Постанова

від 11.01.2021 по справі 924/954/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 924/954/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2020 року (повний текст складено 09.04.2020) у справі №924/954/19 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях

до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про визнання недійсним пункту 14.4. договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу від 02.07.2019 та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 330539,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.03.2020 у справі № 924/954/19 позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання недійсним пункту 14.4. договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу від 02.07.2019 та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 330 539,36 грн. - задоволено повністю.

Визнано недійсним пункт 14.4. Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу, що є структурним підрозділом ДП "Хмельницький завод залізобетонних конструкцій та виробів" та знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с-ще Богданівці, вул. Заводська, під №1/2Б, який обліковувався на балансі та перебував в оренді ТОВ "Будіндустрія" від 02.07.2019 за реєстровим номером №3739.

Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон" 330 539,36 грн. - безпідставно отриманих коштів та 6879,10 грн - витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 31.03.2020 у справі №924/954/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 залучено до участі у справі №924/954/19 Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (вулиця Пирогова, 29, Вінниця, Вінницька область, 21018, Код ЄДРПОУ 37979858) в якості співвідповідача. Розгляд справи №924/954/19 відкладено 11 січня 2021 р. о 12:30 год. Зобов`язано позивача надіслати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області копію позовної заяви, докази надіслання надати суду. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях надіслати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Вінницькій області копію апеляційної скарги та доданих до неї документів, докази надіслання надати суду.

В судове засідання представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду - змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 липня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (продавець/відповідач) та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Будзалізобетон" (покупець/позивач) був укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу, що є структурним підрозділом ДП "Хмельницький завод залізобетонних конструкцій та виробів" та знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с-ще Богданівці, вул. Заводська, під №1/2Б, який обліковується на балансі та перебуває в оренді ТОВ "Будіндустрія", код ЄДРПОУ 23846410 (далі - договір, а.с. 15-17), згідно розділу 1 якого продавець зобов`язувався передати у власність покупцю вказаний об`єкт приватизації, а покупець в свою чергу зобов`язувався прийняти зазначений об`єкт та сплатити ціну його продажу.

Згідно з п.2.1. договору покупець взяв на себе зобов`язання сплатити за придбаний об`єкт приватизації 6 600 012 грн з урахуванням ПДВ у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня підписання договору у порядку встановленому пунктом 2.3. договору.

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі несплати коштів за об`єкт приватизації згідно з договором протягом 30 днів з дня укладення Договору та його нотаріального посвідчення покупець сплачує на користь продавця неустойку у в розмірі 5 відсотків ціни продажу об`єкта. У разі несплати коштів згідно з Договором протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Згідно пункту 14.4. договору сторони погодили, що відлік усіх строків, які вказані в договорі розпочинається з дня вчинення відповідного правочину.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Скутельник І.А. та зереєстровано в реєстрі за №3739, про що міститься відповідна відмітка на договорі із зазначенням дати - 02.07.2019.

Позивачем на виконання умов договору здійснено розрахунки з призначенням платежів, передбачених умовами п.2.3. договору, наступним чином:

- на суму 37 617,02 грн (платіжне доручення №151 від 22.04.2019);

- на суму 7 523,40 грн (платіжне доручення №156 від 05.07.2019);

- на суму 6 554 871,58 грн (платіжне доручення №157 від 01.08.20190).

05.08.2019 РВ Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулось до ПВКП "Будзалізобетон" з претензійною заявою, в якій вимагало внаслідок прострочення на 1 день кінцевого терміну оплати за договором впродовж 10 календарних днів з дня отримання цієї претензії сплатити нараховані штрафні санкції, а саме: 330000,60 грн - неустойки та 538,76 грн - 3% річних.

Відповідно до платіжного доручення №158 від 05.08.2019 позивачем сплачено виставлену Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях суму неустойки та відсотків річних.

Згідно з актом приймання - передавання державного майна від 06.08.2019 об`єкт приватизації, що є предметом договору, передано Приватному виробничо-комерційному підприємству "Будзалізобетон". У вказаному акті сторони засвідчили, що покупець повністю розрахувався за об`єкт приватизації та будь-яких претензій одна до одної в момент підписання цього акту не мають.

08.08.2019 право власності Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон" на придбане за договором майно зареєстровано в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом за №177428974 від 14.08.2019.

Актом №44 від 16.08.2019 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, що є структурним підрозділом ДП "Хмельницький завод залізобетонних конструкцій та виробів", за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с-ще Богданівці, вул. Заводська, №1/2Б, №2 від 02.07.2019 зафіксовано виконання покупцем (позивачем) договору в повному обсязі, в т.ч. зі сплатою 330539,36 грн неустойки та відсотків річних.

ПВКП "Будзалізобетон", посилаючись на те, що пункт 14.4. договору суперечить законодавчим приписам щодо обчислення строків, а тому підлягає визнанню недійсним, з огляду на що безпідставним є стягнення з нього неустойки та відсотків річних, звернувся до суду з позовом до РВ Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання недійсним пункту 14.4. договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу від 02.07.2019 та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 330539,36 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена в договорі й не може бути визначена, виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього кодексу, а також учинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас, за приписами ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч.1 ст.203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, для визнання недійсності правочину необхідним є дослідження, зокрема, наявності підстав такої недійсності саме на момент його вчинення.

За приписами ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, моментом вчинення договору, який містить спірний пункт, є момент його нотаріального посвідчення.

Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна договір посвідчено приватним нотаріусом Скутельник І.А. 02.07.2019 (а.с. 250-252), тобто договір вчинено саме 02.07.2019.

Згідно п. 14.4 договору сторони погодили, що відлік усіх строків, які вказані в договорі розпочинається з дня вчинення відповідного правочину.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу приписів ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Системний аналіз ст.253 ЦК України імперативно визначає правила початку перебігу строків. Відтак, законодавцем не надано права учасникам цивільно-правових відносин самостійно встановлювати такі правила в силу свободи договору.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що пункт 14.4 договору суперечить приписам ст. 253 ЦК України, а відтак підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Щодо позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 330539,36 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зокрема, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов`язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

При цьому, за змістом статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

Частиною 3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються, зокрема, і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Таким чином, враховуючи визнання недійсним пункту 14.4. договору, як такого, що суперечить вимогам закону, стягнення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон" 330539,36 грн неустойки та відсотків річних є безпідставним та таким, що перебуває поза межами договірних відносин.

При цьому судом враховується, що стягнення неустойки та 3% річних можливе лише внаслідок прострочення виконання зобов`язання.

Разом з тим, як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач вчасно виконав зобов`язання за договором щодо остаточної сплати його ціни, а саме в обумовлений п.2.1. договору строк (30 календарних днів з дня підписання договору), з огляду на приписи ст. 253 ЦК України щодо початку перебігу строку.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що стягнуті Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон" 330539,36 грн неустойки та 3% річних є безпідставно набутими коштами та згідно з приписами ст. 1213 Цивільного кодексу України підлягають поверненню останньому.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оскільки набувачем коштів в розмірі 330 539,36 грн є Державний бюджет України, стягнення даних коштів підлягає саме з Державного бюджету України, а не з позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (яке здійснюючи продаж державного майна в процесі його приватизації реалізує державну політику у сфері приватизації державного майна, тобто діє від імені Держави в цивільних правовідносинах в силу законодавчих приписів).

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду оскаржуване рішення у справі залишається таким, що ухвалено на користь позивача, втім таке рішення підлягає виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Вінницької області - змінити на підставі ч.4 ст.277 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2020 року у справі №924/954/19 змінити.

Пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Вінницької області від 31 березня 2020 року у справі № 924/954/19 викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон" (селище Богданівці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31345; код ЄДРПОУ 23830477) 330 539,36 грн - безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018; код ЄДРПОУ 42964094) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Будзалізобетон" (селище Богданівці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31345; код ЄДРПОУ 23830477) 6879,10 грн - витрат зі сплати судового збору."

В решті рішення залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №924/954/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "15" січня 2021 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.