Постанова

від 06.01.2021 по справі 265/6189/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/273/21

265/6189/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Єдиний унікальний номер 265/6189/19

Номер провадження 22-ц/804/273/20

06 січня 2021 року місто Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів - Баркова В.М., Биліни Т.І.

за участю секретаря - Сидельнікової А.В.,

сторони:

позивачки - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідач - Маріупольська міська рада Донецької області

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Костромітіної О.О., повний текст якого складено 04 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області треті особи: гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 , ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначили, що земельна ділянка, площею 0,36 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Маріупольської міської ради № 352 від 19 вересня 1990 року, була виділена гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 для будівництва підземних гаражів, а рішенням Маріупольської міської ради № 43/14 від 02 лютого 1993 року - передана кооперативу у безстрокове користування. Згідно проекту, на цій земельній ділянці були збудовані підземні гаражі, які внесені до бази даних містобудівного кадастру 17 грудня 2014 року з площею 0,4453 га, що підтверджується ситуаційним планом, який затверджений Міським архітектурним бюро міста Маріуполя. Вони є власниками гаражів в даному гаражно-будівельному кооперативі. В порушення вимог закону, своїм рішенням № 6/38-4378 від 28 березня 2014 року, відповідач надав ФОП ОСОБА_3 у розроблення проект землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки, але зі зміненими характеристиками. Рішенням Маріупольської міської ради № 6/47-5371 від 21 квітня 2015 року дана земельна ділянка була передана ФОП ОСОБА_3 та гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 в оренду для розміщення автостоянки. При цьому рішення відповідача 6/38-4378 від 28 березня 2014 року та № 6/47-5371 від 21 квітня 2015 року ухвалені з порушенням вимог ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових справ на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки ґрунтувались на рішенні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2010 року, яке було скасоване рішенням Вищого спеціалізованого суду України від 17 вересня 2014 року. 28 травня 2015 року між відповідачем, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_3 і гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 , з іншої сторони, укладено договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який позивачки вважають таким, що укладений з порушенням законодавства, оскільки третя особа ОСОБА_3 фактично розташувала автостоянку на дахах гаражів гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 , в зв`язку з чим у підвалах гаражів утворюється вода та грибок з пліснявою, а власники гаражів не мають можливості реалізувати право на вільне користування своїм майном, а саме не мають доступу до покрівлі гаражів, яка постійно тече. Крім того вказували, що оскільки члени кооперативу є власниками гаражів, що побудовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі вимог п.8 ст.93 Земельного Кодексу України, вони також є власниками земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно та її орендодавцями, а тому Маріупольська міська рада не мала права виступати орендодавцем за оспорюваним договором оренди. Також, оскільки колишній голова гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 ОСОБА_4 , який звільнився з посади на підставі заяви про звільнення від 28 лютого 2015 року, не мав повноважень на підписання договору оренди землі від 28 травня 2015 року від імені кооперативу, вважають, що цей правочин вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

На підставі викладеного, просили суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 травня 2015 року, укладений між Маріупольською міською радою, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_3 і гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 , з іншої.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що оскільки Маріупольська міська рада є розпорядником земель комунальної власності, вона правомочна була укладати оспорюваний договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того суд першої інстанції дійшов висновку, що даний договір оренди укладений в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом Про оренду землі на підставі прийнятих за зверненнями третіх осіб ФОП ОСОБА_3 та гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 рішень Маріупольської міської ради, одним із яких затверджений в установленому закону порядку проект землеустрою, які не оскаржені, а відповідно є законними, що є також підставою для відхилення судом при вирішенні спору по суті позиції відповідачів, щодо незаконності дій відповідача при укладанні договору оренди земельної ділянки, який оспорюється.

Також суд виходив з того, що позивачами та третьою стороною - представником гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 не надано доказів про наявність у колишнього голови кооперативу ОСОБА_4 умислу на вчинення правочину всупереч інтересам кооперативу, не доведено наявності його домовленості з відповідачем та третьою особою ОСОБА_3 та настання несприятливих наслідків для кооперативу. Крім того, на час укладення оспорюваного договору ОСОБА_4 мав повноваження на укладення та підписання договору оренди, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських об`єднань повноваження останнього припинені 30 квітня 2016 року, тобто після укладення оспорюваного правочину. При цьому суд вважав, що укладення договору оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не входить до компетенції загальних зборів кооперативу, оскільки дана земля не є його власністю.

Крім того, суд зазначив, що при наявності у відповідачів перешкод у вільному користуванні гаражами, які належать їм на праві власності, останні мають право на звернення до суду з іншим способом захисту своїх порушених прав, а не з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 є землекористувачем земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Маріупольської міської ради №43/14 від 02 лютого 1993 року, а тому відповідач не мав права надавати дану ділянку в оренду третім особам. Також місцевий суд безпідставно відхилив їх доводи про те, що колишній голова гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 ОСОБА_4 не мав повноважень на підписання спірного договору оренди землі від імені кооперативу, оскільки згідно п.7.10 Сатуту гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 це питання відноситься до компетенції загальних зборів. Крім того, на час укладення оспорюваного правочину голова кооперативу ОСОБА_4 звільнився зі своєї посади згідно заяви про звільнення від 28 лютого 2015 року.

Доводи і заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Ботман О.О., посилаючись на відповідність оскарженого судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивачки в судовому засіданні апеляційного суду підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник третьої особи - гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 Карпишинець В.О. в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Представник відповідача та третя особа ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представник просили справу розглянути за їх відсутності.

Мотивувальна частина.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачок та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Фактичні обставини справи.

Рішенням виконкому Маріупольської міської ради № 352 від 19 вересня 1990 року гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 дозволено проектування та будівництво підземних гаражів на території П та Ш черг мікрорайону Східний -1 ( т.1 а.с.8).

В дане рішення було внесено доповнення рішенням Маріупольської міської ради № 43/14 від 02 лютого 1993 року, яким земельні ділянки, загальною площею 0,67 га, розташовані на території мікрорайону Східний-1 вилучені із землекористування управління капітального будівництва міськвиконкому та закріплені за гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 для будівництва підземних гаражів, загальною площею 0,61 га (т.1 а.с.9).

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 грудня 2011 року № 392 земельну ділянку, надану гаражно-будівельному кооперативу Сідний-Авто-1 для будівництва підземних гаражів з автостоянкою, вирішено вважати розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.27).

З метою впорядкування процедури оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна членами гаражних кооперативів, Маріупольською міською радою було прийняте рішення від 16 червня 2010 року № 220, яким визначений порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна-гаражі членів кооперативів, які повністю внесли пайові внески, в тому числі на гаражі в гаражно-будівельному кооперативі Сідний-Авто-1 (т.1 а.с.25-27).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02 червня 2016 року та 02 червня 2016 року гараж № НОМЕР_1 , що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачці ОСОБА_1 , гараж № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: м. Маріуполь, гаражно-будівельний кооператив Східний -Авто-1 - чоловіку позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (т.1 а.с.120-121).

Крім того, згідно рішення Маріупольської міської ради від 28 березня 2014 року № 6/38-4378, в яке пунктом 22 рішення Маріупольської міської ради від 30 грудня 2014 № 6/43-5125 внесено зміни, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,3231 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, колективного гаражного будівництва (обслуговування нежитлової будівлі та організацію автостоянки) по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12, 86).

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5371 затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано з земель запасу жилої та громадської забудови в оренду строком на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 та гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 земельну ділянку (кадастровий номер 1412336900:01:024:0452), площею 0,3297 га з розміром орендної плати на рівні 3% від його грошової оцінки для розміщення та експлуатації будівель та споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 19).

28 травня 2015 року між Маріупольською міською радою, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 , як орендарями, укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1-3.1 якого орендодавець, згідно рішення Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5371, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412336900:01:024:0452), площею 0,3297 га, строком на 10 років. Даний договір підписаний представником Маріупольської міської ради, представником ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_6 та головою гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 Вишневським М.Т.(т.1 а.с.16-21)

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін (пункти 2 частини другої статті 175 ЦПК України).

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Системний аналіз цих норм ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладено обов`язок визначити належний склад відповідачів у справі.

При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача ( частина перша статті 51 ЦПК України).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Предметом спору у справі, що переглядається, є договір оренди земельної ділянки від 28 травня 2015 року, укладений між Маріупольською міською радою, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_3 і гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 , з іншої.

Відповідачем у справі виступає одна сторона оспорюваного договору - Маріупольська міська рада.

Клопотань про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів ФОП ОСОБА_3 і гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 позивачки не заявляли.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року визначено, зокрема, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Отже правові наслідки вчинення недійсного правочину насамперед стосуються прав та інтересів осіб, які є сторонами за таким договором.

Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності укладеного правочину.

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Пред`являючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди, позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачем зазначили лише одну сторону даного правочину, клопотання про залучення у справі іншої сторони не заявляли, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Залучення ФОП ОСОБА_3 і гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 до участі у справі в якості третіх осіб не може бути взято до уваги, оскільки процесуальний статус відповідача та третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним.

Оскільки позивачки не заявили клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів усі сторони спірного договору оренди земельної ділянки то рішення суду першої інстанції про відмову в позові з підстав його необґрунтованості, є помилковим.

Таким чином, у порушення вимог статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному розгляду справи, не роз`яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджаючи про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, зокрема, в частині роз`яснення позивачкам їх права на залучення у справі співвідповідачів. Судом не вжито заходів із визначення кола осіб, які беруть участь у справі, та права яких можуть бути порушені у результаті розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав не позбавляє права позивачок на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних відповідачів, тому і їх право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушене.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки вирішення даного спору без залучення до участі у справі всіх належних сторін є передчасним, враховуючи, що під час вирішення спорів щодо визнання правочинів недійсними судам необхідно з`ясовувати коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності правочинів, що не було зроблено судом першої інстанції, оскаржене рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2020 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи: гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 , ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складено 11 січня 2021 року.

Суддя: