Постанова

від 13.01.2021 по справі 910/18845/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа № 910/18845/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 (повний текст складено 20.08.2020)

у справі №910/18845/19 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віглон"

про визнання недійсним договору

за участю секретаря судового засідання Руденко Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Камишева К.В., адв. посв. №КВ5633 від 29.10.2015;

від відповідача: Тищенко А.В., адв. свід. №3885 від 14.09.2018;

третьої особи: повідомлений, але не з`явився;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" (надалі позивач/скаржник/ТОВ Дрім-Компані ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (надалі АТ КБ Приватбанк /відповідач) у якій просить визнати недійсним укладений між сторонами Договір поруки №4В13607И/П від 20.10.2016.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ Дрім-Компані посилається на статтю 230 ЦК України та вказує, що спірний Договір поруки №4В13607И/П від 20.10.2016 було укладено під впливом обману щодо істотних умов договору. Зокрема ТОВ Дрім-Компані вказує про відсутність намірів у відповідача виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні в момент його укладення, ні протягом значного періоду після його укладення, тобто АТ КБ Приватбанк свідомо ввело в оману ТОВ Дрім-Компані при укладенні цього договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції вказав, що в ході розгляду справи позивач належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 ГПК України не довів існування обставин, які можуть бути підставами для визнання недійним Договору поруки №4В13607И/П від 20.10.2016 на підставі статті 230 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18845/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Дрім-Компані задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги ТОВ Дрім-Компані посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 20, 215, 230 ЦК України; вважає що місцевим господарським судом не дано належної правової оцінки доказам, які є у матеріалах справи. Зміст апеляційної скарги ідентичний позовній заяві.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18845/19 залишено без руху.

16.10.2020 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява з копією ордеру на надання правової допомоги в Північному апеляційному господарському суді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 поновлено пропущений строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18845/19; розгляд справи призначено на 23.11.2020.

Судове засідання, призначене на 23.11.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є суддею-доповідачем, у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 розгляд справи №910/18845/19 призначено на 13.01.2021.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2021 №09.1-08/22/21 відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18845/19 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду справу №910/18845/19.

Позиції учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу позивача від учасників справи №910/18845/19 не надходив, що не є перешкодою для суду апеляційної інстанції здійснити перегляд оскаржуваного рішення за наявними в матеріалах справи документами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, з підстав наведених у ній.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити в силі.

У судове засідання 13.01.2021 представник третьої особи не з`явився, клопотань про відкладення розгляду даної справи до суду не подав; явка учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції, а також додатково встановлені судом апеляційної інстанції.

13.10.2016 Загальними зборами учасників ТОВ Дрім-Компані було прийнято рішення (оформлене Протоколом № 5 загальних зборів учасників ТОВ Дрім-Компані ) отримати в ПАТ КБ Приватбанк кредит у розмірі 3 450 000 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності товариства, а також - укласти та підписати з ПАТ КБ Приватбанк кредитний договір на отримання кредитних коштів в сумі 3 450 000 000,00 грн.

17.10.2016 ТОВ Дрім-Компані звернулось до АТ КБ Приватбанк із заявкою на отримання кредиту у сумі позики 3 450 000 000,00 грн.; термін позики - 15.11.2023. Цільове призначення позики: фінансування поточної діяльності підприємства. Вид позики: відновлювальна кредитна лінія. Джерела погашення зобов`язань: за рахунок основної діяльності.

Згідно з техніко-економічним обґрунтуванням повернення кредитних коштів сума кредиту 3 450 000 000,00 грн. (п. 2); термін дії договору: 15.11.2023 (згідно графіка зменшення поточного ліміту); мета кредитування: фінансування поточної діяльності (п. 4).

20.10.2016 ТОВ Дрім-Компані (як позичальник) та ПАТ Комерційним банком Приватбанк (найменування якого було змінено на АТ КБ Приватбанк ) (Банк) уклали кредитний договір №4Д16092Г (далі - Кредитний договір), за умов якого банк за наявності вільних коштів зобов`язався надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 3 450 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.

Пунктом А.1. кредитного договору сторони визначили вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

Згідно з умовами п. А.2. кредитного договору, ліміт цього кредитного договору: 3 450 000 000,00 (три мільярди чотириста п`ятдесят мільйонів) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. У разі виникнення заборгованості позичальника перед банком з відшкодування витрат згідно з п. 2.2.13. ліміт цього договору збільшується на відповідну суму заборгованості, на цілі з відшкодування витрат згідно з п. 2.1.5.

Пунктом А.3. кредитного договору сторони встановили термін повернення кредиту: дати згідно з Графіком зменшення поточного ліміту підп.. А.2.1.

Виконання зобов`язань позичальника забезпечуються договором застави (А. 5.).

20.10.2016 між ТОВ Дрім-Компані (як поручитель) та ПАТ КБ Приватбанк (як кредитор) уклали договір поруки №4В13607И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Віглон (далі - ТОВ Віглон ) своїх зобов`язань за кредитними договорами від 23.10.2013 №4В13607И, від 28.10.2013 №4В13691И, від 24.10.2014 №4В14329И.

За умов п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

Умовами п. 7 договору поруки сторони погодили, що у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 26.01.2016, укладеної сторонами (п. 17 Договору поруки).

ТОВ Дрім-Компані вказує, що його дії з отримання кредитних коштів по Кредитному договору були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань старих боржників Банку в рамках реалізації Плану трансформації кредитного портфелю Банку, ініційованого Національним банком України, і для виконання такого плану між відповідачем та позивачем укладено Кредитний договір та ряд договорів поруки, в тому числі і оспорюваний в рамках даної справи Договір поруки №4В13607И/П від 20.10.2016.

За твердженням ТОВ Дрім-Компані , воно як поручитель виконало зобов`язання за боржника - ТОВ Віглон за договором поруки №4В13607И/П від 20.10.2016, а загалом за всіх боржників на суму 3 394 633 143,15 грн.

При цьому, ТОВ Дрім-Компані стверджує, що укладення кредитного договору №4Д16092Г від 20.10.2016 було обумовлено тим, що ТОВ Дрім-Компані , здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за вказаним Кредитним договором) заборгованості старих позичальників (боржників), в тому числі позичальника - ТОВ Віглон за кредитними договорами від 23.10.2013 №4В13607И, від 28.10.2013 №4В13691И, від 24.10.2014 №4В14329И (на підставі оскаржуваного договору поруки №4В13607И/П від 0.10.2016), мало на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами), так як зі слів Банку, сукупна вартість активів, що передані в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість старих позичальників перед Банком.

Проте після завершення процесу переоформлення боргів рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р ПАТ КБ Приватбанк визнано неплатоспроможним, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 №961 Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи ПАТ КБ Приватбанк перейшов у власність держави. При цьому банк ані в добровільному, ані в судовому порядку не виконав зобов`язань по передачі поручителю (ТОВ Фініті-Компані ) документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими забезпечені зобов`язання боржників.

Зокрема, як стверджує позивач, протягом 2017-2018 років він намагався у судовому порядку отримати зазначені документи від банку, проте як виявилося та встановлено судовими рішеннями банк і не зобов`язаний був передавати жодні документи (господарські справи №910/14292/17, №910/14593/17, №910/14322/17, №910/14316/17, №910/14307/17, №910/14313/17, №910/14314/17, №910/14585/17, №910/14742/17 тощо).

Така поведінка банку, на думку ТОВ Дрім-Компані , свідчить про відсутність у АТ КБ Приватбанк намірів виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні в момент його укладення, ні протягом значного періоду після його укладення, тобто банк свідомо ввів в оману ТОВ Дрім-Компані , у зв`язку з чим останнє звернулось з позовом у цій справі та просить визнати договір поруки №4В13607И/П від 20.10.2016 недійсним.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Як встановлено судами та свідчать матеріали справи, 17.10.2016 ТОВ Дрім-Компані звернулось до АТ КБ Приватбанк із заявкою на отримання кредиту, згідно з якою цільове призначення позики: фінансування поточної діяльності підприємства.

Крім того, техніко-економічне обґрунтування від 17.10.2016, що було надано ТОВ Дрім-Компані на адресу банку свідчить, що метою кредитування самим ТОВ Дрім-Компані зазначено фінансування поточної діяльності підприємства.

Жодних посилань на трансформацію/майно/забезпечення за старими кредитами вказані документи не містять, так само, як не містять і посилань на договори поруки, які позивач помилково ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки певної вигоди.

Наведені вище обставини знайшли своє відображення і в самому кредитному договорі, а саме в п. А.2, де ціллю кредитування зазначено фінансування поточної діяльності.

Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваних ТОВ Дрім-Компані договорів поруки та про інші обставини, якими останній обґрунтовує позов.

Колегія суддів також відзначає, що відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Відповідно до частини 3 статті 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Це додатково підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку (певної вигоди) як мети укладення та виконання договору поруки.

Товариство помилково стверджує про мету укладення ним оспорюваного кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договорів поруки. Водночас всі докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договорів поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 ЦК України.

Таким чином, твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки були спрямовані на отримання вигоди, не відповідають матеріалам справи та спростовуються наведеним вище.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

При цьому обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статей 13, 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору поруки недійним, однак не довів таких обставин.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суд про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, як і не довів самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, статей 203, 215, 230 ЦК України, колегія суддів зазначає, що вони були перевірені судом апеляційної інстанції та спростовані, під час перегляду рішення місцевого господарського суду та викладення даної постанови.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пункті 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім-Компані" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18845/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/18845/19 залишити без змін.

Справу №910/18845/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 15.01.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова