Постанова

від 13.01.2021 по справі 596/2305/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 596/2305/18-ц

провадження № 61-13608св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватне підприємство Гусятин Автопасаж , товариство з обмеженою відповідальністю Укр-Пас-Транс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського Володимира Михайловича, на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Дикун С. І., Костіва О. З. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Гусятин Автопасаж (далі - ПП Гусятин Автопасаж ) , товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Пас-Транс (далі - ТОВ Укр-Пас-Транс ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області

від 17 грудня 2019 року у складі судді Лисюк І. О.позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди будівлі від 01 квітня 2016 року № 1, укладений між ОСОБА_2 та ПП Гусятин Автопасаж .

Визнано недійсним договір оренди будівлі від 01 квітня 2016 року № 2, укладений між ОСОБА_3 та ПП Гусятин Автопасаж .

Визнано недійсним договір суборенди нежитлового приміщення

№ 01/08/16-2 від 01 серпня 2016 року, укладений між ТОВ Укр-Пас-Транс та ПП Гусятин Автопасаж .

Додатковим рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2020 року у складі судді Лисюк І. О. заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М., про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ПП Гусятин Автопасаж на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 212,50 грн, судовий збір у розмірі 352,00 грн.

Стягнуто з ТОВ Укр-Пас-Транс на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 212,50 грн, судовий збір у розмірі 352,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 212,50 грн, судовий збір у розмірі 352,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 212,50 грн, судовий збір у розмірі 352,00 грн.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Дикун С. І., Костіва О. З., апеляційні скарги ТОВ Укр-Пас-Транс та представника ОСОБА_2 - адвоката Кравченко К. М., залишено без задоволення.

Додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2020 року залишено без змін.

27 травня 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М., до апеляційного суду надійшла заява, в якій він просив ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, стягнувши з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що 08 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням Міжнародна рада адвокатів укладено договір № 08/04/19 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого останнє зобов`язалось надати правову (правничу) допомогу позивачу в справі № 596/2305/18, а замовник зобов`язаний оплатити надані послуги у порядку та строки, обумовлені в указаному договорі. На підтвердження вищевказаного розміру витрат на правничу допомогу надано акти №№ 09-11 надання правничої допомоги.

Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М., про ухвалення додаткової постанови задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Укр-Пас-Транс на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі

1 150,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 150,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги від 08 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням Міжнародна рада адвокатів , акти виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в заяві розмірі, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням співмірності, складності справи, обсягу і виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважав, що зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Бітківським В. М., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 500,00 грн є завищеними та не є належним чином обґрунтованими. Тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з кожного з відповідачів на користь позивача по 1 150,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд указав, що представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко К. М., подала клопотання, в якому просила зменшити розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, заявленої представником позивача, з 12 500,00 грн до 753,60 грн, які підлягають розподілу між сторонами. Вказувала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката при розгляді апеляційних скарг на додаткове судове рішення щодо судових витрат є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бітківський В. М., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення в частині незадоволених вимог заяви про ухвалення додаткової постанови та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.

В іншій частині судове рішення в касаційному порядку не оскаржується, тому в силу статті 400 ЦПК України не переглядається й підлягає виконанню.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першоїсудової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 596/2305/18-ц з Гусятинського районного суду Тернопільської області.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПП Гусятин Автопасаж , ТОВ Укр-Пас-Транс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М., мотивована тим, що відповідно до положення частини п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу повинна подати окремо кожна особа, щодо якої вирішується питання про стягнення відповідних витрат. Проте з таким клопотанням до суду звернувся лише представник відповідача ОСОБА_2 , тому апеляційний суд мав право зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише щодо ОСОБА_2 .

Також апеляційний суд не врахував того, що час, витрачений на написання відзивів на апеляційні скарги, у тому числі час, витрачений на аналіз правових позицій Верховного Суду, на які посилались відповідачі у своїх апеляційних скаргах, є конкретною кількістю годин і неважливо витрачений він на написання відзиву на апеляційну скаргу по суті спору, чи на написання відзиву на апеляційну скаргу щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. В обох випадках адвокат проводить аналіз значного обсягу правової інформації.

Висновок апеляційного суду щодо неспівмірності витрат позивача на стадії розгляду справи по суті в суді першої інстанції та на стадії апеляційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи.

Вважав, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є частиною гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, оскільки без особи, яка має досвід та навички професійного юриста, було б неможливо для позивача отримати позитивне рішення у справі. Проте апеляційний суд порушив право позивача на справедливий суд - відмовився відшкодувати значну частину витрат позивача, що призвело до його фінансових втрат, хоча апеляційні скарги були визнані судом невмотивованими.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням Міжнародна рада адвокатів укладено договір № 08/04/19 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого останнє зобов`язалось надати правову (правничу) допомогу позивачу в справі № 596/2305/18, а замовник зобов`язаний оплатити надані послуги у порядку та строки, обумовлені в указаному договорі (а. с. 11-15, т. 4).

Згідно з актами виконаних робіт від 13 квітня 2020 року № 9, від 7 травня 2020 року № 10, від 28 травня 2020 року № 11 адвокатом Бітківським В. М. надавались такі послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Укр-Пас-Транс та його направлення учасникам справи та до Тернопільського апеляційного суду (витрачено часу - 7 годин, вартість - 7 000,00 грн), підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його направлення учасникам справи та до Тернопільського апеляційного суду (витрачено часу - 3 години 30 хвилин, вартість - 3 500,00 грн), підготовка клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та його направлення до Тернопільського апеляційного суду (витрачено часу - 1 годину, вартість - 500,00 грн), участь в Подільському районному суді м. Києва у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було призначено на 27 травня 2020 року (витрачено часу - 1 годину, вартість 1 500,00 грн) (а. с. 22-24, т. 4).

Детальний опис робіт, їхня вартість, витрачений час наведено у рахунку на оплату від 28 травня 2020 року (а. с. 26, т. 4).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону додаткова постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу , які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Зменшуючи розмір з 12 500,00 грн та стягуючи з кожного з відповідачів: ТОВ Укр-Пас-Транс та ОСОБА_2 на користь позивача по 1 150 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що в разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Разом з тим клопотання ТОВ Укр-Пас-Транс про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять, а є лише клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Кравченко К. М., в якому остання просила зменшити розмір суми витрат на надання професійної правничої допомоги, заявленої представником позивача, з суми 12 500,00 грн до суми в розмірі 753,60 грн, які підлягають розподілу між сторонами (а. с. 36- 38, т. 4).

У справі, яка переглядається, представником ОСОБА_1 - адвокатом Бітківським В. М., на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу , надано належним чином завірені копії: договору від 08 квітня 2019 року про надання правової (правничої) допомоги, розрахунку вартості правничої допомоги за договором від 08 квітня 2019 року, актів надання правничої допомоги від 13 квітня 2020 року, від 07 травня 2020 року, від 28 травня 2020 року та рахунку на оплату № 02 від 28 травня 2020 року, які підтверджують обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість (а. с. 11-15, 22-24, 26).

Оскільки позивач згідно зі статтею 81 ЦПК України довів надання йому адвокатським об`єднанням Міжнародна рада адвокатів зазначених послуг у суді апеляційної інстанції у відповідних сумах, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності клопотання іншої сторони, зокрема ТОВ Укр-Пас-Транс про зменшення таких витрат, суд апеляційної інстанції не мав правових підстав за власною ініціативою зменшити заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу, які належно підтверджені.

Також колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду щодо співмірності розміру витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу при апеляційному розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 , представником якого заявлено клопотання про зменшення розміру суми витрат на надання професійної правничої допомоги.

Судом установлено, що представник ОСОБА_2 - адвокат Кравченко К.М., подала до апеляційного суду клопотання, в якому просила зменшити розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, заявленої представником позивача, з 12 500,00 грн до 753,60 грн, які підлягають розподілу між сторонами. Зазначала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката при розгляді апеляційних скарг на додаткове судове рішення щодо судових витрат є неспівмірним з виконаною адвокатом роботою.

Проте, у пункті 4 статті 1, частині третій та п`ятій статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

При встановленні розміру гонорару України Про адвокатуру та адвокатську діяльність врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 0 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі East / West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East/ West Alliance Limited v . Ukraine , заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з пунктом 3.2. договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 квітня 2019 року вартість послуг, що надаються виконавцем замовнику за цим договором, визначаються з урахуванням додатку № 1 до договору Вартість правничої допомоги . Фактично надані послуги фксуються у актах надання правничої допомоги, які підписуються сторонами поетапно, протягом трьох робочих днів після кожного фактичного надання послуг. Вартість наданих послуг оплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця, що зазначений у реквізитах даного договору, на підставі рахунку (рахунків), який (які) формуються виконавцем у відповідності з актами.

Відповідно до розрахунку вартості правничої допомоги за договором від 08 квітня 2019 року ціна послуг за одну годину становить: консультування - 700,00 грн; підготовка та подання заяв по суті (позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги, відзиву на позовну заяву (апеляційну скаргу, касаційну скаргу), заперечень, ознайомлення із матеріалами справи; узагальнення судової практики із схожих правовідносин; обрання способу захисту порушеного права, написання тексту зазначених вище заяв по суті, збирання доказів, надсилання заяв по суті до суду, сторонам (учасникам процесу), тощо - 1 000,00 грн; написання заяв, клопотань, запитів та інших процесуальних документів - 500,00 грн; виїзд помічника адвоката (з будь яких потреб, в тому числі подання/отримання документів, тощо) - 500,00 грн; виїзд адвоката (з будь- яких потреб, в тому числі подання/отримання документів, тощо) - 1 000,00 грн; участь адвоката у судовому засіданні (з урахуванням часу на проїзд та іншого фактично витраченого часу) - 1 500,00 грн (а. с. 15, т. 4).

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського В. М.,до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 100,00 грн, апеляційний суд не врахував умови договору про надання правової (правничої) допомоги від 08 квітня 2019 року, що відповідна сума є складовою частиною гонорару адвоката. При цьому суд не навів доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності зі складністю справи та її значенням для позивача.

Разом з тим загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, становить 12 500,00 грн, що, на думку Верховного Суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану додаткову постанову в частині відмови у стягненні з ТОВ Укр-Пас-Транс та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського Володимира Михайловича, задовольнити .

Додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в оскарженій частині відмови у задоволенні заявипредставника ОСОБА_1 - адвоката Бітківського Володимира Михайловича, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу скасувати, заяву в цій частині задовольнити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Пас-Транс (ЄРДПОУ - 34036574) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 100,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець