Ухвала

від 14.01.2021 по справі 569/12901/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12901/20

1-кс/569/173/21

УХВАЛА

14 січня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 власника майна ОСОБА_5 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Рівненського міського суду надійшло клопотання ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, у якому просить скасувати арешт накладений 05.11.2020 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у рамках кримінального провадження №12020180000000255 від 07.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1, ч. 1 ст. 240-1 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначає, що накладений арешт позбавляє його можливості використовувати своє майно та позбавляє права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки є законним та добросовісним власником майна, вилученого в ході проведення обшуку 03.11.2020.

Представники власника майна в судовому засіданні повністю підтримали клопотання про скасування арешту на майно та просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотаня за безпідставністю.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клдопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, СВ Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020180000000255 від 07.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1, ч. 1 ст. 240-1 КК України по факту незаконного придбання, зберігання, передачі, перевезення та переробки бурштину, законності якого не підтверджується відповідними документами, вчинені у значних розмирах.

05 листопада 2020 року відповідно у рамках даного кримінального провадження було накладено арешт на вилучене в ході обшуку 03.11.2020 майно, а саме: на каміння схоже на бурштин-сирець приблизно вагою 12,082 кг.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно дост. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.

Частиною 1 статті 100 КПК України визначено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як встановлено в ході розгляду клопотання, ОСОБА_5 є законним та добросовісним власниклм арещтованого майна так, згідно Договору купівлі продажу від 30.10.2020 придбав у ТОВ «Український бурштиновий дім» каміння, схоже на бурштин сирець загальною вагою 12,5 кг, що також підтверджується копією видаткової накладної №78 від 30.10.2020, а також документами, що підтверджують реєстрацію юридичної особи продавця ТОВ «Український бурштиновий дім».

Таким чином, зазначене арештоване майно не є предметом злочину та не містить на собі відомості, які можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні. У зв`язку з чим, суд вважає за доцільне скасувати арешт на майно, перелік якого зазначено у клопотанні власника майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області 05.11.2020 у рамках кримінального провадження №12020180000000255 від 07.08.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240-1, ч. 1 ст. 240-1 КК України, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст.100,170,173 КПК України, ст. 321 ЦК України, Рішенням Європейського суду з прав людини, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 05.11.2020 на каміння схоже на бурштин-сирець приблизно вагою 12,082 кг у кримінальному провадженні № 12020180000000255 від 07.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 240-1 КК України та повернути власнику ОСОБА_5 .

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1