Постанова

від 19.01.2021 по справі 825/1641/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 825/1641/17

адміністративне провадження № К/9901/44687/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження справу №825/1641/17 за адміністративним позовом приватного підприємства "Промінь К" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя Житняк Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Літвіна Н.М., Федотов І.В.),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Промінь К , (далі також ПП Промінь К , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, (далі - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2017 №00003161400.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, оскільки ґрунтується на припущеннях контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018 касаційну скаргу прийнято до розгляду та відкрито касаційне провадження.

Ухвалою суду від 18.01.2021 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 19.01.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлення від 28.08.2017 № 1642 та відповідно до наказу керівника ГУ ДФС від 22.08.2017 №1262 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Промінь К" щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 по взаємовідносинам з ТОВ "Крайт Сервіс" та ТОВ "Транс експерт".

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2017 № 500/14/38049090 (а. с. 10-28), згідно висновків якого, позивачем порушено пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, по декларації 0121 у сумі 408333,30грн. за червень 2016 року.

До висновку про завищення ПП "Промінь К" суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відповідач дійшов у зв`язку з тим, що в період з 01.06.2016 по 30.06.2016 ПП "Промінь К" мало взаємовідносини з ТОВ "Крайт Сервіс" на загальну суму та ТОВ "Транс Експерт".

В акті перевірки, відповідач вказав про відсутність у ТОВ "Крайт Сервіс", ТОВ "Транс Експерт" матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення постачання селітри аміачної. Відповідач дійшов висновку, що згідно зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних виявлено невідповідність придбаного товару з реалізованим по ланцюгу постачання від контрагентів - постачальників до ТОВ "Крайт Сервіс", ТОВ "Транс Експерт" та, в подальшому, до ПП "Промінь К", в результаті чого позивачем завищено податковий кредит протягом червня 2016 року щодо придбання у вказаних контрагентів товару.

В ході проведення аналізу наданих первинних документів, відповідачем було встановлено, що видаткові накладні, товарно-транспортні накладні не містять інформації яка дала змогу ідентифікувати осіб, які підписали вищевказані первинні документи, а саме: посади та прізвища посадових осіб.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2017 №00003161400, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 408333,30грн. (а.с.39).

Вважаючи прийняте податковим органом рішення протиправним, ПП "Промінь К" звернулося з адміністративним позовом до суду про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обгрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Також судами зауважено, що податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, судами встановлено порушення процедури прийняття спірного рішення.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, висновки відповідача щодо визначення позивачеві податкових зобов`язань ґрунтуються на відсутності реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ Крайт Сервіс та ТОВ Транс Експерт .

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечувався факт надання позивачем під час перевірки відповідних бухгалтерських документів по взаємовідносинам з даними контрагентами, а саме: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж, платіжних доручень та актів списання. Також, варто зазначити, що під час перевірки ПП Промінь К не надано податковому органу оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку, однак, такі було надано суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Промінь К" та ТОВ "Крайт Сервіс" і ТОВ "Транс Експерт" укладено договори поставки від 09.06.2016 №46 та від 21.06.2016 №2106 відповідно.

Згідно укладених договорів між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх, підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, зокрема, контрагенти позивача надають йому послуги, що полягають у поставці товару визначеної кількості та вартості, які покупець (ПП "Промінь К") зобов`язується оплатити.

На виконання умов вищевказаних договорів поставки ТОВ "Крайт Сервіс" і ТОВ "Транс Експерт" поставлено селітру аміачну та нітроамофос у кількості, зазначеній у специфікації до договору від 09.06.2016 46 та договору від 21.06.2016 №2106. При цьому, перевезення вантажу здійснювалось вантажним транспортом, на підтвердження чого надано товарно-транспортні накладні. Отримання товару покупцями підтверджується складеними видатковими накладними, на підставі яких здійснювалась доставка товару покупцям.

За наслідками виконання умов договорів ПП "Промінь К" здійснило оплату на користь контрагентів, що підтверджується платіжними дорученнями, внаслідок чого контрагентами виписані податкові накладні, а сума ПДВ за виписаними контрагентами на адресу позивача податковими накладними була включена ним до податкового кредиту.

Суди зазначили, що надані первинні документи мають всі обов`язкові реквізити позивача та його контрагентів, назву документа, відповідну форму, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, посади і прізвища осіб, відповідальних за їх здійснення та правильність оформлення у відповідності до п.1.2. наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Натомість, відповідачем суду не надано, та судом таких не встановлено, будь-яких доказів на підтвердження висновків податкового органу, про те, що первинні документи, надані до перевірки, суперечать нормам чинного законодавства.

У справі, що розглядається, відповідач посилається на відсутність інформації у позивача про зберігання товарів (селітри аміачної), а саме: щодо наявності власних або орендованих складських приміщень, угод зберігання ТМЦ, відомостей про місцезнаходження складів, їх площі.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 позивачем надано суду договір оренди виробничих приміщень від 01.04.2014; специфікацію до договору оренди виробничих приміщень від 01.04.2014; акт приймання-передачі виробничих приміщень в оренду згідно Договору оренди виробничих приміщень від 01.04.2014; акти приймання-передачі виробничих приміщень в оренду. З урахуванням вказаного, апеляційний суд вважав, що надані документи підтверджують наявність орендованих складських приміщень для зберігання невикористаного товару (зокрема, селітри аміачної).

Також, ПП Промінь К надало суду докази підтвердження права власності та права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для виробництва сільськогосподарської продукції, які знаходяться на території Савинської, Озерненської та Євминської сільських рад Козелецького району Чернігівської області загальною площею 492,5655га, що підтверджує здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та фактичну можливість використання придбаного товару (селітри аміачної) для власних потреб, зокрема, відповідно до актів списання селітри аміачної від 30.06.2016, така була використана у загальній кількості 280 т. для внесення добрив під соняшник.

Разом з тим, твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Як констатували суди, у справі встановлено, що операції по придбанню позивачем селітри аміачної у контрагентів ТОВ Крайт Сервіс та ТОВ Транс Експерт є реальними, фактично відбулися, а придбані товари використано у власній господарській діяльності (також, частина товару реалізована відповідно до договору купівлі-продажу мінеральних добрив від 24.03.2017 №1 ), господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак, нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Крім того, зауваження відповідача, викладені в акті перевірки, щодо товарно-транспортних накладних судами не прийнято до уваги, оскільки в даних правовідносинах поставки товару, ТТН не є тим документом, який був би обов`язковим для перевізників, вантажовідправників та вантажоотримувачів, саме при замовлені послуг з перевезень. Водночас, наявність або відсутність ТТН є лише виконанням або порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Платник податку на прибуток, який придбає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у випадку відсутності ТТН не може враховувати вартість послуг з перевезення вантажів під час формування собівартості придбаних (виготовлених) і реалізованих товарів, робіт і послуг. Тобто транспортним документом підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару.

Відповідно, при наявності документів, які підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН, або неправильно оформлена ТТН не може бути єдиною причиною для невизнання операції з придбання товарів такою, що не відбувалась. Крім того, ТТН не міститься в переліку первинних документів, які дають право на формування податкового кредиту. Отже, ТТН не є первинним бухгалтерським документом у відношеннях "Постачальник-Покупець" для цілей податкового обліку.

Крім іншого, суд першої інстанції зауважив, що позивач отримавши акт перевірки, звернувся до ГУ ДФС через засоби поштового зв`язку з запереченнями до акту документальної планової виїзної перевірки, де зазначив про бажання взяти участь у розгляді заперечень представником ПП "Промінь К", що підтверджується описом вкладення від 15.09.2017 (а.с.37), отриманого ГУ ДФС у Чернігівській області - 22.09.2017 (а.с.38).

Згідно пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статті 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки. В свою чергу, рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як вказав суд, враховуючи, що акт перевірки від 08.09.2017 позивачем отримано 08.09.2017, перебіг встановленого пунктом 86.7 статті 86 ПК України строку подання заперечень на Акт перевірки, розпочався 11.09.2017 та становить 5 робочих днів, тобто 11.09.2017, 12.09.2017, 13.09.2017, 14.09.2017 та 15.09.2017, оскільки 09.09.2017 та 10.09.2017 це вихідні дні. Тобто, заперечення на акт перевірки направлені позивачем з дотриманням передбачених ПК України строків. Разом з тим, 02.10.2017 ПП "Промінь К" отримано письмову відповідь від ГУ ДФС у Чернігівській області від 26.09.2017 про результати розгляду заперечень до акту перевірки від 08.09.2017 (а.с.43-44). У відповіді ГУ ДФС у Чернігівській області не зазначено про наслідки розгляду заперечень, на тій підставі, що в порядку п.86.6 ст.86 Податкового кодексу України 22.09.2017 (на десятий робочий день) вже прийнято податкове повідомлення-рішення від №00003161400.

Таким чином, рішення про визначення грошових зобов`язань прийнято відповідачем без надання можливості урахувати заперечення платника податків (за їх наявності станом на 22.09.2017).

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне виконання господарських операцій, які відповідають дійсному економічному змісту, відображеному в укладених позивачем договорах та призвели до фактичного руху його активів.

Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів-контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже, висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судами під час розгляду справи

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 у справі №825/1641/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду