Рішення

від 11.01.2021 по справі 915/665/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 915/665/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231)

до відповідача: Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, фактична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 37884028)

в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, код ЄДРПОУ 38104270)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників сторін :

від позивача: Шуфрич І.Ю., згідно ордера

від відповідача: не з`явився?

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 07.05.2020, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг №324-13/2019-ПС від 18.06.2019, що складається з:

- 177807,13 грн - заборгованість за договором,

- 12446,50 грн - 7% за законом,

- 22759,30 грн - пеня (0,1% вартості товару за кожний день прострочення);

- 1244,65 грн - індекс інфляції;

- 1865,52 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 324-13/2019-ПС від 18.06.2019, а саме: зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення сільськогосподарської продукції, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість за договором, штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 173, 174, 180, 189, 193, 202, 216-218, 230, 231, 264, 265, 266, 267 ГК України, ст. 530, 549, 612, 627, 628, 625 ЦК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020 головуючим суддею у справі №915/665/20 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 18.05.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 2 ч. 1, ч. 2 ст 164 ГПК України, а саме: не надано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі; додані до позовної заяви письмові докази не засвідчено належним чином.

01.06.2020 позивачем подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. До заяви додано:

- позовну заяву із усунутими недоліками,

- додатки до позовної заяви засвідчені належним чином,

- докази сплати судового збору,

- докази направлення заяви із додатками іншим учасникам справи.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг №324-13/2019-ПС від 18.06.2019 в сумі 216123,10 грн, що складається з:

- 177807,13 грн - заборгованість за договором,

- 12446,50 грн - 7% за законом,

- 22759,30 грн - пеня (0,1% вартості товару за кожний день прострочення);

- 1244,65 грн - індекс інфляції;

- 1865,52 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 05.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01 липня 2020 року о 11:10, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

15.06.2020 від Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» до суду надійшло клопотання за вих. №2/86/569-20 від 11.06.2020, яким він просить суд:

- витребувати у позивача оригінали документів доданих до позовної заяви;

- не проводити судовий розгляд справи без представника відповідача та відкласти розгляд справи на більш пізніший термін;

- застосувати до позовних вимог позивача (про стягнення неустойки, штрафу, пені) спеціальної позовної давності в один рік.

01.07.2020 позивачем подано суду заяву №1 від 30.06.2020 про проведення засідання 01.07.2020 без участі представника позивача та надалі позивач просить суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 02.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 30 березня 2020 року о 10:40 год.

Ухвалою суду від 01.07.2020 клопотання Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» за вих. №2/86/569-20 від 11.06.2020 в частині витребування доказів задоволено, підготовче провадження продовжено на строк дії карантину та відкладено підготовче засідання без визначення дати.

Ухвалою суду від 10.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання у справі призначено на 21 вересня 2020 року .

Ухвалою суду від 21.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» від 07.05.2020 (в редакції позовної заяви від 21.05.2020) залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

01.10.2020 позивачем подано до господарського суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. В поданій заяві позивач викладає прохальну частину позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" наступним чином:

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Олени Теліги, 8, м. Київ, 04112, код 37884028) в особі Миколаївської філії державного підприємства „Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська обл., 57134, код 38104270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (вул. Бугаївська, 21, офіс №508/2, м. Одеса, 65005, код 40111231):

- заборгованість за Договором про надання послуг №324-13/2019-ПС від 18.06.2019 в розмірі 177807,13грн;

- 7% за законом у розмірі 12446,50 грн;

- пеню (0,1% вартості товару за кожний день прострочення) в розмірі 22759,30 грн;

- індекс інфляції в розмірі 1244,65 грн;

- 3% річних в розмірі 1865,52 грн;

- витрати зі сплати судового збору в сумі 3241,84 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2020 підготовче засідання у справі призначено на 27.10.2020.

26.10.2020 від Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» до суду надійшли пояснення у справі за вих. №2/8-6/1137-20 від 19.10.2020, якими останнє просить суд:

- витребувати у позивача оригінали документів доданих до позовної заяви;

- не проводити судовий розгляд справи без представника відповідача та відкласти розгляд справи на більш пізніший термін;

- застосувати до позовних вимог позивача (про стягнення неустойки, штрафу, пені) спеціальної позовної давності в один рік;

- вирішити питання щодо направлення справи за належною підсудністю.

27.10.2020 за клопотанням представника позивача підготовче засідання у справі відкладено на 11.11.2020 об 11:30 год.

11.11.2020 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебування головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.11.2020 підготовче засідання у справі призначено на 02.12.2020 об 11:00 год.

02.12.2020 представником позивача подано суду письмові пояснення щодо підсудності справи.

Представник позивача просить суд продовжити розгляд даної справи у Господарському суді Миколаївської області посилаючись на норми ст. 4, ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 45 ГПК України, ч. 1 ст. 55, ч.2 та 4 ст. 64 ГК України та зазначає, що позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

02.12.2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із знеструмленням електромережі суду та з іншими умовами, що вплинули на безперебійність та функціонування автоматизованої системи документообігу суду.

Ухвалою суду від 02.12.2020 підготовче засідання у справі призначено на 07 грудня 2020 року о 09:40.

07.12.2020 судом постановлено: закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 11.01.2021 об 11:00 год.

Відповідачем не подано суду відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України.

Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 року (в редакції, яка діяла до 16.07.2020 року ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином» .

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2020 відповідачу встановлено 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідачів у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

15.06.2020 та 26.10.2020 до господарського суду від відповідача надійшли клопотання (вх. № 7126/20, № 13447/20), в яких відповідач просив суд, зокрема, застосувати до позовних вимог про стягнення неустойки, штрафу та пені спеціальну позовну давність в один рік.

В поданих суду клопотаннях відповідач також зазначив, що у нього відсутні оригінали документів, які були додані до позовної заяви, у тому числі і договір № 324-13/2019-ПС від 18.06.2019. Миколаївській філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не надавався дозвіл на укладення згаданої вище спірної угоди та у директора Миколаївської філії були відсутні повноваження на її підписання.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від: 05.06.2020, 27.10.2020, 16.11.2020, 02.12.2020, 08.12.2020, направлені на адресу Миколаївської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (код ЄДРПОУ 38104270) за адресою: с. Весняне, Миколаївський район, Миколаївська область, 57134 повернуті на адресу суду поштовою установою із відміткою адресат відсутній (арк. 100-103, 179-184, 224-226, 234-236, 239-241).

Разом з тим, ухвали суду від 01.07.2020, від 10.08.2020 та від 12.10.2020 Миколаївською філією Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» отримано 14.01.2020, 17.08.2020 та 19.10.2020 відповідно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.130, 135, 176).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задовольнити.

11.01.2021 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

18.06.2019 між Державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (замовник) в особі Миколаївської філії та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОС ТІМ (виконавець) укладено договір №324-13/2019-ПС про надання послуг (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з перевезення сільськогосподарської продукції (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору замовник зобов`язується вчасно сплатити за послуги виконавця встановлену плату відповідно до умов Договору та на підставі наданих виконавцем рахунків за перевезення.

Відповідно до п. 1.3. Договору, об`єм послуг по перевезенню (вид продукції, кількість/вага, відстань перевезення, пункт завантаження та розвантаження, вартість перевезення) обумовлені у додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п.1.4. Договору, всі додатки до даного договору мають погоджуватися з центральним апаратом ДП ЦСЕНСМ .

Пунктом 3.1. Договору сторони домовились проводити оплату послуг виходячи з тарифів, наведених у таблиці № 1.

Відповідно до п.3.2. Договору, об`єм послуг по перевезенню, встановлюється замовником у попередніх заявках, де вказуються вид продукції, пункт завантаження та пункт розвантаження. Заявка подається замовником за 3 доби до бажаної дати здійснення перевезення.

Згідно п. 3.5., 3.6. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Розрахунок за послуги перевезення проводиться замовником на підставі транспортної накладної та акту про виконані послуги.

За умовами п.3.7. Договору, надання послуг в обов`язковому порядку підтверджується актами здачі-приймання послуг, які підписуються обома сторонами.

Відповідно до п.5.1. Договору датою виконання зобов`язань по договору є дата підписання замовником акту здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 7.4 Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору не передбачено автоматичної пролонгації договору.

Доказів припинення, розірвання договору, визнання його недійсним суду не подано.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором про надання послуг, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язань.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 180 ГПК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було надано послуги з перевезення сільськогосподарської продукції на загальну суму 247807,13 грн, що підтверджується: актом №АТЦБ5 від 30.06.2019 на суму 58293,00 грн, актом № АТЦБ7 від 31.07.2019 на суму 107397,34 грн, актом №6 від 31.10.2019 на суму 57971,06 грн, актом №11 від 31.12.2019 на суму 24145,73 грн, які підписано представниками сторін та скріплено печатками (а.с.29-32).

Отже, підписавши акти про надання послуг відповідач погодився з обсягом наданих послуг без заперечень.

Відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконано частково в сумі 70000,00 грн, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період з 18.06.2019 по 31.12.2019, підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с.82).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача по оплаті послуг за Договором в сумі 177807,13 грн.

Відповідачем зазначену суму заборгованості не заперечено та спростовано.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 177807,13 грн обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в сумі 22759,30 грн, 7% штрафу в сумі 12446,50 грн, 3% річних в сумі 1865,52 грн та інфляційних втрат в сумі 1244,65 грн суд зазначає наступне.

Позивач у позові як на підставу застосування до відповідача пені та 7% штрафу посилається на норми ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір не містить положень щодо строків оплати наданих послуг, то позивач був зобов`язаний звернутися до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за Договором в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, позивачем доказів на підтвердження дотримання порядку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України, суду не надано.

Відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних витрат.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Підстави для застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення штрафу та пені відсутні.

Твердження відповідача в частині того, що вказаний спір не відноситься до територіальної та виключної юрисдикції Господарського суду Миколаївської області судом відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч.4 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно з ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже відповідно до чинного законодавства юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

З матеріалів справи вбачається що договір про надання послуг, був укладений позивачем з Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Миколаївської філії, а відповідно до ч. 3 ст. 20 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Також, суд враховує, що перевезення сільськогосподарської продукції відбувалось в межах території Миколаївської області. Отже, позовна заява підсудна Господарському суду Миколаївської області.

Суд не приймає до уваги твердження ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", що Миколаївській філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не надавався дозвіл на укладання договорів та у директора Миколаївської філії відсутні повноваження на підписання договорів, враховуючи наступне.

Так, права та обмеження в діяльності філії викладені у Положенні про Миколаївську філію ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Пунктом 2.1 Положення передбачено, що філія є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи і діє від імені підприємства в межах, визначених цим положенням. Філія має рахунки в банківських установах України, печатку зі своїм найменуванням, інші печатки, штампи, бланки зі своєю емблемою та інші необхідні реквізити.

Відповідно до п.4.1.1 Положення, філія має право самостійно від імені підприємства укладати з юридичними та фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні.

Пунктом 4.1.5. Положення передбачено, що філія має право від імені підприємства приймати участь в судовому процесі в якості позивача, відповідача або третьої особи.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Миколаївської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" є: 57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, договір про надання послуг був укладений між позивачем та ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі директора Миколаївської філії Маврова В.Г., який діяв на підставі Положення про філію та довіреності №261/06-19 від 18.06.2019.

Суд також зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем доказів визнання договору про надання послуг №324-13/2019-ПС недійсним суду не надано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, фактична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, код ЄДРПОУ 38104270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231):

- 177807,13 грн - заборгованості за договором;

- 2667,11 грн. - судового збору.

3. В задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 22759,30 грн, 7% штрафу в розмірі 12446,50 грн, 3% річних в сумі 1865,52 грн та інфляційних втрат в сумі 1244,65 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, офіс 508/2, код ЄДРПОУ 40111231),

відповідач: Державне підприємство «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, фактична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 37884028)

в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (57134, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Весняне, код ЄДРПОУ 38104270).

Повний текст рішення складено і підписано 21.01.2021.

Суддя В.О. Ржепецький