Ухвала

від 20.01.2021 по справі 910/10734/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.01.2021Справа № 910/10734/18

За позовомОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю Земельний Девелопмент за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Поділля-В провизнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними Суддя Босий В.П.

Представників учасників справи:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Земельний Девелопмент про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених між ТОВ Земельний Девелопмент та ТОВ Нафта-Поділля , а саме:

- договір №7/7 від 10.01.2017 року, предметом якого є майнові права на нежитлове приміщення, загальною площею 43,3 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1194280205101);

- договір №218 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення АДРЕСА_2 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1121092205101);

- договір №215 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення АДРЕСА_3 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1121038605101);

- договір №216 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення АДРЕСА_4 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1120933605101);

- договір №217 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення АДРЕСА_5 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1120868905101).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2018, залишеним без змін постановою. Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 скасовано, справу №910/10734/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.12.2020 справу №910/10734/18 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 вказану справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П., підготовче засідання призначено на 01.02.2021.

19.01.2021 позивачем подано до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- приміщення загальною площею 43,3 кв.м, в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1194280205101);

- приміщення №126, загальною площею 125,6 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1121092205101);

- приміщення №121, загальною площею 163,7 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1121038605101);

- приміщення №122, загальною площею 56,8 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1120933605101);

- приміщення №125, загальною площею 149,6 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1120868905101), а також забороною вчиняти дії щодо таких приміщень, зокрема, відчужувати їх та/або передавати в користування та/або передавати у володіння.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти певні дії, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий