Вирок

від 12.01.2021 по справі 285/837/20

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 285/837/20

Провадження № 1-кп/0285/243/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

представника потерпілого та цивільних позивачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження № 12018060090001361 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

встановив:

02.11.2018 близько 17 години 40 хвилин в темну пору доби, на неосвітленій ділянці 212 км автодороги «Київ-Чоп» обвинувачений ОСОБА_4 керував трактором колісним «Білорус-1523» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з причепом-цистерною без реєстраційного номеру, який належить сільськогосподарському обслуговуючому кооперативу «Перший Національний Аграрний Кооператив».

Рухаючись зазначеним транспортним засобом у правій смузі руху в напрямку м. Житомир в порушення п. 5.1 Вимог до технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 06.05.2009 № 316 «фари ближнього та дальнього світла повинні бути укомплектовані лампами та відрегульовані відповідно до вимог експлуатаційної документації. Тип світлорозподілу фар повинен відповідати ГОСТ 3544-75», п. 5.2 зазначених Вимог «кількість, колір та функціональна електрична схема зовнішніх світлових приладів повинні відповідати ГОСТ 8769-75», п. 5.3 даних Вимог «не допускається застосування зруйнованих та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах світлових зовнішніх приладів, встановлення будь-яких пристроїв, що обмежують їхню видимість, нанесення покриття на світлові зовнішні прилади (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює силу їх світла, світлорозподіл або колір», п. 5.4 «на знятих з виробництва машинах або на тих, світлові зовнішні прилади яких змінено для приведення у відповідність до вимог ГОСТ 8769-75, допускають встановлення інших світлових зовнішніх приладів», в порушення п. 3.5 Правил технічної експлуатації тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 06.04.2010 № 173 «технічна експлуатація машин не допускається за наявності хоча б однієї з таких умов: у разі несправності гальмівної системи, рульового керування, пристроїв світлової та звукової сигналізації, тягово-зчіпного пристрою, елементів коліс, системи випуску відпрацьованих газів», в порушення вимог п. 23.11 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1306 від 10.10.2001 «експлуатація составів транспортних засобів у складі автомобіля, трактора або іншого тягача і причепа дозволяється лише за умови відповідності причепа тягачу та виконання вимог щодо їх експлуатації» п. 31.1 «технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації», п. 31.3 а) «забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху» п. 31.4.3.а) «зовнішні світлові прилади кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу», п. 31.6 б) «забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів», що призвело до наїзду на задню частину причепа-цистерни без реєстраційного номеру трактора колісного «Білорус-1 523» реєстраційний номер НОМЕР_1 , автопоїздом «Iveco Magirus» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з напівпричепом «Тгаіlог Раnаv» реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким позаду у попутному напрямку керував водій ОСОБА_7 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію автопоїзда «Iveco Magirus» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з напівпричепом «Тгаіlог Раnаv» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лівої вушної раковини, садна в лобній області праворуч; закритого підголовчатого перелому 5-ї плюснової кістки правої стопи зі зміщенням відламків, синця - по тильній поверхні правої стопи в проекції 2-5-ї плюснових кісток та проксимальних фаланг 2-5-го пальців; двох синців - в проекції підколінної ямки ліворуч, но задній поверхні лівої гомілки у верхній третині, численних ран у кількості не менше 11-ти по зовнішній поверхні лівого плеча у середній третині, по зовнішній поверхні лівого передпліччя на межі середньої та верхньої третини, по тильній поверхні лівої стопи в проекції основної фаланги 1-го пальця що належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пп. 23.11, 31.1, 31.3 а), 31.4.3.а), 31.6 б) Правил дорожнього руху України та вимог п. 3.5 Правил технічної експлуатації тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 06.04.2010 № 173, п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Вимог до технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 06.05.2009 № 316, знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 286 КК Українипорушення правилбезпеки дорожньогоруху абоексплуатації транспортуособою,яка керуєтранспортним засобом,що спричинилопотерпілому середньоїтяжкості тілеснеушкодження.

ОСОБА_4 винним себе в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та вважає, що повинен нести не кримінальну відповідальність, а адміністративну.

Суду додатково пояснив, що близько 17 години 02.11.2018 року рухався на тракторі із причепом-цистерною по дорозі «Київ-Чоп» зі швидкість приблизно 20 км на годину, в кабіні трактора також перебував його знайомий ОСОБА_8 . Причеп-цистерна була з непрацюючими габаритами, про що він повідомив керівництво, яке все одно наполягало про доставку її до с. Марушівки, при цьому йому пообіцяло, що з ним буде машина супроводу. Виїхавши з села на трасу, машина супроводу його обігнала і він продовжив рух без неї. Під час руху, ним було увімкнено на тракторі задні фари, які освітлювали причеп-цистерну. Рухаючись по дорозі відчув удар у кабіну трактора та трактор викинуло у канаву. В подальшому вийшов з трактора та дізнався про про стан ОСОБА_8 , а після приїзду швидкою разом з іншими поїхав до лікарні. Також повідомив, що стаж керування трактором на момент ДТП складав близько одного року.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду пояснив, що 02.11.2018 року він керував автопоїздом «Iveco Magirus» у складі з напівпричепом «Тгаіlог Раnаv» зі швидкістю 75-80 км на годину в правому крайньому ряду, оскільки в автомобілі стоїть обмежувач швидкості 80 км на год.. Проїхавши с. Нова Романівка Новоград-Волинського району, за 20-25 метрів побачив незрозумілий овальний предмет та фонарі, при цьому складалось враження, що вони горять десь з правої сторони на узбіччі. Побачивши перешкоду крутнув кермо вліво але при цьому зачепив на причепі трактора ліві колеса і трактор відкинуло в праву сторону, а його машину поклало набік. Після ДТП втратив свідомість. В подальшому працівники МНС дістали його з кабіни автомобіля та поклали в швидку. Прийшов до свідомості вже в лікарні. Під час проведення слідчого експерименту був присутній. Будь-якої допомоги від обвинуваченого ОСОБА_4 не отримував. Вважає, що керівництво підприємства в якому працював обвинувачений ОСОБА_4 не повинно було відправляти трактор на трасу без відповідних освітлювальних приладів в темну пору добу. Під час допиту потерпілий не висловлював думки щодо призначення покарання, але його представник в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 02.11.2018 року він разом з обвинуваченим ОСОБА_4 їхав в кабіні трактора, якім керував ОСОБА_4 , з с. Романівка до с. Марушівка і до трактора було причеплено бочку, яку необхідно було доставити до с. Марушівка. Під час руху трактора на ньому було увімкнено як передні так і задні фари, які освітлювали бочку. Рухались по самому краю дороги з правої сторони, зі швидкістю близько 30 км на годину, при цьому машина супроводу від них відстала і куди вона поділась він не знає. В подальшому відчув удар і трактор викинуло з дороги. Свідок також пояснив, що був присутній під час слідчого експерименту.

В судовому засіданні встановлено, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не є очевидцями ДТП.

У відповідності дост. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зіст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а обов`язок доказування вини покладено на прокурора (ст. 91 ч.2 КПК України,ст. 92 ч.1 КПК України).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК України).

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, його провина повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження №12018060090001361, а саме:

- протоколом огляду місця ДТП від 02 листопада 2018 року, схемою до протоколу огляду місця ДТП та фото таблицею до нього, складеного за участі понятих, об`єктом огляду якого є 212км+482м автодороги «Київ-Чоп» поблизу с. Нова-Романівка(т.2, арк. 111-129);

- висновком експерта №3/25 від 25.01.2019 року, яким встановлено, що зовнішні світлові прилади колісного трактора «Білорус-1523» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з причепом-цистерною без реєстраційного номеру, не відповідали вимогам п.п.5.2, 5.3, 5.4, Вимог джо технічного стану тракторів, п.3.4 вимог Правил технічної експлуатації тракторів та пп.31.4.3.(а), 31.6(б) ПДР, що впливають на безпеку дорожнього руху, згідно яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості забороняється подальший рух транспортних засобів та експлуатація тракторів. (т.2 а.с.129-149);

- висновком експерта №1469/е від 13.05.2019 року, згідно якого за своїм характером виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я строком на три тижні (більше, як 21 день). (т.2 а.с.163-168)

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24 травня 2019 року зі схемою до протоколу та відеозаписом, за участі понятих, спеціаліста автотехніка ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_7 в ході якого відтворено обставини ДТП від 02 листопада 2018 року за тими даними та розташуванням транспортних засобів, які вказали ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (т. 2 а.с.170-174)

- висновком додаткової автотехнічної експертизи №2134/19-25 від 05 лютого 2018 року, згідно з яким, водій автопоїзда «Iveco Magirus» у складі з напівпричепом «Тгаіlог Раnаv» не мав технічної можливості уникнути наїзду на задню частину трактору «Білорус-1523» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з причепом-цистерною, як шляхом застосування термінового гальмування так і шляхом маневру безпечного об`їзду, з моменту виникнення небезпеки для його руху, а наявна в діях водія ОСОБА_7 невідповідність технічним вимогам пункту 12.2. ПДР не є у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. При цьому в діях водія трактора ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам пунктів 23.11.,31.1.,31.3(а), 31.4.3 (а) та 31.6(б) ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. (т. 2 а.с.203-209)

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року №13-31кс19 зазначила:

Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушенняПДРможуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені устатті 286 КК; б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка знеминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушенняПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати увироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбаченихстаттею 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли.

Тільки порушенняПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їхнастання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченогостаттею 286 КК.

Велика Палата звернула увагу на те, що склад злочину, передбаченийстаттею 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимогПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Зазначені вище докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленомуКПКтаКонституцією України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причиною настання наслідків передбачених ч. 1 ст. 286 КК України є порушення з боку обвинуваченого ОСОБА_4 пунктів 23.11.та 31.6(б) ПДР.

Правилами дорожнього руху визначено:

- пунктом 23.11 експлуатація составів транспортних засобів у складі автомобіля, трактора або іншого тягача і причепа дозволяється лише за умови відповідності причепа тягачу та виконання вимог щодо їх експлуатації, а состава транспортних засобів у складі автобуса і причепа - також за наявності причіпного пристрою, установленого заводом-виробником;

підпунктом «б» пункту 31.6 забороняється подальшийрух транспортнихзасобів,у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Вирішуючи питання про застосування правилстатті 87 КПКдо наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи.

Під час дослідження судом доказів не було встановлено фундаментальних порушень прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту, ОСОБА_4 на день його проведення, був в статусі свідка і йому було роз`яснено його права і обов`язки. Крім того, як вбачається з обвинувального акту, обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому порушенні визнавав та приймав активну участь у його розкритті.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_4 повинен бути засуджений за ч. 1ст. 286 КК України, за порушення правилбезпеки дорожньогоруху абоексплуатації транспортуособою,яка керуєтранспортним засобом,що спричинилопотерпілому середньоїтяжкості тілеснеушкодження. .

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1ст. 286 КК України.

Обставин, що пом`якшують покарання, на думку суду, відповідно дост. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності дост. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, одружений, на його утриманні перебуває малолітня дитина.

Також при призначенні обвинуваченому покарання суд, наряду з вищевказаними обставинами і даними про особу ОСОБА_4 , враховує також, що за встановленими в ході розгляду кримінального провадження обставинами, обвинувачений був вимушений рухатися по автодорозі «Київ-Чоп», оскільки виконував розпорядження керівництва. Крім того, власником було проігноровано зауваження ОСОБА_4 щодо невідповідності причепа-цистерни ПДР, а також не було належно організовано переміщення трактора разом з причепом-цистерною по автодорозі.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, бо вважає це покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

В той же час, на думку суду, з урахуванням вимогст. 77 КК України, до ОСОБА_4 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на один рік.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з застосуванням вимог ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Щодо вирішення пред`явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Позивачами ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в рамках кримінального провадження в суді було подано цивільний позов в якому вони просять стягнути в солідарному порядку:

з Сільськогосподасрського обслуговуючого кооперативну «Перший національний аграрний кооператив», ТзОВ «Цефей-груп» та ТзДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ, SLC «IC «USI» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 248 627,04 грн, на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн та 75 000 грн витрат на правову допомогу;

з Сільського обслуговуючого кооперативну «Перший національний аграрний кооператив», ТзОВ «Цефей-груп» та ТзДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ, SLC «IC «USI» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 491 022,70 грн, на відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Під час розгляду справи в якості цивільного співвідповідача було залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС».

Позивачі посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_4 заподіяв шкоду перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем ТзОВ «Цефей-груп», а власником трактору, якім керував ОСОБА_4 є СОК «Першийнаціональний аграрнийкооператив»,а такожте,що цивільно-правовавідповідальність ОСОБА_7 була застрахованав ТзДВ«Страхова компанія«Ю.ЕС.АЙ,SLC«IC«USI» просять суд цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник цивільних позивачів позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, зазначив, що оскільки керівництво ТзОВ «Цефей-груп» йому наказало доставити бочку, яка не відповідала вимогам Правил, тому і відшкодовувати збитки має товариство.

Відповідачі СОК «Першийнаціональний аграрнийкооператив» таТзДВ «Страховакомпанія «Ю.ЕС.АЙ,SLC«IC«USI» у поданих відзивах позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити.

Відповідач ТзОВ «Цефей-Груп» своїм правом на подачу відзиву не скористалось.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, про місце і час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Заяв чи клопотань щодо слухання справи суду не направляли.

Відповідно до ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні

Частиною 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

За змістом частини другоїстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Тлумачення статей 11 та 1167ЦК Українидозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першоїстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно зістаттею 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першоїстатті 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїстаттею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змістуглави 82 ЦК Українивбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першоїстатті 1191 ЦКнабуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 501/2298/16-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц.

Відповідно доч.1ст.1195ЦК Українифізична абоюридична особа,яка завдалашкоди каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`яфізичній особі,зобов`язанавідшкодувати потерпіломузаробіток (дохід),втраченим нимвнаслідок втратичи зменшенняпрофесійної абозагальної працездатності,атакож відшкодуватидодаткові витрати,викликані необхідністюпосиленого харчування,санаторно-курортноголікування,придбання ліків,протезування,стороннього доглядутощо.

За змістом статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Встановлено,що ОСОБА_4 під час вчинення ДТП, керував трактором у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків, а саме перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем ТзОВ «Цефей-Груп».

Також встановлено, що на момент ДТП трактор «Білорус-1523» реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у володінні ТзОВ «Цефей-Груп» на підставі договору про надання транспортних послуг №01/11-18/ПВ, укладеного між останнім та СОК «Перший національний аграрний кооператив». (т.1 а.с.160-161)

Таким чином, обов`язок по відшкодуванню шкоди, завданої ОСОБА_7 та ОСОБА_12 під час виконання ним своїх трудових обов`язків, несе ТзОВ «Цефей-Груп».

Встановлено, що напівпричіп «Тгаіlог Раnаv», д.н.з. НОМЕР_3 належить позивачу ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_4 .

Автомобіль «Iveco Magirus» реєстраційний номер НОМЕР_2 , якій користувався ОСОБА_7 на підставі договору оренди автомобіля від 18.05.2016 р., належить позивачці ОСОБА_12 (т.1 а.с.29,30)

Згідно висновку експерта №1502/19/19 від 11.02.2011 року розмір заподіяної матеріальної шкоди власнику напівпричепа «Тгаіlог Раnаv», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_7 складає 140 759,04 грн. (т.1 а.с.37-57)

Згідно висновку експерта 0602/19/19 від 05.02.2019 року розмір заподіяної матеріальної шкоди власнику автомобіля «Iveco Magirus» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 складає 491 022,70 грн. (т.1 а.с.58-88)

Відповідно до наданого розрахунку не отриманого заробітку, позивач ОСОБА_7 з листопад 2018 року по 01 березня 2020 року недоотримав заробіток в сумі 66 368,00 грн (16 місяців) внаслідок неможливості використовувати транспортні засоби.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 28 061 грн (7 місяців), оскільки строк дії договору оренди транспортного засобу «Iveco Magirus», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставі якого ОСОБА_7 використовував автомобіль для зайняття підприємницькою діяльності, припинив свою дію 18.05.2019 року.

Також суд вважає, що вимоги позивачів до відповідачів ТзДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ, SLC «IC «USI» та ПАТ «Страхова група «ТАС» є безпідставними, оскільки останні відповідно до Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не набули в даному випадку обов`язку на відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, згідно із ч.3ст. 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналізуючи зібраніу справідокази вїх сукупностістосовно завданоїпотерпілому ОСОБА_7 моральної шкоди,враховуючи душевні,фізичні стражданнята стрес,яких потерпілийзазнав узв`язкуіз ушкодженнямздоров`ята пошкодженнямйого майна,тривалість часуна йоговідновлення,вимушеність зміну повсякденномужитті,зважаючи навимогирозумності тасправедливості,суд доходитьвисновку провідшкодування потерпілому ОСОБА_7 моральної шкодив розмірі45000грн.

Також враховуючи, враховуючи стрес, який позивачка ОСОБА_12 зазнала у зв`язку із пошкодженням її автомобіля, тривалість часу на його відновлення, вимушеність змін у повсякденному житті, зважаючи на вимогирозумності тасправедливості, суд доходить висновку про відшкодування ОСОБА_12 моральної шкоди в розмірі 3 000 грн..

Щодо стягнення процесуальних витрат.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до глави 8 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1ст.91КПК Українивид ірозмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,розмір процесуальнихвитрат,належить дообставин,які підлягаютьдоказуванню укримінальному провадженні.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення експертиз становлять 9544,08 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Також стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_7 витрати, які ним було понесено за надання йому експертних послуг в сумі 8 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 66-68 КК України, ст. ст. 100, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, 22, 23, 1167, 1168, 1172, 1195 ЦК суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на три роки з позбавлення права керувати транспортирними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 ККУкраїни звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставіч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 9 544 (дев`ять тисяч п`ятсот сорок чотири) грн. 08 коп., а саме:

-за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/25 в сумі 1144,00 грн.

-за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 11/10.2/105 в сумі 2860,00 грн.

-за проведення експертизи механізму та обставин ДТП № 3/498 в сумі 1144,00 грн.

-за проведення експертизи механізму та обставин ДТП № 3/722 в сумі 1256,08 грн.

-за проведення експертизи механізму та обставин ДТП № 2134/19-25 в сумі 3140,00 грн.

Речові докази в кримінальному провадженні, а саме:

- автомобіль «IvecoMagirus»реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричеп«ТгаіlогРаnаv»,д.н.з. НОМЕР_3 , які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 повернути власникам;

- трактор «Білорус-1523» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з причепом-цистерною, якій знаходиться на зберігання у Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативну «Перший національний аграрний кооператив» - повернути власнику.

Арешт накладений на автопоїзд «Iveco Magirus» реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з напівпричепом «Тгаіlог Раnаv» реєстраційний номер НОМЕР_3 та трактор «Білорус-1523» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з причепом-цистерною скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-груп» (код ЄДРПОУ37529380) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , проживаючого АДРЕСА_2 ) 168 820 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн 04 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 213 820 (двісті тринадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 витрати за проведення експертиз щодо визначення заподіяної шкоди в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн..

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_12 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цефей-груп» (код ЄДРПОУ37529380) на користь ОСОБА_12 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , проживаючої АДРЕСА_3 ) 491022 (чотириста дев`яносто одна тисяча двадцять дві) грн 70 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 (три тисячі) грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 494 022 (чотириста дев`яносто чотири тисячі двадцять дві) грн. 70 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому прокурору, потерпілому та направити цивільним відповідачам.

Суддя