором доведено належними і допустимими доказами, а судом не спростовано той факт, що вибуття спірного майна (землі) відбулось поза волею власника з порушенням встановленого законодавством порядку, що свідчить про відсутність волі власника на відчуження майна.

03 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної заперечує. Вказує, що прокуратурі було відомо про поділ спірної земельної ділянки ОСОБА_6 та відчуження їх ОСОБА_2 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013090250000378 від 25 квітня 2013 року. Прокуратура та Загвіздянська сільська рада дізналась про порушення права власності на спірну земельну ділянку ще в 2015 році, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 30 січня 2015 року та ухвалою слідчого від 28 квітня 2014 року, проте позов пред`явлено у 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

В судовому засіданні представники Івано-Франківської обласної прокуратури Гоголь В.В., Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Устінський А.В підтримали доводи апеляційної скарги, просять задовольнити подану скаргу.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечила. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі: Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради лише 23.08.2018, тобто за межами загальної позовної давності; ні прокурор, ні представник позивача сільської ради, які наполягали на дотриманні строку позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, не обґрунтували поважності причин пропущення позовної давності, тому суд приходить висновку про відмову у позові за спливом позовної давності. Прокуратурі та Загвіздянській сільській раді, яка була задіяна у рамках досудового розслідування кримінального провадження за № 12013090250000378 від 26.04.2013 р., з 2014 р. було відомо, що право власності на спірні земельні ділянки набув ОСОБА_2 . Саме до ОСОБА_2 , а не до ОСОБА_3 , прокуратура у липні 2015 р. мала заявити позовну вимогу про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння у рамках цивільної справи № 352/1402/15-ц.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 р., яке набрало законної сили, у цивільній справі № 352/1402/15-ц за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради визнано недійсними розпорядження Тисменицької РДА № 1043 від 22.11.2012 р. Про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та № 1188 від 28.12.2012 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_3 ; визнано недійсними видані ОСОБА_3 державні акти, а саме: ЯМ № 749646 від 28.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,2001 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0855, ЯМ № 749647 від 28.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 1,1121 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0856, ЯМ № 749648 від 29.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,4101 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0875; зобов`язано ОСОБА_3 повернути Загвіздянській сільській раді земельні ділянки з кадастровими номерами 2625881100:07:001:0856, 2625881100:07:001:0875 в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району; зобов`язано ОСОБА_4 повернути Загвіздянській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 2625881100:07:001:0855 в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району (т.1, а.с.9-13).

Вказаним судовим рішенням встановлено обставини щодо незаконності вибуття земельної ділянки площею з кадастровим номером 2625881100:07:001:0856 з комунальної власності територіальної громади с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області без згоди Загвіздянської сільської ради та не з її волі.

Пізніше земельну ділянку з кадастровим номером 2625881100:07:001:0856 поділено на шість земельних ділянок, а саме: земельну ділянку площею 0,1555 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0869, земельну ділянку площею 0,1518 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0870, земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0871, земельну ділянку площею 0,2 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0872, земельну ділянку площею 0,2016 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0873, земельну ділянку площею 0,2031 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0874. На зазначені шість земельних ділянок ОСОБА_3 09.07.2013 р. отримав свідоцтва про право власності, 09.07.2013 р. проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки

ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 31.07.2013 р. за реєстровими №№ 1688, 1685, 1691, 1694, 1697, 1700 відчужив зазначені вище шість земельних ділянок третій особі ОСОБА_2 з наступним на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.09.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д. за реєстровим № 3327, укладеного між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем ОСОБА_1 , вказані шість земельних ділянок перейшли у власність відповідача ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 75 - 76)

Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок площею 0,5586 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0882 та площею 0,5534 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0883, які знаходяться в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Суд першої інстанції, встановивши, що Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади рішення про передачу спірних земельних ділянок площею 0,5586 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0882 та площею 0,5534 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0883 із земель комунальної власності територіальної громади у приватну власність чи будь-якої іншої особи не приймала, вірно враховано, що земельна ділянка вибула із володіння територіальної громади Загвіздянської сільської ради Тисменицького району не з волі громади, а іншим шляхом, а саме: на підставі розпоряджень Тисменицької РДА, яке було згодом скасовано.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції 08 травня 2019 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 заявила клопотання про застосування строку позовної давності у справі ( Т.1 а. с.145-149).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст.261 ЦК України, у відповідності з вимогами частини першої якої, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів довідався та міг довідатися , вжитих у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Саме такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі № 469/1203/15-ц, який має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно ч.4 ст.263 ЦПК України.

У постанові від 17.10.2018 р. у справі № 362/44/17 ВП ВС конкретизувала, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2016 р. визнано недійсними розпорядження Тисменицької РДА № 1043 від 22.11.2012 р. Про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та № 1188 від 28.12.2012 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_3 ; визнано недійсними видані ОСОБА_3 державні акти, а саме: ЯМ № 749646 від 28.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,2001 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0855, ЯМ № 749647 від 28.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 1,1121 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0856, ЯМ № 749648 від 29.12.2012 р. на право власності на земельну ділянку площею 0,4101 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0875; зобов`язано ОСОБА_3 повернути Загвіздянській сільській раді земельні ділянки з кадастровими номерами 2625881100:07:001:0856, 2625881100:07:001:0875 в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району; зобов`язано ОСОБА_4 повернути Загвіздянській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 2625881100:07:001:0855 в урочищі Рінь Загвіздянської сільської ради Тисменицького району.

Із змісту вказаного рішення вбачається, що прокуратурі та Загвіздянської сільської ради в ході розслідування кримінального провадження № 12013090250000378, яке зареєстровано в ЄРДР 26 квітня 2013 року було відомо про передачу спірних земельних ділянок площею 0,5586 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0882 та площею 0,5534 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0883 із земель комунальної власності територіальної громади у приватну власність внаслідок чого спірна земельна ділянка вибула із володіння територіальної громади Загвіздянської сільської ради Тисменицького району не з волі громади, а іншим шляхом, а саме: на підставі розпоряджень Тисменицької РДА, яке було згодом скасовано.

За інформацією відділу у Тисменицькому районі згідно Книг записів реєстрації державних актів на права власності на землю та права постійного користування землею, договорів оренди землі на території Тисменицького району станом на 01.01.2013, на підставі розпорядження Тисменицької РДА від 28.12.2012, №1188 за гр. ОСОБА_3 було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625881100:07:001:0856 для ведення особистого селянського господарства, урочище Рінь , за межами с. Загвіздя, площею 1,1121 га та виданий державний акт на право власності (серія ЯМ №749647 від 28.12.2012. зареєстрований за реєстраційним №262580001008487).

Відомості про зазначену земельну ділянку у 2013 році перенесено до архівного шару Національної кадастрової системи шляхом поділу на земельні ділянки та право власності перейшло до гр. ОСОБА_2 (запис про виникнення права від 31.07.2013, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 1981131)

Ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 р., постановленою у рамках кримінального провадження № 12013090250000378 від 26.04.2013 року накладено арешт на ряд земельних ділянок, що знаходяться в урочищі Рінь с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, виділених на підставі розпоряджень Тисменицької РДА від 28.12.2012 р.

Ухвала слідчого судді містить виклад обставин про те, що розпорядженнями Тисменицької РДА від 28.12.2012 р. неправомірно передані у приватну власність земельні ділянки в урочищі Рінь , у тому числі ОСОБА_2 (Т.1 а.с.193-194).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову за спливом строку позовної давності, судом першої інстанції огляду на положення статті 261 ЦК України вірно врахувано, що прокуратура була безпосередньо задіяна у рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження, та з 2013 року їй було відомо, що право власності на спірні земельні ділянки: кадастровим номером 2625881100:07:001:0869, кадастровим номером 2625881100:07:001:0870, кадастровим номером 2625881100:07:001:0871, кадастровим номером 2625881100:07:001:0872, кадастровим номером 2625881100:07:001:0873, кадастровим номером 2625881100:07:001:0874. , які пізніше об`єднанні: 1) земельну ділянку площею 0,5586 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0882; 2) земельну ділянку площею 0,5534 га з кадастровим номером 2625881100:07:001:0883: набув ОСОБА_2 , тобто у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави з 2014 року, а позов пред`явлено у 2018 році - з пропуском строку позовної давності.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що прокуратурі та Загвіздянській сільської ради про прушене право стало відомо з рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 р., яке набрало законної сили, у цивільній справі № 352/1402/15 та з моменту придбання спірної земельної ділянки земельні ділянки ОСОБА_2 огляду на таке.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. У цій справі прокурор не довів, а суд першої інстанції не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропущення позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводів прокурора про дотримання трирічного строку позовної давності з огляду на те, що прокурору та Загвіздянській сільської ради про порушене право стало відомо з рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2016 року, так як право власності держави на спірну земельну ділянку було порушено, коли земельна ділянка вибула з володіння держави у володіння іншої особи, а не в момент набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено факт неправомірності вибуття спірної земельної ділянки та порушення права власності держави, тому початок перебігу строку позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли держава в особі уповноваженого органу довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області Стефанця Василя Михайловича в інтересах держави в особі Загвіздянської сільської ради об`єднаної територіальної громади залишити без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду від 09 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 11 січня 2021 року.

Судді: В.Д. Фединяк

І.В. Бойчук

В.А.Девляшевський