Ухвала

від 03.02.2021 по справі 922/2588/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"03" лютого 2021 р. Справа № 922/2588/20

вх. № 2588/20

Суддя господарського суду: Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання: Стеріоні В.С.

розглянувши скаргу (вх.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" (офіційна адреса: 61174, м. Харків, пр. Перемоги, б.61, кв. 109; адреса для листування: 61072, пр. Науки, 56, оф. 203-А; код ЄДРПОУ: 24335797)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" (офіційна адреса: 61054, м. Харків, пров. Тевелєва, б. 15; адреса для листування: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 66; код ЄДРПОУ: 39023287)

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

приватного виконавця - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/2588/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" суму основного боргу у розмірі 128 000,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 4 660,49 грн., пеню за договором у розмірі 6 568,33 грн., а також сплачену суму судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

27.11.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла скарга (вх.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця, в якій просить суд:

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шинделя Володимира Анатолійовича повернути наказ №922/2588/20 від 05.11.2020, виданий Господарським судом Харківської області у справі №922/2588/20, стягувачеві Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" без виконання;

- стягнути зі стягувана - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" безпідставно отримані кошти у розмірі 5515,23 доларів США, списані за наказом №922/2588/20 від 05.11.2020, виданим Господарським судом Харківської області у справі №922/2588/20 з рахунку заявника НОМЕР_1 .

Скаргу обґрунтовує відкриттям приватним виконавцем виконавчого провадження за рішенням суду, що не набрало законної сили.

Відповідно до даних КП Діловодство спеціалізованого суду , станом на 27.11.2020 матеріали справи №922/2588/20 були надіслані із супровідним листом від 11.11.2020 до Східного апеляційного господарського суду у зв`язку із надходженням 10.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020 та до Господарського суду Харківської області не поверталися.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2020 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги (вх.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця у справі №922/2588/20 до повернення матеріалів справи до господарського суду Харківської області.

25.01.2020 матеріали справи №922/2588/20 повернулись до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2021 прийнято скаргу (вх.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця до розгляду. Розгляд призначено на 03 лютого 2021 року. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шинделя Володимира Анатолійовича надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи та відзив на скаргу з нормативно-документальним обґрунтуванням заперечень проти скарги якщо такі є. Запропоновано стягувачу надати суду письмові заперечення проти скарги, якщо такі є.

В судове засідання 03.02.2021 представник позивача (стягувача) не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, повернутим на адресу суду 03.02.2021.

Відповідач в судове засідання 03.02.2021 не з`явився, явку свого представника не забезпечив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Так, ухвалу суду про призначення заяви до розгляду від 26.01.2021 було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" - 61054, м. Харків, пров. Тевелєва, б. 15, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідна судова кореспонденція 03.02.2021 повернулась до суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою 02.02.2021".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, ухвалу суду про призначення скарги до розгляду від 26.01.2021 було направлено на адресу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" адвоката Дмитренко Тетяни Олегівни - АДРЕСА_1 , дана адреса зазначалася представником в заяві. Як вбачається з інформації, що міститься на офіційному сайті Укрпошти, відповідну судову кореспонденцію 01.02.2021 не вручено під час доставки (інші причини) та повернуто за зворотною адресою 02.02.2021.

Приватний виконавець в судове засідання 03.02.2021 не з`явився. Так, ухвалу суду про призначення скарги до розгляду від 26.01.2021 було направлено на адресу приватного виконавця - 61045, м. Харків, вул. О. Яроша, б.18, БЦ "Соляріс", пов. 6, яка зазначена скаржником в скарзі. Як вбачається з інформації, що міститься на офіційному сайті Укрпошти, відповідну судову кореспонденцію 01.02.2021 не вручено під час доставки (інші причини). Разом з цим, секретарем судового засідання 02.02.2021 було повідомлено приватного виконавця про розгляд даної скарги в телефонному режимі, на підставі чого сформовано телефонограму.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду заяви у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду означеної скарги, явка яких не визнавалась обов`язковою, беручи до уваги 10-денний строк встановлений нормами ГПК України для розгляду відповідної скарги, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги (х.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця у даній справі.

Розглянувши скаргу(х.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця, судом встановлено наступне.

14 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" суму основного боргу у розмірі 128 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 4 660,49 грн., пеню за договором у розмірі 6 568,33 грн., а також сплачену суму судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.10.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер"задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" суму основного боргу у розмірі 128 000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 864,53 грн., пеню у розмірі 6 568,33 грн., а також судовий збір у розмірі 2 089,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаного рішення господарським судом 05.11.2020 видано відповідний наказ.

10.11.2020, до господарського суду Харківської області через відділ канцелярії з супровідним листом надійшла апеляційна скарга (вх.№1427 від 10.11.2020), подана представником відповідача безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду 05.11.2020 (вх.№597 від 05.11.2020).

11.11.2020, як вбачається з матеріалів справи та даних КП Діловодство спеціалізованого суду , матеріали справи №922/2588/20 були надіслані із супровідним листом від 11.11.2020 до Східного апеляційного господарського суду у зв`язку із надходженням 10.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 15.10.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 05.11.2020 у справі №922/2588/20 (а.с.26 т.1).

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавцем вжито заходи примусового виконання рішення, зокрема, постановою про арешт коштів боржника ВП№63633436 від 16.11.2020 накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках в AT КБ "ПРИВАТБАНК", AT "АЛЬФА-БАНК", AT "СБЕРБАНК" та AT "МЕГАБАНК" в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження - 155044,12 грн.

Також, постановою про арешт майна боржника ВП№63633436 від 16.11.2020 накладено арешт на все майно боржника з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження.

В той же день, приватним виконавцем направлено вищезазначену постанову на адресу боржника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Брендер (вх.№3053 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/2588/20.

Разом з тим, 17.11.2020 приватним виконавцем оформлені платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків боржника, які 18.11.2020 надіслані для виконання зазначеним вище банківським установам.

Як зазначає скаржник, постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження відповідач (боржник) отримав 18.11.2020, на підтвердження чого надав роздруківку з офіційного сайту Укрпошти (а.с.47 т.1).

20.11.2020 на рахунок приватного виконавця для зарахування коштів виконавчого провадження від AT КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли грошові кошти у сумі 155970,70 грн. (гривні від обов`язкового продажу 5515,23 доларів США за курсом 28,28 згідно платіжної вимоги від 17.11.2020).

Суму боргу та судового збору в загальному розмірі 140522,84 грн. згідно з платіжним дорученням №901 від 20.11.2020 (на суму 140522,84 грн.) у повному обсязі перераховано на користь ТОВ «Авіабренд» за наданими стягувачем реквізитами.

20.11.2020, мінімальні витрати виконавчого провадження та основну винагороду приватного виконавця у повному обсязі перераховано за належністю згідно з платіжними дорученням №900 на суму 14052,28 грн., №902 на суму 69,00 грн. та №903 на суму 400,00 грн.

Надмірно стягнуті з рахунку боржника кошти у розмірі 926,58 грн. повернуті (перераховані) боржнику у повному обсязі згідно з платіжним дорученням №904 від 20.11.2020 на рахунок ТОВ «Брендер» в AT КБ «ПРИВАТБАНК» .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області від 20.11.2020 закінчено виконавче провадження у зв`язку із виконанням рішення суду в повному обсязі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Брендер" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2020 у справі №922/2588/20 залишено без змін.

Матеріали справи №922/2588/20 повернуто до Господарського суду Харківської області.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та подані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Нормами статті 327 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.

Питання про видачу судом виконавчого документу вирішується за результатами дослідження судом інформації щодо подання учасниками судового процесу апеляційної скарги на відповідне судове рішення. Відсутність зареєстрованої у суді апеляційної скарги на рішення або відсутність інформації про її подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції є підставою для видачі судом виконавчого документу.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на рішення суду надійшла до господарського суду Харківської області 10.11.2020 (вх.№1427 від 10.11.2020).

Як вбачається з даних КП Діловодство спеціалізованого суду , відповідна апеляційна скарга на рішення суду від 15.10.2020 зареєстрована Східним апеляційним господарським судом в програмі 12.11.2020.

Враховуючи те, що розгляд даної справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, повний текст якого був складений господарським судом Харківської області 15.10.2020, двадцятиденний строк для звернення відповідача до суду із апеляційної скаргою на рішення сплинув 04.11.2020, який є останнім днем для подання апеляційної скарги.

При цьому, подання учасниками судового процесу апеляційної скарги на судове рішення засобами поштового зв`язку за умови відсутності у суді інформації про таку апеляційну скаргу не є перешкодою для видачі виконавчого документу.

Приймаючи до уваги ненадходження до господарського суду Харківської області станом на 05.11.2020 апеляційної скарги на рішення суду від 15.10.2020, враховуючи відсутність інформації про подання відповідачем такої скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, господарським судом 05.11.2020 відповідно до ст.327 ГПК України було видано наказ про примусове виконання судового рішення.

Вищезазначений наказ не був виданий судом помилково, оскільки видавався після детального дослідження наявності інформації щодо існування апеляційного оскарження та у строк встановлений нормами чинного ГПК України.

Так, статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до приписів статті 4 ЗУ Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Відповідно до статті 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України Про виконавче провадження , крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ст.26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції; про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 340 ГПК України).

Скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 ГПК України).

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду; якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника. (ст.342 ГПК України).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника; якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. (ст. 343 ГПК України).

З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв`язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 звернула увагу на принцип диспозитивності, який полягає у наданні стягувачу права вибору виконавця судового рішення. Виконання судового рішення має бути зручним насамперед для стягувача і не створювати для нього зайвих перешкод і витрат. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника.

Як уже було встановлено раніше, виконавче провадження приватним виконавцем було відкрито 16.11.2020, а апеляційне провадження в даній справі було відкрито 17.11.2020.

При цьому, як свідчать матеріали справи та не заперечується скаржником, постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження відповідач отримав 18.11.2020. А списання коштів на виконання відповідної постанови приватного виконавця відбулося 20.11.2020.

Слід зазначити, що відкриття апеляційного провадження, зокрема, є підставою для зупинення виконавчого провадження відповідно до ст.38 Закону України Про виконавче провадження.

Проте, в матеріалах справи не міститься жодних доказів повідомлення відповідачем (боржником) приватного виконавця про відкриття апеляційного провадження у даній справі. Як і не міститься доказів обізнаності стягувачем про відкриття такого провадження на момент винесення чи виконання постанови приватного виконавця.

Тобто, на дату фактичного стягнення за виконавчим документом від 05.11.2020 ані приватний виконавець, ані стягувач не були обізнані про відкриття апеляційного провадження в даній справі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем правомірно та в межах своїх повноважень прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснено стягнення на підставі судового рішення, оскільки про подання відповідачем апеляційної скарги, а тим паче про відкриття апеляційного провадження, ані суд при видачі наказу на примусове виконання рішення у строк встановлений чинним ГПК України, ані приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження та здійсненні відповідного стягнення, який діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження", не були обізнані.

Так, станом на дату розгляду даної заяви судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не скасовано та не змінено в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами.

При ухваленні вищезазначеної постанови від 15.01.2021 Східним апеляційним господарським судом питання про поворот виконання рішення суду від 15.10.2020 вирішено не було.

Судове рішення у даній справі набрало законної сили.

Враховуючи вищезазначене та досліджені обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги (вх.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця, оскільки на час відкриття виконавчого провадження та здійснення відповідного стягнення у приватного виконавця були відсутні правові підстави відповідно до п.1 ч.4 ст.4 ЗУ Про виконавче провадження повернути цей наказ стягувачу. Окрім того, законність винесення рішення суду від 15.10.2020 було підтверджено Східним апеляційним господарським судом за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України" від 07.06.2005).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії").

Оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Керуючись ст.234, 339- 343 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги (вх.№27715 від 27.11.2020) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендер" на дії приватного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку передбаченому ст. 254- 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 04.02.2021.

Суддя Пономаренко Т.О.