Постанова

від 13.01.2021 по справі 2-1003/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2-1003/11

провадження № 61-16509св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Сведбанк , правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року

у складі судді Гібалюк Т. Я. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П.,

Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2011 року публічне акціонерне товариство Сведбанк (далі -

ПАТ Сведбанк ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 22 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Сведбанк (далі - ВАТ Сведбанк ), правонаступником якого є ПАТ Сведбанк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 49 500 доларів США зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим строком повернення 21 травня 2032 року.

Відповідно до договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, укладених між ПАТ Сведбанк та товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Вектор плюс (далі - ТОВ Факторингова компанія Вектор плюс ), а також між ТОВ Факторингова компанія Вектор плюс та товариством з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи (далі - ТОВ Кредитні ініціативи ), до останнього перейшло право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору,

ТОВ Кредитні ініціативи , уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з позичальника на користь товариства заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 лютого 2013 року складала 139 381,23 доларів США, із яких: 48 296 доларів США, що еквівалентно 1 366 352,66 грн, - тіло кредиту; 33 596,09 доларів США, що еквівалентно 950 474,31 грн, - проценти; 57 489,14 доларів США, що еквівалентно 1 626 437,79 грн, - пеня.

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що кредитний договір є недійсним, оскільки при його укладенні банком не була виконана переддоговірна робота з позичальником. Банк не попередив споживача про валютні ризики позичальника при виконанні зобов`язань, не надав інформації в письмовій формі щодо методики використання банком для визначення валютного курсу, сукупної вартості кредиту. Умови кредитного договору

є несправедливими, а сам договір таким, що укладений під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір від 22 травня 2008 року, а також договір іпотеки

від 22 травня 2008 року, укладені між нею та банком; зобов`язати приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу

Красношлика В. В. виключити з Державного реєстру іпотек та зняти заборону на відчуження об`єкту нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки від 22 травня 2008 року, укладеним між нею та банком,

а саме нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року позовні вимоги ТОВ Кредитні ініціативи задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість у сумі 3 943 264,76 грн, а саме за кредитом -

1 366 352,66 грн, по відсотках - 950 474,31 грн, пеня - 1 626 437,79 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з неї у повному обсязі.

Не підлягають до задоволення зустрічні позовні вимоги, оскільки позичальник була ознайомлена з умовами договору, не заперечувала проти них, погодилася на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін було вільним, будь-яких доказів протилежного ОСОБА_1 не надано. За кредитним договором позичальник підтвердила, що вона до укладення цього договору отримала повну, доступну та вичерпну інформацію в письмовій формі щодо умов надання кредиту, тривалий час виконувала умови кредитного договору, що свідчить про прийняття нею таких умов, а також спрямованість на реальне настання реальних наслідків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості із позичальника у заявленому позивачем розмірі, а також про відмову у задоволенні зустрічного позову у зв`язку із недоведенням позичальником недійсності оспорюваних нею правочинів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що банк, надіславши 14 жовтня 2009 року їй вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості за кредитним договором, змінив строк дії кредитного договору, а тому нарахування кредитором після закінчення строку договору процентів та пені є безпідставним. Вказує, що суди стягнули пеню поза межами позовної давності, встановленої статтею 258 ЦК України. Крім того, розмір пені значно перевищує розмір збитків, що є підставою для її зменшення в силу вимог частини третьої статті 551 ЦК України. Зазначає, що суди безпідставно відмовили їй у задоволенні зустрічного позову.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 24 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 травня 2008 року між ВАТ Сведбанк , правонаступником якого є

ПАТ Сведбанк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала грошові кошти у розмірі

49 500 доларів США зі сплатою 11,9 % річних з кінцевим строком повернення 21 травня 2032 року.

Цього ж дня, на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, між ВАТ Сведбанк та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення про зміну умов кредитного договору від 14 жовтня 2009 року, адресованого ОСОБА_1 , ПАТ Сведбанк зазначило, що строк виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором буде вважатися таким, що настав на десятий календарний день з дня направлення ним цього повідомлення (а. с. 18 т. 1).

Відповідно до договорів факторингу від 28 листопада 2012 року, укладених між ПАТ Сведбанк та ТОВ Факторингова компанія Вектор плюс , а також між ТОВ Факторингова компанія Вектор плюс та ТОВ Кредитні ініціативи , до останнього перейшло право вимоги заборгованості за кредитним та іпотечним договорами.

ТОВ Кредитні ініціативи , посилаючись на невиконання ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором, просило стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01 лютого

2013 року складала 139 381,23 доларів США, із яких: 48 296 доларів США,

що еквівалентно 1 366 352,66 грн, - тіло кредиту; 33 596,09 доларів США,

що еквівалентно 950 474,31 грн, - проценти; 57 489,14 доларів США,

що еквівалентно 1 626 437,79 грн, - пеня.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Щодо позовних вимог ТОВ Кредитні ініціативи

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

У справі, яка переглядається, строк кредитного договору встановлений сторонами до 21 травня 2032 року, однак 14 жовтня 2009 року банк надіслав відповідачу повідомлення про зміну строку дії кредитного договору на десятий день з дня направлення банком цього повідомлення, тобто

з 21 травня 2032 року на 24 жовтня 2009 року.

Тобто, ПАТ Сведбанк використало згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України та пунктом 3.8 кредитного договору право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом направлення зазначеного повідомлення.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, на підставі якого суд ухвалив рішення, заборгованість за процентами та пенею позивачем нараховувалася до 01 лютого 2013 року (а. с. 99, 100 т. 2).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги банку про стягнення процентів та пені після 24 жовтня 2009 року (направлення вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі правові висновки, що не були враховані судом апеляційної інстанції під час вирішення спору, узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 березня 2018 року у справі

№ 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ТОВ Кредитні ініціативи заборгованість за кредитним договором, розраховану за період з 01 червня 2008 року по 01 лютого 2013 року, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули, помилково погодилися із розрахунком банку в частині нарахування процентів та пені поза межами строку дії договору.

Роблячи висновок про відсутність доказів направлення на адресу позичальника повідомлення від 14 жовтня 2009 року про зміну строку дії кредитного договору, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що банк у своєму позові вказував на такі обставини, зокрема на направлення відповідної вимоги, тобто підтвердив зміну умов договору щодо строку його дії.

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості є правильними, однак неправильно визначено її розмір, колегія суддів вважає за можливе змінити оскаржуване судове рішення із зазначенням заборгованості за процентами та пенею, яка розрахована у межах строку дії кредитного договору, а саме за період

з 01 червня 2008 року по 24 жовтня 2009 року.

Так, розмір процентів за вказаний період, відповідно до наданого банком розрахунку, становить 3 870,07 доларів США, а розмір пені складає

1 410,35 доларів США (а. с. 99, 100 т. 2).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що з позичальника на користь ТОВ Кредитні ініціативи підлягає стягненню заборгованість у межах строку дії кредитного договору (01 червня 2008 року по 24 жовтня

2009 року ) у розмірі 53 576,42 доларів США, яка складається із:

48 296 доларів США - тіло кредиту; 3 870,07 доларів США - проценти;

1 410,35 доларів США - пеня.

При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що стягнення заборгованості у іноземній валюті чинним законодавством не забороняється і таке узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18.

З огляду на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з позичальника кредитної заборгованості із визначенням її складових.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 .

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України . Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 11 , 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 10.12 кредитного договору, укладаючи цей договір, позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Підписанням цього договору позичальник свідчить, що він до підписання цього договору ознайомився з усіма умовами, на яких ВАТ Сведбанк здійснює кредитування фізичних осіб на цілі, що не пов`язані з підприємницькою діяльністю, (у тому числі з умовами типових кредитних договорів банку та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов`язаних з отриманням кредиту в ВАТ Сведбанк . Позичальник свідомо обрав умови кредитування, викладені в цьому договорі. Позичальник свідчить, що під час укладання та виконання цього договору позичальник не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

Кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку, тобто він є чинним.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови, банк надав позичальнику документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення статей 11 , 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , статей 626-628 ЦК України, та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору від 22 травня 2008 року та похідного від нього іпотечного договору від цього ж числа, укладених між ВАТ Сведбанк , правонаступником якого є ТОВ Кредитні ініціативи , та ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема ОСОБА_1 не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту вона діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримала кредитні кошти і протягом певного часу виконувала умови кредитного договору.

Відповідно до статті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК Українизазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.

Доводи касаційної скарги про те, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам Закону України Про захист прав споживачів зводяться до переоцінки доказів та невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Не можна погодитися з доводами касаційної скарги про те, що банк не ознайомив позичальника з інформацією про сукупну вартість кредиту та умови кредитування, оскільки в умовах кредитного договору зазначено особу та місце знаходження кредитодавця, кредитні умови, зокрема, порядок надання кредиту та сплати заборгованості, щомісячну суму платежу та строк внесення чергового платежу і строк його повернення, цільове використання грошових коштів, права та обов`язки сторін і їх відповідальність за невиконання умов кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що судові рішення в цій частині слід залишити без змін .

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.

Суму заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2008 року , яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи , змінити, визначивши її у розмірі 53 576,42 доларів США, яка складається із: 48 296 доларів США - тіло кредиту; 3 870,07 доларів США - проценти; 1 410,35 доларів США - пеня.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2019 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович