Постанова

від 14.01.2021 по справі 540/707/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/707/20 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Шляхтицького О.І.

за участю секретаря - Пономарьової Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополь Державної податкової служби України, Державного підприємства Херсонський морський торгівельний порт на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та на додаткове судове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 про стягнення витрат на правничу допомогу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на недоведеність обставин на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про порушення Державним підприємством Херсонський морський торгівельний порт (надалі - Державне підприємство, позивач) положень діючого законодавства та прийняв рішення про стягнення додаткових зобов`язань, просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополь Державної податкової служби України (надалі - ГУ ДПС, відповідач): № 0000390522, № 0000370522, № 0000380522 від 25 лютого 2020; № 0000790522 від 05 грудня 2019.

За наслідками розгляду адміністративного позову 07 серпня 2020 Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції: - визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 25 лютого 2020 № 0000380522, яким Державному підприємству збільшено суму грошового зобов`язання частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств) у сумі 755454 грн.; - визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2019 № 0000790522, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за основним платежем у сумі 1183022 грн. 20 коп. та штрафними санкціями у сумі 295755 грн. 55 коп.; - визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 № 0000390522 в частині збільшення Державному підприємству суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 187333 грн. та за штрафними санкціями у сумі 46833 грн. 25 коп.; - визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 № 0000370522 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності за основним платежем у сумі 244239 грн. та за штрафними санкціями у сумі 61059 грн. 75 коп.; - у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи означене рішення суд попередньої інстанції виходив з того, що:

(ППР від 25 лютого 2020 №0000390522 та №0000370522) - набрання законної сили рішення господарського суду не є самостійною підставою для його виконання. Підставою для виконання рішення господарського суду є судовий наказ. У справі №923/456/18 судовий наказ виданий 25 січня 2019, а у справі №910/13638/18 - 12 червня 2019, тобто включно і поза періодом перевірки. Водночас без отримання всіх без виключення судових наказів у Державного підприємства не було цілковитої впевненості у виконанні відповідних рішень державними органами.

Придбані згідно актів надання послуг Державним підприємством послуги з монтажу автоматичної пожежної сигналізації у будівлі складу №7 належать до первісної вартості основних засобів, наявність яких дозволяє підприємству здійснювати господарську діяльність. Ймовірно, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість цих послуг може бути достовірно визначена.

Відтак придбання послуг з монтажу автоматичної пожежної сигналізації у будівлі складу №7 підприємство повинно було віднести до складу основних засобів з подальшим нарахуванням амортизації.

Херсонський окружний адміністративний суд визнав помилковим твердження позивача про застосування до даних правовідносин п. 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №561 від 30 вересня 2013. Суд уважає, що у даних правовідносинах необхідно керуватись п. 5, 6, 14, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7- Основні засоби та пп.138.3.1 п.138.3 ст.134 ПК України.

Державне підприємство повинно нарахувати амортизаційні відрахування за період, що перевірявся. Зважаючи на це, позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування за 4 квартал 2016 року на суму 27 362 грн. Тому нараховані ГУ ДПС зобов`язання із податку на прибуток у сумі 4925 грн. та штрафних санкцій 1231 грн. 25 коп. (порушення не є суміжним із ПДВ) - є правомірним.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙКЕР ТІЛЛІ Україна та ТОВ ГРАНТ ТОРНТОН , суд зазначив наступне.

Перехід позивача на МСФО у 2019 році, а не безпосередньо після здійснення оціночних і аудиторських дій ніяким чином не нівелює наміру, з яким укладались відповідні договори.

Не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Суд погодився із твердженнями позивача, що дані оцінки та аудиту могли використовувались Державним підприємством не тільки для цілі переходу на МСФО, а і в інших сферах господарської діяльності підприємства. Відсутність в чинному законодавстві положень стосовно обов`язку державного унітарного підприємства стивідорної галузі переходити на МСФО не може бути однозначною обставиною для констатації відсутності ділової мети.

Виходячи з цього суд першої інстанції визнав протиправним висновок податкового органу про визначення позивачу зобов`язання із ПДВ на суму 148333 грн. та штрафних санкцій 37083 грн. 25 коп. за господарською операцією із ТОВ БЕЙКЕР ТІЛЛІ Україна та 39000 грн. та штрафних санкцій 9750 грн. за господарською операцією ТОВ ГРАНТ ТОРНТОН .

Щодо відносин по цивільно-правовому договору з ОСОБА_1 , Херсонський окружний адміністративний суд дійшов наступного висновку.

Послуги, що надавались ОСОБА_1 та функції, відображені в посадових інструкціях працівників порту повністю дублюються, та беручи до уваги, що 3 із 4 плавзасобів ремонтувались в м. Херсоні, а не в м. Миколаєві, де мешкає ОСОБА_1 , суд погодився із висновками податкового органу про безпідставне включення до собівартості послуг витрати на виконання робіт по цивільно-правовому договору від 09 серпня 2016 №8С з громадянином ОСОБА_1 , а тому визнав обґрунтованим визначення зобов`язання із податку на прибуток у сумі 13752 грн. та штрафних санкцій 3438 грн.

Щодо взаємовідносин по цивільно-правовим договорам з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд зазначив, що позивач не довів реальність отримання послуг від ОСОБА_4 та необхідність отримання послуг від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому погоджується із відповідачем про безпідставність включення до складу витрат сум по вказаним господарським операціям та вважає правомірним визначення позивачу зобов`язання із податку на прибуток у сумі 59760 грн. за господарською операцією із ОСОБА_4 , 59760 грн., за господарською операцією із ОСОБА_2 на 37739 грн. та за господарською операцією із ОСОБА_3 на 22140 грн.

Щодо надання Позивачем транспортного засобу для потреб первинної профспілкової організації та встановленні і обслуговування гранітних пам`ятників, суд вказав на те, що факт укладання колективного договору та прийняття в його межах підприємством на себе певних зобов`язань не переводить операції із виконання умов колективного договору у вид господарських.

Відтак не нарахування ПДВ за вказаними операціями є порушенням п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд відхилив твердження позивача про використання автомобіля ТОYОТА НІАСЕ частково для потреб профспілкової організації, а частково в межах господарських інтересів підприємства, оскільки суми ПДВ встановлювались після дослідження в тому числі подорожніх листів, відповідно до яких транспортний засіб використовувався для потреб профспілкової організації.

За таких обставин, суд вважає правомірним нарахування позивачу ПДВ 52319 грн.

Щодо правомірності прийняття ППР від 25 лютого 2020 №0000380522 (частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету), суд вказав на те, що у судовому засіданні представник відповідача не могла пояснити як обраховувався розмір податку, визначеного у спірному ППР від 25 лютого 2020 №0000380522.

Зважаючи на відсутність повноважень на визначення зобов`язання з відрахування частини чистого прибутку та ненадання відповідного обрахунку відповідачем, суд визнав неможливим встановити яка частина зобов`язань за ППР від 25 лютого 2020 №0000380522, підлягає скасуванню, а яка залишенню в силі. Тому прийшов до висновку скасування у повному обсязі ППР від 25 лютого 2020 №0000380522.

Щодо правомірності прийняття ППР від 05 грудня 2019 №0000790522 (рентна плата), суд послався на висновки, викладені у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 та постанову Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 24 січня 2019 у справі № 821/1198/15. Спираючись на ці висновки з тими самими сторонами щодо ідентичних вимог дійшов висновку про задоволення позову в частині скасування ППР від 05.12.2019 №0000790522.

20 вересня 2020 Херсонським окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення про часткове задоволення заяви Державного підприємства щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Суд попередньої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС на користь позивача - 27000 грн.

Приймаючи вказане вище рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виклад обставин у позовній заяві та відповіді на відзив, якими позивач обґрунтовує свої вимоги не відповідає реальності витраченого часу адвоката, тобто витрати, що зазначені в розрахунку вартості послуг правової допомоги, є такими, що не співмірні з обсягом наданих послуг, а тому повинні бути зменшені до 15000 грн. - за підготовку позовної заяви та до 5000 грн. - за підготовку відповіді на відзив. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підлягають компенсації позивачу витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 27000 грн.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 в частині задоволення позовних вимог та повністю відмовити позивачу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі на додаткове судове рішення від 20 серпня 2020 відповідач, посилаючись на його необґрунтованість та таке, що прийнято без повного та всебічного дослідження всіх істотних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та відмовити Державному підприємству у задоволенні заяви щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС, зокрема, вказало на те, що:

- виконання рішення суду апеляційної інстанції про стягнення на користь Державного підприємства коштів не зупинялось на час касаційного перегляду, а тому позивач не був позбавлений права на отримання виконавчих листів. Ці обставини під час розгляду справи судом не досліджувались, позиція суду стосовно цього питання не висвітлена;

- з позицією суду щодо скасування ППР №0000790522 від 03 грудня 2019 відповідач не погоджується посилаючись на те, що по спірному питанню відсутній висновок Верховного Суду по застосуванню норм права у подібних правовідносинах, а судове рішення у справі № 821/1198/15 не містить обґрунтування задоволення позовних вимог у цій частині, а тому обставини, тотожні предмету справи, що розглядається не можуть вважатися встановленими та такими, що відповідають нормам діючого законодавства;

- в судовому рішенні об`єднано в одне встановлені податковим органом порушення щодо надання позивачем транспортного засобу для потреб первинної профспілкової організації та витрат на встановлення та обслуговування частини кладовища. Разом з тим, жодного обґрунтування в частині задоволення позовних вимог ППР №0000390522 та 0000370522 судом не наведено. Позиція суду відносно поставлених питань є невідомою;

- відносно скасування ППР №0000380522 доводи суду про невизначеність порядку обчислення нарахованої суми частини чистого прибутку (доходу0 не відповідають наявній в матеріалах справи інформації та нормативно правовій базі обґрунтування встановленого порушення;

- зміст додаткового судового рішення не містить обґрунтування прийняття або ж відхилення доводів контролюючого органу. Позиція суду стосовно встановлення позивачем суми вартості однієї години надання послуг є невідомою. При цьому. Зменшуючи вартість надання послуг суд не наводить жодного розрахунку такого перегляду вартості у бік зменшення. Витрати на правничу допомогу адвоката мають бути підтверджені, у тому числі, документами про їх фактичне надання (актами наданих послуг), які повинні мати детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення в частині його задоволення судом та просить його залишити без змін.

У поданій апеляційній скарзі Державне підприємство, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Так стосовно податкового повідомлення-рішення №0000370522 позивач послався на те, що суд не взяв до уваги докази його фактичного спілкування з ОСОБА_4 по телефону з приводу виконання ним послуг, що є доказом фактичного їх надання та отримання (крім наданих суду актів виконаних робіт та документів про сплату послуг).

Щодо податкового повідомлення-рішення 0000390522 Державне підприємство звертає увагу суду на те, що виконання обов`язків за колективним договором прямо пов`язане з отриманням прибутку підприємством так само як сплата робітникам заробітної плати. Транспортний засіб ТОYОТА НІАСЕ, державний номер НОМЕР_1 не використовується виключно для потреб профспілкової організації.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та зважаючи на з`ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, що Державне підприємство Херсонський морський торговельний порт є портовим оператором (стивідорною компанією), що здійснює свою діяльність на території порту Херсон у відповідності до норм чинного законодавства України, підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади та Статуту підприємства. Позивач є юридичною особою публічного права, що заснована на державній власності єдиним учасником якої є Міністерство інфраструктури України.

На підставі наказів відповідача №1027 від 12 серпня 2019 та від 30 серпня 2019 №11 проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 липня 2016 по 30 липня 2019.

За результатами перевірки складений акт від 15 жовтня 2019 №14/21-22-05-01/01125695 (далі - Акт перевірки).

06 грудня 2019 Державне підприємство отримало від Головного управління податкові повідомлення-рішення датовані 05 грудня 2019, а саме:

№0000770522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності загальною сумою на 711216 грн. 25 грн.;

№0000800522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість загальною сумою на 314961 грн. 25 коп.;

№0000780522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств загальною сумою на 1 336629 грн.;

№0000790522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення загальною сумою на 1 478 77 грн. 75 коп.

Не погоджуючись із ППР, позивач надіслав скаргу до ДПС України.

Рішенням від 20 лютого 2020 №6552/6/99-00-08-05-07-06 ДПС України була частково задоволена скаргу Державного підприємства. Контролюючий орган скасував ППР від 05 грудня 2019 №0000770522, №0000800522, №0000780522, змінивши суми відповідних податкових зобов`язань та штрафних санкцій, а ППР від 05 грудня 2019 №00000790522 - залишено без змін.

Наведене стало підставою для направлення позивачу податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2020:

- №0000390522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 299 560 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 239652 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 59913 грн.;

- №0000370522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 468591 грн. 25 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням на 398873 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 99718 грн. 25 коп.;

- №0000380522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) від господарських операцій державних підприємств на 755 454 грн.

Окрім того, ДПС України, частково скасувавши податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2019 №0000790522, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення загальною сумою на 1478777 грн. 75 коп., у тому числі за податковим зобов`язанням на 1183022 грн. 2 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 295755 грн. 55 коп.

На визначення зобов`язань із ПДВ (ППР від 25 лютого 2020 №0000390522) та податку на прибуток (ППР від 25 лютого 2020 №0000370522), вплинули декілька порушень, які у більшості є суміжними.

Надаючи оцінку правомірності рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2020 стосовно спірних ППР, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Щодо не нарахування доходів за визнаними претензіями в апеляційних інстанціях (№0000370522).

Рішенням Господарського суду Херсонської області у справі №923/456/18 від 06 вересня 2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10 січня 2019 та постановою Верховного Суду від 29 травня 2019, позовні вимоги Державного підприємства до ГУ ДФС у Херсонській області АРК, та м. Севастополі про стягнення 1137837 грн. 12 коп. витрат, пов`язаних із зберіганням речових доказів було задоволено.

На підставі цього рішення 25 січня 2019 Господарським судом Херсонської області виданий судовий наказ щодо стягнення з ГУ ДФС у Херсонській області АРК, та м. Севастополі 1137837 грн. 12 коп. витрат, пов`язаних із зберіганням речових доказів та 17067 грн. 56 коп. витрат по оплаті судового збору.

Також у жовтні 2018 року ДП «ХМТП» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до держави в особі Генеральної прокуратури України про стягнення витрат у розмірі 219044,76 грн., пов`язаних із зберіганням в період з 22 грудня 2016 по 24 січня 2017 речових доказів у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 21.12.2016 - зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тон, відшкодування яких повинне здійснюватися державою за рахунок коштів державного бюджету.

Рішенням Господарського суду м. Києва 21 січня 2019 у справі №910/13638/18 залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду 23 квітня 2019, позовні вимоги Державного підприємства до держави в особі Генеральної прокуратури України про стягнення витрат у розмірі 219044 грн. 76 коп., пов`язаних із зберіганням в період з 22 грудня 2016 по 24 січня 2017 речових доказів у кримінальному провадженні №42016000000003216 від 21 грудня 2016 - зерна ячменю у кількості 514,184 метричних тон, відшкодування яких повинне здійснюватися державою за рахунок коштів державного бюджету, було задоволено повністю.

12 червня 2019 Господарським судом м. Києва виданий судовий наказ щодо стягнення з державного бюджету України на користь позивача 219 044 грн. 76 коп. заборгованості та 3285 грн. 67 коп. витрат судового збору.

Виходячи з того, що Державне підприємство було зобов`язане відобразити дохід безпосередньо після набрання чинності (постановами судів апеляційної інстанції), а не з часу реального виконання судового рішення у вищенаведених справах, контролюючий орган (ППР №0000370522) збільшено позивачу зобов`язання із податку на прибуток на 244239 грн. (це порушення не є суміжним із ПДВ).

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 №845 (надалі - Порядок) визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі прийняття рішення про стягнення коштів, стягувач звертається до Казначейства з заявою про виконання такого рішення.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, без виконавчого документу та подання його в сукупності з документами передбаченими п. 6 Порядку до органу казначейського обслуговування, кошти заявнику перераховані не будуть, оскільки, саме по собі набрання судовим рішенням законної сили - не є підставою для отримання коштів з Державного бюджету України.

Згідно із наказом по Державному підприємству №849 від 10 грудня 2018, з 01 січня 2019 звітність складається відповідно до вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (далі - МСБО).

Пунктом 31 МБСО 37- 3абезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи визначено, що суб`єктові господарювання не слід визнавати умовні активи.

Умовні активи виникають, як правило, внаслідок незапланованих або інших неочікуваних подій, які уможливлюють надходження економічних вигід до суб`єкта господарювання. Прикладом є позов, який суб`єкт господарювання порушує через судові процеси і результат якого є невизначеним (пункт 32 МБСО 37- 3абезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи ).

Відповідно до п. 33 МБСО 37- 3абезпечення, умовні зобов`язання та умовні активи , умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте, коли з`являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов`язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним.

Аналогічні положення містяться в п.7, п.20 МСБО 18- Дохід .

За з`ясованих обставин, суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що факт набрання рішенням суду законної сили не надає стягувачу стовідсоткової впевненості у отримані стягнених судом коштів. Відповідно, твердження податкового органу про обов`язок суб`єкта господарювання відобразити дохід безпосередньо після набрання чинності (постановами судів апеляційної інстанції), а не з часу реального виконання судового рішення у вищенаведених справах - є помилковим.

Звідси, збільшення ГУ ДПС зобов`язань позивача із податку на прибуток у сумі 244239 грн. та штрафних санкцій 61059 грн. 75 коп. (порушення не є суміжним із ПДВ) суд апеляційної інстанції визнає безпідставним та не виправданим.

Під час перевірки взаємовідносин Державного підприємства з постачальником ТОВ БЕЙКЕР ТІЛЛІ Україна за червень 2017 було встановлено, що відповідно до Договору №255/15 про надання аудиторських послуг від 29 грудня 2015, Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги: аудит вхідного балансу на 01 січня 2015 року та аудит фінансової звітності Замовника, підготовленої до Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності, (надалі - МСФЗ) за рік, що закінчився 31 грудня 2015.

Надання послуг підтверджено Актом виконання робіт (надання послуг) № 162 від 14 червеня 2017 на загальну суму 900000 грн., в т.ч. ПДВ 150 000 грн.

Також перевіркою встановлено, що на підставі договору на проведення оціночних послуг від 08 серпня 2016 №136Р суб`єкт оціночної діяльності ТОВ ГРАНТ ТОРНТОН за завданням Замовника зобов`язався надати послуги з визначення справедливої вартості основних засобів державного підприємства станом на 01 січня 2015 та проведення тесту на знецінення основних засобів позивача станом на 01 січня 2016 для цілей підготовки фінансової звітності згідно Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

За результатами господарської операції складений Акт приймання - передачі виконаних робіт.

Теза податкового органу, що перехід на МСФЗ не мав розумної економічної мети, не спричинив економічного ефекту, а доказом тому є застосування міжнародних стандартів фінансової звітності тільки за результатами І квартал 2019 року, спростовується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Для цілей оподаткування вважається, що операція не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; при нормальних умовах господарської діяльності особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що не є обов`язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Ведення господарської діяльності на власний розсуд та попри ризики, не виключає, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок суду попередньої інстанції, що перехід Державного підприємства на МСФО у 2019 році, а не безпосередньо після здійснення оціночних і аудиторських дій ніяким чином не нівелює наміру, з яким укладались відповідні договори.

При цьому, висновок податкового органу про відсутність ділової мети під час здійснення цієї господарської операції базується на припущеннях.

Надані ж позивачем докази, за яких результати аудиту вхідного балансу та аудиту фінансової звітності, а також результати оцінки вартості основних засобів Державного підприємства використовувались ним самим та Міністерством інфраструктури України не тільки для цілей переходу підприємства на МСФО - не були спростовані податковим органом.

Між тим, на виконання вимог п. 6, 7 Порядку проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2011 №384, відповідно до наказу Мінінфраструктури від 14 червня 2017 № 212, та враховуючи результати детального аналізу концептуальної записки, проведеного із залученням представників Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України було визнано доцільною підготовку техніко-економічного обґрунтування (далі - ТЕО) пілотного концесійного проекту в морському порту Херсон.

У серпні 2018 року консорціумом консультантів було розроблено та надіслано Мінінфраструктури детальне ТЕО пілотного концесійного проекту в Херсонському морському порту. Так, Додаток 7 до розділу Огляд існуючого майна порту та технічні аспекти проекту ТЕО розроблявся з використанням наробіток, які були результатом надання послуг по договорам з ТОВ БЕЙКЕР ТІЛЛІ Україна та ТОВ ГРАНТ ТОРНТОН .

Отже позивачем доведено, що результати надання послуг по договорам з ТОВ БЕЙКЕР ТІЛЛІ Україна та ТОВ ГРАНТ ТОРНТОН використовувались при розробці ТЕО та конкурсної документації щодо передачі в концесію майна Державного підприємства.

Таким чином, рішення податкового органу про визначення позивачу зобов`язання із ПДВ на суму 148333 грн. та штрафних санкцій 37083 грн. 25 коп. за господарською операцією із ТОВ БЕЙКЕР ТІЛЛІ Україна та 39000 грн. та штрафних санкцій 9750 грн. за господарською операцією ТОВ ГРАНТ ТОРНТОН - є протиправним і підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності прийняття ППР від 05 грудня 2019 №0000790522 (рентна плата), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що за період з 01 липня 2016 по 30 червня 2019 позивачем задекларовано рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин (пісок) у сумі 1 398 353 грн. 72 коп.

В акті перевірки №14/21-22-05-01/01125695 від 15 жовтня 2019 щодо вищенаведеного зазначено, що на порушення пп.252.22 ст. 252 ПК України, Державним підприємством занижено рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин (піску), у зв`язку з незастосуванням до ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин кориґуючого коефіцієнту у розмірі 2,0, за видобування піску у річках та їх заплавах на загальну суму 1 398 353 грн. 72 коп.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що позивач фактично видобуває пісок з водоймами, утворення якої тісно пов`язане з особливостями розробки кар`єру (водного об`єкту), а не з суші, тому повинен застосовувати до ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин кориґуючий коефіцієнт у розмірі 2,0.

Спираючись на виявлені обставини, з урахуванням вимог ст.102 ПК України, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000790522 від 02 грудня 2019 про збільшення Державному підприємству грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами у сумі 1183022 грн. 20 коп. та застосування штрафу у сумі 295 755 гри.55 коп.

Відповідно до пп. 14.1.217 п. 14.1 ст. 14 ПК України, рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Відповідно до пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 ПК України, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.

Пунктом 252.22 ст. 252 ПК України передбачено, що до ставок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються кориґуючі коефіцієнти, що визначаються залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобування: видобування піщано-гравійної сировини в межах акваторії морів, водосховищ, у річках та їх заплавах (крім видобування, пов`язаного з плановими роботами з очищення фарватерів річок) - 2,0

Отже, коефіцієнт 2,00 застосовується в залежності від місця де здійснюється видобуток корисних копалин: видобування в межах акваторії морів; видобування в межах водосховищ; видобування у річках та їх заплавах (крім видобування, пов`язаного з плановими роботами з очищення фарватерів річок).

Відповідно до п. 12 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 №615, у дозволі зазначаються відомості про ділянку надр, що надається у користування, із зазначенням її назви, місцезнаходження, географічних координат, площі та у разі потреби обмежень щодо глибини використання.

З матеріалів справи убачається, що позивач набув право користування об`єктом надр на підставі спеціального дозволу на користування надрами, реєстраційний номер 4980 від 20 травня 2009 року, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Підстава надання дозволу - Наказ Мінприроди №673 від 26 грудня 2008 та протокол №1 від 19 грудня 2008, вид користування надрами - видобування, відомості про ділянку надр, що надається у користування - Шабовське родовище, місцезнаходження: Херсонська область, Голопристанський район між селами Рибальче та Геройське, площа об`єкта території 135,0 га, вид корисної копалини - пісок, ступінь освоєння надр - розробляється з 1989 року.

Мета користування надрами: видобування піску, придатного для виробництва силікатної цегли, а також штукатурних розчинів.

Наказом Державної служби геології та надр України від 31 жовтня 2018 № 405 призупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 4980 від 20 травня 2009, у зв`язку з порушеннями, виявленими під час проведення перевірки Азово-Чорноморським міжрегіональним відділом Державної служби геології та надр України.

Наказом Державної служби геології та надр України від 15 серпня 2019 № 275 внесені зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 4980 від 20 травня 2009 в частині зміни географічних координат, площі Шабовського родовища.

Термін дії спеціального дозволу на користування надрами: 5 листопада 2019.

Згідно до планів розвитку гірничих робіт в піщаному кар`єрі Державного підприємства поблизу с. Рибальче Голопристанського району Херсонської області встановлено, що Шабовське родовище силікатного піску знаходиться в Голопристанському районі Херсонської області 12 км на захід від с. Рибальче на першій надзаплавній терасі Дніпровського лиману. Площа родовища складає 135 га.

Шабовське родовище піску розкрито зі сторони Дніпровського лиману підхідним морехідним каналом, який було побудовано Херсонським морським торговельним портом наприкінці 80-их років минулого сторіччя для можливості розробки родовища за допомогою гідротехнічного спорядження.

Піски Шабовського родовища відносяться до І групи ґрунтів по ДБН Д.2.2- 1-99, до ІУ групи ґрунтів по складності розробки їх плавучими земснарядами та до І категорії по складності екскавації по класифікації ЄНВ-1971, Розробка пісків проводиться землесосними снарядами зі складуванням в карти намиву або в судна клієнта. Після обезводнення пісків їх навантаження виконується плавучими кранами.

Відповідно до Плану розвитку гірничих робіт в піщаному кар`єрі поблизу с. Рибальче Голопристанського району Херсонської області у 2016 році, у 2017 році та у 2018 році в яких, зазначено (витяг): Характер залягання та фізико-механічні властивості корисних копалин обумовлюють підводну розробку родовища гідромеханізованим способом за допомогою земснаряду, гідро - пісконавантажувачів та інших засобів гідромеханізації .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 березня 2020 № НВ-6507783732020 земельна ділянка кадастровий номер 6522384500:14:001:0001 відноситься до категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та інше призначення , вид використання - під розміщення кар`єру із видобутку піску.

Саме на зазначених земельних ділянках позивач видобуває пісок.

Тобто дозвіл видано на розробку родовища, що знаходиться на суші.

Таким чином, спір фактично стосується правомірності застосування відповідачем кориґуючого коефіцієнту до ставки рентної плати позивачем під час видобутку корисних копалин (піску).

Судом встановлено, що позивач набув право користування об`єктом надр на підставі спецдозволу на користування надрами від 20 травня 2009 і між тими самими сторонами вже був аналогічний спір із цього самого питання, що розглядався у судовому порядку.

У запереченнях на акт про результати перевірки, в адміністративному позові, запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 у справі № 821/1198/15, яке набрало законної сили та вказує про його преюдицію відносно вирішення питання можливості застосування кориґуючого коефіцієнта.

Суд апеляційної інстанції дослідив наведені вище рішення суду та визнає за необхідне зазначити, що дійсно судами було розглянуто питання правомірності нарахування відповідачем грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Суд дійшов висновку, що ДП "Херсонський морський торговельний порт" видобуває пісок із суші, а не з водного об`єкту.

Відтак під час розгляду справи № 821/1198/15, у якій брали участь ті самі особи, стосовно того ж питання - правомірності застосування коефіцієнту ставок рентної плати, судом вже встановлено всі обставини.

Зокрема у зазначеній вище постанові вказано: …Шабовське родовище згідно із відомостями у Державному земельному кадастрі - вказано за категорією землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та інші. призначення (лист ГУ Держгеокадастру у Херсонський області від 10.11.2015 року за № 8-21-7777.101-5560/27-15), а згідно із відомостями Херсонського обласного управління водних ресурсів (лист №17-10/3-3639 від 03.11.2015 року) не відноситься до земель водного фонду. … Таким чином, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта-позивача, що була відсутня підстава для застосування кориґуючого коефіцієнту 2,0 до ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин, та вважає, що відповідачем неправомірно збільшено суму плати з цього податку … та застосовано штрафні санкції …. .

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 24 січня 2019 постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 у справі № 821/1198/15 залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з вимог Закону суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним посилання суду першої інстанції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 та на постанову Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 24 січня 2019 у справі № 821/1198/15, як на рішення суду, що є преюдиційним стосовно встановлених обставин. Відтак учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з твердженням Державного підприємства про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду судом позовної вимоги відносно скасування ППР від 25 лютого 2020 №0000380522 (частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до державного бюджету) та прийняття рішення.

Так суд першої інстанції, з цього питання, зазначив, що не зважаючи на те, що він дійшов висновку про часткове задоволення позову та часткове скасування наведеного вище рішення податкового органу, податкове повідомлення-рішення він скасовує повністю із-за неможливості визначитись з частиною цього рішення, що підлягає залишенню в силі.

Так із розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 №0000380522 з частин чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) Державного підприємства (Т. 4 а.с. 11) убачається, що у цьому документі відсутній розрахунок визначеного зобов`язання у розрізі сум додатково нарахованого прибутку (порушень, що стали підставою для визначення зобов`язань із податку на прибуток).

В протоколі судового засідання від 11 червня 2020 (Т.4 а .с. 182-184) за значено про обов`язок ГУДФС надати розрахунок визначеного зобов`язання.

На час прийняття рішення від 07 серпня 2020, вимога суду про надання розрахунку, що стали підставою для визначення зобов`язань із податку на прибуток (повідомлення-рішення від 25 лютого 2020 №0000380522), податковим органом не виконана.

Більш того, вважаючи, що судом досліджені всі докази у справі, представник відповідача просив суд закінчити розгляд справи і перейти до судових дебатів.

Суд апеляційної інстанції у судовому засіданні з`ясовував це питання і дійшов висновку про бездіяльність ГУДФС, що полягає у невиконанні вимоги суду про надання необхідного для прийняття рішення розрахунку. У свою чергу, наслідком цієї бездіяльності стало скасування ППР повністю, а не частково, виходячи з обсягу безпідставно збільшеної суми донарахованих доходів підприємства.

Стосовно відмови у скасуванні ППР №0000390522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у частині правомірності визначення позивачу зобов`язання із ПДВ ц сумі 52319 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 13079 грн. 75 коп., відносно надання позивачем допомоги первинній профспілковій організації у вигляді: безоплатних транспортних послуг автомобілем ТОYОТА НІАСЕ, державний номер НОМЕР_1 ; встановленні і обслуговуванні гранітних пам`ятників, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свою позицію в цьому питанні, суд першої інстанції зазначив про те, що витрати в межах укладеного колективного договору між роботодавцем і працівниками не є господарським правочином, а тому віднесення Державним підприємством сум податку до податкового кредиту не відповідає вимогам п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Так в акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, Державним підприємством занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в результаті не нарахування ПДВ по операціям з ремонту та технічному обслуговуванню, використанню дизельного палива на автомобіль ТОYОТА НІАСЕ, державний номер НОМЕР_1 , за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, який безоплатно надавався профспілковій організації, що не є господарською діяльністю підприємства, на загальну суму 42210 грн.

Також в акті зафіксовано порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України - позивачем включено до складу податкового кредиту податкові накладні , складені на придбання товарів та робіт, не пов`язаних із господарською діяльністю на загальну суму 10109 грн. 60 коп. ПДВ (придбання, встановлення та обслуговування гранітних пам`ятників на дільниці кладовища , виділеній Державному підприємству.

В апеляційній скарзі позивач посилається на колективний договір, яким визначено обов`язок роботодавця утримувати і надавати автомобіль ТОYОТА НІАСЕ, державний номер НОМЕР_1 для потреб профспілкової організації та встановлювати і обслуговувати пам`ятники на кладовищі. Також Державне підприємство вказало на те, що зазначений автомобіль не використовується виключно для потреб профспілкової організації, а також і у господарській діяльності підприємства.

Згідно до п.п. г) п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:… г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За таких підстав, суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок Херсонського окружного суду, що роботи і послуги надані підприємством на виконання умов колективного договору не є господарськими операціями. Тому, не нарахування ПДВ, за вказаними операціями, є порушенням п. 198.5 ст.198 ПК України.

Посилання позивача на неврахування тієї обставини, що автомобіль використання автомобіля ТОYОТА НІАСЕ частково для потреб профспілкової організації, а частково в межах господарських інтересів підприємства, спростовується долученим до матеріалів справи додатком 20 до акту перевірки (Т.1, а.с. 219 - 222). Підраховуючи суми ПДВ податківцями були досліджені подорожні листи за яким списувалось дизельне пальне та акти виконаних робіт по ремонту і обслуговуванню вищезазначеного автомобіля. За таких обставин, нарахування позивачу ПДВ на суму 52319 грн. цілком виправданим.

Щодо взаємовідносин по цивільно-правовим договорам ОСОБА_4 .

За умовами договорів, укладених з фізичною особою, та актами виконаних робіт, ОСОБА_4 надано послуги (виконано роботи) з представництва та захисту інтересів Державного підприємства та супроводження документів позивача в Міністерстві інфраструктури України на загальну суму 356600 грн.

Податковим органом в запереченнях на позов зазначено, що, а ні під час перевірки, а ні до заперечень на акт перевірки не надано документів, які вказують на право ОСОБА_4 представляти Державне підприємство, а саме довіреність на представлення інтересів підприємства у Міністерстві інфраструктури України, як це зазначено у пп. 1.1.1 укладених договорів.

Податковий орган також наголошує на тому, що до перевірки не було надано будь-яких доказів, що вказують на поставлені перед ОСОБА_4 завдання та які на нього покладено обов`язки з представництва та захисту інтересів Замовника та супроводження документів в Міністерстві інфраструктури України.

За умовами укладених договорів (п.1.1.2.) ОСОБА_4 повинен був збирати, оброблювати та передавати Замовнику Державному підприємству необхідну інформацію.

Однак, з досліджених податковим органом та судом першої інстанції актів виконаних робіт не можливо прослідити чи отримано кінцевий результат від конкретного виду замовлених робіт/послуг, який обсяг операцій виконано.

Судом попередньої інстанції з`ясовано, що Міністерство інфраструктури України є режимним об`єктом, вхід до приміщення якого сторонніх осіб здійснюється виключно по перепусткам.

Проте, Державним підприємством не надано доказів що вказують на можливість, згаданої вище особи, відвідувати приміщення де розміщено міністерство та чи відвідував він Міністерства інфраструктури України взагалі.

Тому висновок податкового органу та суду першої інстанції про те, що зазначені господарські операції фактично не здійснювались, а наслідком такої діяльності є виключно чи переважно формування витрат підприємства без наміру одержання доходу, суд апеляційної інстанції визнає правильним.

В апеляційній скарзі позивач вказав на те, що суд долучив до матеріалів справи та надав правову оцінку листам Міністерства інфраструктури України №7860/39/10-20 від 11 червня 2020 та Державного підприємства Укрсервіс Мінтрансу від 22 червня 2020 № 34/467-1/06, які отримані відповідачем поза межами здійсненої перевірки.

У наведених вище листах зазначено наступне - відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції щодо забезпечення пропускного режиму в адміністративній будівлі та на території Міністерства інфраструктури України по проспекту Перемоги, 14, затвердженої наказом Мінінфраструктури від 25 жовтня 2016 № 366, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 16 листопада 2016 № 1492/29622, (діяла на момент виникнення спірних правовідносин), забезпечення пропускного режиму та контроль за його дотриманням в адміністративній будівлі та на території Міністерства інфраструктури України покладається на державне підприємство Укрсервіс Мінтрансу та підрозділ охорони Державної спеціальної служби транспорту.

ДП Укрсервіс Мінтрансу , у свою чергу, повідомило про те, що в базі даних системи контролю доступу зареєстрований громадянин ОСОБА_4 , який 06 грудня 2012 отримав перепустку до адміністративної будівлі Міністерства інфраструктури України, як представник ДП Білгород-Дністровський МТП , а не Державного підприємства.

Жодна інформація про відвідування ОСОБА_4 Міністерства інфраструктури України як представника позивача - відсутня.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин .

З матеріалів справи убачається, що 05 серпня 2020 до Херсонського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ГУ ДПС (т.4. а.с. 194) про залучення до матеріалів справи листів Міністерства інфраструктури України №7860/39/10-20 від 11 червня 2020 та Державного підприємства Укрсервіс Мінтрансу від 22 червня 2020 № 34/467-1/06.

У зазначеному клопотанні відсутні посилання на неможливість отримати ці письмові докази до прийняття оскаржуваного рішення.

Незважаючи на це 06 серпня 2020 суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення клопотання представника відповідача, поновив строк надання доказів та долучив до матеріалів справи надані ГУ ДПС листи (Т.4 а.с. 195, 196).

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією Державного підприємства про порушення судом, у цьому випадку норм процесуального законодавства, визначених ч.2 ст. 77 КАС України.

Суд апеляційної інстанції визнає за необхідне, оцінюючи законність прийнятого Херсонським окружним адміністративним судом 07 серпня 2020 рішення, не враховувати як докази правомірності прийняття ГУ ДФС ППР 0000370522 від 25 лютого 2020 листи Міністерства інфраструктури України №7860/39/10-20 від 11 червня 2020 та Державного підприємства Укрсервіс Мінтрансу від 22 червня 2020 № 34/467-1/06

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильною оцінку судом першої інстанції актів виконаних робіт, підписані керівництвом Державного підприємства із ОСОБА_4 . Із вказаних первинних документів неможливо встановити конкретний результат наданих послуг, а саме: які питання вирішив ОСОБА_4 щодо погодження облікової політики підприємства і що для цього зробив, скільки витратив часу; яким чином вирішував питання стосовно погодження кандидатури, і на яку посаду; які у якій кількості ОСОБА_4 , за дорученням замовника, погоджував документи в Міністерстві інфраструктури України з питань виробничого характеру.

При цьому позивачем не надано як перевіряючим так і суду жодних документів, які підтверджують отримання доручень ОСОБА_4 на виконання поставлених завдань. А твердження про відсутність у позивача довіреності виданої цьому найманому працівнику та необхідність суду витребування цієї угоди між сторонами безпосередньо у ОСОБА_4 , свідчать про відсутність контролю Державного підприємства за діями найманого працівника стосовно виконання ним отриманих завдань.

Надані позивачем скріншоти із телефонів із повідомленнями переписки та фотографіями документів, які не дають можливості встановити ні зміст наданих послуг, ні їх виконавця, ні зв`язку із ОСОБА_4 суд першої інстанції правильно оцінив як не переконливі і сумнівні.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним висновок суду попередньої інстанції - позивач не довів реальність отримання послуг від ОСОБА_4 ,а тому, витрати включені до складу сум по вказаній господарській операції - є безпідставними. Визначення Державному підприємству зобов`язання із податку на прибуток у сумі 59760 грн. за господарською операцією із ОСОБА_4 - є правомірним.

Зважаючи на викладені обставини, суд апеляційної інстанції визнає, що порушення норм процесуального законодавства, у даному конкретному випадку, не вплинули на правильність прийняття рішення судом першої інстанції.

Розглядаючи питання правомірності прийнятого Херсонським окружним адміністративним судом додаткового рішення від 20 серпня 2020, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до частини 1, 2 і 3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст.134 КАС України)

З матеріалів справи убачається, що Державне підприємство уклало договір від 03 грудня 2019 №188про правову допомогу з адвокатським об`єднанням КАНОН . Згідно до цього договору орієнтована сума судових витрат на правничу допомогу становить 59500 грн.

Заява представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з ГУДФС зазначеної вище суми, обґрунтована тим, що відповідно до п.3.1 Договору, вартість 1 години надання послуг становить 3500 грн. Згідно актів виконаних робіт Державне підприємство сплатило на користь АО КАНОН 63000 грн. за 18 годин правової допомоги по справі №540/707/20, а отже враховуючи задоволення 91,45% позовних вимог, позивач має право на відшкодування пропорційної суми за рахунок відповідача - 57613 грн. 50 коп.

Державним підприємством додало акти з описом виконаних АО КАНОН робіт від 27 березня 2020 №23, від 24 квітня 2020 №25, від 27 травня 2020 №35, від 25 червня 2020 №46. За вказаними первинними документами надаючи правову допомогу по справі №540/707/20 адвокатським об`єднанням:

- підготовлено позовну заяву по оскарженню податкових повідомлень-рішень №0000390522, №0000370522; №0000380522 від 25 лютого 2020 та №0000790522 від 05 грудня 2019 (12 годин) - 42000 грн.;

- підготовлено відповідь на відзив по справі (4 години) - 14000 грн.;

- 15 травня 2020, 11 червня 2020 участь у судовому засіданні по справі (2 година) - 7000 грн.;

Всього наданих послуг на суму - 63000 грн.

До заяви представником позивача надано рахунок №23 від 27 березня 2020, №25 від 24 квітня 2020, №35 від 27 травня 2020, №46 від 25 червня 2020 про оплату наданих послуг та виписки про рух коштів на рахунку АО КАНОН .

ГУДФС у запереченнях вказав на безпідставність та необґрунтованість розрахунку позивачем суми витрат на правничу допомогу. Зокрема, відповідачем вказано на те, що надані акти від 27 березня 2020 №23, від 24 квітня 2020 №25 не розкривають суті наданих послуг, обсяг опрацьованих матеріалів. Факт використання для цього такої кількості часу, опрацювання документів, законодавчих та нормативно-правових актів, не підтверджується та не обґрунтовується. Зі змісту актів від 27 травня 2020 №35 та від 25 червня 2020 №46 вбачається, що вони складені про надання послуг щодо забезпечення участі адвоката у судових засіданнях, однак жодної інформації щодо тривалості судових засідань та прийняття участі у них саме вказаним адвокатом.

Суд апеляційної інстанції погоджується і визнає правильним рішення суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру витрат за надання правничої допомоги АО КАНОН до 27000 грн. З яких 15000 грн. - за підготовку позовної заяви та 5000 грн. - за підготовку відповіді на відзив; 7000 грн. - за участь у судовому засіданні.

Твердження податкового органу про не підтвердження зазначених вище робіт первинними документами та відсутність співмірності заявленого розміру витрат зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані. Судом попередньої інстанції досліджено названі вище аргументи відповідача та надано відповідну оцінку - вимоги про стягнення витрат за надану правничу допомогу задоволено частково.

На спростування прийнятого судом першої інстанції рішення про стягнення з ГУДФС понесених Державним підприємством судових витрат у розмірі 27000 грн., податковий орган не надав суду апеляційної інстанції жодного доказу. Викладені відповідачем в апеляційній скарзі на додаткове рішення підстави для його скасування, носять загальний не конкретний характер.

Зважаючи на все вище викладене суд апеляційної інстанції уважає, що підчас розгляду справи судом правильно застосовані норми матеріального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана їм правова оцінка.

Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні ГУ ДФС та Державним підприємством фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не убачається.

Керуючись: ст. ст. 293, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополь Державної податкової служби України, Державного підприємства Херсонський морський торгівельний порт на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та на додаткове судове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 про стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та додаткове судове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 про стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 19 січня 2021.

Суддя-доповідач:

Судді: