Ухвала

від 13.01.2021 по справі 495/866/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову в ухваленні додаткового рішення

Справа № 495/866/16-ц

Номер провадження 2-др/495/14/2021

13 січня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Боярського О.О.,

за участю секретар Рачицької І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Малого приватного підприємства Крок , Сергіївської селищної ради про визнання права власності на частку підприємства в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Мале приватного підприємства Крок про визнання в порядку спадкування права власності на майно Малого приватного підприємства Крок ,-

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2020 року ОСОБА_1 вдруге подала до Білгород-Дністровського міськрайонного суду заяву про ухвалення додаткового рішення по справі № 495/866/16-ц в якій просить суд зазначити конкретні частки нерухомих об`єктів майна, за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на права власності в порядку спадкування на ј частку за кожним в статутному капіталі малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466) та на ј частку за кожним усіх видів майна, що входять до складу малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466), а саме:

- на цілісний майновий комплекс бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що унеможливлюється арифметично визначити частку у належному стані, вважаємо за доцільним перевести соті у тисячні, а саме 70/100 на 700/1000, виходячи з зазначеного частка кожного становить 175/1000 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 );

- на будівлю техобслуговування причалу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ;

- на будівлю магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

- на комплекс будівель дитячого оздоровчого табору ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, ОСОБА_1 обґрунтовує подану заяву тим, що у резолютивній частині рішення суду від 09.07.2018 року не зазначено конкретного переліку об`єктів, на які визнано право власності, що унеможливлює реєстрацію права власності на підставі цього рішення. Згідно поданої позовної заяви та матеріалів справи до складу спадщини, яка була предметом позову, входять наступні об`єкти нерухомого майна, що належали МПП Крок : будівля бази відпочинку МПП Крок , яка складається з літ. А спальний корпус, літ. Б гараж, літ. В склад, літ. Г господарська прибудова, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля технічного обслуговування причалу, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; комплекс будівель дитячого оздоровчого табору Юність , який складається з їдальні літ. А , спального корпусу літ. Б , складу літ. В , сторожка літ. Г , вбиральня літ. Д , душ літ. Є , розташованими за адресою: АДРЕСА_3 ; 70/100 цілісного майнового комплексу бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер майна: 13091095, загальною площею 1302,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви ОСОБА_1 додала копію рішення державного реєстратора Арешкіної О.Д. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 55591014 від 09.12.2020 року, копію довідки КП Білгород-Дністровське БТІ та копії ряду технічних паспортів на будівлі.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року суддя Шевчук Ю.В. задовольнила заяву ОСОБА_1 про відвід судді Шевчук Ю.В. від розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. За результатами повторного авто розподілу 04.01.2021 року справа (заява) була передана на розгляд судді Боярському О.О. (номер провадження 2-др/495/14/2021).

Згідно з частинами 3-4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З врахуванням характеру вимог ОСОБА_1 та матеріалів цивільної справи № 495/866/16-ц, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін у судове засідання.

Суд, перевіривши матеріали справи, що стосуються спадкового майна та вимоги позовних заяв, дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.07.2018 року (суддя Шевчук Ю.В.) первісний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Малого приватного підприємства Крок , Сергіївської селищної ради про визнання права власності на частку підприємства в порядку спадкування було задоволено. Визнано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування на ј частку в статутному капіталі малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466) та на ј частку усіх видів майна що входять до складу малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466), розташованого за адресою: 67780, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Сергіївка, вулиця Сергія Лазо, будинок 1-А, засновником якого був ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування на ј частку в статутному капіталі малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466) та на ј частку усіх видів майна, що входять до складу малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466), розташованого за адресою: 67780, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Сергіївка, вулиця Сергія Лазо, будинок 1-А, засновником якого був ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Мале приватного підприємства Крок про визнання в порядку спадкування права власності на майно Малого приватного підприємства Крок задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на ј частку статутного капіталу малого приватного підприємству Крок (код ЄДРПОУ 21007466) та на 1/4 частку усіх видів майна, що входять до складу малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466), розташованого за адресою: 67780, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Сергіївка, вулиця Сергія Лазо, будинок 1-А, засновником якого був ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування на 1/4 частку статутного капіталу малого приватного підприємства Крок код ЄДРПОУ 21007466) та на 1/4 частку усіх видів майна, що входять до складу малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466), розташованого за адресою: 67780, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Сергіївка, вулиця Сергія Лазо, будинок 1-А, засновником якого був ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 2, арк..сп. 152).

Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 10.08.2018 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.11.2019 року (суддя Шевчук Ю.В.) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.10.2019 року про ухвалення додаткового рішення та зазначення складу кожної частки спірного майна, що передавалась сторонам. При цьому, суд послався на те, що ОСОБА_1 не надано відмову державного реєстратора у реєстрації об`єктів нерухомого майна, до заяви не додані документи, з яких можна було б зробити висновок, що саме входить до статутного капіталу малого приватного підприємства Крок та було взято до уваги те, що вимоги ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення фактично зводяться до зміни сутності рішення, що суперечить вимогам процесуального законодавства (том 2, акр.сп. 171).

При цьому, при написанні тексту рішення 09.07.2018 року та його ухвалення судом було зазначено яка сама частка спадкового майна переходить до кожної сторони - по ј частці кожному. Тобто суд визначив частку власності спадкоємців. Саме право на спадщину померлого ОСОБА_5 було предметом розгляду та розмір частки спадкового майна на яку має право кожний спадкоємець. Питання складу кожної частки судом не розглядалось та відповідні вимоги сторонами не заявлялись.

Звертаючись до суду з зустрічними вимогами ОСОБА_1 зазначила повний склад спадкового майна та просила визнати за нею право власності на його ј частку при цьому не зазначаючи склад самої частки (том 1 арк. сп.179). В подальшому, 09.07.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали до канцелярії суду уточнену зустрічну позовну заяву (том 2 арк.сп.148) та в прохальній частині кожний з них просив визнати право власності в порядку спадкування на ј частку статутного капіталу малого приватного підприємству Крок (код ЄДРПОУ 21007466) та на 1/4 частку усіх видів майна, що входять до складу малого приватного підприємства Крок (код ЄДРПОУ 21007466), розташованого за адресою: 67780, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Сергіївка, вулиця Сергія Лазо, будинок 1-А, засновником якого був ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, 09.07.2018 року судом ухвалено рішення щодо всіх заявлених сторонами вимог та зазначено в точності до їх змісту.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Разом з тим, суд звертає увагу заявниці на те, що склад кожної частки спадкового майна, яке складається з нерухомих об`єктів, може бути встановлений лише за результатами певного експертного дослідження та поділу нерухомих об`єктів між власниками у відповідності до належних їм часток. Визначити яке саме майно відповідатиме тій чи іншій частці можливо лише вирішуючи питання виділення кожної частки в натурі, що є самостійним позовним провадженням з встановленим порядком зібрання доказів та їх дослідження.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ст.. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст. 364 ЦК України: співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч.3).

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

По суті заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення містить самостійні позовні вимоги про виділення належної їй частки спадкового майна в натурі. В той же час, норми цивільного законодавства містять окремий порядок такого поділу в натурі спільного майна осіб.

Стаття 367 ЦК України: майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном чи його поділу між співвласниками, такий порядок користування чи поділ може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Посилання ОСОБА_1 на положення статті 270 ЦПК України є помилковими.

Одночасно суд роз`яснює право ОСОБА_1 на звернення до суду з самостійними позовними вимогами щодо виділення її частки майна в натурі.

Керуючись ст. ст.247, 246, 265, 270, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.12.2020 року про ухвалення додаткового рішення (№ провадження 2-др/495/14/2021) у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Малого приватного підприємства Крок , Сергіївської селищної ради про визнання права власності на частку підприємства в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Мале приватного підприємства Крок про визнання в порядку спадкування права власності на майно Малого приватного підприємства Крок ,-

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.О.Боярський