Ухвала

від 03.02.2021 по справі 922/2588/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

03 лютого 2021 року м. ХарківСправа № 922/2588/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши заяву (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" (офіційна адреса: 61174, м. Харків, пр. Перемоги, б.61, кв. 109; адреса для листування: 61072, пр. Науки, 56, оф. 203-А; код ЄДРПОУ: 24335797) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" (офіційна адреса: 61054, м. Харків, пров. Тевелєва, б. 15; адреса для листування: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 66; код ЄДРПОУ: 39023287) про стягнення заборгованості за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/2588/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" суму основного боргу у розмірі 128 000,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 4 660,49 грн., пеню за договором у розмірі 6 568,33 грн., а також сплачену суму судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

24.11.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла заява (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд:

- зупинити виконання у виконавчому провадженні №63633436 за наказом №922/2588/20 від 05.11.2020, виданим Господарським судом Харківської області у справі №922/2588/20;

- стягнути зі стягувана - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" безпідставно отримані кошти у розмірі 5515,23 доларів США, списані за наказом №922/2588/20 від 05.11.2020, виданим Господарським судом Харківської області у справі №922/2588/20 з рахунку заявника UA723515330000026006052222547;

- визнати наказ №922/2588/20 від 05.11.2020, виданим Господарським судом Харківської області у справі №922/2588/20 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з винесенням виконавчого документа на підставі рішення суду, що не набрало законної сили.

В обґрунтування зазначає, що наказ суду від 05.11.2020, виданий на виконання рішення, що не вступило в законну силу, оскільки 04.11.2020 заявником було подано апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду. На підтвердження зазначеного заявник надає копії квитанції про відправлення та опису вкладення в цінний лист.

Відповідно до даних КП Діловодство спеціалізованого суду , станом на 24.11.2020 матеріали справи №922/2588/20 були надіслані із супровідним листом від 11.11.2020 до Східного апеляційного господарського суду у зв`язку із надходженням 10.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020 та до Господарського суду Харківської області не поверталися.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2020 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі №922/2588/20 до повернення матеріалів справи до господарського суду Харківської області.

25.01.2020 матеріали справи №922/2588/20 повернулись до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2021 прийнято та призначено заяву (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню до розгляду у судовому засіданні на 03 лютого 2021 року.

В судове засідання 03.02.2021 представник позивача (стягувача) не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, повернутим на адресу суду 03.02.2021.

Відповідач в судове засідання 03.02.2021 не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Так, ухвалу суду про призначення заяви до розгляду від 26.01.2021 було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" - 61054, м. Харків, пров. Тевелєва, б. 15, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідна судова кореспонденція 03.02.2021 повернулась до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою 02.02.2021".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, ухвалу суду про призначення заяви до розгляду від 26.01.2021 було направлено на адресу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" адвоката Дмитренко Тетяни Олегівни - 69097, м. Запоріжжя, вул. Запорозького Козацтва, б. 19А, кв. 99, дана адреса зазначалася представником в заяві. Як вбачається з інформації, що міститься на офіційному сайті Укрпошти, відповідну судову кореспонденцію 01.02.2021 не вручено під час доставки (інші причини) та повернуто за зворотною адресою 02.02.2021.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду заяви у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

При цьому, відповідно до ч.3 ст.328 ГПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання пояснень чи заперечень щодо заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду означеної заяви, явка яких не визнавалась обов`язковою, відтак суд дійшов висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши заяву (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, судом встановлено наступне.

14 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" суму основного боргу у розмірі 128 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 4 660,49 грн., пеню за договором у розмірі 6 568,33 грн., а також сплачену суму судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" суму основного боргу у розмірі 128 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 864,53 грн., пеню у розмірі 6 568,33 грн., а також судовий збір у розмірі 2 089,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення господарським судом 05.11.2020 видано відповідний наказ.

10.11.2020 до господарського суду Харківської області через відділ канцелярії з супровідним листом надійшла апеляційна скарга (вх.№1427 від 10.11.2020), подана представником відповідача безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду 05.11.2020 (вх.№597 від 05.11.2020).

11.11.2020, як вбачається з матеріалів справи та даних КП Діловодство спеціалізованого суду , матеріали справи №922/2588/20 були надіслані із супровідним листом від 11.11.2020 до Східного апеляційного господарського суду у зв`язку із надходженням 10.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2588/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Брендер (вх.№3053 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/2588/20.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області від 20.11.2020 закінчено виконавче провадження у зв`язку із виконанням рішення суду в повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Брендер" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/2588/20 залишено без змін.

Матеріали справи №922/2588/20 повернуто до Господарського суду Харківської області.

Дослідивши матеріали справи та подані докази в їх сукупності, суд встановив, що заява (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 327 ГПК України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Частиною 2 статті 11 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст.328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п. 3.3 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012, Господарський процесуальний кодекс України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання)

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі N 755/388/15-ц).

Так, частиною 1 статті 241 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що розгляд даної справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, повний текст якого був складений господарським судом Харківської області 15.10.2020, двадцятиденний строк для звернення відповідача до суду із апеляційної скаргою на рішення сплинув 04.11.2020, який є останнім днем для подання апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 4 статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

Приймаючи до уваги ненадходження до господарського суду Харківської області станом на 05.11.2020 апеляційної скарги на рішення суду від 15.10.2020, враховуючи відсутність інформації про подання відповідачем такої скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, господарським судом відповідно до ст.327 ГПК України було видано наказ про примусове виконання судового рішення.

При цьому, у наказі суду було зазначено, що рішення суду від 15.10.2020 набрало законної сили 05.11.2020, тобто після закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Господарський суд зауважує, що питання про видачу судом виконавчого документу вирішується за результатами дослідження судом інформації щодо подання учасниками судового процесу апеляційної скарги на відповідне судове рішення. Відсутність зареєстрованої у суді апеляційної скарги на рішення або відсутність інформації про її подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції є підставою для видачі судом виконавчого документу.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на рішення суду надійшла до господарського суду Харківської області 10.11.2020 (вх.№1427 від 10.11.2020).

При цьому, як вбачається з даних КП Діловодство спеціалізованого суду , відповідна апеляційна скарга на рішення суду від 15.10.2020 зареєстрована Східним апеляційним господарським судом в програмі 12.11.2020.

Таким чином, станом на день видачі господарським судом Харківської області наказу на примусове виконання, а саме 05.11.2020, суд не був обізнаний про подання відповідачем апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду.

При цьому, подання учасниками судового процесу апеляційної скарги на судове рішення засобами поштового зв`язку за умови відсутності у суді інформації про таку апеляційну скаргу не є перешкодою для видачі виконавчого документу.

Разом з цим, невидання судом наказу на примусове виконання рішення у строк, встановлений чинним Господарським процесуальним кодексом України, є порушенням процесуально-правових норм чинного законодавства України.

Так, помилкою є результат неправильних дій, які не досягають поставленої мети. Вони пов`язані з неточністю дій, неадекватністю мислення і виражаються в порушенні норм права. Помилки ведуть до зміни або відміни актів застосування правових норм. Судова помилка розглядається в якості дефектного юридичного факту - процесуальної дії, яка порушує правові норми. Під помилкою розуміється неправильне знання фактичних обставин, правових норм, а також прав та обов`язків суду на здійснення процесуальної дії, результатом чого виступає незаконна процесуальна дія.

Враховуючи вищевикладене, наказ господарського суду Харківської області від 05.11.2020 по справі №922/2588/20 не був виданий помилково.

Разом з тим, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Такий перегляд судового рішення по суті можливий лише в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, а не в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В свою чергу, саме результати такого перегляду в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами з прийняттям відповідного судового рішення можуть стати підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (правова позиція, викладена в постанові ВС від 12.10.2018 року по справі N 910/9026/13).

У відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, станом на дату розгляду даної заяви судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не скасовано та не змінено в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами.

Судове рішення у даній справі набрало законної сили.

Крім того, станом на дату розгляду даної заяви відповідне судове рішення є виконаним в повному обсязі.

Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року по справі №904/7326/17 звернула увагу на те, що виконання судового рішення має бути зручним насамперед для стягувача і не створювати для нього зайвих перешкод і витрат. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника.

Посилаючись на рішення ЄСПЛ від 5 липня 2012 року у справі Глоба проти України , Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2018 року по справі №905/3542/15 підкреслив, що основна мета виконавчого провадження - виконання судового рішення, яке у державі, що визнала верховенство права, не може залишатися невиконаним на шкоду одній із сторін, а держава повинна вжити усіх необхідних кроків, у межах своєї компетенції, для виконання остаточного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судове рішення у даній справі, на підставі якого було видано виконавчий документ, не скасовано та не змінено в апеляційному або в касаційному порядку та, на сьогоднішній день, є таким, що набрало законної сили, беручи до уваги, що відповідний виконавчий документ не було видано помилково, оскільки станом на день його видачі підстави для невидання такого документу були відсутні, враховуючи те, що рішення у даній справі виконано в повному обсязі, беручи до уваги, що визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у даній справі призведе до створення для стягувача зайвих перешкод і витрат під час виконання судового рішення, що є грубим порушенням прав стягувача, як сторони судового процесу, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 328 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх.№27396 від 24.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку передбаченому ст. 254- 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 04.02.2021.

Суддя Т.О. Пономаренко