Постанова

від 15.01.2021 по справі 922/2588/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2021 р. Справа № 922/2588/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Брендер" (вх.№3053 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/2588/20 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., повне рішення складено 15.10.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд", м. Харків ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер", м. Харків ,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" суми основного боргу у розмірі 128 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 660,49 грн, пені за договором у розмірі 6 568,33 грн, сплаченої суми судового збору у розмірі 2 102,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Брендер" на користь ТОВ "Авіабренд" суму основного боргу у розмірі 128 000,00 грн, інфляційні витрати у розмірі 3 864,53 грн, пеню у розмірі 6568,33 грн, судовий збір у розмірі 2 089,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 в частині задоволення позову про стягнення заборгованості, зокрема: суми основного боргу у розмірі 128 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 3864,49 грн, пені у розмірі 6568,33 грн та судового збору у розмірі 2089,98 грн, та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості, зокрема: суми основного боргу у розмірі 128 000,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 3864,49 грн, пені у розмірі 6 568,33 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. Судові витрати, включаючи витрати на професійну правничу допомогу, покласти на позивача у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що з урахуванням п.2.3. договору дострокове повернення фінансової допомоги є правом, а не обов`язком боржника, яке у відповідності до договору не наділяє кредитора правом вимагати дострокового повернення грошових коштів та не має наслідком зміну строків повернення грошових коштів за договором.

Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що грошові кошти у розмірі 128000,00 грн достроково були повернуті уповноваженому представнику позивача. У зв`язку з досягненням домовленості між сторонами про погашення заборгованості шляхом передачі грошових коштів у готівковій формі, 24.03.2020 та 25.03.2020 ОСОБА_1 , як уповноваженій особі підприємства кредитора, було передано грошову суму у загальному розмірі 128400,00 грн для подальшого внесення у касу підприємства як погашення заборгованості за договором з ТОВ Брендер , з урахуванням банківських комісій за здійснення відповідного переказу. Таким чином, на думку відповідача, він фактично здійснив дострокове погашення заборгованості за договором шляхом передачі готівкових коштів уповноваженій особі позивача.

Також посилається на те, що станом на сьогодні ТОВ Авіабренд не перерахувало всієї суми грошових коштів щодо яких взято зобов`язання перед ТОВ Брендер згідно з договором, зокрема, не здійснено переказу 72000,00 грн. Таким чином, зобов`язання позивача за договором не виконано належним чином, а тому підстав вважати договір припиненим немає.

Відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Брендер (вх.№3053 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/2588/20 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 02.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

01.12.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11895), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення правомірно зроблено висновок, що факт отримання та неоспорення відповідачем грошової суми у розмірі 228000,00 грн, а не всієї суми як передбачалося договором, часткового повернення відповідної грошової суми у розмірі 100000,00 грн та підписання акту звірки від 30.10.2019, який свідчить про наявність заборгованості відповідача на суму 128000,00 грн, в своїй сукупності свідчать про конклюдентні дії відповідача щодо погодження виконання позивачем договору саме на суму 228000,00 грн, а не 300000,00 грн. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений сторонами у договорі строк повернення грошових коштів, враховуючи здійснення позивачем останнього платежу 05.04.2018, правомірно встановив, що відповідач повинен був повернути грошові кошти до 06.04.2019 включно.

Щодо твердження відповідача на те, що судом безпідставно не було враховано, що грошові кошти в розмірі 180000,00 грн достроково були повернуті уповноваженому представнику позивача, зазначає, що документів, складених у письмовій формі на підтвердження домовленості між сторонами про погашення заборгованості шляхом передачі грошових коштів у готівковій формі відповідачем, розписок в отриманні та будь-яких інших доказів на підтвердження цих обставин, відповідачем суду не надано. Просить стягнути з відповідача витрати, які поніс позивач у розмірі 7000,00 грн на оплату правової (правничої) допомоги адвоката.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 02.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брендер", боржником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіабренд", кредитором, укладено договір №02022017 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно з яким кредитор надає боржнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу за рахунок власних коштів у розмірі 300 000,00 грн, а боржник зобов`язується повернути отримані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору поворотна фінансова допомога надається боржнику на безкоштовній та безпроцентній основі, тобто не передбачає нарахування процентів чи інших видів компенсацій у якості оплати за користування грошовими коштами.

Згідно з п.1.3. договору грошові кошти вважаються наданими з моменту зарахування на поточний рахунок боржника, що вказаний у розділі 7 даного договору, усієї суми грошових коштів, визначеної в п.1.1.

Умовами п.1.4. договору передбачено, що договір вважається укладеним не раніше підписання сторонами цього договору і перерахування кредитором усієї суми грошових коштів, визначених у п.1.1 цього договору на поточний рахунок боржника.

Пунктом 1.5. договору унормовано, що строк повернення наданих коштів - 1 рік. Строк повернення обчислюється з моменту зарахування всієї суми грошових коштів на поточний рахунок боржника.

Кредитор надає поворотну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п.1.1 даного договору одноразово або частинами, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок боржника, вказаного в даному договорі (п.2.1. договору).

Згідно з п.2.2. договору боржник зобов`язується повернути надану суму поворотної фінансової допомоги частинами або одноразово до закінчення строку повернення, або в останню дату строку повернення, вказаного в п.1.5. договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, вказаний в договорі або іншим способом.

Відповідно до п.2.3. договору боржник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу кредитору. Кредитор не має права вимагати дострокового повернення поворотної фінансової допомоги у повному розмірі або частково від боржника.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України (п.3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання або невиконання боржником зобов`язань по поверненню грошових коштів у порядку і на умовах, визначених даним договором, кредитор має право вимагати оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, та 0,1 процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п.6.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2019 року, але в будь-якому разі до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.

На виконання умов договору позивач частинами надав відповідачу поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього у загальному розмірі 228000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано: платіжне доручення №931 від 02.02.2018 на суму 70 000,00 грн; платіжне доручення №983 від 16.03.2018 на суму 50 000,00 грн; платіжне доручення №1030 від 05.04.2018 на суму 108 000,00 грн.

Відповідач частково повернув позивачу отриману фінансову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на загальну суму 100000,00 грн, на підтвердження чого надано: платіжне доручення №284 від 23.03.2020 на суму 50 000,00 грн; платіжне доручення №338 від 16.04.2020 на суму 50 000,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 по 30.10.2019, складеного між сторонами за договором №02022017 від 02.02.2018, заборгованість відповідача станом на 30.10.2019 становить 128 000,00 грн.

Акт засвідчено підписами та печатками сторін. Жодних зауважень чи заперечень акт не містить.

20.07.2020 позивач направив відповідачу лист №2007/1 з вимогою погасити заборгованість за договором у розмірі 134690,27 грн, з яких: 128 000,00 грн основна заборгованість та 6690,27 грн пеня.

У відповідь відповідач листом від 10.08.2020 №1008/1 повідомив позивача про те, що у зв`язку з досягненням домовленості між сторонами про погашення заборгованості шляхом передачі грошових коштів у готівковій формі, 24.03.2020 та 25.03.2020 ОСОБА_1 , як уповноваженій особі підприємства кредитора, було передано грошову суму у загальному розмірі 128 400,00 грн для подальшого внесення у касу як погашення заборгованості за договором. Крім того зазначив, що початок перебігу строку повернення коштів за договором не настав, оскільки позивачем не було перераховано всієї суми грошових коштів.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є договори та інші правочини.

Як свідчать матеріали справи, правовідносини сторін у цій справі виникли з договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №02022017 від 02.02.2018, на виконання умов якого позивач перерахував відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 228000,00 грн як поворотну фінансову допомогу.

Пунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у строк, встановлений у зобов`язанні. Обов`язковість виконання договору презюмується положеннями статті 629 Кодексу.

Укладений між сторонами договір, який є підставою позову, за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до приписів статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тобто, договір позики є реальним договором, оскільки є укладеним з моменту передання грошей, одностороннім, оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а друга сторона - позикодавець, стає кредитором, набуваючи тільки права вимоги.

Позивачем на виконання умов договору перераховано на поточний рахунок відповідача фінансову допомогу у загальному розмірі 228000,00 грн, а саме: платіжним дорученням №931 від 02.02.2018 - 70 000,00 грн; платіжним дорученням №983 від 16.03.2018 - 50 000,00 грн; платіжним дорученням №1030 від 05.04.2018 -108 000,00 грн.

Проте, всупереч умовам договору відповідач повернув поворотну фінансову допомогу за договором лише у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №284 від 23.03.2018 на суму 50 000,00 грн та платіжним дорученням №338 від 16.04.2018 на суму 50 000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що станом на сьогодні ТОВ Авіабренд не перерахувало всієї суми грошових коштів щодо яких взяло зобов`язання перед ТОВ Брендер , зокрема не здійснено перерахування 72000,00 грн.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитор надає боржнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу за рахунок власних коштів у розмірі 300 000,00 грн, а боржник зобов`язується повернути отримані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.5. договору, строк повернення наданих коштів - 1 рік. Строк повернення обчислюється з моменту зарахування всієї суми грошових коштів на поточний рахунок боржника.

Відповідно до п.6.1. договору, дія даного договору встановлена до 31.12.2019, але в будь-якому разі до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Частиною 1 статті 1051 ЦК України унормовано, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо наявність обставин, вказаних у ст.1051 ЦК України буде доведена, то подібний договір позики може бути визнаний неукладеним або укладеним на меншу суму.

Як вже зазначалось, позивачем було здійснено декілька перерахувань відповідачу на загальну суму 228000,00 грн.

Доказів звернення відповідача до позивача щодо перерахування йому суми у розмірі 72000,00 грн відповідно до умов п.1 розділу I договору до матеріалів справи не надано.

З урахуванням того, що договір позики є реальним одностороннім договором, то, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи здійснення позивачем останнього перерахування 05.04.2018, згідно п.5 договору відповідач повинен був повернути грошові кошти у строк до 06.04.2019.

Таким чином, факт отримання та неоспорення відповідачем грошової суми у розмірі 228 000,00 грн, часткового повернення грошової суми у розмірі 100 000,00 грн свідчать про наявність заборгованості відповідача на суму 128 000,00 грн, та настання строку виконання грошового зобов`язання відповідача на користь позивача, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірно задоволено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.10.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 128000,00 грн, в той же час, відповідачем зі свого боку не зазначено про наявність заборгованості у позивача перед ним.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Дана правова позиція неодноразово викладалась у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18.

Враховуючи те, що наявність боргу підтверджена первинними документами (платіжне доручення: №931 від 02.02.2018, №983 від 16.03.2018, №1030 від 05.04.2018, №284 від 23.03.2018, №338 від 16.04.2018), акт звірки підписано уповноваженими особами обох сторін, на ньому містяться печатки товариств, колегія суддів вважає його належним доказом (в сукупності з іншими доказами) визнання ТОВ Брендер своєї заборгованості перед ТОВ Авіабренд .

Згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4 660,49 грн за період з 08.04.2019 по 11.08.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок є арифметично невірними, в зв`язку з чим місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в цій частині частково та стягнуто з відповідача інфляційні у розмірі 3 864,53 грн.

Щодо стягнення 6568,33 грн пені за період з 12.08.2019 по 06.10.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання або невиконання боржником зобов`язань по поверненню грошових коштів у порядку і на умовах, визначених даним договором, кредитор має право вимагати оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, та 0,1 процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені, колегія суддів зазначає, що оскільки зобов`язання мало бути виконано відповідачем 06.04.2019, то період для нарахування пені становить з 07.04.2019 по 07.10.2019. Однак враховуючи те, що позивачем заявлений період з 12.08.2019 по 06.10.2019, що є правом позивача, колегія суддів вважає здійснений розрахунок обґрунтованим та таким, що правомірно задоволений судом першої інстанції.

Щодо посилання скаржника на те, що у зв`язку з досягненням домовленості між сторонами про погашення заборгованості останній шляхом передачі грошових коштів у готівковій формі, 24.03.2020 та 25.03.2020 передав ОСОБА_1 , як уповноваженій особі підприємства кредитора, грошову суму у загальному розмірі 128 400,00 грн для подальшого внесення у касу як погашення заборгованості за договором, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження наведених обставин відповідачем до матеріалів справи надано: наказ №1/1-Ф від 13.03.2020 про дострокове повернення фінансової допомоги, роздруківку відомостей про списання з банківського рахунку, копію квитанції №103 від 24.03.2020 та копії квитанцій про поповнення рахунку від 25.03.2020.

У п.2.2 договору сторони погодили, що боржник зобов`язується повернути надану суму поворотної фінансової допомоги частинами або одноразово, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, вказаний в договорі або іншим способом.

Відповідно до пункту 7 договору поточним рахунком ТОВ "Авіабренд" є НОМЕР_1 .

Пунктом 6.2. договору сторонами погоджено, що всі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома сторонами.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, доказів укладення в письмовій формі змін до договору щодо можливості погашення заборгованості іншим шляхом ніж на поточний рахунок позивача, вказаний в договорі, як і додаткової угоди щодо зміни банківських реквізитів кредитора, матеріали справи не містять.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, грошові розрахунки здійснюються за допомогою готівкових грошей і в безготівковому порядку. Залежно від способу розрахунку підтвердженням такого розрахунку може бути платіжне доручення, чек, квитанція, розписка тощо. Якщо відповідач, при поверненні грошових коштів позивачу обрав "інший спосіб" то доведення повернення грошових коштів в такий спосіб покладається саме на відповідача. Такий спосіб повинен бути доведеним відповідачем належними доказами.

Однак, як вбачається з наданих відповідачем документів, а саме, фотокопії квитанції №103 від 24.03.2020 на суму 100 000,00 грн, платником є ОСОБА_1 , отримувачем є також ОСОБА_1 , призначення платежу "зарахування на рахунок згідно договору НОМЕР_2 фізичної особи ОСОБА_1 ". Тобто, в призначенні платежу зазначено, що кошти перераховуються фізичній особі ОСОБА_1 , а не ТОВ Авіабренд .

Як вірно зазначено судом першої інстанції, фізична особа ОСОБА_1 в даному випадку не є суб`єктом господарських правовідносин, а отже і будь-які банківські операції, здійснені на користь фізичної особи ОСОБА_1 , не є доказом сплати відповідачем заборгованості за договором №02022017 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 02.02.2018.

Крім того, з витягу з ЄДРПОУ сформованого станом на день подання позовної заяви вбачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" є ОСОБА_2 .

З фотокопій квитанцій від 25.03.2020 на суму 20100,00 грн та на суму 8 300,00 грн вбачається, що була проведена операція: "поповнення рахунку", картка НОМЕР_3, тобто відсутня будь-яка ідентифікуюча інформація щодо рахунку та отримувача коштів.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування . Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги надані відповідачем документи на підтвердження обставин погашення залишку заборгованості у розмірі 128000,00 грн.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/2588/20 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, 1 статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Брендер" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі № 922/2588/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.01.2021.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова