Постанова

від 30.06.2021 по справі 265/6189/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 265/6189/19

провадження № 61-2182св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Маріупольська міська рада Донецької області,

треті особи: гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 26 жовтня 2020 року у складі судді Костромітіної О. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 06 січня 2021 року у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Баркова В. М., Биліни Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи: гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 , ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що земельна ділянка площею 0,36 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Маріупольської міської ради від 19 вересня 1990 року № 352, виділена гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 для будівництва підземних гаражів, а рішенням Маріупольської міської ради від 02 лютого 1993 року № 43/14 - передана кооперативу

у безстрокове користування.

Вказували, що на цій земельній ділянці були збудовані підземні гаражі, які внесені до бази даних містобудівного кадастру 17 грудня 2014 року

з площею 0,4453 га, що підтверджується ситуаційним планом, який затверджений Міським архітектурним бюро міста Маріуполя. Вони

є власниками гаражів у цьому гаражно-будівельному кооперативі.

Зазначали, що рішенням Маріупольської міської ради Донецької області

від 28 березня 2014 року № 6/38-4378 надано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 у розроблення проект землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки, але зі зміненими характеристиками.

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5371 ця земельна ділянка передана фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 та гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 в оренду для розміщення автостоянки. При цьому рішення відповідача від 28 березня 2014 року 6/38-4378 та від 21 квітня 2015 року № 6/47-5371 ухвалені

з порушенням вимог частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових справ на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки ґрунтувались на рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 серпня 2010 року, яке скасовано рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року.

Вказували, що 28 травня 2015 року між відповідачем, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_3 і гаражно-будівельним кооперативом ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншої сторони, укладений договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який вони вважають таким, що укладений з порушенням законодавства, оскільки третя особа ОСОБА_3 фактично розташувала автостоянку на дахах гаражів гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 , у зв`язку з чим у підвалах гаражів утворюється вода та грибок

з пліснявою, а власники гаражів не мають можливості реалізувати право на вільне користування своїм майном, а саме не мають доступу до покрівлі гаражів, яка постійно протікає.

Вказували, що оскільки члени кооперативу є власниками гаражів, що побудовані за адресою: АДРЕСА_1 , то на підставі частини восьмої статті 93 ЗК України, вони також

є власниками земельної ділянки, на якій розташоване це нерухоме майно, та її орендодавцями, а тому Маріупольська міська рада не мала права виступати орендодавцем за оспорюваним договором оренди.

Також, оскільки колишній голова гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 ОСОБА_5 , який звільнився з посади на підставі заяви про звільнення від 28 лютого 2015 року, не мав повноважень на підписання договору оренди землі від 28 травня 2015 року від імені кооперативу, вважають, що цей правочин вчинено внаслідок домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 просили суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 травня

2015 року, укладений між Маріупольською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 і гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не надали суду доказів про наявність у колишнього голови гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 ОСОБА_5 умислу на вчинення правочину всупереч інтересам кооперативу, не довели наявності його домовленості з відповідачем та третьою особою ОСОБА_3 та настання несприятливих наслідків для гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2020 року скасовано.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи: гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 , ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки позивачі не заявили клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідачів усіх сторін спірного договору оренди земельної ділянки, то рішення суду першої інстанції про відмову в позові з підстав його необґрунтованості

є помилковим. Вирішення цього спору без залучення до участі у справі всіх належних сторін є передчасним, оскільки суд першої інстанції не встановив коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності правочинів, тому апеляційний суд вважав, що оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову

у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з інших підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідно до частини четвертої статті 53 ЦПК України третя особа має право виступити на стороні позивача або відповідача. Щоб скористатися цим правом, вона повинна подати відповідну заяву. Але ні фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , ні гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 таких заяв не подавали й не скористалися цим правом.

Вважають, що саме Маріупольська міська рада порушила їхні права

та інтереси, надавши у розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Інші ж сторони, фізична особа - підприємець

ОСОБА_3 та гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 ,

під час укладення договору оренди діяли, хоча й не у їхніх інтересах, але

у межах законодавства.

Зазначають, що на момент укладання спірного договору оренди

у Маріупольської міської ради не було права власності на вказану

в договорі ділянку. По факту ж це взагалі не земельна ділянка. Є гаражний кооператив з побудованими гаражами, на дахах яких ґрунтовий насип - штучне земляне підвищення, саме його і використовує ОСОБА_3 як автостоянку.

Як на підставу касаційного оскарження вказаних судових рішень посилаються на пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення апеляційного суду -без змін.

Вважає, що при наданні їй земельної ділянки в користування Маріупольською міською радою Донецької області не було допущено порушень законодавства чи прав та інтересів позивачів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 19 вересня 1990 року № 352 гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 дозволено проектування та будівництво підземних гаражів на території ІІ та ІІІ черг мікрорайону Східний-1 (а.с. 8, т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради від 02 лютого 1993 року № 43/14 у це рішення внесено доповнення, яким земельні ділянки, загальною площею 0,67 га, розташовані на території мікрорайону Східний-1 вилучено із землекористування управління капітального будівництва міськвиконкому та закріплено за гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 для будівництва підземних гаражів, загальною площею 0,61 га (а.с. 9, т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 грудня 2011 року № 392 земельну ділянку, надану гаражно-будівельному кооперативу

Сідний-Авто-1 для будівництва підземних гаражів з автостоянкою, вирішено вважати розташованою за адресою:

АДРЕСА_1 (а.с. 27, т. 1).

З метою впорядкування процедури оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна членами гаражних кооперативів, Маріупольською міською радою було прийняте рішення від 16 червня 2010 року № 220, яким визначений порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна - гаражі членів кооперативів, які повністю внесли пайові внески,

у тому числі на гаражі в гаражно-будівельному кооперативі Сідний-Авто-1

(а.с. 25 -27, т. 1).

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 червня 2016 року, гараж № НОМЕР_1 , що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 , гараж № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 , м. Маріуполь, Донецька

область, - чоловіку ОСОБА_2 - ОСОБА_7 (а.с. 120 -121, т. 1).

Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 28 березня 2014 року

№ 6/38-4378, в яке пунктом 22 рішення Маріупольської міської ради

від 30 грудня 2014 року № 6/43-5125 внесено зміни, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 та гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,3231 га, для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, колективного гаражного будівництва (обслуговування нежитлової будівлі та організацію автостоянки) на АДРЕСА_1 (а.с. 12, 86, т. 1).

Рішенням Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5371 затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано із земель запасу жилої та громадської забудови в оренду строком на 10 років

фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 та гаражно-будівельному кооперативу Східний-Авто-1 земельну ділянку (кадастровий номер 1412336900:01:024:0452), площею 0,3297 га, з розміром орендної плати на рівні 3 % від його грошової оцінки для розміщення та експлуатації будівель та споруд, додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій на

АДРЕСА_1 (а.с. 19, т. 1).

28 травня 2015 року між Маріупольською міською радою, як орендодавцем, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , гаражно-будівельним кооперативом ІНФОРМАЦІЯ_1 , як орендарями, укладений договір оренди землі, відповідно до пунктів 1.1-3.1 якого орендодавець, згідно з рішення Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5371, надає,

а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1412336900:01:024:0452), площею 0,3297 га, строком на 10 років. Цей договір підписаний представником Маріупольської міської ради, представником фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та головою гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1

ОСОБА_5 ( а.с. 16-21, т. 1)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_4 , ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання,

а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет

і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи,

а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи

у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім правочином, і під час подання позову про його оскарження такий позов подається до решти сторін цього правочину, з якими є матеріально - правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, треті особи: гаражно-будівельний кооператив Східний-Авто-1 , ОСОБА_3 , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Предметом спору у справі, що переглядається, є договір оренди земельної ділянки від 28 травня 2015 року, укладений між Маріупольською міською радою, з однієї сторони, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

і гаражно-будівельним кооперативом Східний-Авто-1 , з іншої.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував

у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Отже, правові наслідки вчинення недійсного правочину насамперед стосуються прав та інтересів осіб, які є сторонами за таким договором.

Таким чином, під час вирішення спорів щодо встановлення недійсності правочину судам необхідно перевірити склад учасників процесу та з`ясувати коло осіб, на яке поширюються наслідки недійсності укладеного правочину.

Позивачі у цій справі клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідачів фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 і гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 не заявляли.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову з інших підстав, встановивши, що позивачі, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди, відповідачем зазначили лише одну сторону спірного правочину, клопотання про залучення у справі інших сторін не заявляли, що свідчить про неналежний суб`єктний склад учасників справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

При цьому апеляційний суд правильно зазначив, що процесуальний статус відповідача та третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами

та обов`язками є різним, тому залучення фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 і гаражно-будівельного кооперативу Східний-Авто-1 до участі

у справі як третіх осіб не може бути взято до уваги.

Відмова в задоволенні позовних вимог із вказаних підстав не позбавляє позивачів права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних відповідачів.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції

не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення апеляційного суду не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове

рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України ,

§ 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 06 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк