Постанова

від 26.04.2021 по справі 910/18845/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/18845/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані (далі - Товариство) - Камишевої К.В.,

відповідача - акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - Банк) - Яковенка О.О.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Віглон (далі - ТОВ Віглон ) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2020 (суддя Гулевець О. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 [колегія суддів: Попікова О. В. (головуючий), Євсіков О. О., Демидова А. М.]

зі справи № 910/18845/19

за позовом Товариства

до Банку,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ Віглон ,

про визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 № 4В13607И/П (далі - Договір).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що Договір з боку Товариства був укладений під впливом обману, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання його недійсним відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, як і не довів самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Підставами касаційного оскарження судових рішень є пункти 3, 4 частини другої статті 287 та пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник вважає, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 230 ЦК України у спірних правовідносинах, а саме: під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови банку у виконанні своїх обов`язків за таким правочином.

4.3. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання Товариства про витребування доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею та об`єктивно не могли бути подані позивачем, порушив принцип змагальності сторін.

5. Доводи інших учасників

5.1. Банк у відзиві на касаційну скаргу зазначив про безпідставність її доводів та просив рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Від ТОВ Віглон відзив на касаційну скаргу не надходив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. 20.10.2016 Банк і Товариство (позичальник) уклали кредитний договір № 4Д16092Г, за яким позичальнику надається відновлювальна кредитна лінія для фінансування поточної діяльності підприємства з лімітом 3 450 000 000 грн.

6.2. Крім того, Банк (кредитор) і Товариство (поручитель) уклали Договір, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ Віглон (боржник) своїх зобов`язань за кредитними договорами від 23.10.2013 № 4В13607И, від 28.10.2013 № 4В13691И, від 24.10.2014 № 4В14329И (далі - кредитний договір/ кредитні договори) з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах і в терміни відповідно до кредитного договору.

За умовами Договору:

поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (пункти 2, 3);

у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником пункту 1 Договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього Договору (пункти 4- 6);

до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договором (договорами) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання (пункт 8);

кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором (пункт 10);

Договір укладено/підписано з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів Банку в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі Угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 05.01.2016, укладеної сторонами (пункт 17).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7. Законодавство України

7.1. ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 203:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

частини перша і третя статті 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

частина перша статті 229:

- якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом;

частина перша статті 230:

- якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

7.2. ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у даній справі стали, зокрема, приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.2. У касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме: під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови банку у виконанні своїх обов`язків за таким правочином.

8.3. Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, але й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Водночас наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

8.4. За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що: надані Товариством докази не містять посилань на трансформацію/майно/забезпечення за старими кредитами та на будь-які договори поруки, які позивач ототожнює з умовами/підставами отримання ним кредиту та бажаними наслідками отримання за такими договорами поруки прибутку; укладення Договору відбулося внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним згідно зі статтею 627 ЦК України; отримання кредиту відбулося для фінансування поточної діяльності позивача, а не участі в процедурі трансформації , як зазначає Товариство.

8.5. Отже, позивач не довів наявності обставин, які свідчили б про введення Банком Товариства в оману під час укладення Договору, самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотного значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку щодо відмови в позові за недоведеністю позовних вимог.

8.6. Такий же висновок щодо застосування частини першої статті 230 ЦК України за недоведеності обставин введення позичальника в оману при укладенні кредитного договору у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 зі справи № 910/18185/19, відступати від якого колегія суддів Верховного Суду у цій справі підстав не вбачає. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги Товариства про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у спірних правовідносинах.

8.7. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, колегія суддів зазначає таке.

На обґрунтування зазначеної підстави Товариство посилається на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування від Банку доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею та об`єктивно не могли бути подані позивачем.

8.8. Водночас зазначені доводи скаржника є безпідставними, оскільки насправді матеріали справи, у тому числі наявні в ній ухвали суду першої інстанції, оскаржуване рішення, протоколи судових засідань не містять жодних відомостей щодо подання позивачем до господарського суду міста Києва клопотання про витребування від Банку доказів (відповідних документів та інформації), які охороняються банківською таємницею.

8.9. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення і постанову судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

10. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на Товариство.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 зі справи № 910/18845/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Дрім-Компані - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко