Рішення

від 24.05.2021 по справі 910/10734/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2021Справа № 910/10734/18

За позовомОСОБА_1 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Земельний Девелопмент 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля-В провизнання договорів купівлі-продажу недійсними Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Довжик Д.В. від відповідача 1:Клим В.І. від відповідача 2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Земельний Девелопмент (надалі - ТОВ Земельний Девелопмент ) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених між ТОВ Земельний Девелопмент та ТОВ Нафта-Поділля , а саме:

- договір №7/7 від 10.01.2017 року, предметом якого є майнові права на нежитлове приміщення, загальною площею 43,3 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1194280205101);

- договір №218 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №126, загальною площею 125,6 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1121092205101);

- договір №215 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №121, загальною площею 163,7 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1121038605101);

- договір №216 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №122, загальною площею 56,8 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1120933605101);

- договір №217 від 08.12.2016 року, предметом якого є майнові права на приміщення №125, загальною площею 149,6 кв.м в будинку АДРЕСА_1 (номер об`єкта Державному реєстрі прав 1120868905101).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2018, залишеним без змін постановою. Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 скасовано, справу №910/10734/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.12.2020 справу №910/10734/18 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 вказану справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П., підготовче засідання призначено на 01.02.2021.

Протокольними ухвалами суду від 01.02.2021 та 22.02.2021 відкладалося підготовче засідання на 22.02.2021 та 15.03.2021 відповідно.

11.03.2021 представником позивача до канцелярії суду було подано клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля-В до участі у справі в якості співвідповідача.

Судове засідання 15.03.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Босого В.П. на лікарняному та було перенесено на 14.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля-В до участі у справі в якості співвідповідача, підготовче засідання відкладено на 28.04.2021.

Протокольною ухвалою суду від 28.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.05.2021.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, однак, конверти з такими відправленнями було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками адресат відсутній та за закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач 2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про прийняття справи до провадження та призначення підготовчого засідання у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представника відповідача 2, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 24.05.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Земельний девелопмент в особі директора Вальчук Олени Іллівни, яка діє на підставі Статуту (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нафта-Поділля , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля-В , (покупець) укладено договори купівлі-продажу майнових прав, а саме:

- №7/7 від 10.01.2017, відповідно до п. 1.2 якого об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об`єкт нежитлової нерухомості - магазин товарів повсякденного попиту, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Нерухомість (приміщення) знаходиться в дворі будинку АДРЕСА_1 , за №0510100000:01:004:0102.

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №7/7 від 10.01.2017 складає - 43,3 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 30 000,00 грн. (п. 3.1 договору).

- №218 від 08.12.2016, відповідно до п. 1.2 якого об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об`єкт нежитлової нерухомості (приміщення №126 площею - 125,6 м.кв), розташований в об`єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №218 від 08.12.2016 складає - 125,6 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 200 000,00 грн. (п. 3.1 договору).

- №215 від 08.12.2016, відповідно до п. 1.2 якого об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об`єкт нежитлової нерухомості (приміщення №121 площею - 163,7 м.кв), розташований в об`єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №215 від 08.12.2016 складає - 163,7 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 300 000,00 грн. (п. 3.1 договору).

- №216 від 08.12.2016, відповідно до п. 1.2 якого об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об`єкт нежитлової нерухомості (приміщення №122 площею - 56,8 м.кв), розташований в об`єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №216 від 08.12.2016 складає - 56,8 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 80 000,00 грн. (п. 3.1 договору).

- №217 від 08.12.2016, відповідно до п. 1.2 якого об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються є об`єкт нежитлової нерухомості (приміщення №125 площею - 149,6 м.кв), розташований в об`єкті капітального будівництва на 1-му поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_1 .

Загальна площа приміщення, згідно договору купівлі-продажу майнових прав №217 від 08.12.2016 складає - 149,6 м.кв.

Загальна вартість майнових прав, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 250 000,00 грн. (п.3.1 договору).

Спір у справі виник у зв`язку з оспорюванням позивачем дійсності вказаних правочинів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач як учасник юридичної особи ТОВ Земельний Девелопмент зазначає те, що оспорювані договори зі сторони ТОВ Земельний Девелопмент були укладені особою, яке не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; акти прийому-передачі приміщень, підписані 14.02.2017 особою, яка не мала на те відповідних повноважень, оскільки підписант оспорюваних договорів - ОСОБА_2 - з 03.02.2017 була звільнена з посади директора відповідача 1 та виключена з числа осіб уповноважених на підписання документів від імені товариства; оспорювані договори є удаваними і укладені з метою приховання інших правочинів; оспорювані договори не відповідають ані внутрішній волі відповідача, як сторони договорів, ані (тим більше) інтересам позивача, як учасника статутного капіталу відповідача, оскільки, реальна ринкова вартість нерухомості, яка є предметом оспорюваних договорів купівлі-продажу майнових прав, становила 6 737 500,00 грн., що б і відповідало як внутрішній волі відповідача, так і інтересам позивача як учасника статутного капіталу відповідача. Натомість фактична сума оспорюваних договорів склала лише 860 000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарського суду міста Києва, з яким погодився і Північний апеляційний господарський суд у постанові від 18.03.2019, виходив з доведеності позивачем обставин перевищення повноважень директором ТОВ Земельний Девелопмент Вальчук О.І. при укладенні оскаржуваних договорів, а також відсутності схвалення спірних правочинів. Крім того, судом враховано, що на момент укладення оспорюваних договорів ОСОБА_2 одночасно обіймала посади директора ТОВ Земельний Девелопмент та ТОВ Нафта-Поділля , що підтверджується Витягами з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Оспорювані договори купівлі-продажу майнових прав є недійсними з підстав того, що ОСОБА_2 не була належним чином уповноваженою особою діяти від імені товариства, про що було відомо покупцеві.

Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2018, та передаючи справу №910/10734/18 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановлювали обставини порушення прав учасника ТОВ Земельний Девелопмент ОСОБА_1 укладенням спірних договорів купівлі-продажу майнових прав.

Крім того, Верховний Суд вказав, що звертаючись із позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, ОСОБА_1 пред`явив позов лише до продавця (ТОВ Земельний Девелопмент ). Між тим, покупець ТОВ Поділля-В був залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. З огляду на зміст заявлених позовних вимог ТОВ Поділля-В мало бути відповідачем у справі поряд з ТОВ Земельний Девелопмент (співвідповідачем).

Таким чином, Верховним Судом були надані вказівки, які згідно з приписами ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими під час нового розгляду справи.

В межах підготовчого провадження позивачем було реалізовано право, передбачене приписами ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, на залучення до участі у справі співвідповідача, і ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 відповідне клопотання було задоволено.

Щодо обставин наявності порушеного права позивача, за захистом якого він звернуся із даним позовом до суду необхідно відзначити таке.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога учасника ТОВ Земельний Девелопмент ОСОБА_1 до ТОВ Земельний Девелопмент про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав, укладених між ТОВ Земельний Девелопмент та ТОВ Нафта-Поділля (правонаступником якого є ТОВ Поділля-В ).

Відповідно до ст. ст. 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, підписання директором ТОВ Земельний Девелопмент оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивача як учасника товариства, оскільки генеральний директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Вказана позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18

Щодо способів захисту порушених прав Велика Палата Верховного Суду також зазначала у постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, зокрема, що належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 Господарського процесуального кодексу України. Якщо учасник товариства не може звернутися з позовом до посадової особи від імені товариства, бо розмір його частки є недостатнім для цього з огляду на вимоги частини першої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, то такий учасник вправі вийти з товариства і вимагати виплати йому вартості частки, а також подати позов до самого товариства та/або його учасників, якщо він вважає, що рішенням загальних зборів учасників товариства щодо відчуження майна йому було завдано збитків.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та низці постанов Верховного Суду).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Суд зазначає, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників та самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно зборами учасників товариства.

Відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд зазначає про відсутність підстав надавати оцінку дійсності спірних договорів.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС від 13.11.2020 у справі №904/920/19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2021.

Суддя В.П. Босий