Ухвала

від 11.01.2021 по справі 904/440/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/440/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 02.06.2020,

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 17.06.2020

у складі судді Золотарьової Я. С. та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чередко А. Є., Коваль Л. А., Кузнецова В. О.

від 12.11.2020

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фладес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна

про визнання недійсними протоколів загальних зборів та акту прийому-передачі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 у справі № 904/440/20 у задоволенні позову Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фладес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" про визнання недійсними протоколу № 3 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" від 09.02.2018 в частині передання в якості майнового внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" у приватну власність майновий вклад, що складається з 26 торгівельних павільйонів, протоколу № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" від 16.02.2018 в частині прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" за актом приймання-передачі у приватну власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер" 26 торгівельних павільйонів та акту № 1 прийому-передачі та грошової оцінки майнового вкладу до статутного капіталу від 20.02.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 122, № 123 Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргаритою Миколаївною, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер" передало до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" 26 торгівельних павільйонів відмовлено повністю; відповідно до пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 233 Господарського процесуального кодексу України призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 17.06.2020; судовий збір у розмірі 6 306,00 грн покладено на позивача.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 у справі № 904/440/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" про розподіл судових витрат задоволено повністю: присуджено до стягнення з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Актив" витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 у справі № 904/440/20 залишено без змін.

16 грудня 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 904/440/20.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпровської міської ради, Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1 ) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ;

пункт 2 ) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3 ) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (правова позиція, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

Зі змісту касаційної скарги Дніпровської міської ради вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020, додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 904/440/20 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16 та від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, однак без конкретизації яку (які) норму (норми) права суд апеляційної інстанцій застосував без урахування висновку щодо її застосування, викладеного в якій із наведених скаржником постанов Верховного Суду, що не відповідає вимогам частини 2 статті 287 та статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення такої касаційної скарги без руху.

Крім того, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 904/440/20 складений та підписаний 23.11.2020, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на оскаржувану постанову було 14.12.2020 включно (з урахуванням вихідних днів), після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.

Із касаційної скаргою Дніпровська міська рада звернулась 16.12.2020, про що свідчить дата у накладній ТВІН - ДМ № 218007, тобто після перебігу строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, проте із клопотанням про його поновлення, викладеним у прохальній частині.

У тексті касаційної скарги Дніпровська міська рада зауважує, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 904/440/20 вручена їй 26.11.2020, про що, на думку скаржника, свідчить відмітка вхідної кореспонденції на копії першої сторінки постанови суду апеляційної інстанції, долученої до матеріалів касаційної скарги.

Проте такі посилання суперечать приписам статті 288 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня реєстрації на підприємстві, в організації, установі.

Слід зауважити, що штамп вхідної кореспонденції Дніпровської міської ради на копії оскаржуваної постанови не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 26.11.2020.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, касаційна скарга Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 904/440/20 підлягає залишенню без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом:

- конкретизування яку (які) норму (норми) права суд апеляційної інстанцій застосував без урахування висновку щодо її застосування, викладеного в конкретно якій із наведених скаржником постанов Верховного Суду;

- подання Суду відповідних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження вищезазначених судових рішень, а саме: доказів отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції саме 26.11.2020;

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 904/440/20 залишити без руху.

2. Надати Дніпровській міській раді строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Дніпровській міській раді, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

4. Роз`яснити Дніпровській міській раді, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

О. А. Кролевець