Постанова

від 17.01.2021 по справі 640/2013/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» січня 2021 року

м. Харків

справа № 640/2013/17

провадження № 22ц/818/596/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступники ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , представник позивачів ОСОБА_7 ,

відповідачі Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, представники відповідача Кирилюк С. О., ОСОБА_8 , Харківська міська рада, представниця відповідача Волинська Я.І., Міністерство оборони України, представники відповідача - Загороднюк А.П., ОСОБА_9 ,

за участі Військової прокуратури Харківського гарнізону, представник -Савчук О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року в складі судді Колесник С.А.

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії, у якому просив визнати за ним право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,0528 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, для розміщення, експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі; зобов`язати Харківську міську раду переукласти з ним договір оренди землі на вказану земельну ділянку та зареєструвати речове право на земельну ділянку.

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Харківської міської ради, Міністерства оборони України за участю Військової прокуратури Харківського гарнізону, у якому просив визнати за ним право користування на частину земельної ділянки площею 0,0528 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, відповідно до його частки у праві спільної часткової власності на торговельно-офісну будівлю літера «Е-2» для її розміщення, експлуатації та обслуговування; визнати припиненим з 12 грудня 2002 року, а саме з моменту відчуження Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на користь ОСОБА_10 права власності на адміністративну будівлю літера «Е-2», розташовану у АДРЕСА_1 , право користування Харківською Квартирно-експлуатаційною частиною району (КЕВ м. Харкова) земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-33-01-001736, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в частині земельної ділянки, розташованої під зазначеною будівлею і необхідної для її обслуговування площею 0,0528 га (кадастровий номер 6310136600:02:008:0053).

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Харківської міської ради, Міністерства оборони України про визнання права користування земельною ділянкою, у якому просили визнати за ними право користування на частину площею 0,0528 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності на торговельно-офісну будівлю літера «Е-2» для її розміщення, експлуатації та обслуговування; визнати припиненим з 12 грудня 2002 року, а саме з моменту відчуження Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на користь ОСОБА_10 права власності на адміністративну будівлю літера «Е-2», розташовану у АДРЕСА_1 , право користування Харківською Квартирно-експлуатаційною частиною району (КЕВ м. Харкова) земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-33-01-001736, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в частині земельної ділянки, розташованої під зазначеною будівлею і необхідної для її обслуговування, площею 0,0528 га (кадастровий номер 6310136600:02:008:0053).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2018 року об`єднано в одне провадження позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Харківської міської ради, Міністерства оборони України, про визнання права користування земельною ділянкою.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2019 року до справи залучено правонаступників померлого позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ОСОБА_6

15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 подали до суду уточнений позов до Харківської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Міністерства оборони України, за участі Військової прокуратури Харківського гарнізону про визнання права користування земельною ділянкою та визнання припиненим права власності.

Позовна заява мотивована тим, що адміністративна будівля за літерою «Е-2» загальною площею 516,3 кв м за адресою: АДРЕСА_1 вперше була зареєстрована за Державою в особі Верховної Ради, користувач - філія Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 03 грудня 2002 року, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське БТІ» за реєстровим № 4548.

Вказали, що планом санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи зазначеного державного підприємства у процедурі провадження справи про банкрутство, погодженим з виконуючим обов`язки Міністра оборони України, затверджено перелік будівель та споруд у загальній структурі підприємства, призначених для реалізації, до якого, зокрема, включено адміністративну будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 площею 516,3 кв м.

Зазначили, що 19 грудня 2002 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на підставі договору купівлі-продажу №50-02/12 відчужило нежитлову будівлю літера «Е-2» загальною площею 516,3 кв м на користь ОСОБА_10 , право власності за яким зареєстровано 26 грудня 2002 року.

В подальшому зазначена нежитлова будівля була неодноразово відчужена за договорами купівлі-продажу, а саме ОСОБА_10 на користь Акціонерного товариства «БМТ», а товариством на користь ОСОБА_1 , право власності за яким зареєстровано 14 травня 2004 pоку.

ОСОБА_1 , набувши право власності на нежитлову будівлю, звернувся до Харківської міської ради з питання оформлення права на земельну ділянку. Рішенням XXII сесії XXIV скликання Харківської міської ради Харківської області № 91/04 від 23 червня 2004 року йому надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,0504 га по АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі.

Зазначили, що 08 грудня 2004 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за № 4728 продав, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 придбали 415/1000, 315/1000 та 100/1000 відповідно, а в цілому 830/1000 часток вказаної нежитлової будівлі, та право власності за ними зареєстровано 23 грудня 2004 pоку. У подальшому належна ОСОБА_2 частка нежитлової будівлі була збільшена до 260/1000 на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 .

Вказали, що 22 грудня 2004 року вони уклали договір про порядок експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літера «Е-2». За цим договором ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 доручили ОСОБА_1 здійснювати обслуговування будівлі літера «Е-2», надавши йому повноваження оформити землевідвід, орендувати земельну ділянку для обслуговування всієї будівлі, здійснити капітальний ремонт, у випадку необхідності знос та будівництво на місці старої нової будівлі по АДРЕСА_2 та надали йому право, для зручності, здійснювати розробку та оформлення всіх необхідних документів, в тому числі, і дозволу на знос і будівництво, замовлення проектної документації, здійснення будівництва від свого імені. ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язався після завершення капітального ремонту або зносу та будівництва нової будівлі укласти із співвласниками договір конкретного користування з врахуванням часток у праві власності на будівлю по АДРЕСА_1 , після чого відмовитися на користь інших співвласників від частини земельної ділянки пропорційно до частки кожного співвласника у праві власності на будівлю.

Зазначили, що рішенням ХL сесії Харківської міської ради ІV скликання від 28 вересня 2005 року № 180/05 затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , припинено право користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку переведено із земель оборони до земель житлової і громадської забудови та надано в оренду ОСОБА_1 строком до 01 вересня 2030 року для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі.

На виконання вказаного рішення 02 червня 2006 року зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, та між Харківською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований згідно чинного на той час законодавства.

Вказали, що рішенням Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року визнано недійсним рішення Харківської міської ради щодо припинення права користування Харківською квартирно-експлуатаційною частиною району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , зарахування цієї земельної ділянки до земель громадської та житлової забудови та передання її в оренду ОСОБА_1 , а також визнано недійсним договір оренди землі від 02 червня 2006 року.

У зв`язку зі зношеністю будівлі ними прийнято рішення щодо необхідності проведення її реконструкції, вирішення усіх питань щодо якої вони доручили одному із співвласників ОСОБА_1 .

Зазначили, що, маючи на меті оформлення набутого на законних підставах права на сформовану у 2005 році земельну ділянку ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради з питання поновлення договору оренди землі, та рішенням 36 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1739 від 24 грудня 2014 року «Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів» йому поновлено договір оренди землі, строк реконструкції (будівництва) торгово-офісної будівлі літера «Е-2» подовжено до 31 грудня 2019 року.

Вказали, що 18 червня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, яке здійснюється Харківською міською радою, та про реєстрацію права оренди ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий №6310136600:02:008:0053, по АДРЕСА_1 .

Зазначили, що рішенням Харківської міської ради від 24 червня 2015 року №1913/15 надано ОСОБА_1 в оренду строком до 01 липня 2064 року земельну ділянку площею 0, 0528 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі літера «Е-2» за вказаною адресою, вирішено переукласти з ним договір оренди.

Однак, рішенням Господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року визнано недійсним пункт 19 додатку 4 зазначеного рішення щодо надання ОСОБА_1 в оренду строком до 01 липня 2064 року земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі літера «Е-2», переукладення та припинення договору оренди від 02 червня 2006 року, а також прийнято рішення про витребування з володіння Харківської міської ради та ОСОБА_1 та передачу на користь Держави в особі Міністерства оборони України за актом приймання передачі земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 .

Крім того, квартирно-експлуатаційній відділ м. Харкова оскаржував реєстрацію їх прав на земельну ділянку, вважаючи, що вони втратили право користування нею, а також ініціював позов про припинення їх права спільної часткової власності на будівлю.

Зазначили, що земельна ділянка, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови та нині використовується ними виключно для розміщення та експлуатації (обслуговування) нежитлової будівлі літера «Е-2» за вказаною адресою.

Натомість, квартирно-експлуатаційній відділ м. Харкова, Міністерство оборони України не користуються спірною земельною ділянкою, починаючи з 2002 року, а саме з моменту відчуження Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» у процедурі банкрутства нежитлової будівлі літера «Е-2». Квартирно-експлуатаційній відділ м. Харкова у своїх листах від 23 березня 2004 року № 577 та № 592 на ім`я генерального директора Акціонерного товариства «БМТ» та Харківського міського голови повідомляв, що земельна ділянка площею 504 кв м за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться під адміністративною будівлею літера «Е-2», не використовується для потреб Міністерства оборони України, у зв`язку з чим просив вирішити питання про прийом її до земельного запасу міста.

У зв`язку з чим, на їх думку, у квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова припинилося право користування земельною ділянкою у частині, на якій розташована ця будівля, та яка необхідна для її експлуатації та обслуговування.

Проте, відповідачі заперечують проти їхнього права на користування земельною ділянкою площею 0,0528 га, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, яка безпосередньо розташована під належною їм на праві власності будівлею.

Просили визнатиза нимиправо користуванняземельною ділянкоюплощею 0,0528га заадресою: АДРЕСА_1 ,кадастровий номер6310136600:02:008:0053,яка розташованапід належноюїм направі спільноїчасткової власностінежитловою будівлеюлітера «Е-2»для їїрозміщення,експлуатації таобслуговування;визнати припиненимз 19грудня 2002року, асаме змоменту відчуженняДержавним підприємствомМіністерства оборониУкраїни «Укрвійськбуд»на користь ОСОБА_10 права власностіна адміністративнубудівлю літера«Е-2»,розташовану у АДРЕСА_1 , право користування Харківською Квартирно-експлуатаційною частиною м. Харкова (на даний час Харківський Квартирно-експлуатаційний відділ) земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-33-01-001736, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в частині земельної ділянки, розташованої під зазначеною будівлею, площею 0,0528 га (кадастровий номер 6310136600:02:008:0053).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через представника та ОСОБА_2 особисто подали апеляційні скарги, в яких просили рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити їх позов; вирішити питання щодо судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу у орієнтовному розмірі 8000,00 грн.

Апеляційна скарга позивачів мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не взяв до уваги, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , втратила статус військового майна ще до набуття ними права власності на неї. Вказали, що вони як співвласники вказаної будівлі мають намір оформити строкове платне користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, проте відповідачі перешкоджають їм в оформленні права оренди на земельну ділянку, не дивлячись на те, що вони сплачували орендну плату з 2006 року по 2019 рік. Зазначили, що саме Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова мали вчинити дії з юридичного оформлення земельних відносин згідно з вимогами законодавства, вжити заходи щодо переходу права власності на реалізовані будівлі. Вказали, що спірна земельна ділянка сформована, має окремий кадастровий номер, що виключає її входження до іншої земельної ділянки на підставі Державного акту серії ХР-33-01-001736. При цьому вважали, що рішення господарського суду у справі № 922/42/16 не є преюдиційним для цієї справи, а необхідно враховувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі вказав, що судом першої інстанції не встановлено форму власності на земельну ділянку станом на час придбання позивачами будівлі у власність та неповно встановлено обставини щодо дійсності Державного акту на право постійного користування землею від 09 липня 1998 року, не надано акту встановлення меж на місцевості щодо земельної ділянки, посвідченої державним актом, не з`ясована площа земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення у господарській справі про відмову у позові Харківської міської ради про припинення права постійного користування за державним актом. Зазначив, що судові рішення у справі № 820/6992/15 скасовані Верховним Судом та право власності Харківської міської ради і право оренди ОСОБА_1 відновлено, і питання щодо скасування права власності Харківської міської ради на земельну ділянку, кадастровий № 6310136600:02:008:0053, судами не вирішувалось. Вказав, що суд невірно застосував до спірних правовідносин положення Порядку відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України і Державної спеціальної служби транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року, оскільки спірні правовідносини виникли у 2004 році. Зазначив, що з 01 січня 2013 року землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими, та у державній власності не можуть перебувати землі, на яких розміщене нерухоме майно приватної власності. Вказав, що станом на 01 січня 2013 року спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності, та після ліквідації Харківської Квартирно-експлуатаційної частини району зазнала поділу 5 разів, її межі перестали бути визначеними, що унеможливлює взагалі існування державного акту на право користування землею як правовстановлюючого документу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 міститься клопотання про витребування матеріалів кадастрової справи на земельну ділянку, яка посвідчувалась державним актом і на право постійного користування землею серії ХР-33-01-001736 від 09 липня 1998 року, № 352, яка перебуває у фонді документації із землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, на розгляді якого в суді апеляційної інстанції під час додаткових пояснень та наданні клопотань представник ОСОБА_2 не наполягав.

17 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на апеляційні скарги, в якому він просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Вказав, що висновок Верховного Суду, на якій посилаються позивачі, не може бути застосовано, оскільки стосується інших правовідносинах. Зазначив, що він не заперечує проти самого принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, однак вважає, що зазначений принцип не є безумовною підставою для набуття позивачами за рішенням суду права користування земельною ділянкою, адже лише передбачає право на оформлення у встановленому порядку земельної ділянки. Вказав, що рішеннями судів у господарських справах № 922/4744/13, №922/42/16 та №922/414/19 встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, відноситься до категорії земель оборони та належить до державної форми власності. Натомість, позивачами навіть не ініційована процедура з оформлення земельної ділянки під нежитлову будівлю. Зазначив, що сам факт використання земельної ділянки фізичними особами для обслуговування нерухомого майна не може бути підставою для припинення права постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова землею, за відсутності згоди Міністерства оборони України. До того ж, обрана конфігурація земельної ділянки порушує права інших осіб, зокрема, власника нежитлової будівлі «Г-1» за цією ж адресою, яка частково знаходиться на спірній земельній ділянці, що встановлено під час розгляду справи № 2018/2-110/11. Позивачі просили надати їм у користування земельну ділянку площею 0,0528 га, тоді як площа під будівлею складає лише 0,0371 га. Виділена площа та конфігурація земельної ділянки перешкоджає нормальному функціонуванню військового містечка. Вказав, що Міністерство оборони України також оспорює у суді право власності позивачів на будівлю «Е-2».

19 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці Харківської міської ради надійшла відповідь на апеляційні скарги, в якій Харківська міська рада вважала апеляційні скарги обгрунтованими. При цьому зазначила, що після набуття права власності позивачами на нежитлову будівлю літера «Е-2» до них правомірно перейшло право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться ця нежитлова будівля. Вказала, що на теперішній час за позивачами зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, а земельна ділянка відноситься до земель державної власності. У Харківській міській раді відсутні повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою. Зазначила, що після отримання нежитлової будівлі у власність позивачі вживали всіх заходів щодо оформлення права оренди на земельну ділянку. За весь час оренди земельної ділянки вони сплачували орендну плату в повному обсязі, вживали всіх передбачених чинним законодавством дій щодо збереження за собою права оренди на земельну ділянку.

Судова колегія,заслухавши суддю-доповідача,пояснення з`явившихсяучасників справи,дослідивши матеріалисправи,обговоривши доводиапеляційних скарг,вважає,що апеляційнускаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що спірна земельна ділянка є державною власністю з категорією «землі оборони», відноситься до сфери управління Міністерства оборони України та перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, тому підстав для задоволення вимог позивачів немає.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 липня 1998 року виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі рішень міськвиконкому від 13 травня 1998 року № 399 та 12 серпня 1998 року № 845 Харківській квартирно-експлуатаційний частині району видано Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-33-01-001736, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 352 та яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4620 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації і обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд (а. с. 84-87, 195, том 1).

Планом санації відновлення платоспроможності та виведення з кризи Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» у процедурі провадження справи про банкрутство, погодженим з виконуючим обов`язки Міністра оборони України, затверджено перелік будівель та споруд у загальній структурі підприємства, призначених для реалізації, до якого зокрема, включено адміністративну будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 (а. с. 28-32, том 3).

19 грудня 2002 року Державне підприємство Міністерства оборони України «Укрвійськбуд» на підставі біржової угоди №50-02/12 за відплатним договором купівлі-продажу нерухомості продало адміністративну будівлю літера «Е-2» загальною площею 516,3 кв м, за адресою: АДРЕСА_1 , покупцю ОСОБА_10 (а. с. 27-29, том 5).

03 січня 2003 року Акціонерне товариство «БМТ» придбало у ОСОБА_10 нежитлову будівлю літера «Е-2» загальною площею 516,3 кв м, що розташована по АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу №4 (а. с. 23, том 1, а. с. 32, том 5).

Як вбачається з витягу із наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків з особовому складу № 1 від 03 лютого 2003 року, Харківську квартирно-експлуатаційну частину району Північного оперативного командування реформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (а. с. 88, том 1).

У листі № 578 від 23 березня 2004 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (в/містечко №48) вказав, що земельна ділянка площею 504,0 кв м та будинок АДРЕСА_3 не використовується для потреб Міністерства оборони України в зв`язку з продажем нежитлової будівлі літера «Е-2» по АДРЕСА_1 (а. с. 23, том 1, а. с. 10, том 3). З листа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків №992 від 23 червня 2005 року вбачається, що земельна ділянка, на якій розташовано будівлю №1, фактично складає 470,0 кв м, а не 504,0 кв м, як було повідомлено раніше у листі від 23 березня 2004 року (а. с. 56, том 8).

24 квітня 2004 року Акціонерне товариство «БМТ» за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за № 1451 продало, а ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю літера «Е-2» загальною площею 516,3 кв м по АДРЕСА_1 , та його право власності зареєстровано 14 травня 2004 року (а. с. 8-9, 10, том 1).

Рішенням XXII сесії XXIV скликання Харківської міської ради Харківської області № 91/04 від 23 червня 2004 року ОСОБА_1 надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки, площею орієнтовно 0,0504 га, по АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлової будівлі (а. с. 22, том 1).

08 грудня 2004 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. за № 4728 продав, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 придбали 415/1000, 315/1000 та 100/1000 відповідно, а в цілому 830/1000 часток нежитлової будівлі літера «Е-2» загальною площею 516,3 кв м, та право власності за ними зареєстровано 23 грудня 2004 року (а. с. 11-13, том 1).

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 27 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Юдіною О.С. за № 314, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , належна ОСОБА_2 частка нежитлової будівлі збільшена на 16/100 (а. с. 17-19, 20, том 1).

22 грудня 2004 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про порядок експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літера «Е-2», згідно з яким ОСОБА_1 доручено обслуговувати будівлю літера «Е-2» по АДРЕСА_1 та отримати в оренду земельну ділянку, необхідну для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі в дострокове користування строком на 25 років, оформити всі необхідні документи, проект відведення та договір оренди земельної ділянки. Також, за цим договором ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 доручили ОСОБА_1 здійснювати обслуговування будівлі літера «Е-2», надавши йому повноваження оформити землевідвід, орендувати земельну ділянку для обслуговування всієї будівлі, здійснити капітальний ремонт, у випадку необхідності знос та будівництво на місці старої нової будівлі по АДРЕСА_2 та надали йому право, для зручності, здійснювати розробку та оформлення всіх необхідних документів, в тому числі, і дозволу на знос і будівництво, замовлення проектної документації, здійснення будівництва від свого імені. ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язався після завершення капітального ремонту або зносу та будівництва нової будівлі укласти із співвласниками договір конкретного користування з врахуванням часток у праві власності на будівлю по АДРЕСА_1 , після чого відмовитися на користь інших співвласників від частини земельної ділянки пропорційно до частки кожного співвласника у праві власності на будівлю (а. с. 21 т. 1).

28 липня 2005 року складено акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки площею 528,0 кв м по АДРЕСА_1 , землекористувачем вказаний ОСОБА_1 (а. с. 24-25, том 1).

Рішенням ХL сесії Харківської міської ради ІV скликання від 28 вересня 2005 року № 180/05 затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (а. с. 26-27, том № 1); припинено право користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 ; надано в оренду громадянину ОСОБА_1 строком до 01 вересня 2030 року земельну ділянку площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі (а. с. 26, том № 1); земельну ділянку, зазначену у пункті 1.4 додатку 3, переведено із земель оборони до земель житлової і громадської забудови (а. с. 48 т. 3).

На виконання вказаного рішення XL сесії IV скликання Харківської міської ради № 180/05 від 28 вересня 2005 року між Харківською міською радою (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) 02 червня 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0528 га під забудовою 0,0371 га, інших угідь 0,0157 га. Вказано, що на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля літера «Е-2», яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Договір оренди землі зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, в Державному реєстрі земель 02 червня 2006 року за № 340667100125 (а. с. 28-31, том 1).

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300517772013 від 26 вересня 2013 року, державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, площею 0,0528 га, відбулася 02 червня 2006 року (а. с. 36-37, том 1).

Земельна ділянка за актом приймання-передачі від 02 червня 2006 року передана громадянину ОСОБА_1 (а. с. 32, том 1).

ОСОБА_1 сплачувалась орендна плата згідно договору оренди (а. с. 199-214, том 1).

Рішенням Харківської міської ради від 18 квітня 2007 року № 389 дозволено ОСОБА_1 будівництво торговельно-офісної будівлі з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , на раніше відведеній території. Зазначено, що будівництво необхідно виконати до 31 грудня 2009 року (а. с. 33, том 1).

Рішенням Харківської міської ради від 24 грудня 2009 року № 590 продовжено ОСОБА_1 строки будівництва торговельно-офісної будівлі, з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі літера «Е-2» по АДРЕСА_1 , до 31 грудня 2014 року (а. с. 34, том 1).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 грудня 2012 року встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 фактично використовується для обслуговування об`єктів громадської забудови (а. с. 192-196, том 3).

Рішенням 36 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1739/14 від 24 грудня 2014 року «Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів» ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі, продовжено строк будівництва торговельно-офісної будівлі з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі літера «Е-2» по АДРЕСА_1 до 31 грудня 2019 року (а. с. 35, том 1).

У зв`язку із зміною умов використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 (для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі), ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради із заявою від 22 травня 2015 року щодо внесення змін до договору оренди землі шляхом його переукладення (а. с. 38, том 1).

24 червня 2015 року Харківською міською радою Харківської області на 40 сесії 6 скликання прийнято рішення № 1913/15 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд".

Відповідно до пункту 19.1 Переліку юридичних та фізичних осіб, яким надаються земельні ділянки без зміни їх меж та цільового призначення (додаток 4 до зазначеного вище рішення) ОСОБА_1 надано в оренду строком до 01 лютого 2064 року земельну ділянку площею 0,0528 га, (кадастровий номер 6310136600:02:008:0053), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код класифікації видів цільового призначення - 03.15), що належить територіальній громаді м. Харкова для експлуатації та обслуговування торгівельно-офісної будівлі літера "Е-2" по АДРЕСА_1 (а. с. 151, том 1).

Разом з тим, рішенням Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року по справі № 922/4744/13, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року, визнано недійсними пункт 8.2 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28 вересня 2005 року в частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , пункт 1.4 додатку 3 в частині припинення права користування Харківській Квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним пункт 1.38 додатку 4 до рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28 вересня 2005 року у частині надання громадянину ОСОБА_1 в оренду строком до 01 вересня 2030 року земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1 163 165 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, в Державному реєстрі земель 02 червня 2006 року за № 340667100125 (а. с. 89-104, 105-111, 112-117, том 1).

Ухвалою Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року відмовлено у допуску справи № 922/4744/13 до провадження Верховного Суду України (а. с. 118, том 1). Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 21 вересня 2016 року, рішення Господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року по справі № 922/4744/13 в порядку перегляду за нововиявленими обставинами залишено без змін (а. с. 119-123, 124-125, том 1). Ухвалою Верховного Суду України від 16 січня 2017 року відмовлено у допуску справи № 922/4744/13 до провадження Верховного Суду України (а. с. 126, том 1).

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року у справі № 922/42/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 11 квітня 2017 року визнано недійсним пункт 19 додатку 4 рішення Харківської міської ради від 24 червня 2015 року № 191/15 щодо надання ОСОБА_1 в оренду строком до 01 липня 2064 року земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі літера «Е-2» по АДРЕСА_1 , переукладення та припинення договору оренди від 02 червня 2006 року, а також прийнято рішення про витребування з володіння Харківської міської ради та ОСОБА_1 та передачу на користь Держави в особі Міністерства оборони України за актом приймання передачі земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 (а. с. 135-149, т. 1).

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2016 року у справі № 922/42/16 за нововиявленими обставинами повернуто без розгляду ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на зазначені судові рішення постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року залишено без задоволення (а. с. 33-43, том 7).

Кримінальне провадження № 12014220480001962 щодо протиправного відчуження земель державної власності Харківською міською радою при винесенні рішення від 29 вересня 2005 року постановою слідчого від 06 грудня 2017 року закрито (а. с. 186-191, том 3).

Спірна земельна ділянка площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 передана до Міністерства оборони України за актом приймання-передачі земельної ділянки від 14 лютого 2018 року, складеним представниками Харківської міської ради, Міністерства оборони України та державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а. с. 32, том 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Його правонаступниками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 59, 63, 98-99, том 7).

Квартирно-експлуатаційнийвідділ м. Харкова оскаржив реєстрацію прав на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав, подавши адміністративний позов у справі № 820/6992/15, однак постановою Верховного Суду від 24 січня 2019 року провадження у справі № 820/6992/15 закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а. с. 127-134, том 1, а. с. 81-86, том 7).

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова звернувся до суду з позовом проскасування рішень та записів державного реєстратора у порядку господарського судочинства та рішенням Господарського суду Харківської області від 05 червня 2019 року у справі № 922/414/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року, скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Ігнатової Н.Є. від 22 червня 2015 року 10:48:50, індексний номер: 22260257 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким за Харківською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , та запис про право власності №10124261 щодо права власності Харківської міської ради на зазначену земельну ділянку.

У подальшому рішеннями державного реєстратора від 29 жовтня 2019 року право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053 площею 0,0528 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за державою в особі Міністерства оборони України, а право постійного користування за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (а. с. 3-6, том 8).

У жовтні 2019 року Міністерство оборони України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на нежитлову будівлю літера «Е-2» площею 516,3 кв м, по АДРЕСА_1 , за державою Україна в його особі та витребування у відповідачів цього нерухомого майна. Рішення суду у вказаній справі на час розгляду даної справи не ухвалено (а. с. 33-41, том 8).

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписамистатті 65 Земельного кодексу(далі -ЗК) України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно достатті 77 ЗК України(в редакції, чинній на час набуття позивачами права власності на нежитлову будівлю), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України"встановлено, що військове майно, в тому числі, і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Згідно із пунктом 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженогонаказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Відповідно достатті 20 ЗК Українивіднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Частиною 3статті 84 ЗК Українивстановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, в тому числі, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Підстави та порядок припинення права користування земельними ділянками регулюються статтями 141, 142, частиною другою статті 149 Земельного кодексу України,статтею 1 Закону України "Про використання земель оборони", частиною другою статті 14Закону України "Про Збройні сили України"та пунктом 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями (далі - Положення), затвердженогонаказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483(у редакціях, чинних на момент виникнення відповідних спірних правовідносин).

Постійний землекористувач міг добровільно відмовитися від права користування земельною ділянкою, за поданою ним заявою до власника земельної ділянки та прийнятим власником земельної ділянки на підставі цієї заяви рішенням про припинення права постійного користування земельною ділянкою (частини третя та четвертастатті 142 ЗК Україниу відповідній редакції).

Відповідно до пунктів 19, 45, 48, 50 вказаного Положення право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленомуЗК.

Відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Частиною 1 статті 120 ЗК України(в редакції, чинній на час набуття позивачами права власності на нежитлову будівлю) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття позивачами права власності на нежитлову будівлю), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час діїстатті 30 ЗК Українив редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписамистатті 120 ЗК Українив редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачаластаття 377 ЦК України.

Стаття 120 ЗК України(в редакціїЗакону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакціястатті 120 ЗК України(зі змінами, внесенимиЗаконом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Однак передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід права на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування, зокрема, щодо об`єктів нерухомості, які мають режим військового майна.

Адже стаття 92 ЗК України обмежує коло осіб, які можуть бути постійними користувачами земельних ділянок, а статті140,141та142 ЗК України(в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) не містили відповідних підстав та механізму переходу права на земельну ділянку поза волевиявленням попереднього власника чи користувача земельної ділянки.

Якщо віддати перевагу приписам статей92,140,141142 ЗК України(в редакції на час укладення договору купівлі-продажу військового майна) перед загальними правилами про перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівель і споруд, то при переході будівлі чи споруди до власника - юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде. Водночас уповноважений у відповідних правовідносинах орган буде позбавлений можливості оформити право на земельну ділянку новому власнику об`єкта нерухомості, якщо права на цю ділянку належать попередньому власнику чи постійному землекористувачу без їх відмови від земельної ділянки, чим порушується принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені.

На час відчуження військового майна за відповідним правочином згідно із чинним на той час законодавством, до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (військове майно), який розташований на земельній ділянці, що перебувала в користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають.

Особливості використання земель оборони (в тому числі, самої процедури зміни цільового призначення земель оборони) визначаютьсяЗаконом України «Про використання земель оборони»та відомчими нормативними актами (зокрема, Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основними правилами користування наданими землями, керівництвом з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджениминаказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483).Однак, на час укладення договору купівлі-продажу військового майна положення законодавства, які встановлюють порядок відчуження земельних ділянок у випадку переходу права власності на розташовані на них військові об`єкти нерухомого майна, були відсутні.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

На момент укладення договору купівлі-продажу військового майна та виникнення у набувача такого майна прав на оформлення його земельних прав, відповідного звернення набувача до суду встановлення та зміна цільового призначення земельної ділянки у складі земель оборони визначалисястаттями20і21 ЗК Україниу відповіднійредакції. При цьому мали враховуватися особливості правового режиму земель оборони, визначеніЗаконом України від 27 листопада 2003 року «Про використання земель оборони», та Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженимнаказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483.

Спеціальні положення ЗК України та законодавства, яке регулює правовий режим військового майна у Збройних Силах України, на час укладення договору купівлі-продажу військового майна передбачали належність земельних ділянок до земель оборони фактично за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, що не узгоджується з наведеним устатті 19 ЗК України поділом земель України на категорії за основним цільовим призначенням.

Тому, перехід права на земельну ділянку, що має правовий режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлової або громадської) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою длярозміщення і діяльності військової частини.

Наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Таким чином,особа,яка набулаправо власностіна об`єктнерухомості,розташований умежах земельноїділянки,якою користувавсяпопередній власникнерухомого майна,набуває правовимагати оформленняна своєім`ядокументів накористування земельноюділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положеньстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання військового майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі як співвласники нежитлової будівлі літера «Е-2» по АДРЕСА_1 , що набута ними за договорами купівлі-продажу, вимагають визнати за ними право користування частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі, та водночас припинити відповідне право користування квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова цією частиною земельної ділянки.

Так, в суді апеляційної інстанції представник позивачів підтримав апеляційні скарги позивачів та акцентував увагу на тому, що нежитлову будівлю на спірній земельній ділянці позивачі отримали у 2004 році, тому положення статті 377 ЦК України гарантували їм право на отримання у користування тієї земельної ділянки, що необхідна для обслуговування належного їм нерухомого майна. Вважав, що перехід права на земельну ділянку, що має режим земель оборони, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, зокрема, на землі забудови (житлові або громадські) або землі промисловості, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності військової частини. Зазначив, що у позивачів відсутня можливість іншим способом, аніж у судовому порядку визнавати своє право на отримання земельної ділянки під належною їм нежитловою будівлею у користування.

Представниця Харківської міської ради в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційні скарги позивачів та вважала правомірним перехід права власності на земельну ділянку позивачів.

В свою чергу представники Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, Міністерства оборони України, Військової прокуратури Харківського гарнізону в суді апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційних скарг та зазначили, що позивачі, зловживаючи правом звернення до суду, намагаються в обхід передбаченого законом порядку, отримати право користування спірною земельною ділянкою, що належить на праві власності Міністерству оборони України. Також, вказали на не сформованість земельної ділянки та невідповідність її санітарним нормам. Звернули увагу суду на те, що позивачі не зверталися до Міністерства оборони України з клопотанням щодо надання їм спірної земельної ділянки у користування.

Судовими рішеннями у справах №922/4744/13, № 922/42/16 встановлено, що земельна ділянка, зокрема, під адміністративною будівлею літера "Е-2" загальною площею 516,3кв м по АДРЕСА_1 , яка придбана ОСОБА_1 , відноситься до земель оборони, суб`єктом права власності на яку є держава, а право постійного користування щодо неї має Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова.

Чинне на час придбання позивачами у власність зазначеної нежитлової будівлі земельне та цивільне законодавство не передбачало автоматичного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості. Для отримання права власності на земельну ділянку необхідно було укласти договір, і право користування земельною ділянкою має посвідчуватися договором оренди.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного суду від 02 липня 2020 року у справі № 352/1246/15-ц, провадження № 61-4910св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18, також викладено висновок, що набуття фізичними особами права приватної власності на будівлі, які належали до військового майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положеньстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, чим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Таким чином, позивачі як власники нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, яка відноситься до земель оборони, мають право вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування, а не визнання його за ними на підставі рішення суду.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про оренду землі» у редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі не звертались до Міністерства оборони України з питань оформлення оренди частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їм нежитлової будівлі.

Вимог щодо зобов`язання власника земельної ділянки укласти з ними договір оренди в межах цієї справи позивачами також не заявлено.

При розгляді справи № 2018/2-110/11 за позовами ОСОБА_11 до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада, про поновлення порушеного права та ОСОБА_1 до ОСОБА_11 , треті особи: Харківська міська рада, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, Міністерство оборони України про витребування та повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки, зобов`язання відновити стан земельної ділянки та привести її у придатний для використання стан, встановлено, що згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 25 липня 2012 року № 915 частина будівлі літера «Г-1» на АДРЕСА_1 площею 1,5 кв м, розміщена на земельній ділянці, наданій у користування ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 02 червня 2006 року та акту встановлення меж земельної ділянки від 19 грудня 2005 року (а. с. 12-26, том 8).

Отже, на земельній ділянці, що є предметом спору, окрім будівлі, що належить позивачам, розміщена частина будівлі літера «Г-1», власницею якої є ОСОБА_11 , і яка була на цій частині земельної ділянки ще до виникнення спірних правовідносин. Однак, ОСОБА_11 до участі у цій справі не залучена.

Таким чином, аналізуючи норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови позивачам у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо того, що вони як співвласники нежитлової будівлі мають намір оформити строкове платне користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, проте відповідачі перешкоджають їм в оформленні права оренди на земельну ділянку, є необґрунтованими, оскільки доказів звернення з питання оформлення оренди до Міністерства оборони України як власника земельної ділянки матеріали справи не містять. ОСОБА_1 укладав договір оренди лише з Харківською міською радою, однак його визнано недійсним рішенням суду.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо того, що саме Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова мали вчинити дії з юридичного оформлення земельних відносин згідно з вимогами законодавства, є безпідставними, оскільки земельним законодавством передбачено надання земельної ділянки із земель державної власності в оренду на підставі заяви особи, яка бажає отримати земельну ділянку, та укладення договору.

Посилання позивачів на те, що вони сплачували орендну плату з 2006 року по 2019 рік, висновків суду також не спростовують.

Аргументи позивачів щодо того, що судом першої інстанції не враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, є необґрунтованими, оскільки рішення суду зазначеному висновку не суперечить, та у цьому висновку наголошено на наявності права власника об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою, що не є тотожним визнанню за ним права користування за рішенням суду.

Доводи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо того, що спірна земельна ділянка сформована, має окремий кадастровий номер, що виключає її входження до іншої земельної ділянки на підставі державного акту серії ХР-33-01-001736, судова колегія відхиляє з огляду на те, що зазначена частина земельної ділянки вилучена із земель оборони та з користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова рішенням Харківськоїміської ради№ 180/05від 28 вересня 2005 року, яке визнано недійсним у цій частині рішенням Господарськогосуду Харківськоїобласті від03 листопада 2014року по справі № 922/4744/13, тобто право користування щодо неї на підставі державного акту за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова поновлено.

Твердження позивачів щодо того, що рішення господарського суду у справі № 922/42/16 не є преюдиційним для цієї справи, є безпідставними, оскільки зазначене рішення безпосередньо стосується спірної земельної ділянки, яка була предметом спору і у тій справі. У розгляді зазначеної справи брав участь ОСОБА_1 , якому інші співвласники нежитлової будівлі доручили займатися питаннями відведення земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що судом першої інстанції не встановлено форму власності на земельну ділянку станом на час придбання позивачами будівлі у власність та неповно встановлено обставини щодо дійсності Державного акту на право постійного користування землею від 09 липня 1998 року, судова колегія відхиляє, оскільки судом встановлено, що на час придбання позивачами нежитлової будівлі земельна ділянка, на якій вона розташована, перебувала у державній власності, та право користування щодо неї мав Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова на підставі державного акту.

Посилання ОСОБА_2 щодо не надання акту встановлення меж на місцевості щодо земельної ділянки, посвідченої державним актом, не з`ясування площі земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення у господарській справі про відмову у позові Харківської міської ради про припинення права постійного користування за державним актом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини не впливають на вирішення спору.

Твердження ОСОБА_2 щодо того, що судові рішення у справі № 820/6992/15 скасовані Верховним Судом та право власності Харківської міської ради і право оренди ОСОБА_1 відновлено, та питання щодо скасування права власності Харківської міської ради на земельну ділянку, кадастровий № 6310136600:02:008:0053, судами не вирішувалось, спростовуються матеріалами справи, зокрема, рішенням Господарського суду Харківської області від 05 червня 2019 року у справі № 922/414/19, яким скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Ігнатової Н.Є. від 22 червня 2015 року, яким за Харківською міською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , та запис про право власності №10124261 щодо права власності Харківської міської ради на зазначену земельну ділянку, а також відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно, згідно яких право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:02:008:0053, площею 0,0528 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за державою в особі Міністерства оборони України, а право постійного користування за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (а. с. 3-6, том 8).

Посилання ОСОБА_2 на те, що суд невірно застосував до спірних правовідносин положення Порядку відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України і Державної спеціальної служби транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2013 року, оскільки спірні правовідносини виникли у 2004 році, судова колегія не бере до уваги, оскільки це не впливає на правильність вирішення спору. При цьому, спірні правовідносини між сторонами станом на 2013 рік тривали.

Аргументи ОСОБА_2 щодо того, що станом на 01 січня 2013 року спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності; землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими, та у державній власності не можуть перебувати землі, на яких розміщене нерухоме майно приватної власності, є необґрунтованими, оскільки судом встановлено перебування спірної земельної ділянки у державній власності.

Посилання ОСОБА_2 на те, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування, після ліквідації Харківської квартирно-експлуатаційної частини району зазнала поділу 5 разів, і її межі перестали бути визначеними, що унеможливлює взагалі існування державного акту як документу, що посвідчує право, є безпідставними, оскільки зазначений державний акт є чинним, не скасований та не визнаний недійсним, а вилучення з права користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова спірної частини земельної ділянки у розмірі 0,0528 га на підставі рішення Харківської міської ради рішенням суду визнано незаконним.

Отже, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, апеляційним судом не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В. Б. Яцина

Повний текст постанови складено 21 січня 2021 року.