Постанова

від 11.01.2021 по справі 908/1692/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1692/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

представники сторін не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 (суддя - Смірнов О.Г., м. Запоріжжя), постановлену за результатами розгляду заяви керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 про забезпечення позову у справі № 908/1692/20

за позовом Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

позивач: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс Мішель", м. Черкаси

про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 900 185,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі №908/1692/20 відмовлено у задоволенні заяви керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 про забезпечення позову у справі № 908/1692/20.

Не погодившись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, керівник Запорізької місцевої прокуратури № 1 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, без повного з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та матеріалам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у даній справі, заяву - задовольнити, шляхом накладення арешту на рухоме майно підприємства відповідача згідно переліку.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом не з`ясовано обставини справи та не надано оцінки доказам, на які посилався прокурор, а саме не надано оцінку недобросовісній поведінці відповідача, яка полягала у відчуженні під час судового розгляду всього належного йому нерухомого майна з метою ускладнення виконання рішення суду в майбутньому.

Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців убачається, що покупцями нерухомого майна є юридичні особні з ідентичними засновниками, як і у ТОВ "Оріон-Гласс Мішель" (відповідач по справі).

Отже, ТОВ "Оріон-Гласс Мішель", уклавши договори купівлі-продажу нерухомого майна, фактично зберегло за собою нерухоме майно. Указані дії відповідача по відчуження усього належного йому нерухомого майна під час розгляду справи пов`язаним юридичним особам, зважаючи на одночасне зловживання його представниками процесуальними правами з метою виграти часу для вчинення таких правочинів, дають обґрунтовані підстави вважати, що ці правочини вчинені саме з метою суттєво утруднити або взагалі зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс Мішель", а також Запорізька міська рада відзив на апеляційну скаргу не надали, правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористалися.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2020 відновлено строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі №908/1692/20; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.01.2021.

Прокурор, Позивач та Відповідач правом, передбаченим ст. 42 ГПК України, не скористалися, у судове засідання, призначене на 11.01.2021, не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені судом апеляційної інстанції належним чином засобами електронного зв`язку та шляхом надсилання телефонограм.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами частини 2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою.

Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 11.01.2021 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс Мішель" про стягнення до місцевого бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 900 185,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення вимог земельного законодавства використовує земельну ділянку комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів та реєстрації речових прав на неї, що призводить до ненадходження значних коштів до бюджету м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 07.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

30.10.2020 на адресу суду від Керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 надійшла заява про забезпечення позову в порядку приписів ст. ст. 136-141 ГПК України, в якій останній просить накласти арешт на рухоме майно відповідача, зокрема:

- автомобіль ГАЗ 33021,1996 року випуску, д/н НОМЕР_1 ;

- автомобіль 3A3-DAEWOO NUBIRA, 1998 року випуску, д/н НОМЕР_2 :

- автомобіль FOTON BJ1049, 2004 року випуску, д/н НОМЕР_3 ;

- автомобіль ЗИЛ 431412, 1989 року випуску, д/н НОМЕР_4 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що під час здійснення представницької діяльності встановлено, що у відповідача перебувало у власності нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 18, яке розташоване на земельній ділянці, кошти за використання якої є предметом поданого прокурором позову.

На час подачі позову до суду на вказане майно державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі накладено арешт в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду по справі № 908/848/18 за позовом прокурора в інтересах держави з аналогічних підстав про стягнення з ТОВ "Оріон-Гласс Мішель" на користь Запорізької міської ради доходу в poзмірі 684 961,70 грн., отриманого від безпідставно набутого майна. Установлено, що після погашення заборгованості за вищевказаним виконавчим документом, все нерухоме майно, що належало відповідачеві відчужено на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 7, 8 та 9 жовтня поточного року, тобто під час слухання справи. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, покупцями вказаного нерухомого майна є юридичні особи з ідентичними засновниками як i у ТОВ "Оріон-Гласс Мішель". Вказане дозволяє зробити обґрунтоване припущення про фіктивність договорів купівлі - продажу, так як кінцевими засновниками юридичних ocіб, між якими укладено Договори, є один і той же суб`єкт господарювання.

Як уже зазначалось, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі № 908/1692/20 у задоволенні заяви керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Крім того, прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів, а не витребування майна. Однак, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту саме на майно. Відтак, суд не вбачає співмірності заявлених заходів з предметом позову з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частинами 5, 7, 11 ст.137 ГПК України передбачені випадки, в яких не допускається забезпечення позову.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Дослідивши заяву заявника про забезпечення позову, місцевий господарський суд зазначив, що прокурором не підтверджена будь-якими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову; суд не вбачає співмірності заявлених заходів з предметом позову.

Такі висновки не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Предметом позову прокурора є майнова вимога про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Судове рішення у разі задоволення таких вимог, вимагатиме примусового виконання. Тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

В таких майнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 910/10504/18).

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком господарського суду щодо відмови у заяві, оскільки місцевий господарський суд не надав оцінки тому, що доводи заявника про ускладнення виконання майбутнього рішення є обґрунтованими та такими, що підтверджуються відповідними доказами та відомостями.

Зокрема, на час подачі позову до суду у відповідача перебувало у власності нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 18, яке розташоване на земельній ділянці, кошти за використання якої є предметом поданого прокурором позову.

На вказане майно державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі накладено арешт в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду по справі № 908/848/18 за позовом прокурора в інтересах держави з аналогічних підстав про стягнення з ТОВ "Оріон-Гласс Мішель" на користь Запорізької міської ради доходу в poзмірі 684 961,70 грн., отриманого від безпідставно набутого майна.

В той же час, під час розгляду даної справи частина нерухомого майна, що належало відповідачеві, відчужено на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 7, 8 та 9 жовтня 2020 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, покупцями вказаного нерухомого майна є юридичні особи з ідентичними засновниками як i у ТОВ "Оріон-Гласс Мішель".

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Прокурором до заяви про забезпечення позову надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що відповідачем після відкриття провадження по справі вчинено дії по відчуженню належного йому нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миколи Краснова, 18.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами реалізації відповідачем нерухомого майна, після подання позову до суду прокурором підтверджене достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист.

Тобто, прокурором доведено, що відповідачем створюються штучні умови, при яких виконання рішення суду у подальшому стане неможливим, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Водночас, у порушення вимог ст. 86 ГПК України указані докази судом не досліджені, оцінка їм взагалі не надана.

Висновок господарського суду щодо неадекватності та неспівмірності заходів забезпечення позову також не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку адекватним заходом забезпечення позову було б накладення арешту на грошові кошти відповідача, в межах суми позову.

Втім, розуміючи, що вказаний захід забезпечення позову може завадити господарській діяльності ТОВ "Оріон-Гласс Мішель", прокурор запропонував накладення арешту на рухоме майно відповідача (транспортні засоби), що жодним чином не вплине на проведення господарської діяльності, оскільки останній продовжить володіти своїм майном та користуватися ним у своїй діяльності, вказаний захід лише на певний час обмежить власника у праві розпорядження майном.

Отже, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, мало б наслідком порушення його господарської діяльності, зокрема неможливість виплати заробітної плати працівникам, оплату обов`язкових податків та зборів до бюджету, тощо.

Прокурором же подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача, а саме - чотирьох автомобілів загальною вартістю приблизно 600 тис. грн. Тобто забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані автомобілі є безумовно співмірним та адекватним заходом, при тому що позовні вимоги прокурора складають більше 900 тис. грн.

Окрім того, такий вид забезпечення позову як арешт рухомого майна боржника жодним чином не впливає на господарську діяльність ТОВ "Оріон-Гласс Мішель". У разі накладення арешту на автомобілі відповідача він зможе вільно володіти та користуватися майном у тому числі для господарської діяльності; такий захід не спричинить негативних наслідків для відповідача, а слугуватиме збереженню балансу інтересів сторін.

За своїм юридичним змістом заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення збереження існуючого становища на момент подання заяви про забезпечення позову і на весь час розгляду спору судом з метою недопущення ситуації, коли виконання судового рішення буде утрудненим або взагалі неможливим. Таким чином, досягається принцип збереження балансу інтересів сторін.

Висновок господарського суду про неспівмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами не має жодного нормативного обґрунтування.

Навпаки, одним із заходів примусового виконання рішення суду майнового характеру є звернення стягнення на майно боржника в рахунок погашення заборгованості.

Так, у разі задоволення позову прокурора про стягнення коштів з ТОВ "Оріон-Гласс Мішель" на користь Запорізької міської ради 900 185,84 грн. на стадії примусового виконання рішення суду одним із способів виконання рішення суду і буде примусова реалізація арештованого майна боржника в рахунок суми боргу.

Зі змісту пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення розову як накладення арешту на майно, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Натомість, не накладення арешту на рухоме майно відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що останнім відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, обрані позивачем заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5, 6, 11 ст. 137 ГПК України.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегією суддів встановлено, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача, не порушить прав та охоронюваних законом його інтересів чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність останнього чи до погіршення стану його майна, а лише запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, обраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та забезпечити ефективний захист його порушених прав та інтересів), імовірність ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, якщо позов буде судом задоволено, з метою запобігання порушення майнових прав позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні заяви, в зв`язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити заяву прокурора щодо забезпечення позову.

Суд наголошує, що за приписами частин 7, 8, 9, 10 ст.145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на ТОВ "Оріон-Гласс Мішель".

Суд наголошує, що постанова є виконавчим документом в частині вжиття заходів забезпечення позову та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. ст. 136-140, 144, 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі №908/1692/20 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 у справі №908/1692/20 - скасувати.

Заяву заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову на користь Запорізької місцевої ради (69059, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 04053915) у справі №908/1692/20 - задовольнити.

Накласти арешт на транспортні засоби, що належать на праві власності та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс Мішель" (18028, м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, 235/1, код (ІДРПОУ 35274622), а саме:

- автомобіль ГАЗ 33021,1996 року випуску, д/н НОМЕР_1 ;

- автомобіль 3A3-DAEWOO NUBIRA, 1998 року випуску, д/н НОМЕР_2 ;

- автомобіль FOTON BJ1049, 2004 року випуску, д/н НОМЕР_3 ;

- автомобіль ЗИЛ 431412,1989 року випуску, д/н НОМЕР_4 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс Мішель" (18028, м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, 235/1, код ЄДРПОУ 35274622) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (адреса: вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69061, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, отримувач - прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, (КЕКВ 2800) кошти, витрачені у 2020 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102 грн.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова є виконавчим документом в частині вжиття заходів забезпечення позову та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст.287 ГПК України може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання у строк до 11.01.2024.

Стягувач: Запорізька обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 02909973 , адреса місцезнаходження: 69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Матросова Олександра, будинок 29А) в особі Запорізької місцевої прокуратури №1 (код ЄДРПОУ 02909973, місцезнаходження: 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 17)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс Мішель" (18028, м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, 235/1, код ЄДРПОУ 35274622)

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.01.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік