Ухвала

від 19.01.2021 по справі 922/1120/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"19" січня 2021 р. Справа № 922/1120/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Полупан Ю.В.

за участю представників:

заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1 (особисто); адвоката Анікіної К.Є. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1844 від 10.10.2017, ордер серії ПТ №038320 від 22.12.2020)

позивача - адвоката Черненко О.А. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ №000224 від 24.06.2015, ордер серії ХВ №000224 від 24.06.2015)

відповідача - адвоката Манохіна А.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001466 від 15.03.2019, ордер серії ІФ №071496 від 18.01.2021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків (вх. № 3324 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/1120/20 (суддя Хотенець П.В.; повне рішення складено 06.11.2020)

за позовом Промислово-комерційної фірми ХРИСТИНА, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю, смт. Високий, Харківського району, Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛДАТ 2020 , м. Харків

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Промислово-комерційною фірма ХРИСТИНА, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю, смт. Високий, Харківського району звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛДАТ 2020 , м. Харків про визнання недійсними з моменту укладання низки договорів, укладених між Промислово-комерційною фірма ХРИСТИНА, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛДАТ 2020 , а саме:

-(1) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 176-1, 176-1а, 176-1б, 176-2, 176-2а, 176-3, 176-3а, 176-4, 176-4а, 176-5, 176-5а площею 170,9 кв.м., 1-го поверху № 141а-1-:-141а-10, площею 153,9 кв.м., загальною площею 324,8 кв.м. в житловому будинку літ. А-5 , що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Незалежності (колишня назва - проспект Правди), буд. 5, від 03 грудня 2019 року;

-(2) договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. Б-2 , загальною площею 531,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Потебні, буд. 18-а; земельної ділянки площею 0,1525 на, цільове призначення: 1.11.6 землі житлової та громадської забудови, експлуатація і обслуговування адміністративного будинку, місце розташування: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 6310136600:01:017:0002, на якій розташована вищезазначена нежитлова будівля, від 09 грудня 2019 року;

-(3) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху №№ 64-1-:-64-5, 64-7, 64-9-:-64-11, 64-15, загальною площею 281,0 кв.м. в літ. А-5 , що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Науки (колишня назва - проспект Леніна), буд. 11, від 03 грудня 2019 року;

-(4) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 62-1-:-62-8, 63-1-:-63-6, 64-16-:-64-19, загальною площею 367,5 кв.м. в літ. А-5 , що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Науки (колишня назва - проспект Леніна), буд. 11, від 03 грудня 2019 року;

-(5) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №№ І, ІІ, 1-го поверху № 17-1, 17-2, 17-3, загальною площею 111,8 кв.м. в будівлі літ. А-5 , що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого (колишня назва - вулиця Петровського), буд. 33а, від 03 грудня 2019 року;

-(6) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень цокольного поверху №№ 132-1-:-132-29, загальною площею 348,6 кв.м. в літ. А-5 , що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Незалежності (колишня назва - проспект Правди), буд. 5, від 03 грудня 2019 року;

-(7) договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 141-1-:-141-8, загальною площею 260,0 кв.м. в літ. А-5 , що знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Незалежності (колишня назва - проспект Правди), буд. 5, від 03 грудня 2019 року.

Позивач вважає вказані договори такими, що не відповідають вимогам закону, і укладеними з порушенням статті 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а саме: не наданням згоди загальних зборів товариства на вчинення значного правочину в порядку цієї статті. Позивач вказує що ринкова вартість кожного із об`єктів нерухомості проданого Промислово-комерційною фірмою ХРИСТИНА, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю на підставі відповідних договорів купівлі-продажу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛДАТ 2020 цілком ймовірно перевищує 50 % від вартості чистих активів підприємства на кінець кварталу. Позивач також зазначив, що кожен із договорів купівлі-продажу міг бути вчинений директором позивача із перевищенням повноважень.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/1120/20 у позові відмовлено.

Рішенням мотивоване зокрема тим, що відповідно до Статуту Промислово-комерційної фірми ХРИСТИНА, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю директор ОСОБА_2 мав повноваження на представництво Товариства у спірних правовідносинах, не вийшов за межі своїх повноважень, передбачених Статутом Промислово-комерційної фірми ХРИСТИНА, ЛТД у виді товариства з обмеженою відповідальністю та діючим законодавством України, та мав повне право на підписання оспорюваних договорів купівлі-продажу майна.

21.11.2020 ОСОБА_1 до Східного апеляційного господарського суду на дане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/1120/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Промислово-комерційною фірма ХРИСТИНА ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що є предметом позову у даній справі, задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції вирішив питання щодо її корпоративних та майнових прав на управління Товариством та отримання дивідендів, як учасника ТОВ ХРИСТИНА, ЛТД , без залучення її до розгляду справи № 922/1120/20.

Також ОСОБА_1 як особа, котра вважає, що на її права та інтереси вливає прийняте рішення у справі № 922/1120/20, в апеляційній скарзі заявила наступні клопотання:

1)про ознайомлення з матеріалами судової справи № 922/1120/20, оскільки ОСОБА_1 не була залучена до її розгляду в суді першої інстанції;

2)про призначення будівельно-технічної експертизи на предмет встановлення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, на вирішення якої слід поставити питання про вартість об`єктів нерухомого майна та інші питання, які будуть поставленні після ознайомлення з матеріалами судової справи;

3)про призначення експертизи бухгалтерських документів, податкового обліку і звітності;

4)в разі наявності в матеріалах судової справи № 922/1120/20 документів, які, на думку ОСОБА_1 , є підробленими, призначити почеркознавчу експертизу;

5)про витребування доказів, а саме: з Харківської районної державної адміністрації реєстраційної справи Промислово-комерційної фірми ХРИСТИНА, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю з метою дослідження протоколів загальних зборів учасників ТОВ ХРИСТИНА, ЛТД .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2020 для розгляду справи № 922/1120/20 сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення недоліків поданої скарги шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в сумі 787,50 грн.

11.12.2020 скаржником подано заяву про усунення недоліків (вх. № 12412), до якої додано квитанцію № 10 від 09.12.2020 про доплату судового збору в розмірі 787,50 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 922/1120/20 з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , м. Харків (вх. № 3324 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020. Запропоновано позивачу та відповідачу у строк до 28.12.2020 (включно) подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також письмові пояснення (заперечення) з приводу заявлених скаржником клопотань в апеляційній скарзі. Встановлено позивачу та відповідачу строк до 28.12.2020 (включно) для подання до суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги. Призначено справу № 922/1120/20 до апеляційного розгляду на 19.01.2021 о 12:00 год. Явку учасників даного провадження у судове засідання визнано необов`язковою.

28.12.2020 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 13069), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та заявлених скаржником клопотань, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, як законне, обґрунтоване та ухвалене при повному з`ясуванні усіх обставин спору, з наданням належної правової оцінки наявним у справі доказам.

28.12.2020 позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 13070), в якому категорично не згоден із доводами заявника апеляційної скарги і просить не брати їх до уваги. Також позивач, посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019, що викладені у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18, вважає, що підписання директором ПКФ Христина ЛТД у виді ТОВ оспорюваних договорів без передбаченої Статутом підприємства згоди загальних зборів може свідчити про порушення прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав позивача, як учасника цього Товариства, оскільки директор діяв саме від імені ТОВ, а не його учасників. Позивач наголошує, що укладення оспорюваних договорів не порушує права ОСОБА_1 , а отже розгляд справи про визнання таких договорів недійсними не наділяє її правами для подання апеляційної скарги, у зв`язку із чим просить закрити дане апеляційне провадження; оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу та клопотання ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Також 28.12.2020 позивач надав відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення (заперечення) з приводу заявлених скаржником клопотань в апеляційній скарзі (вх. № 13075), де наводить свої аргументи на противагу правовій позиції ОСОБА_1 . Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити і залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.

28.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із низкою клопотань, які відповідно до заяви (вх. № 13141 від 31.12.2020) вона просить розглянути у такій послідовності:

1)клопотання про залучення ОСОБА_1 до провадження у справі № 922/1120/20 в статусі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору;

2)клопотання про витребування з Харківської районної державної адміністрації реєстраційної справи ПКФ ХРИСТИНА, ЛТД у виді ТОВ для вивчення та огляду у судовому засіданні;

3)клопотання про призначення експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності з метою встановлення балансової вартості активів ПКФ ХРИСТИНА, ЛТД у виді ТОВ на кінець третього кварталу 2019 року;

4)клопотання про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз з метою встановлення відповідності наявних в матеріалах судової справи оцінок вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам;

5)клопотання про поновлення строку на внесення змін та доповнень до апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційного провадження у справі № 922/1120/20 доповнень до апеляційної скарги від 28.12.2020.

19.01.2021 до початку судового засідання уповноваженим представником позивача - адвокатом Черненко О.А. до суду надані:

-заперечення проти доповнень до апеляційної скарги (вх. № 621), в яких ПКФ ХРИСТИНА, ЛТД у виді ТОВ просить відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на зміну та доповнення до скарги, з додатком - доповнення до апеляційної скарги;

-заперечення проти клопотання про витребування доказів (вх. № 622), в яких позивач просить відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування з Харківської районної державної адміністрації реєстраційної справи ПКФ ХРИСТИНА, ЛТД у виді ТОВ;

-заперечення проти клопотання про залучення ОСОБА_1 до судової справи, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (вх. № 623), в яких позивач просить відмовити в задоволенні зазначеного клопотання скаржника.

19.01.2021 до початку судового засідання уповноваженим представником відповідача - адвокатом Манохіним А.В. до суду надані заперечення проти задоволення клопотання про призначення оціночно-будівельної експертизи та оціночно-будівельної експертизи (вх. № 624).

Перевіряючи матеріали справи, вирішуючи питання чи ухвалено рішення у цій справі про права, інтереси та обов`язки заявника апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні 19.01.2021 пояснення заявника апеляційної скарги та інших учасників справи з цього приводу, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційне провадження у цьому випадку підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У відповідності до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є заявник скарги, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо заявник скарги зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник скарги в апеляційній скарзі має чітко зазначити в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Слід враховувати, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Будь-який інший правовий зв`язок між заявником скарги і сторонами спору не може братися до уваги.

Таким чином, судове рішення, оскаржене не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є заявник скарги, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав, вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між заявником скарги і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах: № 5023/4734/12 від 11.07.2018, № 910/5459/15-г від 18.09.2018, № 911/2635/17 від 11.07.2018.

Отже, перш ніж переглядати справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повинен встановити чи вирішено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу.

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з`ясувати наявність правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112 та Верховним Судом у постановах від 13.09.2019 у справі № 916/914/19; від 04.02.2020 у справі № 910/1935/19.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, суд першої інстанції вирішив питання щодо її корпоративних та майнових прав, як учасника ТОВ ХРИСТИНА ЛТД , без залучення її до розгляду справи № 922/1120/20.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона є одним із двох учасників юридичної особи Промислово-комерційної фірми ХРИСТИНА ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю і володіє 40% статутного капіталу відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 17.09.2019. Іншим учасником ПКФ ХРИСТИНА ЛТД у виді ТОВ є ОСОБА_2 , який володіє 60% частки в статутному фонді. У грудні 2019 році між Промислово-комерційною фірмою ХРИСТИНА ЛТД у виді товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю СОЛДАТ 2020 було укладено спірні договори купівлі-продажу об`єктів нерухомості, проте ОСОБА_1 не була запрошена та не приймала участі в загальних зборах ПКФ ХРИСТИНА ЛТД у виді ТОВ, де б вирішувались питання щодо надання згоди на продаж нерухомого майна позивача, в зв`язку з чим її корпоративні права на управління товариством були порушені. Внаслідок неправомірного продажу майна, товариство не отримує прибутку, а тому виплата учасникам дивідендів є неможливою, чим також порушено право ОСОБА_1 . В судове засідання господарського суду не були викликані директори, учасники ПКФ ХРИСТИНА ЛТД у виді ТОВ та ТОВ СОЛДАТ 2020 для з`ясування їх позицій у справі, які стосуються предмету розгляду. ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки звіт про незалежну оцінку нерухомого майна не відповідає нормативно-правовим актам з оцінки майна. Нерухоме майно, яке було продано у грудні 2019 року підлягає експертному дослідженню для встановлення реальної ціни, яка перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу і такі правочини підлягають схваленню загальними зборами товариства, на яких необхідно три чверті голосів учасників ТОВ ХРИСТИНА ЛТД , в тому числі голос одного з двох учасників - ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання, чи прийнято оскаржуване судове рішення у даній справі про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, колегія суддів встановила, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є відкритими та загальнодоступними, засновниками (учасниками) Промислово-комерційної фірми Христина, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю є ОСОБА_2 , якому належить частка, що становить 60% статутного капіталу, та ОСОБА_1 , якій належить частка, що становить 40% статутного капіталу.

Водночас той факт, що ОСОБА_1 є учасником Промислово-комерційної фірми Христина, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю не змінює тієї обставини, що Товариство є самостійним суб`єктом господарювання та є вільним в укладенні правочинів та відповідальним за взяті на себе за такими правочинами обов`язки.

Колегія суддів визначає, що фактичне оспорення учасником товариства правочину, вчиненого юридичною особою, в апеляційному провадженні, посилаючись на порушення його корпоративних прав не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуваються самим товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди учасників цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасника.

Отже, підписання директором Промислово-комерційної фірми Христина, ЛТД у виді Товариства з обмеженою відповідальністю - ОСОБА_2 оспорюваних договорів без відповідних повноважень може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права ОСОБА_1 .

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16. В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі №910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Отже заявник апеляційної скарги - ОСОБА_1 очевидно не є учасником спірних правовідносин, які існували або існують між учасниками даної справи, не має жодного відношення до цих правовідносин, а тому її права та законні інтереси не могли бути порушені оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги стосуються виключно корпоративних прав ОСОБА_1 , а в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції безпосередньо не зазначено стосовно таких прав та обов`язків скаржника та не міститься відповідних висновків щодо останнього, так само як і в її резолютивній частині відсутня вказівка про такі права ОСОБА_1 .

Ураховуючи вказане у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 не довела свого права на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/1120/20.

Самих лише тверджень ОСОБА_1 про порушення її корпоративних прав недостатньо для вирішення питання про її залучення у якості третьої особи та, відповідно, для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

За таких обставин, апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі і вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у даній справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначений висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності закриття апеляційного провадження на підставі зазначеної процесуальної норми, колегією суддів не розглядаються інші заявлені скаржником - ОСОБА_1 клопотання.

Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/1120/20 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали підписано 21.01.2021.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Н.М. Пелипенко