Ухвала

від 04.01.2021 по справі 947/28773/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/53/21

Номер справи місцевого суду: 947/28773/20 1-кс/947/16508/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власників майна ТОВ «Сіблет» адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «СІБЛЕТ» адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000180, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, -

встановив:

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури №1 ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000180, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення санкціонованого обшуку у приміщенні, де здійснює свою діяльність ТОВ «ЛІД ТІМ» за адресою: вул. Пушкінська, 56 а, м. Одеса.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що клопотання слідчого є обґрунтованим, а надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник власника майна ТОВ «СІБЛЕТ» адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що слідчим порушено 48-годинний строк для звернення до суду із клопотанням про арешт майна, а слідча суддя сприяла органу досудового розслідування в прикритті факту пропуску строку на звернення до суду із клопотанням про арешт майна та поновила строк для подання такого клопотання, чим порушила вимоги кримінального процесуального закону України, який не містить підстав для поновлення такого строку. Зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна неодноразово відкладався, що свідчить про безпідставне затягування процесу. При цьому, в судовому засіданні представник ТОВ «ЛІД ТІМ» адвокат ОСОБА_10 намагався пояснити свою позицію, однак був видалений суддею із зали суду.

Наголошує, що докази про фінансування ТОВ «ЛІД ТІМ» та ТОВ «СІБЛЕТ» відсутні, а тому висновки суду про те, що вилучена техніка може містити відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КПК України є необґрунтованими. Зазначає, що слідчий у своєму клопотанні не довів, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України та взагалі не мав право звертатися з клопотанням про арешт майна, оскільки таке право має лише прокурор (ч. 2 ст. 64-2 КПК України).

Звертає увагу, що вилучення та арешт комп`ютерної техніки призводить до зупинення правомірної господарської діяльності товариства ТОВ «СІБЛЕТ», що є порушенням принципу справедливого балансу та свідчить про свавільне втручання в господарську діяльність даного товариства.

Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши: суддю-доповідача, представників власника майна ТОВ «Сіблет», які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін; перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення :1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Таким чином, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норму закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

І. Щодо доводів пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п`яти днів з дня їх проголошення.

Частиною 3статті 395КПК Українипередбачено,що дляособи,яка перебуваєпід вартою,строк подачіапеляційної скаргиобчислюється змоменту врученняїй копіїсудового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченомустаттею 382цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала постановлена за участі представників власників майна ТОВ «Сіблет» та лише 20.11.2020 року отримана представником власника майна. При цьому будь-які відомості щодо часу отримання ними копії оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутні, а тому апеляційний суд вважає вірним посилання апелянта про отримання копії повного тексту лише 20.11.2020 року о 15:30 годині.

Враховуючи подання адвокатом ОСОБА_7 апеляційної скарги 23.11.2020 року, апеляційний приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки у відповідності до вимог ч.3 ст.395 КПК України строк є таким, що фактично не пропущений.

ІІ. Щодо доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог Закону та практики ЄСПЛ, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно у рамках зазначеного кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Одеській області за заявою заступника голови Української антипіратської асоціації ОСОБА_11 про скоєння злочину внесено відомості до ЄРДР № 12020160000000180 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, а саме за фактом порушення авторських прав окремих суб`єктів кінематографічної діяльності, шляхом розповсюдження аудіовізуальних творів (кінофільмів) через всесвітню мережу інтернет, а саме веб-сайт «kinomod.com», не маючи на те відповідної ліцензії, завдавши майнової шкоди в особливо великому розмірі.

Так в ході досудового розслідування встановлено, що за допомогою онлайн кінотеатру «kinomod.com» здійснюється розповсюдження тізерної реклами, яка надається тізерною мережою etarg.network до функціонування якої безпосередньо причетне ТОВ «ЛІД ТІМ» (код ЄДРПОУ 38018187), яке здійснює свою діяльність у нежитлових приміщеннях 3-го поверху будинку АДРЕСА_1 , а також ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з чим 15.10.2020 року слідчим СУ ГУНП в Одеській області на підставі ухвали слідчого суддів Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2020 року здійснено обшук у нежитловому приміщенні 3-го поверху, де здійснює свою діяльність ТОВ «ЛІД ТІМ», а саме по вул. Пушкінська, 56-а, м. Одеса в ході якого виявлено та вилучено системні блоки.

У судовому засіданні представники власника майна підтримали доводи апеляційної скарги та вказали, що вилучене майно не має жодного відношення до даного кримінального провадження та ТОВ «ЛІД ТІМ».

Прокурор заперечувавпроти задоволенняапеляційної скаргита вказав,що вилученемайно єречовим доказому даномукримінальному тана данийчас проводитьсякомп`ютерно-технічнаекспертиза.Крім тогопрокурор зазначив,що наданий час ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення.

Як вбачаєтьсяз мотивувальноїчастини ухвалислідчий суддясвоє рішенняобґрунтував лишетим,що вилученакомп`ютерна технікає речовимдоказом,який зберігна собісліди кримінальногоправопорушення та міститьвідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часданого кримінальногопровадження тавизнані яктакі постановоюслідчого СУГУНП вОдеській області. При цьому прокурор не міг вказати, які саме критерії на це вказують.

Натомість, аналіз клопотання слідчого про накладення арешту на майно та долучені до нього матеріали кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання не відповідає вимогам закону, з підстави чого апеляційний суд вважає слушними доводи апелянта про те, що слідчим не було надано доказів, які б в достатній мірі підтверджували існування підстав для накладення арешту на майно.

Так, до клопотання слідчого, всупереч вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, не додано жодних документів, які б підтверджували дані, про те що майно яке вилучене у ТОВ «Сіблет» засновником, якого є ОСОБА_15 має якесь відношення до даного кримінального правопорушення.

При цьому з додатків доданих представником власника майна до апеляційної скарги вбачається, що нежитлове приміщення, загальною площею 310 квадратних метрів 3-го поверху по АДРЕСА_1 перебуває в оренді ТОВ «Сіблет» з 15.12.2019 року, а вилучене комп`ютерне обладнання на підставі договору купівлі продажу від 15.09.2020 року є власністю ТОВ «Сіблет».

Слідчий суддя зазначені обставини проігнорувала та вказала, що наданий договір купівлі - продажу викликає сумніви щодо його спрямованості на реальне настання відповідних наслідків в результаті його укладення.

Разом з тим посилання слідчого судді на те, що майно, на яке накладено арешт відповідає критеріям речових доказів, оскільки може містити відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки ані клопотання, ані ухвала слідчого судді не містять належного мотивування та обґрунтування такого висновку. Визнання постановою слідчого вилученого в ході проведення обшуку майна речовим доказом з перерахуванням зазначеного майна само по собі не може слугувати підставою для накладення арешту на таке майно.

При цьому апеляційний суд враховує те, що в судовому засіданні прокурор не міг навести жодні обставини, які на думку органу досудового розслідування свідчать про належність вилученого в ході обшуку майна до вчинення кримінального правопорушення та які вказували, що майно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні

Крім того,апеляційний судконстатує,що зчасу скоєннякримінального правопорушення,внесення відомостейдо ЄРДРта накладенняарешту навилучене майнопройшов значнийпроміжок часу,однак якповідомив апеляційномусуд прокурордо теперішньогочасу повідомленопро підозрулише ОСОБА_14 , який жодного відношення до ТОВ «Сіблет» не має.

Вказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для арешту майна, передбачених ч.ч. 1-4 ст. 170 КПК України,в зв`язку з чим апеляційний суд не може погодитися з висновками слідчого судді щодо наявності підстав, мети та обґрунтування необхідності накладення арешту на вищевказане майно, оскільки стороною обвинувачення таку необхідність не доведено.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що слідчий суддя за відсутності підстав для накладення арешту повинен був відмовити в задоволенні необґрунтованого клопотання слідчого, однак задовольняючи вищевказане клопотання прийняв рішення, яке не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги представника власника майна є обґрунтованими.

Висновки апеляційного суду.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятого слідчим суддею рішення про накладення арешту на вищевказане майно, яке у даному випадку не має жодного відношення до зазначеного кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді незаконною та невмотивованою, та приходить до висновку про те, що при розгляді клопотання та постановленні ухвали допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали прийняття законного та обґрунтованого рішення, які у відповідності до вимог ст. 409 та ст. 412 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргупредставника власника майна ТОВ «СІБЛЕТ» адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000180, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про накладення арешту на речі, вилучені 15.10.2020 року в ході проведення обшуку у нежитловому приміщенні де здійснює свою діяльність ТОВ «ЛІД ТІМ» за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 56 а.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4