Ухвала

від 04.01.2021 по справі 947/28773/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/54/21

Номер справи місцевого суду: 947/28773/20 1-кс/947/17653/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000180, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, -

встановив:

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2020 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури №1 ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000180, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що клопотання слідчого є обґрунтованим, а надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник власникамайна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує права власниці майна.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що слідчий ОСОБА_10 не мав право звертатися з клопотанням про арешт майна, оскільки таке право має лише прокурор (ч. 2 ст. 64-2 КПК України). Окрім того, слідчим порушено 48-годинний строк для звернення до суду із таким клопотанням та не вказано підстави та мету накладення арешту на вилучене майно.

Звертає увагу, що постановлена ухвала слідчого судді про обшук за адресою на ім`я ОСОБА_11 , тоді як клопотання слідчого про арешт майна відносно ОСОБА_11 , що є несанкціонованим та не має жодного відношення до ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .

Зазначає, що слідчий суддя необґрунтовано прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали не доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а надані суду матеріали є недостатніми та порушують права третьої особи на мирне володіння своєю власністю.

Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін; перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення :1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено правові підстави, тобто законні підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Таким чином, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норму закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог Закону та практики ЄСПЛ, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно у рамках зазначеного кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Одеській області за заявою заступника голови Української антипіратської асоціації ОСОБА_12 про скоєння злочину внесено відомості до ЄРДР № 12020160000000180 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, а саме за фактом порушення авторських прав окремих суб`єктів кінематографічної діяльності, шляхом розповсюдження аудіовізуальних творів (кінофільмів) через всесвітню мережу інтернет, а саме веб-сайт «kinomod.com», не маючи на те відповідної ліцензії, завдавши майнової шкоди в особливо великому розмірі.

Так в ході досудового розслідування встановлено, що за допомогою онлайн кінотеатру «kinomod.com» здійснюється розповсюдження тізерної реклами, яка надається тізерною мережою etarg.network до функціонування якої безпосередньо причетне ТОВ «ЛІД ТІМ» (код ЄДРПОУ 38018187), яке здійснює свою діяльність у нежитлових приміщеннях 3-го поверху будинку АДРЕСА_2 , а також ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з чим 15.10.2020 року слідчим СУ ГУНП в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2020 року здійснено обшук за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_14 в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти, предмет ззовні схожий на ніж, поліетиленовий пакет з застібкою в якому наявна таблетка у вигляді капсули в якій міститься порошкоподібна речовина невідомого походження, 2 скляних циліндричних пристрої для смаління та поліетиленовий пакет з застібкою з наявною у ньому невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору.

У судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи апеляційної скарги та вказав, що грошові кошти належать ОСОБА_8 , вилучені безпосередньо у її особистих речах та не мають жодного відношення до даного кримінального правопорушення.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що вилучені кошти визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки майно вилучено за місцем мешкання ОСОБА_11 , який є директором тізерної компанії «ЛІД ТІМ» та можливо причетний вчинення злочину за результатом якого відкрито кримінальне провадження.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді (а.с. 76-82), при постановленні ухвали слідчий суддя своє рішення обґрунтував лише тим, що виявлені грошові кошти у випадку підтвердження причетності ОСОБА_11 до вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального-провадження підтвердять їх можливе кримінально-протиправне джерело набуття та ці грошові кошти відповідають категорії речових доказів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.

Водночас апеляційний суд констатує, що слідчий суддя не вказав, які саме дані на це вказують та як вилучене майно може бути використане як доказ, а саме по собі визнання вилученого в ході проведення обшуку майна речовим доказом з перерахуванням зазначеного майна не може слугувати підставою для такого висновку.

Натомість, аналіз клопотання слідчого про накладення арешту на майно та долучені до нього матеріали кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання не відповідає вимогам закону, з підстави чого апеляційний суд вважає слушними доводи апелянта про те, що надані стороною обвинувачення матеріали не доводять наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, а надані суду матеріали є недостатніми та порушують права третьої особи на мирне володіння своєю власністю.

Так, до клопотання слідчого, всупереч вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, не додано жодних документів, які б підтверджували дані про те, що грошові кошти отриманні в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя на зазначені обставини уваги не звернула та обмежилась лише перерахуванням встановлених під час досудового розслідування даних, які викладені у клопотанні слідчого та навела положення вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для прийняття рішення про накладення арешту на майно, але належним чином не мотивувала свого рішення.

Водночас, апеляційний суд наголошує, що з часу скоєння кримінального правопорушення, внесення відомостей до ЄРДР та накладення арешту на вилучене майно пройшов значний проміжок часу, однак як повідомив апеляційному суду прокурор до теперішнього часу повідомлено про підозру лише ОСОБА_15 , який жодного відношення до ТОВ «Сіблет» та в тому числі ОСОБА_11 не має.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що оскаржувана ухвала слідчого судді, всупереч вимогам п.п. 4,5 ч. 5 ст. 173 КПК України, не містить посилання на спосіб арешту майна та порядку виконання ухвали, що фактично свідчить про неможливість виконання ухвали, суперечить принципу визначеності судового рішення, не слугує забезпеченню завдань кримінального провадження, що вказує на необґрунтованість ухвали та є окремою підставою для її скасування. При цьому слідчий суддя не звернув уваги на відсутність у клопотанні прокурора зазначення способу арешту майна та безпідставно не зазначив про це в своїй ухвалі.

Враховуючи наведене, встановлені апеляційним судом порушення вимог КПК України, допущені слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора, є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Вирішуючи питання щодо вмотивованості клопотання прокурора про накладення арешту на предмет ззовні схожий на ніж, поліетиленовий пакет з застібкою в якому наявна таблетка у вигляді капсули в якій міститься порошкоподібна речовина невідомого походження, 2 скляних циліндричних пристрої для смаління та поліетиленовий пакет з застібкою з наявною у ньому невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору та чи підлягає воно задоволенню, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про необхідність накладення арешту на предмет ззовні схожий на ніж, поліетиленовий пакет з застібкою в якому наявна таблетка у вигляді капсули в якій міститься порошкоподібна речовина невідомого походження, 2 скляних циліндричних пристрої для смаління та поліетиленовий пакет з застібкою з наявною у ньому невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору, оскільки є достатні підстави вважати, що вони можуть бути предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом та накладення арешту на вищезазначені предмети необхідне з метою проведення експертизи, результати якої мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає клопотання слідчого в частині необхідності накладення на даній стадії досудового розслідування арешту на вищевказане майно арешту обґрунтованим, оскільки, як встановлено судом, вилучені предмети мають ознаки речового доказу у кримінальному провадженні та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, з метою досягнення справедливого балансу між правами та інтересами власника майна та завданнями досудового розслідування, закріпленими в ст. 2 КПК України, виконуючи вимоги ст.170 та 173 КПК України, апеляційний суд приходить висновку про необхідність накладення арешту на предмет ззовні схожий на ніж, поліетиленовий пакет з застібкою в якому наявна таблетка у вигляді капсули в якій міститься порошкоподібна речовина невідомого походження, 2 скляних циліндричних пристрої для смаління та поліетиленовий пакет з застібкою з наявною у ньому невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору з забороною на відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим порушено 48-годинний строк для звернення до суду із клопотання про арешт майна та постановлена ухвала слідчого судді є несанкціонованою у зв`язку з невірним зазначенням анкетних даних особи у якої здійснюється обшук, апеляційний суд приймає до уваги, але вони не є таким, що слугують безумною підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі з урахуванням того, що дозвіл на проведення обшуку надавався за адресою, де проживає ОСОБА_11 , який як свідчать матеріали провадження є чоловіком власника житлового приміщення, де був проведений обшук.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги представника власника майна, вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про часткове задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.11.2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000180, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , - задовольнити частково.

Накласти арешт на речі, що були вилучені в ході проведення обшуку у житловому приміщенні АДРЕСА_3 , а саме: предмет ззовні схожий на ніж, поліетиленовий пакет з застібкою в якому наявна таблетка у вигляді капсули в якій міститься порошкоподібна речовина невідомого походження, 2 скляних циліндричних пристрої для смаління та поліетиленовий пакет з застібкою з наявною у ньому невідомою речовиною рослинного походження зеленого кольору з забороною їх відчуження, розпорядження та користування.

У задоволені клопотання слідчого про арешт іншого майна, вилученого в ході проведення обшуку - відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4