Ухвала

від 11.01.2021 по справі 757/23053/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/23053/20 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/261/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції із Закарпатським апеляційним судом матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року,

за участю:

представника

власників майна адвоката ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 , про арешт тимчасово вилученого майна 9 мішків каміння жовтого кольору, схожого на бурштин загальною вагою 244,5 кг та 24 пакети з камінням жовтого кольору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12019000000000298 та накласти арешт на майно, яке тимчасово вилучено під час обшуку за місцем знаходження приміщень, розташованих на земельній ділянці кадастровий № 2121210100:00:012:0031 за адресою: АДРЕСА_1 , які фактично перебувають у володінні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , право власності на яку зареєстровано за Виноградівською міською радою Закарпатської області, а саме 9 мішків каміння жовтого кольору, схожого на бурштин загальною вагою 244,5 кг.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Апелянт також зазначає, що 01.06.2020 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа №757/21510/20-к) за місцем знаходження приміщень, розташованих на земельній ділянці кадастровий № 2121210100:00:012:0031 за адресою: АДРЕСА_1 , які фактично перебувають у володінні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , було проведено обшук. За результатами обшуку було вилучено 9 мішків каміння жовтого кольору, схожого на бурштин, загальною вагою 244,5 кг., щодо якого є підстави вважати, що воно здобуте злочинним шляхом. Цього ж дня вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. При цьому, стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено підстави і мету накладення арешту на майно.

Також апелянт вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі від 08.10.2020 взагалі відсутнє посилання на статтю 376 КПК України та як наслідок, у резолютивній частині не зазначено про час оголошення повного тексту ухвали.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, яка підтримала подану апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , з наведених в ній підстав та просила задовольнити її в повному обсязі, пояснення представника власників майна, яка вважала ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20.03.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020000000000298 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 28 ч.3 ст.204 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що організованою групою, готується та зберігається недоброякісна підакцизна сировина (листи тютюну), яка в подальшому реалізується підпільним фабрикам (цехам по виготовленню сировини для подальшого виготовлення цигарок), які знаходяться на території різних областей України. В подальшому підготовлена недоброякісна сировина направляється на завод для виготовлення безпосередньо цигарок.

01.06.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва за місцем знаходження приміщень, розташованих на земельній ділянці кадастровий №2121210100:00:012:0031 за адресою: АДРЕСА_1 , які фактично перебувають у володінні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , було проведено обшук.

За результатами обшуку було вилучено, серед іншого, 9 мішків каміння жовтого кольору, схожого на бурштин, загальною вагою 244,5 кг. та 24 кульки з камінням жовтого кольору, щодо якого є підстави вважати, що воно здобуте злочинним шляхом.

03.06.2020 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управляння процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а саме 9 мішків каміння жовтого кольору, схожого на бурштин, загальною вагою 244,5 кг. та 24 кульки з камінням жовтого кольору.

На обґрунтування клопотання зазначив, що у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що речі (цінності), вилучені 01.06.2020 під час проведення обшуку в зазначеному вище приміщенні, можуть відповідати критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Постановою слідчого від 01.06.2020 вказані вище речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020000000000298.

Метою арешту вилучених речей є забезпечення збереження речових доказів, що визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

08.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у задоволенні клопотання прокурора було відмовлено.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно, перевірялись судом першої інстанції, при цьому була вислухана думка прокурора та представника власника майна, досліджені матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя суду першої інстанції послався на те, що прокурором не доведено, що вилучені 01.06.2020 під час обшуку 9 мішків каміння жовтого кольору, схожого на бурштин, загальною вагою 244,5 кг. та 24 кульки з каміння жовтого кольору мають значення речових доказів у провадженні, не зазначено та не обґрунтовано, які саме сліди кримінального правопорушення вони містять на собі, доказом якого факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, можуть бути, враховуючи правову кваліфікацію діяння, внесеного до ЄРДР за ч.3 ст. 28 ч.3 ст.204 КК України. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання вилученого майна речовими доказами в провадженні не є достатньою підставою для їх арешту.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з цим, прокурором не доведено та слідчим суддею не встановлено жодної з підстав, визначених ч. 2 ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно.

Так, жодних об`єктивних підстав вважати, що вилучене під час обшуку майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому є речовими доказами в даному кримінальному провадженні немає.

Твердження прокурора про те, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України є помилковим, з огляду на те, що постанова слідчого від 01.06.2020 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні не містить за своїм змістом жодних доказів того, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказане свідчить про формальність винесеної постанови.

Крім того слід зауважити, що постанова слідчого від 01.06.2020 року про визнання речовими доказами, яка долучена до клопотання про арешт майна (а.с.88-89), на яку посилається прокурор, взагалі не містить даних проте, що 9 мішків каміння жовтого кольору, схожого на бурштин, загальною вагою 244,5 кг. та 24 кульки з камінням жовтого кольору, визнавалися речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020000000000298.

Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування не доведено та слідчим суддею не встановлено.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні.

Отже, клопотання прокурора не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні, визначених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Посилання апелянта, що в оскаржуваній ухвалі від 08.10.2020 взагалі відсутнє посилання на статтю 376 КПК України та як наслідок, у резолютивній частині не зазначено про час оголошення повного тексту ухвали, є слушними в частині того, що дійсно в короткому тексті оскаржуваної ухвали відсутнє посилання на статтю 376 КПК України, однак дана обставина не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи в частині не зазначення оголошення повного тексту ухвали є голослівними, оскільки як вбачається з короткого тексту оскаржуваної ухвали від 08.10.2020 року (а.с. 151) у ній зазначено, що проголошення повного тексту ухвали призначено на 15.10.2020 о 12-00 год.

З огляду на зазначене, вказані в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються викладеним.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, з викладеними у ній доводами без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4